ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2020 року
м.Київ
справа №0540/5490/18-а
провадження №К/9901/13801/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2018 (суддя Голубова Л.В.) і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 (головуючий суддя Гаврищук Т.Г., судді Компанієць І.Д., Ястребова Л.В.)
у справі №0540/5490/18-а
за позовом ОСОБА_1
до Маріупольського міського голови Бойченка Вадима Сергійовича, Маріупольської міської ради Донецької області,
треті особи: Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради, ОСОБА_2
про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення, установив:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського міського голови Бойченка В.С., Маріупольської міської ради Донецької області, за участі третіх осіб Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради, ОСОБА_2 , в якій просила суд визнати протиправною бездіяльність щодо невнесення протягом місяця (від дати реєстрації заяви) на пленарне засідання сесії Маріупольської міської ради питання стосовно надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 ; визнати протиправним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 25.06.2018 № 7/32-2918 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_2 ».
2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2018 у справі №0540/5490/18-а позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Маріупольського міського голови Бойченка В.С., яка полягає у невнесенні протягом місяця (від дати реєстрації заяви) на пленарне засідання сесії Маріупольської міської ради питання стосовно надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 . В решті позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 у справі №0540/5490/18-а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2018 скасовано в частині задоволених позовних вимог і в цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Маріупольського міського голови Бойченка В.С., яка полягає у невнесенні протягом місяця (від дати реєстрації заяви) на пленарне засідання сесії Маріупольської міської ради питання стосовно надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
4 . ОСОБА_1 з вищевказаними судовими рішеннями частково не погодилася, тому звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2018 і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 у справі №0540/5490/18-а в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
5. 05.11.2019 від Маріупольського міського голови надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 у справі №0540/5490/18-а залишити без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 08.02.2017 звернулася до голови Маріупольської міської ради Донецької області через Центр надання адміністративних послуг Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з наданням відповідних додатків до заяви, яка зареєстрована 08.02.2017 за № 24-1-0225.
7. Начальником управління земельних відносин Маріупольської міської ради 16.03.2017 складено проект рішення міської ради щодо надання позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1800 га для городництва по ОСОБА_1
8. Головне управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради надало висновок від 18.05.2017 № 06-03-06/63-05 про погодження місця розташування об`єкта ОСОБА_1 .
9. Рішенням Маріупольської міської ради від 25.06.2018 № 7/32-2917 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1 », позивачеві надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1800 га для городництва по АДРЕСА_1 міста громадянці ОСОБА_1 .
10. Рішенням Маріупольської міської ради від 25.06.2018 № 7/32-2918 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_2 » було надано дозвіл третій особі на ту ж земельну ділянку.
11. ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність відповідачів щодо невнесення протягом місяця (від дати реєстрації заяви) в порядок денний пленарних засідань питання щодо розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що зумовило надання дозволу на розробку цієї ж земельної ділянки третій особі.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
12. Задовольняючи позовну вимогу про визнання протиправною бездіяльності міського голови, суд першої інстанції керувався тим, що питання стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою за заявою ОСОБА_1 не внесено на пленарне засідання Маріупольської міської ради та відповідно не було розглянуто у місячний строк, визначений ч. 7 ст. 118 ЗК України. Таким чином, міським головою було допущено протиправну бездіяльність щодо незабезпечення контролю за виконанням діючого законодавства та дотриманням порядку і строку розгляду клопотань позивача протягом визначеного законодавством строку.
13. Суд апеляційної інстанції з такими висновками не погодився і, відмовляючи у задоволенні відповідної позовної вимоги, виходив з того, що законодавством регламентований обов`язок органу місцевого самоврядування розглянути клопотання особи про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у місячний строк. Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, питання стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою за заявою позивача не було розглянуто у місячний строк. Однак рішенням Маріупольської міської ради від 25.06.2018 № 7/32-2917 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1 », позивачеві надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1800 га для городництва по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1 . Тобто, до початку розгляду справи по суті та до вирішення судом спору, порушене право позивача відсутнє.
14. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 25.06.2018 № 7/32-2918 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_2 », керуючись тим, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду), тому відповідач не має надавати пріоритет тому чи іншому заявнику на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відтак - і порушеного права позивача.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
15. У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме ст.ст. 42 43 44 46 47 КАС України, оскільки до Першого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2018 у справі №0540/5490/18-а звернувся представник міського голови за довіреністю В.Л. Карацюба, проте, суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу іншого відповідача - Маріупольської міської ради.
16. Позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено ст. 245 КАС України, виходячи з того, що адміністративному суду надано широку дискрецію (можливість діяти на власний розсуд) у питаннях обрання способу захисту порушеного права особи.
17. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції, встановивши, що заяву позивача у місячний строк не було розглянуто, позбавив позивача грошових коштів, що сплачені в якості судового збору.
У касаційній скарзі зазначено про те, що суд першої інстанції невірно застосував ч. 7 ст.118 ЗК України, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 25.06.2018 № 7/32-2918.
18. У відзиві на касаційну скаргу зазначено про те, що Маріупольський міський голова взагалі є неналежним відповідачем у справі, а також те, що виключна констатація факту бездіяльності не направлена на реальний захист прав та не відновлює права, свободи чи інтереси позивача.
VІ. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
20. Завданням адміністративного судочинства в силу ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
21. Гарантоване ст. 55 Конституції України та КАС України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
22. Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09.09.2010 №19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абз. 4 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 24.12.2004 № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.
23. Тобто, Конституційний Суд України наголосив, що судовий захист є гарантією саме відновлення прав і свобод людини і громадянина.
24. За правилами п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
25. Зі змісту цієї норми процесуального закону випливає, що вимога про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень може бути заявлена в адміністративному позові разом з вимогою про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, яка повинна бути спрямована на відновлення порушеного права.
26. Оскільки відповідач під час розгляду справи припинив бездіяльність та прийняв рішення від 25.06.2018 № 7/32-2917 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1 », яким позивачеві було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1800 га для городництва по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1 то суб`єкт владних повноважень виправив власну бездіяльність у порушеному позивачем спорі.
27. До того ж повне відновлення прав та інтересів позивача в межах заявлених ним позовних вимог можливе без визнання такої бездіяльності протиправною.
28. Враховуючи зазначене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні постанови суду апеляційної інстанції, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не спростовують вірних висновків апеляційного адміністративного суду.
29. Зокрема, розглянуті і відхилені доводи касаційної скарги щодо порушення Першим апеляційним адміністративним судом положень ст. 245 КАС України в частині не обрання судом самостійно способу захисту, який відновить порушене право позивача, оскільки суб`єктом владних повноважень самостійно припинено протиправну бездіяльність до моменту звернення позивача до суду з відповідним позовом, що свідчить про відновлення права ОСОБА_1 свого порушеного права вже станом на дату подання позову.
При цьому, Суд погоджується з доводами відзиву на касаційну скаргу в частині того, що виключна констатація факту бездіяльності не направлена на реальний захист прав позивача.
30. Щодо доводів касаційної скарги стосовно зазначення в оскарженій постанові про апеляційний перегляд апеляційної скарги Маріупольської міської ради, а не Маріупольського міського голови, Верховний Суд зазначає, що це є опискою суду, яка може бути виправлена за заявою сторін або за ініціативою суду, оскільки апеляційне провадження у цій справі було відкрито саме за апеляційною скаргою Маріупольського міського голови Бойченка В.С., у протоколі судового засідання від 20.03.2019 вказано про те, що в судовому засіданні розглянута апеляційна скарга Маріупольського міського голови Бойченка В.С.
31. Також Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції, встановивши допущення бездіяльності протягом тривалого періоду і відмовивши у задоволенні позовних вимог, позбавив позивача грошових коштів, що сплачені в якості судового збору, з огляду на таке.
За приписами ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
Обов`язок сплати судового збору заявником пов`язаний саме з оспорюванням протиправних дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень, однак сплата судового збору сама по собі не покладає на суд процесуального обов`язку задовольняти відповідну заяву або скаргу, оскільки суд в межах справедливої судової процедури має перевірити обґрунтованість відповідних позовних вимог та відповідність такої заяви меті адміністративного судочинства, а саме: ефективному захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
32. Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції ч. 7 ст.118 ЗК України є необґрунтованими, оскільки Верховний Суд України та Верховний Суд неодноразово зазначали про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду), тому суд першої інстанції не допустив порушень ч. 7 ст.118 ЗК України, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 25.06.2018 № 7/32-2918.
33. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
34. Оскільки Верховний Суд залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. 343 349 350 355 356 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 у справі №0540/5490/18-а - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб