ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2020 року
Київ
справа №0840/3094/18
адміністративне провадження №К/9901/3227/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 0840/3094/18
за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду,
за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого Чумака С.Ю., суддів: Чабаненко С. В., Юрко І. В.,
УСТАНОВИВ:
І. Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просила:
1.1 стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2017 року в справі № 826/13271/16 за період з 06 грудня 2017 року по 26 липня 2018 року включно в розмірі 105 680,58 грн.
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року адміністративний позов задоволений частково.
2.1. Стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2017 року у справі № 826/13271/16 в частині поновлення на посаді за період з 06 грудня 2017 року по 26 липня 2018 року в розмірі 105140,87 грн (сто п`ять тисяч сто сорок гривень 87 копійок) з утриманням податків та інших обов`язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача подав апеляційну скаргу, яку зареєстровано в суді першої інстанції 12 листопада 2018 року.
4. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року в справі №0840/3094/18 залишено без руху з підстав ненадання документів на підтвердження повноважень особи видавати довіреність та надано десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення вищезазначених недоліків.
5. На виконання вищезазначеної ухвали від 06 грудня 2018 року представником відповідача, на підтвердження наявності у Антоненко Ірини Леонідівни повноважень на видачу довіреності, надано копію наказу Державної фіскальної служби України від 02 липня 2018 року за № 421 "Про надання права підпису та засвідчення копій".
6. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року в справі № 0840/3094/18 повернуто скаржнику з підстав неусунення скаржником недоліків апеляційної скарги Державної фіскальної служби України, визначених ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року.
7. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не усунуто недоліки апеляційної скарги, не надано документів на підтвердження повноважень особи видавати довіреність, оскільки наказ Державної фіскальної служби України від 02 липня 2018 року за № 421 "Про надання права підпису та засвідчення копій» не є установчим документом, а тому згідно з частиною третьою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України не може підтверджувати наявність у директора департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження Антоненко І.Л. повноважень на видачу за своїм підписом довіреності на представництво Лисенко О.В. інтересів ДФС України.
ІІ. Касаційне оскарження
8. Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду, яку зареєстровано 28 січня 2019 року.
9. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушенням судом норм матеріального та процесуального права та просить скасувати оскаржене судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
10. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції обставин того, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 03 березня 2017 року № 135-р, на час відсторонення від посади голови ДФС, виконання обов`язків Голови ДФС покладено на заступника Голови ДФС Продана М. В., який відповідно до норм положення про Державну фіскальну службу від 21 травня 2014 року № 236 має право підписувати накази ДФС. Так, в.о. Голови ДФС видано наказ від 02 липня 2018 року за № 421 "Про надання права підпису та засвідчення копій», яким уповноважено директора Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження Антоненко Ірину Леонідівну на право підписання та видання довіреностей на представництво інтересів ДФС, в усіх без виключення судах, з усіма без виключення правами та обов`язками наданими Кодексом адміністративного судочинства України Цивільного процесуального кодексу України Господарського процесуального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України.
10.1. Додатково заявник касаційної скарги звертає увагу, що повноваження Антоненко Ірини Леонідівни також підтверджені записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо осіб, а саме: Антоненко Ірина Леонідівна уповноважена на право підписання та видання довіреностей на представництво інтересів Державної фіскальної служби України в усіх без виключення судах з усіма правами та обов`язками та є підписантом.
10.2. Також заявник касаційної скарги наголошує на тому, що на підставі вказаного наказу ДФС від 02 липня 2018 року за № 421 "Про надання права підпису та засвідчення копій» Верховним Судом неодноразово було відкрито касаційні провадження, що, на думку представника позивача, свідчить про належність доказу, що дає право на представлення інтересів в суді.
10.3. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
11. 12 березня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді - Желтобрюх І. Л. відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 0840/3094/18 із Запорізького окружного адміністративного суду.
12. 08 квітня 2019 року справа № 0840/3094/18 надійшла до Верховного Суду.
13. 21 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року № 796/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
14. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів - Радишевську О. Р., Уханенка С.А.
ІІІ. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
15. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Відповідно до частини першої статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
17. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
18. Частиною третьою статті 59 КАС України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції) довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
19. Статтею 60 КАС України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.
20. Частиною першою статті 55 КАС України визначено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
21. Відповідно до частини четвертої статті 298 КАС України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції) апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
22. Відповідно до частин першої та третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
23. Згідно зі статтею 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
23.1. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.
23.2. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
24. Статтею 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
25. Пунктом 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236 (в редакції чинній на час подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції; далі - Положення № 236) визначено: що Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
26. Відповідно до пункту 9 Положення № 236 ДФС в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.
27. Згідно з пунктом 10 Положення № 236 ДФС очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра фінансів.
28. Підпунктами 1, 27, 28 пункту 11 Положення № 236 визначено, що Голова ДФС:
28.1. очолює ДФС, здійснює керівництво діяльністю Служби, представляє ДФС у відносинах з іншими органами, підприємствами, організаціями в Україні та за її межами;
28.2. підписує накази ДФС;
28.3. дає у межах повноважень обов`язкові для виконання державними службовцями та працівниками апарату ДФС, її територіальних органів доручення.
29. Пунктом 7 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
ІV. Позиція Верховного Суду
30. Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
31. Як установлено судом апеляційної інстанції представник відповідача, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, яку зареєстровано в суді першої інстанції 12 листопада 2018 року.
32. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року в справі №0840/3094/18 залишено без руху з підстав ненадання документів на підтвердження повноважень особи видавати довіреність та надати десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення вищезазначених недоліків.
33. На виконання зазначеної ухвали від 06 грудня 2018 року представником відповідача, на підтвердження наявності у Антоненко Ірини Леонідівни повноважень на видачу довіреності, надано копію наказу Державної фіскальної служби України від 02 липня 2018 року за № 421 "Про надання права підпису та засвідчення копій".
34. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не усунуто недоліки апеляційної скарги, не надано документів на підтвердження повноважень особи видавати довіреність, оскільки наказ Державної фіскальної служби України від 02 липня 2018 року за № 421 "Про надання права підпису та засвідчення копій» не є установчим документом, а тому, згідно з частиною третьою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України, не може підтверджувати наявність у директора Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження Антоненко І.Л. повноважень на видачу за своїм підписом довіреності на представництво Лисенко О.В. інтересів ДФС України.
35. Верховний Суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи із такого.
36. Частиною третьою статті 59 КАС України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції) довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
37. Частиною першою статті 244 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.
38. Згідно з пунктами 10 та підпунктом 27 пункту 11 Положення № 236 ДФС очолює Голова, який здійснює керівництво діяльністю Служби, представляє ДФС у відносинах з іншими органами, підприємствами, організаціями в Україні та за її межами та має право підписує накази ДФС.
39. Наказ - це розпорядчий документ, який видається керівником установи (структурного підрозділу) на правах єдиноначальності та в межах своєї компетенції, обов`язковий для виконання підлеглими.
40. Таким чином, в аспекті спірних правовідносин, наказ Голови ДФС є актом органу юридичної особи, що, відповідно до приписів частини першої статті 244 Цивільного кодексу України, надає право уповноваженому працівнику ДФС (зазначеному у наказі) на підписання та видання довіреностей на представництво інтересів ДФС в межах повноважень зазначених у такому наказі.
41. Крім того, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (станом на час подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції) зазначено, що Антоненко Ірина Леонідівна уповноважена на право підписання та видання довіреностей на представництво інтересів Державної фіскальної служби України в усіх без виключення судах з усіма правами та обов`язками та є підписантом.
42. Зважаючи на викладене, Верховним Судом установлено, що судове рішення про повернення апеляційної скарги з підстав не усунення недоліків апеляційної скарги (не надано документів на підтвердження повноважень особи видавати довіреність) ухвалено без урахування фактичних обставин у справі та з порушенням норм процесуального права, тому, як наслідок, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги підлягає скасуванню.
43. Ураховуючи зазначене, касаційна скарга Державної фіскальної служби України підлягає задоволенню, а ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити.
2. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року в справі № 0840/3094/18 скасувати.
3. Справу № 0840/3094/18 направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова
Судді: О. Р. Радишевська
С. А. Уханенко