ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2021 року
м. Київ
справа №0540/5987/18-а
адміністративне провадження №К/9901/12256/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 0540/5987/18-а
за позовом Державного підприємства (далі - ДП) «Селидіввугілля» до Головного управління Держпраці у Донецькій області (далі - ГУ Держпраці) про визнання протиправними та скасування припису і постанови, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ДП «Селидіввугілля»
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 18.07.2018 ДП «Селидіввугілля» звернулось до суду з позовом, у якому просило:
визнати протиправними та скасувати постанову ГУ Держпраці про накладення штрафу від 20.06.2018 № ДЦ269/559/АВ/П/ТД-ФС, якою на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) вирішено накласти на позивача штраф у розмірі 335 070, 00 грн;
визнати протиправним та скасувати припис ГУ Держпраці про усунення виявлених порушень від 01.06.2018 № ДЦ269/559/АВ/П.
Позов обґрунтовано тим, що зазначені вище припис та постанова є незаконними, оскільки у ДП «Селидіввугілля» відсутні трудові відносини з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а відповідно ним не використовувалась праця найманих працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом, розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.
2. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 06.12.2018 частково задовольнив позовні вимоги:
визнав протиправною та скасував постанову ГУ Держпраці від 20.06.2018 № ДЦ269/559/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу на ДП «Селидіввугілля» у розмірі 335 070, 00 грн;
визнав протиправним та скасував припис ГУ Держпраці про усунення виявлених порушень від 01.06.2018 № ДЦ269/559/АВ/П в частині пункту 4 щодо порушення частини третьої статті 24 КЗпП України стосовно допущення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу;
в іншій частині позовних вимог - відмовив.
3. Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 02.04.2019 скасував рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправною та скасування постанови ГУ Держпраці від 20.06.2018 № ДЦ269/559/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу на ДП «Селидіввугілля» у розмірі 335 070, 00 грн та припису ГУ Держпраці про усунення виявлених порушень від 01.06.2018 № ДЦ269/559/АВ/П в частині пункту 4 щодо порушення частини третьої статті 24 КЗпП України стосовно допущення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Ухвалив у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовив.
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.12.2018 у справі № 0540/5987/18-а - суд апеляційної інстанції залишив без змін.
4. 25.04.2019 ДП «Селидіввугілля» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.12.2018 у справі № 0540/5987/18-а - залишити в силі.
5. Верховний Суд ухвалою від 17.05.2019 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
6. 11.06.2019 до Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, у якому ГУ Держпраці просить касаційну скаргу ДП «Селидіввугілля» залишити без задоволення, а оскаржуване ним судове рішення - без змін.
7. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 02.07.2019 №880/6143/17 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді-доповідача Гімона М.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №14), що унеможливлює його участь у розгляді даної справи.
8. Протоколом розподілу справи від 02.07.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.
9. Ухвалою судді Верховного Суду від 03.07.2019 прийнято зазначену справу до свого провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Суди встановили, що ДП «Селидіввугілля» зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку у Дніпропетровському управлінні офісу великих платників податків.
Посадовими особами ГУ Держпраці відповідно до наказу ГУ Держпраці від 15.05.2018 № 493 та направлення на перевірку від 15.05.2018 № 301/04.3/15-14-12 в період з 13.09.2018 по 26.09.2018 відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), частини третьої статті 34 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР), пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, було проведено інспекційне відвідування позивача.
За результатами відвідування було складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 31.05.2018 № ДЦ269/559/АВ.
У вказаному акті інспекційного відвідування працівниками ГУ Держпраці зафіксовано факти допуску працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
01.06.2018 ГУ Держпраці на підставі акта інспекційного відвідування від 31.05.2018 та відповідно до пункту 27 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю було винесено припис про усунення виявлених порушень № ДЦ/269/559/АВ/П, яким зобов`язано ДП «Селидіввугілля» до 08.06.2018 усунути порушення, зокрема, частини третьої статті 24 КЗпП України щодо допуску працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.
20.06.2018 ГУ Держпраці за результатами розгляду справ про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 31.05.2018 № ДЦ269/559/АВ була прийнята постанова про накладення штрафу, якою на ДП «Селидіввугілля» було накладено штраф у розмірі 335 070, 00 грн за порушення, які передбачені частиною третьою статті 24 КЗпП України, а саме за допуск працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.
Також суди встановили, що ДП «Селидіввугілля» з ОСОБА_1 укладено договір від 28.12.2017 за №3/552-17ФС щодо надання послуг з обслуговування комутатора МТС-МРУ, розташованого на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 , та одного передаточного стола місцевого телефонного зв`язку, у строк з 01.01.2018 по 31.12.2018. Розрахунок витрат на надання послуг з обслуговування комутатора МТС-МРУ і одного передаточного стола місцевого телефонного зв`язку визначено в Додатку 1 до цього договору.
ДП «Селидіввугілля» з ОСОБА_2 укладено договір від 28.12.2017 за № 3/553-17ФС, щодо надання послуг з обслуговування комутатора МТС-МРУ, розташованого на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 , та одного передаточного стола місцевого телефонного зв`язку, у строк з 01.01.2018 по 31.12.2018. Розрахунок витрат на надання послуг з обслуговування комутатора МТС-МРУ і одного передаточного стола місцевого телефонного зв`язку визначено в Додатку 1 до цього договору.
Також, ДП «Селидіввугілля» з ОСОБА_3 укладено договір від 02.04.2018 № 3/147-18ФС щодо надання послуг з заправки та відновлення картриджів оргтехніки офісної, печатної техніки позивача, у строк з 01.04.2018 по 31.04.2019.
Факт виконання вищезазначених договорів підтверджується актами надання послуг від 30.04.2018, від 31.03.2018, від 28.02.2018, від 31.01.2018.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до пункту 1.1 договорів про надання послуг від 28.12.2017 №3/552-17ФС та № 3/553-17ФС, укладених між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з обслуговування комутатора МТС-МРУ розташованого на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 , та одного передаточного стола місцевого телефонного зв`язку, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.
Згідно із пунктом 1.2 вказаних договорів послуги, зазначені в пункті 1.1 включають, але не обмежуються: обслуговування комутатора МТС-МРУ та одного передаточного стола місцевого телефонного зв`язку; опитування абонентів, з`єднання їх за допомогою прямого з`єднання або номеронабирателем і роз`єднання абонентських та з`єднувальних ліній міського та міжміського зв`язку; перевірка роботи з`єднувальних ліній міського та міжміського зв`язку та якості чутності; визначення та усунення нескладних пошкоджень шнурів, запобіжників, ключів, клапанів, сигнальних ламп; прийом заявок про пошкодження та ведення їх обліку; видача усних довідок з питань користування місцевим телефонним зв`язком.
Відповідно до пункту 2.1.2 вказаних договорів, за цим договором виконавець зобов`язаний виконувати доручення замовника з обслуговування комутатора МТС-МРУ та одного передаточного стола місцевого телефонного зв`язку в термін з 01.01.2018 по 31.12.2018, доповідати керівникові або уповноваженій особі про виконання або про причини, що перешкоджають виконанню доручення.
Пунктами 3.1 та 3.2 договорів визначено вартість винагороди за надані послуги - 3723, 00 грн. за місяць обслуговування. Загальна вартість послуг за цим договором становить 44 676, 00 грн.
Відповідно до пункту 4.2 виплата винагороди за надані послуги здійснюється на підставі актів наданих послуг, підтверджених графіком виходів, в строки виплати заробітної плати на підприємстві.
Згідно із розрахунком витрат на надання послуг з обслуговування комутатора МТС-МРУ і одного передаточного стола місцевого телефонного зв`язку, який є Додатком 1 до договорів, розрахунок здійснюється з урахуванням мінімальної заробітної плати, встановленої на 2018 рік, середньомісячного балансу робочого часу в годинах на 2018 рік. Винагорода одного телефоніста в місяць складається з: винагороди за відпрацьований час, премії, вислуги років, доплати за роботу у святкові дні.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до пункту 1.1 договору про надання послуг від 02.04.2018 № 3/147-18ФС, укладеного між позивачем та ОСОБА_3 , виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з заправки та відновлення картриджів оргтехніки офісної, печатної техніки підприємства - апарата управління ДП «Селидіввугілля», а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.
Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору послуги, зазначені пункті 1.1 договору про надання послуг від 02.04.2018 № 3/147-18ФС включають, але не обмежуються: діагностика технічного стану картриджа; заповнення бункера здійснюються матеріалом (тонером) за нормою заводу-виготовлювача; очищення бункера відпрацьованого тонера; заміна (якщо необхідно) фото барабана; зміна (якщо необхідно) коротронів заряду; заміна (якщо необхідно) ракеля очистки та ущільнювачів; заправка чорнила роздільних картриджів; очищення вузлів після засихання чорнила або засмічення каналів; усунення дефектів друку із використанням промивної рідини.
Згідно із пунктом 2.1.2 вказаного договору від 02.04.2018 № 3/147-18ФС за цим договором виконавець зобов`язаний виконувати доручення замовника з обслуговування оргтехніки апарату управління ДП «Селидіввугілля» в термін з 01.04.2018 по 31.04.2019, доповідати керівникові або уповноваженій особі про виконання або про причини, що перешкоджають виконанню доручення.
Вартість винагороди за надані послуги становить 3723, 00 грн за місяць обслуговування (пункт 3.1 договору).
Відповідно до пункту 4.2 виплата винагороди за надані послуги здійснюється на підставі актів наданих послуг, в строки виплати заробітної плати на підприємстві.
З графіків роботи, наданих позивачем видно, що вказані фізичні особи працювали по шість годин.
Підставою для оплати фізичним особам за надані послуги були акти наданих послуг, (які підписані сторонами договорів), що відображено у розрахункових листках осіб, які містять табельні номери.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до відомостей про нарахування заробітної плати, ці особи отримували саме заробітну плату.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників та Класифікатора професій ДК 003:2010, роботи за договором, які виконувались ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відповідають переліку основних робіт, які властиві та виконуються за професією, спеціальністю, кваліфікацією, на посадах, а саме КОД КП 4223 «Телефоніст місцевого телефото зв`язку».
Відповідно до пункту 2.2.15 Статуту ДП «Селидіввугілля» основними напрямками діяльності підприємства є, зокрема, надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів місцевого електрозв`язку.
Не погоджуючись з оспорюваними приписом та постовою ГУ Держпраці позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки правовідносини між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникли за цивільно-правовими договорами, укладеними у відповідності до чинного цивільного законодавства, не можна вважати, що такі особи залучалися до виконання трудових обов`язків без укладення трудового договору.
В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису, суд першої інстанції виходив із того, що зазначений припис відображає у собі п`ять порушень, які відповідачем зобов`язано позивача усунути, проте, фактично позивач оскаржує одне порушення щодо допуску до роботи осіб без укладення трудових договорів, що й стало наслідком прийняття спірної постанови про накладення штраф, тому достатнім способом захисту порушеного права позивача буде скасування оспорюваного припису відповідача в частині пункту 4 щодо вимоги про усунення порушення частини третьої статті 24 КЗпП України стосовно допущення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.
12. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалюючи рішення в цій частині про відмову у їх задоволенні, суд апеляційної інстанції виходив із того, що предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги). Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність трудовий відносин між позивачем та зазначеними вище фізичними особами, оскільки робота за зазначеними договорами передбачає підпорядкування позивачу, а оплата за ними здійснюється систематично у строки виплати заробітної плати.
13. Касаційна скарга позивача мотивована, зокрема тим, що правовідносини, що виникли між ним та зазначеними фізичними особами мають цивільно-правовий характер, базуються на нормах чинного цивільного законодавства. Також позивач вказує на неможливість виконання оспорюваного припису відповідача, оскільки Типові структури управління, штатні розклади і нормативи чисельності керівників, фахівців і службовців державних підприємств, акціонерних товариств з видобування вугілля, вугільних шахт і розрізів, які призначені для керівників державних підприємств при підготовці структур, штатних розкладів і встановлення чисельності працівників і структурних підрозділів, не передбачають наявності у штаті працівників посади телефоніста, а служба зв`язку не передбачена і структурою ДП «Селидіввугілля».
14. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, оскільки правовідносини між позивачем та фізичними особами носять ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманими працівниками, при цьому дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового перешкоджає реалізації працівниками права на працю, гарантованого Конституцією України та КЗпП України, а також права на оплату праці у розмірі не нижче встановленого законом мінімального розміру оплати праці, права на нормальну тривалість робочого часу, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, права на здорові та безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки, тощо.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги відповідача, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України [в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі»; (далі - Закон № 460-IX)], колегія суддів виходить із такого.
16. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Відповідно до статті 1 Конвенції Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» (далі - Конвенція Міжнародної організації праці) система інспекції праці на промислових підприємствах застосовується до всіх підприємств, щодо яких інспектори зобов`язані забезпечити застосування правових норм щодо умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи.
18. Пунктом «а» статті 3 вказаної Конвенції визначено, що завданнями системи інспекції праці є забезпечення застосування правових норм у галузі умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи, як наприклад, норм щодо тривалості робочого дня, заробітної плати, безпеки праці, охорони здоров`я і добробуту, використання праці дітей і підлітків та з інших подібних питань, у тій мірі, в якій інспектори праці повинні забезпечувати застосування таких норм.
19. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
20. КЗпП України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.
21. КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 КЗпП України) .
22. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
23. Згідно із статтею 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
24. Відповідно до статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи), держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
25. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).
26. Згідно із пунктом 1 Положення №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
27. Згідно із підпунктами 6, 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, у тому числі, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
28. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що ГУ Держпраці наділено контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.
29. Так, відповідно до частини першої та другої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
30. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295)
31. Згідно з пунктом 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
32. Відповідно до пункту 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
33. Згідно з пунктом 20 Порядку № 295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.
34. Пунктами 27, 28, 29 Порядку № 295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.
Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
35. Відповідальність за порушення законодавства про працю регламентовано статтею 256 КЗпП України, частиною першою якої передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
36. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (пункт 2 частини другої статті 256 КЗпП України).
37. Згідно із частиною четвертою статті 256 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
38. При цьому, відповідно до частини сьомої статті 256 КЗпП України сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.
39. У справі, яка розглядається суди встановили, що оспорювану постанову про накладення на позивача штрафу ухвалено відповідачем за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, а саме за допуск до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 3-х працівників.
40. Так, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
41. Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
42. Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
43. Відповідно до статті 1 Закону України від 14.10.1992 № 2694-XII «Про охорону праці» (далі - Закон № 2694-XII) працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
44. Статтею 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.
45 Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП України).
46. Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.
47. Згідно із статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
48. Відповідно частин першої та другої статті 928 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
49. Згідно із частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
50. За правилами положень статей 902-903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
51. Колегія суддів зазначає, що з аналізу чинного законодавства видно, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
Характерними ознаками трудових відносин є:
систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);
підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;
виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;
обов`язок роботодавця надати робоче місце;
дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.
52. Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
53. Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
54. З аналізу наведених норм Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.
55. Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.
56. Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
57. Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18.
58. У справі, яка розглядається судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги). ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 самостійно не організовували роботу, виконували її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковувалися відповідним посадовим особам, отримували заробітну плату.
59. Крім того, відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників та Класифікатора професій ДК 003:2010, роботи за договором, які виконувались ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відповідають переліку основних робіт, які властиві та виконуються за професією, спеціальністю, кваліфікацією, на посадах, а саме КОД КП 4223 «Телефоніст місцевого телефото зв`язку».
60. Відповідно до пункту 2.2.15 Статуту ДП «Селидіввугілля» основними напрямками діяльності підприємства є зокрема надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів місцевого електрозв`язку.
61. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені вище угоди, укладені позивачем з фізичними особами, не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язана із самим процесом, що є характерним для трудових функцій.
62. Суд звертає увагу на те, що до основного виду діяльності Державного підприємства «Селидіввугілля» належить добування кам`яного вугілля (код КВЕД 05.10), тобто діяльність пов`язана із об`єктами підвищеної небезпеки, яка крім звичайних заходів безпеки до початку виконання цих робіт потребує додаткового здійснення низки обов`язкових організаційних і технічних заходів. Крім того, ці роботи потребують з боку відповідальних осіб постійного контролю за їх виконанням; під час виконання цих робіт є або може виникнути виробнича небезпека, не пов`язана з їхнім характером, можливе виникнення інцидентів та аварій, а також ймовірніший прояв і вплив на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів, а тому вимоги щодо залучення працівників (виконавців) до таких робіт є особливо суворими.
63. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового договору перешкоджають реалізації права фізичної особи на працю, гарантованого Конституцією України та КЗпП України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.
64. За таких обставин, відповідачем при проведенні перевірки було вірно встановлено, що позивачем в порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України було допущено працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
65. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення у вигляді постанови про накладення штрафу від 20.06.2018 № ДЦ269/559/АВ/П/ТД-ФС та припису про усунення виявлених порушень від 01.06.2018 № ДЦ269/559/АВ/П в частині пункту 4 щодо вимоги про усунення позивачем порушень частини третьої статті 24 КЗпП України стосовно допущення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.
66. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
67. Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства «Селидіввугілля» залишити без задоволення.
Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019 у справі №0540/5987/18-а - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
СуддіА.І. Рибачук Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій