№ 0417/2-4308/2011

Постанова

Іменем України

11 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 0417/2-4308/2011

провадження № 61-12162св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу - Дніпровська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Павлової Юлії Михайлівни в інтересах ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2020 року у складі колегії суддів Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення майна та визнання права власності на нерухоме майно.

Позовну заяву мотивувала тим, що вона та відповідач 20 листопада 2008 року уклали договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав від неї 30 000,00 грн безпроцентної позики.

Цільовим призначенням позики сторони договору визначили фінансування реконструкції будівель та споруд на АДРЕСА_1 .

Зазначила, що договір позики діяв до 12 лютого 2011 року.

На забезпечення повернення позики за договором сторони визначили результати майбутньої реконструкції будівель та споруд, які розташовані на АДРЕСА_1 .

Посилалася, що після закінчення строку договору відповідач, стверджуючи про скрутне матеріальне становище та фінансову кризу, відмовився повертати позику. Крім того, відповідач послався на те, що новозбудований об`єкт не має відповідних правовстановлюючих документів.

Стверджувала, що грошові кошти, отримані за договором позики, відповідач використав саме на проведення будівництва, яке на цей час завершене, а на вказане приміщення Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради видало технічний паспорт.

Просила визнати за нею право власності на будівлі та споруди на АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідача здійснити передачу зазначених об`єктів позивачу; судові витрати стягнути з відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням від 09 листопада 2011 року Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська позов задовольнив.

Визнав за ОСОБА_1 право власності на будівлі та споруди на АДРЕСА_1 , які мають наступні характеристики: Д-1 - гаражний бокс, що складається: прим. № 1 - бокс площею 89,5 кв. м; прим. № 2 - склад площею 40 кв. м; прим. № 3 - побутова площею 12,9 кв. м; прим. № 4 - кабінет площею 16,7 кв. м, всього по літ. Д-1 - 159,1 кв. м; Е-1 - майстерня, що складається: прим. № 1 - майстерня площею 52,2 кв. м, всього по літ. Е - 152,2 кв. м; З,О,П - навіси, Р - склад (тимчасовий), М - вбиральня, м - ганок; Н11-1 - прибудова, що складається: прим. № 105 - коридор площею 4,9 кв. м, прим. № 106 приміщення площею 10,4 кв. м, усього по літ. Н11 - 115,3 кв. м; Н-2, Н1-1 - будівля з офісними та ремонтними приміщеннями, що складається: літ. Н1-1:1 поверх: прим. № 101 - гаражний бокс площею 97,7 кв. м, прим. № 102 - приміщення площею 2,8 кв. м, всього по І поверху Н1 - 1 100,5 кв. м; літ. Н-2: І поверх: прим. № 103 - приміщення площею 46,9 кв. м, прим. № 104 - сходи площею 1,3 кв. м, всього по І поверху літ Н-2 48,2 кв. м; II поверх: прим. № 201 - приміщення площею 5,2 кв. м, прим. № 202 - приміщення площею 25,9 кв. м, прим. № 203 - приміщення площею 10,5 кв. м, прим. № 204 - санвузол, площею 4,3 кв. м, всього по II поверху літ. Н-2: 45,9 кв. м.

Усього по літ. Н-2, Н1-1, Н11-1 - 209,9 кв. м: н - ганок; У-1 - складське приміщення, що складається: прим. № 1 - склад площею 326,9 кв. м, всього по літ. У - 1 326,9 кв. м; Ф-1 - ремонтні бокси, що складаються: прим. № 1 - майстерня площею 91 кв. м, прим. № 2 - санвузол площею 4,5 кв. м, прим. № 3 - кладовка площею 3,9 кв. м, прим. № 4 - кладовка площею 5,3 кв. м, прим. № 5 - майстерня площею 51,1 кв. м, всього по літ. Ф-1 155,8 кв. м Х-1 - ремонтні приміщення, що складається: приміщення № 1 площею 51,2 кв. м, всього по літ. Х-1 51,2 кв. м: Ч - вартова (тимчасова); ч - сходи; Ю-1 - складські приміщення; Я-1 - будівля мийки; під Я-1 - зливна яма; 2А - навіс тимчасовий; щ - навіс (тимчасовий); № № 1, 4-8, 11, 16, 17, - огорожі та споруди, 1/2ч № 3 - огорожа; Ѕ ч І - мощення; Ж-1 - будівля (тимчасова); II - мостіння. Без додаткових актів введення в експлуатацію.

Зобов`язав ОСОБА_2 передати нерухоме майно позивачу за актом приймання-передачі.

Стягнув з ОСОБА_2 державне мито на користь держави у розмірі 51,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30,00 грн.

Ухвалою від 31 січня 2012 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська виправив описку в заочному рішенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2011 року, вказавши в тексті рішення та в його вступній та резолютивній частинах площі приміщень - Ю-1 площею 174,7 кв. м; Я-1, під Я-1, площею 102,6 кв. м.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що виходячи з вимог статей 319, 328, 331, частини третьої статті 376 509 525 526 589 590 615 ЦК України та Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, рішення суду є правовстановлюючим документом і підлягає реєстрації без актів вводу в експлуатацію.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішення місцевого суду подала апеляційну скаргу Дніпровська міська рада, яка не брала участі у справі.

Постановою від 30 червня 2020 року Дніпровський апеляційний суд апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнив.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2011 року скасував та ухвалив нове судове рішення про відмову у позові.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради 282,30 грн судових витрат.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що ні місцевому суду, ні апеляційному суду позивач не надала доказів, що відповідають положенням статей 58 59 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції, статей 77-79 ЦПК України, на підтвердження факту існування будь-яких правовідносин та цивільного спору між позивачем та відповідачем.

Зазначив, що суду не надані докази укладення сторонами договору позики від 20 листопада 2008 року на суму 30 000,00 грн, договору застави (іпотеки), на існування яких позивач посилається у позовній заяві.

Виходив з того, що Дніпровська міська рада є розпорядником земель комунальної власності у межах міста Дніпра; спірне майно побудоване на земельній ділянці, яка не відведена для відповідної мети позивачу.

Дійшов висновку, що майно, на яке визнано право власності рішенням місцевого суду, має ознаки самочинного будівництва, а, відповідно до частини другої статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього.

Зазначив, що суду не надано доказів введення спірних споруд, з відповідними технічними характеристиками, в експлуатацію.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, адвокат Павлова Ю. М. в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою для відкриття касаційного провадження адвокат Павлова Ю. М. в інтересах ОСОБА_2 зазначила пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржене з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу).

Касаційну скаргу мотивувала тим, що відповідач не повідомлений належним чином про розгляд справи в апеляційному суді, відсутні докази направлення відповідачу судової повістки та апеляційної скарги.

У жовтні 2021 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Дніпропетровська міська рада просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Заяви та клопотання

У листопаді 2022 року до суду надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги, у яких адвокат Павлова Ю. М. в інтересах ОСОБА_2 доповнила касаційну скаргу та зазначила про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду.

У частині першій статті 398 ЦПК України передбачено, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 ЦПК України).

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 661/3699/16-ц (провадження № 14-388цс18) вказано, що: «право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України). Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України). З огляду на те, що доповнення до касаційної скарги позивач подала після спливу встановленого для цього строку та не обґрунтовувала підстави для його поновлення, Велика Палата Верховного Суду погоджується з викладеними у відзиві від 25 вересня 2018 року на це доповнення аргументами відповідача та залишає доповнення до касаційної скарги без розгляду».

Оскільки доповнення до касаційної скарги направлені до суду касаційної інстанції поза межами строку на касаційне оскарження, адвокат Павлова Ю. М. в інтересах ОСОБА_2 пропустила строк на подачу доповнень чи змін касаційної скарги, додаткові пояснення (доповнення) до її касаційної скарги на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2020 року слід залишити без розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що на підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надала копію розпорядження Дніпропетровської міської ради від 27 вересня 2001 року № 975 «Про попереднє погодження приватному підприємцю ОСОБА_3 місця розташування тимчасової автостоянки по АДРЕСА_2 » (а. с. 8).

Пункт 1 цього розпорядження погодив приватному підприємцю ОСОБА_3 місце розташування тимчасової автостоянки на земельній ділянці (код ДЗК 75023011) на АДРЕСА_2 .

Пункт 2.1 розпорядження від 27 вересня 2001 року № 975 зобов`язав приватного підприємця ОСОБА_3 протягом десяти днів з дня виходу цього розпорядження укласти з виконкомом міської ради договір про співробітництво.

Пункт 2.3 розпорядження зобов`язав приватного підприємця ОСОБА_3 замовити у Головному архітектурно-планувальному управлінні міської ради «Містобудівний паспорт»; у проектній організації, яка має ліцензію на проектування, проектну документацію відповідно до «Містобудівного паспорта».

Також позивач надала копію договору купівлі-продажу будівель та споруд, укладеного 07 жовтня 2008 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), відповідно до якого покупець придбала гаражний бокс літ. Д-1, загальною площею 159,1 кв. м, майстерня літ. Е-1, загальною площею 52,2 кв. м, будівлі з офісними та ремонтними приміщеннями літ. Н-2, загальною площею 94,1 кв. м, літ. Н1-1, загальною площею 100,5 кв. м, навіси літ. З, О, П, Р, вбиральня літ. М, огорожа № 10, огорожа № 5, 1/2 частина огорожі № 3, 1/2 частина замощення І, які відносяться до будівель та споруд адміністративно-побутового комплексу на АДРЕСА_1 (а. с. 31-32).

До позовної заяви додано технічний звіт Товариства з обмеженою відповідальністю «Петра Плюс», відповідно до якого складські приміщення, ремонтні бокси, ремонтні приміщення, пристройка, приміщення мийки на АДРЕСА_1 побудовані правильно, відповідають вимогам екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших діючих норм та правил, придатні до експлуатації та є безпечними для життя і здоров`я людей (а. с. 57-80).

ОСОБА_1 посилається на невиконання відповідачем ОСОБА_2 договору позики та наявність підстав для застосування положень статті 590 ЦК України, відповідно до якої, зокрема, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

На думку апеляційного суду, докази укладення сторонами договору позики та договору застави у справі відсутні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу).

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), становить фундаментальний принцип, та має на увазі зокрема право на «усне слухання». При цьому право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частини перша та друга статті 12 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

З огляду на частину першу статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною першою статті 368 ЦК України визначено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За положеннями частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Частина одинадцята статті 128 ЦПК України передбачає, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання (пункт 1 частини другої статті 223 ЦПК України).

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

У касаційній скарзі адвокат Павлова Ю. М. в інтересах ОСОБА_2 зазначила, що апеляційний суд не повідомив ОСОБА_2 про розгляд справи в апеляційному суді, не направив копію апеляційної скарги.

Із справи відомо, що на рішення суду першої інстанції Дніпровська міська рада у лютому 2020 року подала апеляційну скаргу.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 06 квітня 2020 року поновив строк на апеляційне провадження, відкрив апеляційне провадження та надав строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (а. с. 140).

Ухвалою від 15 квітня 2020 року Дніпровський апеляційний суд призначив справу до апеляційного розгляду на 30 червня 2020 року (а. с. 141).

Ухвала про відкриття апеляційного провадження направлена сторонам, зокрема відповідачеві - за адресою, зазначеною у справі (а. с. 142).

Конверт з судовою повісткою, ухвалою про відкриття апеляційного провадження та копією апеляційної скарги, які адресовані відповідачеві, повернувся до суду з відміткою «неправильно зазначена адреса одержувача» та з приміткою «такої квартири немає» (а. с. 144-145).

У зв`язку з тим, що зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 суду невідоме, Дніпровський апеляційний суд 19 червня 2020 року опублікував оголошення на офіційному вебсайті судової влади України про виклик ОСОБА_2 у судове засідання на 30 червня 2020 року на 12:30 год. відповідно до вимог статті 128 ЦПК України (а. с. 150).

З огляду на частину одинадцяту статті 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 30 червня 2020 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнив. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2011 року скасував та ухвалив нове судове рішення про відмову у позові.

Наведене свідчить про те, що Дніпровський апеляційний суд вжив усі визначені законом заходи для виклику відповідача у судове засідання та вручення йому судової повістки відповідно до норм ЦПК України.

Колегія суддів Верховного Суду звернула увагу на те, що у позовній заяві зазначена адреса відповідача: АДРЕСА_3 .

У касаційній скарзі, поданій адвокатом Павловою Ю. М. в інтересах ОСОБА_2 , також зазначена та ж сама адреса відповідача: АДРЕСА_3 .

Проте, судові документи повернулися до суду касаційної інстанції без вручення та з відмітками пошти: «адресат відсутній за вказаною адресою» та «неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача».

Заява про зміну або уточнення місця проживання відповідача до суду апеляційної або касаційної інстанції не надходила.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункт 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Доктрина заборони суперечливої поведінки ґрунтується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), яка базується на принципі добросовісності.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Верховний Суд, переглядаючи справу у касаційному порядку, враховує конкретні обставини цієї справи щодо наявності обставин, визначених частинами другою та третьою статті 13 ЦК України, застосовує загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керується однією з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Звернення з касаційною скаргою з підстав неналежного повідомлення відповідача та зазначення у скарзі тієї ж самої завідомо неправильної адреси відповідача: АДРЕСА_3 , Верховний Суд оцінює як порушення меж здійснення цивільних прав, оскільки таки дії відповідача свідчать про не добросовісність тазловживання процесуальними правами.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що з огляду на частину першу статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду у справі подав відповідач.

Проте, у справі, що переглядається, Дніпровський апеляційний суд постановою від 30 червня 2020 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення майна та визнання права власності на нерухоме майно відмовив.

З урахуванням наведеного безпідставними є доводи заявника про те, що він не був повідомлений належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, оскільки за нормами ЦПК України відповідач вважається таким, що повідомлений про час та місце розгляду справи та під час апеляційного перегляду були порушені його права.

Отже доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд справу розглянув за відсутності учасника справи - відповідача, який не був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання не знайшли свого підтвердження.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Павлової Юлії Михайлівни в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська