ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 0240/2276/18-а
адміністративні провадження № К/9901/6752/19, №К/9901/7411/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційними скаргами Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Мельник-Томенко Ж. М., Сторчака В. Ю. Ватаманюка Р.В. від 12.07.2018,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2018 року ОСОБА_1 (далі у тексті цієї постанови також ОСОБА_1 , позивачка) звернулася з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі у тексті цієї постанови також відповідач), третя особа - ОСОБА_2 , у якому просила:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену у листі відділу у Вінницькому районі від 24.04.2018 №436/405-18-0.20;
- скасувати запис у Поземельній книзі шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей щодо скасування земельних ділянок за кадастровими номерами 0520688901:02:003:0091 та 0520688901:02:003:0090 з формуванням з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги.
2. У позові наводились аргументи про те, що відмова ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у внесенні записів у поземельній книзі по земельних ділянках за кадастровими номерами 0520688901:02:003:0091 та 0520688901:02:003:0090 з посиланням на можливість скасування запису в Поземельній книзі про земельну ділянку лише в порядку інформаційного обміну між органами державного реєстру речових прав та Держгеокадастру, не може мати місце в даних правовідносинах, оскільки обмежує позивачку в реалізації прав останньої стосовно вказаних земельних ділянок.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.04.2018 у задоволенні позову відмовлено.
4. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, представниками позивача не надано будь-яких доказів існування обставин, які згідно з частиною десятою статті 24 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» та пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, є підставою для скасування державної реєстрації земельних ділянок за кадастровими номерами 0520688901:02:003:0091 та 0520688901:02:003:0090.
5. Суд першої інстанції вказав й на відсутність у даному конкретному випадку підстав для скасування запису у поземельній книзі, визначених пунктом 60 Порядку ведення Державного земельного кадастру, оскільки рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 16.03.2012 у справі №2-550/11, яке було додано позивачкою до її звернення (заяви), визнано недійсними та скасовано реєстрацію державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯА №097263 від 21.12.2004 та серії ЯА №097264 від 21.12.2004, які зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
6. Виходячи з аналізу змісту вищевказаного судового рішення, суд першої інстанції з`ясував, що таке не несе жодного зобов`язального характеру саме щодо вчинення дій із скасування державної реєстрації земельних ділянок за кадастровими номерами 0520688901:02:003:0091 та 0520688901:02:003:0090, а спрямоване на скасування записів про реєстрацію державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯА №097263 від 21.12.2004 та серії ЯА №097264 від 21.12.2004 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
7. У рішенні суду першої інстанції також зазначено, що статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» й пунктами 113 та 119 Порядку ведення Державного земельного кадастру визначено чіткий порядок скасування прав на земельну ділянку, в тому числі, у випадку скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, який передбачає необхідність внесення відповідного запису про право на земельну ділянку до Державного реєстру речових прав, а потім уже скасування відповідного запису в Поземельній книзі. Будь-якого іншого порядку скасування прав на земельну ділянку чинним законодавством не визначено.
8. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувана у даній справі відмова відповідача від 24.04.2018 за №436/405-18-0.20 є цілком обґрунтованою, а тому підстави для її скасування, на переконання суду, відсутні.
9. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену у листі відділу у Вінницькому районі від 24.04.2018 №436/405-18-0.20. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області скасувати запис у Поземельній книзі шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей щодо скасування земельних ділянок за кадастровими номерами 0520688901:02:003:0091 та 0520688901:02:003:0090 з формуванням з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги.
10. На переконання апеляційного суду законодавець саме для усунення ситуацій коли заінтересована особа позбавлена реальної можливості скасувати реєстрацію належної їй земельної ділянки за третьою особою, надав суду право скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі на підставі рішення суду.
11. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачка перебуває у безвихідному положенні, оскільки довівши своє право на земельні ділянки з кадастровими номерами 0520688901:02:003:0091 та 0520688901:02:003:0090 в судовому порядку, фактично позбавлена можливості на даний час звернутись до органів реєстрації речових прав на нерухоме майно через відсутність у неї будь-яких правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки й безперешкодно зареєструвати своє право власності на них без попереднього скасування відповідних записів у Поземельній книзі, де власником таких ділянок, починаючи з 2004 року, значиться третя особа.
12. Посилаючись на те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку не виконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення, апеляційний суд констатував, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову, дійшов помилкового висновку про відсутність у відповідача підстав для задоволення заяви позивачки щодо скасування записів в Поземельній книзі на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 16.03.2012, яким визнано недійними та скасовано державні акти на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 0520688901:02:003:0091 та 0520688901:02:003:0090.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. Не погоджуючись з вищевказаною постановою апеляційного суду, відповідач і третя особа подали касаційні скарги, у яких, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області просить її скасувати й залишити без змін рішення суду першої інстанції, а ОСОБА_2 просить направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно свідоцтва на спадщину від 18.05.2016 позивачка є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 052688900:02:003:0454 площею 0,3900 га, розташованої в АДРЕСА_1 .
15. Як зазначала позивач у позовній заяві, ще у 2011 році між матір`ю позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виник спір з приводу меж земельних ділянок.
16. Встановлено, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 16.03.2012 у справі №2-550/11, позов ОСОБА_3 задоволено, зокрема:
- визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №097264 від 21.12.2004 року, що виданий на ім`я ОСОБА_2 , на земельну ділянку площею 0,5967 га, що розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №1003, та скасовано його реєстрацію;
- визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №097263 від 21.12.2004 року, що виданий на ім`я ОСОБА_2 , на земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №1002, та скасовано його реєстрацію.
17. В подальшому, 06.04.2018 позивач звернулась до відповідача із листом, у якому просила скасувати записи у поземельній книзі по земельних ділянках за кадастровими номерами 0520688901:02:003:0091 та 0520688901:02:003:0090 на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 16.03.2012 у справі №2-550/11.
18. За наслідками розгляду даного звернення позивачки, листом від 24.04.2018 № 436/405-18-0.20 відповідач повідомив, що відповідно до статті 25 Закону України «Про державний земельний кадастр» поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку, зокрема, інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
19. Пунктом 130 Порядку ведення Державного земельного кадастру, передбачено, що відомості (зміни до них) про нового власника, користувача земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вносяться до Поземельної книги Державним кадастровим реєстратором відповідно до пункту 113 цього Порядку.
20. У пункті 113 Порядку зазначено, що після отримання від органу державної реєстрації прав інформації в порядку інформаційного обміну Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить інформацію про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.
21. З огляду на викладене вище, відповідач роз`яснив позивачці, що після скасування права на землю органами реєстру речових прав, державний кадастровий реєстратор отримає в порядку інформаційного обміну інформацію про скасування права, відповідно до чого і внесе зміни до Поземельної книги.
22. У вищевказаному листі відповідач також повідомив, що на даний час Держгеокадастр та його територіальні органи здійснюють державну реєстрацію земельних ділянок, а не прав на них. При цьому зазначив, що підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки передбачено у частині десятій статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» та пункті 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.1012 №1051.
23. Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
24. В обґрунтуванні вимог касаційної скарги ОСОБА_2 наводить аргументи про те, що вона, всупереч вимог процесуального закону, не була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції, внаслідок чого не змогла взяти участь у судовому засіданні та реалізувати наявні у неї процесуальні права. Це, на переконання позивачки, призвело до ухвалення судом апеляційної інстанції незаконного судового рішення, яке в силу приписів статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
25. Відповідач у своїй касаційній скарзі наполягає на тому, що суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав як для скасування запису у Поземельній книзі, так і для скасування державної реєстрації, оскільки під час розгляду справи не було встановлено наявності жодних з передбачених законом підстав для вчинення таких дій.
26. ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області також відзначає, що висновки суду апеляційної інстанції стосовно неможливості реєстрації за позивачкою права власності на спірні земельні ділянки не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, оскільки у її матеріалах відсутні жодні докази щодо звернення ОСОБА_1 до органів державної реєстрації прав з цього приводу, а також стосовно відмови у проведенні такої реєстрації прав.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
28. Частиною третьою цієї ж статті Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (пункти 1-4).
29. Згідно з положеннями статті 8, частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
30. Відповідно до частини першої, пунктів 2, 3 частини третьої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи мають право, в тому числі: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
31. Частинами першою - третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
32. Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України).
33. За правилами частин першої, другої статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, до яких, частина перша статті 42 Кодексу адміністративного судочинства України відносить й третіх осіб.
34. Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється, за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу (пункт 2 частини третьої статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України).
35. За загальним правилом, встановленим частинами, першою, другою статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку відсутності у адресата офіційної електронної адреси повістка вручається під розписку. Особа, яка вручає повістку, зобов`язана повернути до адміністративного суду розписку адресата про одержання повістки, яка приєднується до справи.
36. Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Якщо для розгляду окремих категорій справ, заяв або клопотань учасників справи цим Кодексом встановлено строк розгляду менше десяти днів, повістка має бути вручена у строк, достатній для прибуття особи до суду для участі в судовому засіданні. Вручення повістки представнику учасника справи вважається також врученням повістки і цій особі (абзаци перший, другий частини третьої, частина десята статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України).
37. Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначені статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
38. Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги ОСОБА_2 стосовно порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів, у межах повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
39. Аналіз вищевикладених норм процесуального права дає підстави для висновку, що кожен учасник справи має право брати участь у судових засіданнях у суді будь - якої інстанції й не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Це є гарантією створення належних умов для практичної реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав і забезпечує дотримання принципів адміністративного судочинства, зокрема, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
40. Якщо розгляд справи у суді відбувається у судовому засіданні, то учасники справи, до яких належать й треті особи, повинні бути належним чином повідомлені про місце, дату і час такого засідання шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами.
41. Повістка повинна бути вручена усім учасникам справи під розписку не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання або, у передбачених процесуальним законом випадках, у строк, достатній для прибуття особи до суду для участі в судовому засіданні.
42. Відповідно до висновку щодо застосування норм права, викладеного Верховним Судом у постанові від 21.05.2020 у справі №826/13041/15, передумовою для розгляду справи судом є належне сповіщення всіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи (у сукупності), якщо така справа відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України повинна розглядатись з їх повідомленням. Належність означає інформування учасників справи у спосіб та за формою, передбаченою процесуальним законодавством. Крім того, законодавцем встановлено виключний перелік випадків, за наявності яких суд першої інстанції має право ухвалити рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
43. У контексті вищевикладених висновків щодо застосування норм права Верховний Суд звертає увагу на правову позицію Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішенні від 08.11.2018, у справі «Созонов та інші проти України», в якій зазначено, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.
44. Європейський суд з прав людини також зазначав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Зокрема, «право на публічний розгляд», передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає право на «усне слухання». І це право було б позбавлене смислу, якби сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь у ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана до суду таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи. Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його цивільних прав та обов`язків. Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (пункт 97 та інші рішення у справі «Schmidt v. Latvia» від 27.04.2017; Application no. 22493/05).
45. Європейський суд з прав людини також зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13.12.2011).
46. Як вбачається з обставин справи, яка розглядається, і підтверджується наявними у ній матеріалами, розгляд справи у суді апеляційної інстанції відбувався у відкритому судовому засіданні, проведеному 30.01.2019 за участю представників позивача та відповідача, які були належним чином і завчасно повідомлені про дату, час і місце такого розгляду в строк та у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
47. ОСОБА_2 бере участь у цій справі у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, однак у матеріалах апеляційного провадження відсутні будь - які докази щодо повідомлення цієї особи про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції, який відбувався у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін та за відсутності третьої особи та/або її представника.
48. У справі також наявний лист Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 № Н 47-19/02.10-13/4768/2019, у якому повідомляється, що виклик третьої особи ОСОБА_2 у справі №0240/2276/18-а до цього суду у судове засідання, призначене на 30.01.2019, не здійснювався. За результатами розгляду звернення вжито заходи реагування.
49. Вищевикладене свідчить, що цю справу у суді апеляційної інстанції розглянуто за відсутності ОСОБА_2 , яка не була повідомлена належним чином про дату, час і місце судового засідання, і саме такою підставою обґрунтована її касаційна скарга.
50. Такі порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд у розумінні приписів пункту 3 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.
51. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів, беручи до уваги наявність у даному конкретному випадку передбачених процесуальним законом обов`язкових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення і направлення справи на новий розгляд, не надає оцінку аргументам касаційних скарг щодо неправильного застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції в частині висновків, які стосуються суті спору.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
52. За правилами пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
53. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України).
54. Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
55. Провівши касаційний розгляд справи у межах повноважень, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд встановив наявність порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, які відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України зумовлюють обов`язкове скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд.
56. Оскільки вимоги касаційних скарг стосуються оскарження постанови апеляційного суду і порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом, колегія суддів, зважаючи на вищевказані приписи Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_2 і часткового задоволення скарги ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області шляхом скасування постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 з направленням цієї справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
57. Керуючись статтями 340 341 344 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області задовольнити частково.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа