№ 0940/25/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року

м. Київ

справа № 0940/25/19

адміністративне провадження № К/9901/7644/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" до Івано-Франківської міської ради, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, треті особи - Івано-Франківський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року, прийняте у складі судді Панікара І.В. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року, ухвалену у складі колегії суддів: Шевчук С.М. (головуючий), Кухтея Р.В., Нос С.П.,

І. Суть спору:

1. Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" (далі - ПАТ "Креді Агріколь Банк", позивач) звернулося до суду з позовом до Івано-Франківської міської ради, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, треті особи - Івано-Франківський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 , в якій просить суд:

1.1. визнати неправомірним у зв`язку з чим скасувати рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 1280 від 29 листопада 2018 року щодо відмови Івано-Франківському МВ ДВС ГТУЮ у Івано-Франківській області у наданні дозволу на відчуження належної ОСОБА_1 1/1 частки квартири АДРЕСА_1 , право користування якою має малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

1.2. зобов`язати Виконавчий комітету Івано-Франківської міської ради надати дозвіл Івано-Франківському МВ ДВС ГТУЮ у Івано-Франківській області на примусову реалізацію в рамках виконавчого провадження квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що між АТ "Індустріально-експортний банк", правонаступником якого є ПАТ "Креді Агріколь Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за № 467/08ФК на оплату за нерухоме майно: - чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 . У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, ПАТ "Креді Агріколь Банк" звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення боргу за даним кредитним договором. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області 14.11.2012 року ухвалено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" заборгованість за кредитним договором № 467/0ФК від 06.08.2008. Для виконання рішення позивач звернувся із заявою про примусове виконання виконавчого листа №0907/2-2491/2001, виданого судом на підставі вказаного судового рішення. 16.04.2013 постановою державного виконавця Івано-Франківському МВ ДВС ГТУЮ у Івано-Франківській області відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, в ході якого, актом опису та арешту майна описано та арештовано квартиру АДРЕСА_1 належну на праві власності ОСОБА_1 , що перебуває в заставі ПАТ "Креді Агріколь Банк". Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, на підставі висновку Служби у справах дітей Івано-Франківської міської ради, винесено рішення за №1280 29.11.2018 року щодо відмови Івано-Франківському МВ ДВС ГТУЮ у Івано-Франківській області у наданні дозволу на відчуження належної ОСОБА_1 1/1 частки квартири АДРЕСА_1 , право користування якою має малолітня ОСОБА_2 , у зв`язку з невідповідністю інтересам дитини та порушенням її права на користування житлом.

3. Відповідачі позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. 06.08.2008 між АТ "Індустріально-експортний банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №467/08ФК на оплату за нерухоме майно: чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 141,30 кв. м.

5. Відповідно до пункту 1.1 зазначеного кредитного договору № 467/08ФК від 06.08.2008 - банк надає позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит на суму 170000 доларів США. В умовах кредитного договору встановлено обов`язок позичальника погашати суму кредиту в зазначені строки, сплачувати банку нараховані проценти.

6. В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором за №467/08ФК від 06.08.2008 між АТ "Індустріальний Банк" та ОСОБА_1 06.08.2008 укладено посвідчений нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Басай Л.І. договір іпотеки, відповідно до умов якого: іпотекодавець з метою забезпечення виконання передбачених кредитним договором № 467/08ФК від 06.08.2008, передає в іпотеку квартиру, що придбана за кредитні кошти на підставі Договору купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_2 .

7. 06.08.2008 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Басай Л.І. зареєстровано обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та оголошено заборону відчуження нерухомого майна.

8. В зв`язку з невиконанням Позичальником зобов`язань за кредитним договором №467/08ФК від 06.08.2008 ПАТ "Креді Агріколь Банк", який є правонаступником АТ "Індустріально-експортний Банк" звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення боргу за кредитним договором.

9. 14.11.2012 рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області винесено рішення по справі № 0970/2-2491/2011, яким ухвалено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" заборгованість за Кредитним договором № 467/08ФК від 06.08.2008 року в сумі 2086922,55 гривень.

10. 15.03.2013 зазначене рішення набрало законної сили та 18.03.2013 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист № 0907/2-2491/2011 за вказаним рішенням.

11. 16.04.2013 року постановою державного виконавця ВДВС Івано-Франківського МУЮ Сідик В.В. на підставі заяви ПАТ "Креді Агріколь Банк" про примусове виконання виконавчого листа № 0907/2-2491/2011 відкрито виконавче провадження в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором №467/08ФК від 06.08.2008 в сумі 2086922,55 гривень.

12. 16.05.2013 актом опису й арешту майна Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції описано та арештовано нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яке перебуває в заставі ПАТ "Креді Агріколь Банк" та належить на праві власності ОСОБА_1 .

13. Отримавши інформацію про те, що у зазначеній квартирі, яка перебуває у заставі банку, зареєстрована малолітня дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.09.2018 року державний виконавець Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Івано-Франківській області звернувся в Службу у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за наданням згоди на реалізацію нерухомого майна боржника.

14. Службою у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, 16.11.2018 звернення державного виконавця МВ ДВС ГТУЮ у Івано-Франківській області винесено на розгляд комісії з питань захисту прав дитини.

15. Протокольним рішенням засідання зазначеної комісії за №16 від 16.11.2018 постановлено рекомендувати виконавчому комітету міської ради відмовити МВ ДВС ГТУЮ у Івано-Франківській області відмовити у наданні дозволу на відчуження належної ОСОБА_1 1/1 частки квартири АДРЕСА_1 , право користування якою має малолітня ОСОБА_2 , у зв`язку з невідповідністю інтересам дитини та порушенням її права на користування житлом.

16. 29.11.2018 Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради п.6 оскаржуваного рішення за № 1280, вирішено відмовити Івано-Франківському МВ ДВС ГТУЮ у Івано-Франківській області у наданні дозволу на відчуження належної ОСОБА_1 1/1 частки квартири АДРЕСА_1 , право користування якою має малолітня ОСОБА_2 , у зв`язку з невідповідністю інтересам дитини та порушенням її права на користування житлом.

17. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

18. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" задоволено частково.

18.1. Визнано протиправним та скасовано пункт 6 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за № 1280 від 29.11.2018 року, в частині відмови Івано-Франківському міському відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області у наданні дозволу на відчуження належної ОСОБА_1 1/1 частки квартири АДРЕСА_1 .

18.2. Зобов`язано виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради винести рішення, яким надати дозвіл Івано-Франківському міському відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на звернення стягнення на 1/1 частки чотирьохкімнатної квартири по АДРЕСА_3 , що перебуває у власності ОСОБА_1 .

18.3. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

19. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що порушення прав дитини не відбудеться як в частині порушення права її власності, в силу відсутності у ОСОБА_2 житла на праві власності.

19.1. Стосовно ж права користування неповнолітньої житлом належним її батькам, то суд зазначив, що таке право обумовлюється передусім рівністю прав батька та матері на визначення місця проживання своїх неповнолітніх дітей, що випливає з положень національного законодавства, зокрема ст. 141 Сімейного кодексу України про рівність прав матері та батька у цьому питанні, а також частин 1, 2 ст. 161 цього Кодексу щодо вирішення спору судом, з ким із них буде проживати малолітня дитина, та врахування при цьому ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особистої прихильності дитини до кожного з них, віку дитини, стану її здоров`я та інших обставини, що мають істотне значення.

19.3. Суд першої інстанції також прийшов до висновку, що право на користування неповнолітньої дитини квартирою за адресою: АДРЕСА_2 є похідним від волі її батьків і жодним чином не пов`язане із місцем проживання когось із них чи наявності у їх власності певного майна.

19.4. При цьому, суд першої інстанції вказав, що забезпечуючи захист інтересів неповнолітньої дитини, орган опіки і піклування у першу чергу повинен був встановити: чи воля її батьків не спрямована на недобросовісне ухилення від виконання своїх цивільно-правових зобов`язань перед банківською установою, зокрема, у спосіб реєстрації місця проживання дитини у майні, що перебувало під обтяженням; чи позбавлені батьки можливості забезпечити дитину іншим житлом (у тому числі і винайму на правах оренди).

20. 13 лютого 2020 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 6 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за № 1280 від 29.11.2018 року змінено у мотивувальній частині.

20.1. Скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року в частині зобов`язання Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради винести рішення, яким надати дозвіл Івано-Франківському міському відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на звернення стягнення на 1/1 частки чотирьохкімнатної квартири по АДРЕСА_3 , що перебуває у власності ОСОБА_1 .

20.2. Ухвалено у названій частині постанову, якою зобов`язано Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради розглянути в установленому порядку питання щодо надання дозволу Івано-Франківському міському відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на звернення стягнення на 1/1 частки чотирьохкімнатної квартири по АДРЕСА_3 , що перебуває у власності ОСОБА_1 з прийняттям відповідного рішення та з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, викладених в мотивувальній частині даної постанови.

20.3. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

21. Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування пункту 6 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за № 1280 від 29.11.2018 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при вирішенні питання щодо надання дозволу на відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки та в якому зареєстровано право приживання неповнолітньої дитини, відповідач зобов`язаний був з`ясувати чи володіють батьки неповнолітньої дитини іншим житловим приміщенням на території України, за рахунок якого може бути забезпечено проживання зазначеної дитини в порядку передбаченому ст. 18 Закону «Про охорону дитинства». Окрім того, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не з`ясовано обставин щодо можливості забезпечення сім`ї ОСОБА_4 з неповнолітньою дитиною жилим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання в порядку передбаченому частиною 4 статті 109 ЖК України. Натомість, як слідує із змісту оскаржуваного рішення та наданих рекомендацій вказані обставини не були предметом дослідження при прийнятті рішення на предмет надання згоди на відчуження нерухомого майна, що перебуває в іпотеці банку для задоволення вимог вказаного іпотекодержателя. За наведених обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що рішення відповідача стосовно не забезпечення права на житло неповнолітньої дитини є передчасним та таким, що постановлений за відсутності з`ясування всіх вище приведених обставин, а як наслідок рішення відповідача в оскаржуваній частині про відмову Івано-Франківському МВ ДВС ГТУЮ у Івано-Франківській області у наданні дозволу на відчуження належної ОСОБА_1 1/1 частки квартири АДРЕСА_1 також є передчасним, оскільки ухвалено без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погодився з рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування пункту 6 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за № 1280 від 29.11.2018, в частині відмови Івано-Франківському міському відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області у наданні дозволу на відчуження належної ОСОБА_1 1/1 частки квартири АДРЕСА_1 , однак з підстав наведених судом апеляційної інстанції.

21.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в іншій частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прийняте судом першої інстанції рішення про зобов`язання виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради винести рішення, яким надати дозвіл Івано-Франківському міському відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на звернення стягнення на 1/1 частки чотирьохкімнатної квартири по АДРЕСА_3 , що перебуває у власності ОСОБА_1 є передчасним, оскільки таке рішення ухвалено без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а зокрема стосовно того: чи мають місце обставини винесення судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки- квартиру АДРЕСА_1 , яке перебуває в заставі ПАТ "Креді Агріколь Банк" та належить на праві власності ОСОБА_1 ; чи мають місце факти володіння батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_2 або безпосередньо такої неповнолітньою дитиною іншим житловим приміщенням на території України за рахунок якого може бути забезпечено проживання зазначеної дитини в порядку передбаченому ст. 18 Закону «Про охорону дитинства»; чи має місце можливість забезпечення сім`ї ОСОБА_4 з неповнолітньою дитиною жилим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання в порядку передбаченому частиною 4 статті 109 ЖК України.

21.1.1. Водночас, з метою забезпечення гарантованих позивачу прав на ефективний судовий захист від порушень з боку суб`єкта владних повноважень та відновлення порушеного права з огляду на встановлені обставини стосовно протиправності прийнятого відповідачем рішення в оскаржуваній частині позаяк таке рішення ухвалено без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, суд апеляційної інстанції, керуючись ч.2 ст.9 КАС України вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов у названій частині шляхом зобов`язання Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради розглянути в установленому порядку питання щодо надання дозволу Івано-Франківському міському відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на звернення стягнення на 1/1 частки чотирьохкімнатної квартири по АДРЕСА_3 , що перебуває у власності ОСОБА_1 з прийняттям відповідного рішення та з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, викладених в мотивувальній частині даної постанови.

21.2. При цьому, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, Восьмий апеляційний адміністративний суд, посилаючись на правову позицію висловлену Верховним Судом в постанові Великої Палати від 29 серпня 2018 року по справі № 463/624/14-а, зазначив, що спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

22. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

23. Підставою, на підставі якої подана касаційна скарга скаржник вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

24. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що суди залишили поза увагою, що діяльність органів опіки і піклування, які стоять на захисті прав та інтересів дітей спрямована на якнайкраще забезпечення інтересів дитини у будь-якій ситуації, і в даному випадку збереження та забезпечення якнайкращих інтересів дитини, зокрема, збереження права користування житлом у якому зареєстровано місце проживання дитини та в якому вона постійно проживає, оскільки інше житло у батьків відсутнє, переважує будь-який інший суспільний чи приватний інтерес.

24.1. Скаржник наголосив, що він не погоджується з позицією апеляційного суду щодо того, що при прийнятті оскаржуваного рішення виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради повинен з`ясовати те, чи має місце можливість забезпечення сім`ї ОСОБА_1 та зокрема, його малолітньої дитини жилим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання в порядку передбаченому частиною 4 статті 109 ЖК України виходячи з того, що незважаючи на те, що відповідно до п. 4 Постанови КМУ №422 від 31 березня 2004 фонди житла для тимчасового проживання формуються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради фонд житла для тимчасового проживання не сформовано, оскільки немає прямого обов`язку щодо виділення коштів на придбання такого житла.

24.2. Окрім того скаржник вважає, що покладення на органи місцевого самоврядування обов`язку забезпечення сімей з неповнолітніми дітьми, які втратили житло у зв`язку із зверненням стягнення на жилі приміщення, що були придбані за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідним жилим приміщення, не є гарантією забезпечення житлових прав дитини та якнайкращих її інтересів, враховуючи те, що закріплене законодавцем зазначене суб`єктивне право може бути реалізоване у встановленому законом порядку з проходженням певної процедури надання такого житла.

25. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року залишити без змін.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

26. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стародуба О.П., суддів Єзерова А.А., Кравчука В.М. від 28 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

27. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стародуба О.П., суддів Єзерова А.А., Кравчука В.М. від 23 лютого 2023 року задоволено заяви про самовідвід суддів Верховного Суду Стародуба О.П., Єзерова А.А., Кравчука В.М. у цій справі.

28. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 24 лютого 2023 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду 24 лютого 2023 року №306/0/78-23 справу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: Губській О.А. (судді-доповідачу, головуючому судді), Білак М.В., Калашнікової О.В.

29. Ухвалою Верховного Суду в складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А. від 02 березня 2023 року справу прийнято до провадження.

VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування та позиція Верховного Суду

30. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

32. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційних скарг, Верховний Суд керується таким.

33. Спір у цій справі виник у зв`язку із винесенням Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради року як органу опіки та піклування рішення № 1280 від 29 листопада 2018, яким відмовлено в наданні дозволу приватному виконавцю на реалізацію квартири, що є об`єктом іпотеки та право користування, якою має малолітня дітина.

34. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

35. Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

36. Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

37. Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

38. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

39. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

40. Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

41. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

42. Натомість, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 815/7008/15 (провадження №11-1149апп18), до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

43. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

44. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

45. Зі змісту позовних вимог та обставин, якими позивач їх обґрунтовує, слідує, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом його прав у сфері саме публічно-правових відносин, адже подання цього позову покликано на поновлення порушених, на думку позивача, його речових прав на нерухоме майно, як іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, у рамках виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення суду, постановленого в порядку цивільного судочинства.

46. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що безпосередньо між Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" та виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради публічно-правові відносини не виникали, оскільки позивач безпосередньо не звертався з будь-якими заявами до відповідача як до суб`єкта владних повноважень, а останній, відповідно, не застосовував свої владні управлінські функції відносно позивача. А відтак, між цими сторонами не виник публічно-правовий спір.

47. Відмовляючи Івано-Франківському МВ ДВС ГТУЮ у Івано-Франківській області у наданні дозволу на відчуження належної ОСОБА_1 1/1 частки квартири АДРЕСА_1 , право користування якою має малолітня ОСОБА_2 , відповідач виходив із відповідності такого рішення інтересам дітини та порушення її права користування житлом.

48. Так, надання дозволу відповідачем на відчуження об`єкта іпотеки, у якому зареєстрована неповнолітня дитина безпосередньо впливає на права цієї дитини, які виражаються у фактичному праві користуванні об`єктом іпотеки, в якому вона має зареєстроване місце проживання.

49. У справі, що розглядається, відповідач - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, не є суб`єктом, законодавчо уповноваженим владно керувати поведінкою позивача.

50. Натомість, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

51. За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що цей спір позбавлений ознак публічно - правового, оскільки є спором щодо захисту майнового права неповнолітньої дітини, відтак, з огляду на суб`єктний склад учасників спірних правовідносин та предмет спору, такий повинен вирішуватись судом цивільної юрисдикції.

52. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 352/536/17 зазначала, що у разі якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням суб`єкта владних повноважень, яке вона вважає неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов`язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконним вказаного рішення і його скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

53. Надаючи оцінку посиланням суду апеляційної інстанції на правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 463/624/14-а (2-а/463/25/15) провадження №11-685апп18, Верховний Суд виходить із такого.

54. У постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 463/624/14-а (2-а/463/25/15) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про правомірність розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування, яким надано дозвіл подружжю на укладення договору застави квартири, в якій зареєстровані малолітні, не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства .

55. Разом з тим, слід відмітити, що в межах указаної конкретної справи, Велика Палата Верховного Суду виходила із змісту заявлених позовних вимог, відповідно до яких предметом перевірки у цій справі було визначено виключно дотримання органом місцевого самоврядування під час виконання покладених на нього законом публічно-владних управлінських функцій із захисту прав та інтересів дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна та по здійсненню контролю за дотриманням батьками житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей встановленого законом порядку прийняття рішень щодо надання дозволу на укладення правочину стосовно нерухомого майна, зокрема, правомірність вирішення такого питання на підставі звернення осіб, які не є батьками неповнолітніх, дотримання процедури проходження документів.

56. Натомість, у справі, що розглядається позивач рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 1280 від 29 листопада 2018 року з питань дотримання порядку та процедури проходження документів не оскаржував.

57. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що головним лейтмотивом висновку про необхідність розгляду спору за правилами адміністративного судочинства у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 463/624/14-а (2-а/463/25/15) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ця справа розглядалася адміністративними судами з 2012 року та вже була закрита у квітні 2013 року судом першої інстанції. Водночас ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду скасувано ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 10 квітня 2013 року про закриття провадження у цій справі та направив її до цього ж суду для продовження розгляду, вказавши на публічно-правовий характер спору.

58. Відтак, постановлення у цій справі 06 квітня 2016 року Львівським апеляційним адміністративним судом ухвали про повторне закриття провадження через те, що спірні правовідносини не мають ознак публічно-правового характеру, і спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства, за висновком Великої Палати поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. Тому Велика Палата, враховуючи непослідовність національного суду у цій справі, дійшла висновку, що така позиція судів створила позивачу перешкоди у реалізації права на судовий захист і з огляду на наведену вище аргументацію дійшла висновку, що цей спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

59. За наведених обставин, колегія суддів констатує, що спірні правовідносини у справі №463/624/14-а (2-а/463/25/15) та у справі № 0940/25/19 не є подібними.

60. З огляду на наведене, враховуючи характер спірних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вказаний спір не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів.

61. Подібна правова позиція викладалася Верховним Судом під час розгляду близьких за змістом правовідносин у постановах від 21 лютого 2020 року у справі №337/2021/17 (2-а/337/159/2017), від 16 вересня 2020 року у справі № 826/11456/18, від 20 січня 2021 року у справі № 808/2135/18, від 31 березня 2021 року у справі №260/1736.

62. Прикладом того, що аналогічні справи розглядаються в порядку цивільного судочинства може слугувати, зокрема, постанова Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі № 686/19338/17.

63. З огляду на вказане та враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства є помилковими.

64. Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

65. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

66. Таким чином, ураховуючи те, що позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, із закриттям провадження у справі.

67. Відповідно до частини 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

68. За частиною третьою статті 354 КАС України у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

69. Наведені положення КАС України в контексті ухваленого рішення про закриття провадження у цій справі зумовлюють право позивача на подання до Верховного Суду заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Таким чином, суди помилково розглянули справу з порушенням правил предметної юрисдикції, тому ухвалені судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

VII. Судові витрати

70. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 343 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради задовольнити частково.

2. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі №0940/25/19 скасувати.

3. Провадження у справі №0940/25/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" до Івано-Франківської міської ради, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, треті особи - Івано-Франківський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, відкрите в порядку адміністративного судочинства, закрити.

4. Роз`яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до суду цивільної юрисдикції та що він має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О.В. Калашнікова