10.09.2024

№ 1005/6292/2012

Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 1005/6292/2012

провадження № 61-33706св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа за зустрічним позовом - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Ганна Володимирівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_5 , на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2017 року у складі судді: Журавського В. В., та рішення апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Сержанюка А. С., Яворського М. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2012 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування майном, усунення перешкод у користуванні майном, а згодом, з урахуванням заяв про збільшення позову та зміну предмета позову, визнання права власності на майно, визнання договорів недійсними та стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 13 березня 2008 року по 07 листопада 2012 року. З початку 2012 року відносини подружжя різко погіршилися, а у зв`язку із її зверненням з позовом про розірвання шлюбу, відповідач обмежив їй доступ до спільного майна та перешкоджав у здійсненні права володіння та користування цим майном. ОСОБА_1 у квітні 2012 року письмово звернулася до ОСОБА_2 із проханням погодити порядок володіння та користування будинком, земельною ділянкою та автомобілем, проте ОСОБА_2 відмовився надати їй доступ до вказаного майна.

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:

визнати за нею право власності на Ѕ ідеальну частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ ідеальну частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати договір купівлі-продажу автомобіля марки «PEUGEOT 307XS» НОМЕР_3 недійсним та повернути сторони договору у первісний стан;

визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_1 на Ѕ частину автомобіля марки «PEUGEOT 307XS» НОМЕР_3;

визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_2 на Ѕ частину автомобіля марки «PEUGEOT 307XS» НОМЕР_3;

стягнути з ОСОБА_2 Ѕ вартості автомобіля марки «PEUGEOT 307XS» НОМЕР_3;

визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Івановою С. М. 12 травня 2006 року, реєстровий номер 1893, недійсним та повернути сторони у первісний стан;

визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_1 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 ;

визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_2 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 ;

стягнути з ОСОБА_2 Ѕ дійсної вартості квартири АДРЕСА_2 , а саме 3 000 000 гривень, що є еквівалентом 150 000 доларів США (Ѕ від 300 000 доларів США - ціна продажу квартири) за усередненим комерційним курсом обміну валют 1 долар США - 20 грн.

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та встановлення порядку користування майном.

ОСОБА_2 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

визнати набуття земельних ділянок за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин площею 0,1436 га, державний акт на право власності на земельну ділянку від 04 вересня 2006 року серії ЯД № 663055 та за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин площею 0,2500 га, державний акт на право власності на земельну ділянку від 04 вересня 2006 року серії ЯД № 663056 за громадянином Франції ОСОБА_2 та громадянкою України ОСОБА_1 у спільну власність під час проживання однією сім`єю;

поділити майно, що є спільною сумісною власністю громадянина Франції ОСОБА_2 та громадянки України ОСОБА_1 шляхом виділення ОСОБА_2 та визнання за ним права власності на частини земельних ділянок та шляхом виділення ОСОБА_1 (без визнання за нею права власності) частин земельних ділянок;

виділити ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на 2/3 житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (що складається: житловий будинок (2008), А-ІІ, загальна площа 510,7 кв. м, житлова площа 243,2 кв. м, а саме: на першому поверсі - Ѕ частину приміщення 7; приміщення 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13; на другому поверсі - приміщення 18, 19, 20, 21, 22, 23, 30; будинок охорони, Б; спортзал, В; огорожа, № 1-3; колонка питна, К; ями вигрібні, Л, М). Відповідно ОСОБА_1 виділити 1/3 частину житлового будинку;

визнати право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_3 та стягнути із ОСОБА_1 на його користь Ѕ частину перерахованих за квартиру особистих коштів ОСОБА_2 - 362 725 грн (725 475 грн/2);

визнати право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину автомобіля марки «PEUGEOT 307XS» НОМЕР_3 та стягнути з ОСОБА_1 Ѕ вартості цього автомобіля.

Протокольною ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2012 року до спільного розгляду прийнято зустрічну позовну заяву.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2015 року у складі судді: Величка В. П. зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та встановлення порядку користування майном залишено без розгляду, у зв`язку з повторною неявкою ОСОБА_2 у судове засідання.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин, про причини неявки повторно не повідомив і про розгляд справи у його відсутності заяву не подавав.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2015 року у складі судді Величка В. П. позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ ідеальну частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ ідеальну частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано договір купівлі-продажу автомобіля марки РЕUGЕОТ 307XS НОМЕР_4 недійсним та повернуто сторони договору у первісний стан. Визнано право особистої приватної власності за ОСОБА_1 на Ѕ частину автомобіля марки РЕUGЕОТ 307XS НОМЕР_4.

Визнано право особистої приватної власності за ОСОБА_2 на Ѕ частину автомобіля марки РЕUGЕОТ 307XS НОМЕР_4.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ вартості автомобіля марки РЕUGЕОТ 307XS НОМЕР_4. Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Івановою С. М. 12 травня 2006 року, реєстровий номер 1893, недійсним та повернуто сторони у первісний стан.

Визнано право особистої приватної власності за ОСОБА_1 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 . Визнано право особистої приватної власності за ОСОБА_2 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ дійсної вартості квартири АДРЕСА_2 , а саме 3 000 000 грн, що є еквівалентом 150 000 доларів США за усередненим комерційним курсом обміну валют 1 долар США - 20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

набуття земельних ділянок ОСОБА_1 відбулося на підставі статті 118 ЗК України в порядку приватизації земельних ділянок у 2006 році, а тому право спільної сумісної власності на них не розповсюджується. Земельні ділянки за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, площею 0,2500 га, кадастровий номер 3220882601:01:006:0034 та за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, площею 0,1436 га, кадастровий номер 3220882601:01:006:0041 є особистою приватною власністю ОСОБА_1 і не підлягають поділу в процесі поділу майна, набутого під час шлюбу, або під час проживання однією сім`єю, але без реєстрації шлюбу;

сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з грудня 2004 року. У березні 2006 року у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилися спільна дитина. Будівництво спірного житлового будинку розпочалося з 2006 року, рішенням Виконавчого комітету Гнідинської сільської ради № 158 від 28 вересня 2010 року було вирішено оформити право власності на завершений будівництвом будинок в АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 і 12 січня 2011 року право власності на нього зареєстровано за ОСОБА_1 , тому суд першої інстанції зробив висновок, що спірний житловий будинок є об`єктом права спільної сумісної власності та оскільки між подружжям не існувало будь-яких домовленостей щодо поділу будинку, в тому числі, не укладався шлюбний договір, частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при поділі будинку є рівними, а тому підлягає поділу між подружжям в ідеальних частках;

автомобіль РЕUGЕОТ 307XS, 2005 року випуску, який належав позивачу, та квартира АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_2 на праві власності, теж є спільною сумісною власністю подружжя, а тому, з урахуванням факту відчуження ОСОБА_2 цього майна без згоди ОСОБА_1 , суд першої інстанції зробив висновок про наявність підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними, повернення сторін у первісний стан, визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частини вказаного майна та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості Ѕ частини цього майна.

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2015 року у складі колегії суддів: Дмитрієвої Л. Д., Волохова Л. А., Матвієнко Ю. О., апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 серпня 2015 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду у частині зустрічного позову.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при наявності підстав для залишення без розгляду як первісного так і зустрічного позовів суд, у порушення вимог статті 123 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали) щодо доцільності спільного розгляду двох взаємопов`язаних між собою позовів, залишив без розгляду тільки зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та встановлення порядку користування майном, чим позбавив ОСОБА_2 права на своєчасний розгляд справи за його зустрічним позовом.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2016 року у складі колегії суддів: Дмитрієвої Л. Д., Мельника Я. С., Олійника В. І. апеляційну скаргу ОСОБА_2 громадянина Французької республіки задоволено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в повному обсязі.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що:

відповідно до пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК України суду розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних,сімейних, трудових відносин. При визнанні права власності по Ѕ ідеальних часток житлового будинку за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд першої інстанції не врахував той факт, що ОСОБА_1 є єдиною власницею будинку і її права, як власника будинку ніким не порушено. Мотивуючи рішення про поділ майна сторін у період шлюбних відносин без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції не врахував дійсність цих відносин;

розглядаючи вимоги ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля марки PEUGEOT 307XS НОМЕР_3 недійсним та повернення сторін договору в первісний стан і визнання права особистої приватної власності за сторонами по Ѕ частині, а також стягнення з відповідача Ѕ вартості цього автомобілю на користь ОСОБА_1 судом першої інстанції необґрунтовано зроблені такі висновки, оскільки у матеріалах справи відсутні докази щодо цих обставин;

визнавши договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Івановою С. М. 12 травня 2006 року, реєстровий номер 1893 недійсним і повернувши сторони у первісний стан та визнавши за сторонами по Ѕ частині цієї квартири і стягнувши з ОСОБА_2 дійсну вартість Ѕ частки квартири, суд першої інстанції необґрунтовано зробив такий висновок, всупереч статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції).

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 грудня 2015 року у складі судді: Ткачук О. С., відмовлено у прийнятті касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2015 року.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2015 року не може бути прийнята до провадження, оскільки зазначена ухвала не підлягає оскарженню в касаційному порядку відповідно до вимог статті 324 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року у складі колегії суддів: Мазур Л. М., Закропивного О. В., Нагорняка В. А., касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що:

скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами згідно статей 57 212 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції), суд апеляційної інстанції правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, та виходячи з вимог пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) та зробив обґрунтований висновок про безпідставність позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності саме на Ѕ ідеальну частину будинку АДРЕСА_1 , оскільки вона є власником цього спірного житлового будинку і її права, як власника будинку, не порушені;

при відмові у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу автомобіля марки РЕUGЕОТ 307 XS та квартири АДРЕСА_2 , а також визнання за нею права власності на Ѕ частини вказаного майна, суд апеляційної інстанції обґрунтованого вмотивував свої висновки відсутністю доказів відчуження спірного автомобіля відповідачем, а також недоведеністю факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з грудня 2004 року, у зв`язку із чим відсутні як підстави вважати спірну квартиру спільним майном подружжя, так і підстави для її поділу між ними;

докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права;

доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскарженого рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.

Протокольною ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2016 року прийнято заяву ОСОБА_2 про зміну предмету позову, згідно з якою ОСОБА_2 просив:

1) визнати набуття за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час спільного проживання однією сім`єю на праві спільної сумісної власності:

земельну ділянку з кадастровим номером 3220882601:01:006:0034, загальною площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: с. Гнідин, Бориспільський район, Київська область, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 663056 від 04 вересня 2006 року, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане РС Бориспільського МРУЮ Київської області № НОМЕР_5 від 24 квітня 2013 року;

земельну ділянку з кадастровим номером 3220882601:01:006:0041, загальною площею 0,1436 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: с. Гнідин, Бориспільський район, Київська область, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 663055 від 04 вересня 2009 року, свідоцтво про право власності № НОМЕР_6, видане 24 квітня 2013 року РС Бориспільського МРУЮ Київської області.

2) поділити майно, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 таким чином:

виділити ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на:

земельну ділянку (у повному розмірі) з кадастровим номером 3221882201:19:217:0002, загальною площею 0,3083 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_4 ; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 332521 від 23 вересня 2008 року, свідоцтво про право власності серії НОМЕР_7, видане 12 липня 2013 року РС Вишгородського РУЮ Київської області;

Ѕ земельної ділянки, з кадастровим номером 3220882601:01:006:0034, загальною площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: с. Гнідин, Бориспільський район, Київська область, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 663056 від 04 вересня 2006 року, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане РС Бориспільського МРУЮ Київської області № НОМЕР_5;

Ѕ житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 510,7 кв. м, житлова площа 243,2 кв. м, з усіма складовими частинами об`єкта нерухомого майна: житловий будинок (2008), А-ІІ, площа: загальна площа 510,7 кв. м, житлова площа 243,2 кв. м, будинок охорони Б; спортзал В; огорожа № 1-3; колонка питна, К; ями вигрібні Л, М;

виділити ОСОБА_1 таке майно:

Ѕ земельної ділянки з кадастровим номером 3220882601:01:006:0034, загальною площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: с. Гнідин, Бориспільський район, Київська область, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 663056 від 04 вересня 2006 року, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане РС Бориспільського МРУЮ Київської області № НОМЕР_5 від 24 квітня 2013 року;

земельну ділянку, з кадастровим номером 3220882601:01:006:0041 загальною площею 0,1436 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: с. Гнідин, Бориспільський район, Київська область, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 663055 від 04 вересня 2006 року, свідоцтво про право власності № НОМЕР_6, видане 24 квітня 2013 року РС Бориспільського МРУЮ Київської області;

Ѕ житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 510,7 кв. м, житлова площа 243,2 кв. м, з усіма складовими частинами об`єкта нерухомого майна, будинок охорони Б; спортзал В; огорожа № 1-3; колонка питна, К; ями вигрібні Л, М;

3) визнати недійсним договір іпотеки від 08 липня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , реєстраційний номер № 1502, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г. В.;

4) скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні записи про державну реєстрацію іпотеки та обтяження нерухомого майна на підставі договору іпотеки № 1502 від 08 липня 2016 року та договору позики б/н від 08 липня 2016 року, а саме: реєстраційні записи про іпотеку № 15613823 від 08 липня 2016 року та про обтяження № 15330789 від 08 липня 2016 року щодо житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційні записи про іпотеку № 15386823 від 08 липня 2016 року та про обтяження № 15331088 від 08 липня 2016 року щодо земельної ділянки, з кадастровим номером 3220882601:01:006:0041 загальною площею 0,1436 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: с. Гнідин, Бориспільський район, Київська область, свідоцтво про право власності № НОМЕР_6, видане 24 квітня 2013 року РС Бориспільського МРУЮ Київської області; реєстраційні записи про іпотеку № 15386176 від 08 липня 2016 року та про обтяження № 15339972 від 08 липня 2016 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220882601:01:006:0034 загальною площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: с. Гнідин, Бориспільський район, Київська область, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане РС Бориспільського МРУЮ Київської області № НОМЕР_5 від 24 квітня 2013 року.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що спірне майно було придбано подружжям у період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та під час шлюбу, письмовий договір про поділ чи набуття у власність майна сторони не укладали, а тому таке спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.

ОСОБА_2 також зазначав, що укладений 08 липня 2016 року договір іпотеки між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є протиправним, оскільки ОСОБА_2 не надав своєї згоди на передачу спірного майна в іпотеку, а тому вважав, що зазначений договір іпотеки підлягає визнанню судом недійсним з моменту його укладення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2017 року у складі судді: Журавського В. В., у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Г. В., про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна, виділ майна в натурі, визнання недійсним договору іпотеки, визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

рішенням апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року, встановлено, що суд першої інстанції при розгляді справи про поділ житлового будинку, визначаючи право власності по Ѕ ідеальних часток житлового будинку за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не врахував той факт, що ОСОБА_1 є єдиною власницею будинку і її права, як власника будинку ніким не порушено. Тому суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції вважав необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо задоволення цих позовних вимог.

оскільки рішення апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2016 року набрало законної сили та згідно частини третьої статті 61 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення) обставини, встановлені цим рішенням, мають преюдиційне значення, суд першої інстанції зробив висновок, що вимоги ОСОБА_2 про виділення йому та визнання за ним права власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 510,7 кв. м, житловою площею 243,2 кв. м, з усіма складовими частинами об`єкта нерухомого майна є необґрунтованими та не підлягають задоволенню;

відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання набуття за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час спільного проживання однією сім`єю на праві спільної сумісної власності, виділення ОСОБА_2 та визнання за ним право власності на Ѕ частину земельних ділянок за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин площею 0,1436 га з кадастровим номером 3220882601:01:006:0041, державний акт на право власності на земельну ділянку від 04 вересня 2006 року серії ЯД № 663055 та за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин площею 0,2500 га з кадастровим номером 3220882601:01:006:0034, державний акт на право власності на земельну ділянку від 04 вересня 2006 року серії ЯД №663056 та виділення земельної ділянки (у повному обсязі) та визнання права власності на неї, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 Вишгородський район, Київська область ; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 332521 від 23 вересня 2008 року, свідоцтво про право власності серії НОМЕР_8, видане 12 липня 2013 року РВ Вишгородського РУЮ Київської області, суд першої інстанції зазначив, що зазначені земельні ділянки були набуті ОСОБА_1 на підставі рішення Гнідинської сільської ради від 30 червня 2006 року № 54-3-V «Про затвердження технічної документації та проектів відведення земельних ділянок у власність» у порядку приватизації земельних ділянок шляхом безоплатної передачі земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків та ведення особистого селянського господарства у с. Гнідин площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та площею 0,1436 га для ведення особистого селянського господарства, і набуття зазначених земельних ділянок у власність ОСОБА_1 відбулось до реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , і судом не встановлено факту проживання однією сім`єю сторін без реєстрації шлюбу у період до реєстрації шлюбу (тобто до 13 березня 2008 року ). Зазначені земельні ділянки на підставі статей 118 ЗК України та статті 61 СК України (у редакції, що діяла на момент отримання земельних ділянок ОСОБА_1 в порядку приватизації) не можуть бути об`єктом права спільної сумісної власності, що унеможливлює їх поділ, що відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 22 лютого 2012 року у справі № 6-99цс11. Оскільки спірні земельні ділянки набуті ОСОБА_1 у порядку приватизації у вересні 2006 року, суд першої інстанції зробив висновок, що вони не є спільною сумісною власністю подружжя, вимоги про поділ цих земельних ділянок є необґрунтованими і не підлягають задоволенню;

при відмові у задоволенні зустрічних позовних вимог про скасування у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційних записів про державну реєстрацію іпотеки та обтяження нерухомого майна на підставі договору іпотеки № 1502 від 08 липня 2016 року та договору позики б/н від 08 липня 2016 року, суд першої інстанції зазначив, що рішенням апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2016 року, яке набрало законної сили та згідно частини третьої статті 61 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення) обставини, встановлені цим рішенням, мають преюдиційне значення, спростовано факт того, що спірне майно (житловий будинок та земельні ділянки) є спільною сумісною власністю подружжя, при розпорядженні яким є обов`язковою згода другого з подружжя, а навпаки встановлено і під стверджується матеріалами справи свідчать, що спірні житловий будинок та земельні ділянки є особистою власністю ОСОБА_1 , тому вона має розпоряджатися своїм майном на власний розсуд;

відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог про виділення та визнання за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221882201:19:217:0002 площею 0,3083 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташовується в АДРЕСА_4 , суд встановив, що право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано 23 вересня 2008 року, про що ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 332521. Тому на підставі частини першої статті 60, частини першої статті 70 СК України зазначена земельна ділянка є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки набута сторонами у період перебуванні у зареєстрованому шлюбі (з 13 березня 2008 року), та частки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо права власності на неї є рівними. Проте ОСОБА_2 не пред`являлись позовні вимоги про поділ зазначеної земельної ділянки, а лише про визнання за ним права власності, що суперечить вимогам частини першої статті 70 СК України;

на підстані частини шостої статті 154 ЦПК України (у редакції, чинній на момент прийняття оскарженого рішення), з урахуванням того, що позовні вимоги ОСОБА_2 залишені без задоволення, суд першої інстанції скасував заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2016 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2017 року у складі колегії судді: Журби С. О., Сержанюка А. С., Яворського М. А., апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2017 року у частині відмови у задоволенні вимоги ОСОБА_2 про виділення йому у власність земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Виділено у порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на Ѕ земельної ділянки з кадастровим номером 3221882201:19:217:0002, загальною площею 0,3083 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_4 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №332521 від 23 вересня 2008 року, свідоцтво про право власності серії НОМЕР_8, видане 12 липня 2013 року РС Вишгородського РУЮ Київської області).

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що:

оскільки рішенням апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2016 року, яке набрало законної сили, встановлено, що житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 510,7 кв. м, житловою площею 243,2 кв. м, з усіма складовими частинами об`єкта нерухомого майна є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , та згідно частини третьої статті 61 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення) обставини, встановлені цим рішенням, мають преюдиційне значення, тому колегія суддів погодилася із висновками суду першої інстанції, що зазначений житловий будинок не є об`єктом спільної власності сторін та не підлягає поділу між сторонами;

колегія суддів погодилася із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання набуття за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час спільного проживання однією сім`єю на праві спільної сумісної власності, виділення ОСОБА_2 та визнання за ним права власності на Ѕ частину земельних ділянок за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин площею 0,1436 га з кадастровим номером 3220882601:01:006:0041, та за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин площею 0,2500 га з кадастровим номером 3220882601:01:006:0034; скасування у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційних записів про державну реєстрацію іпотеки та обтяження нерухомого майна на підставі договору іпотеки № 1502 від 08 липня 2016 року та договору позики б/н від 08 липня 2016 року. Оскільки свої права на спірні земельні ділянки, які ОСОБА_1 набула в процесі реалізації свого права на приватизацію землі, ОСОБА_2 обґрунтовував наявним в нього правом на житловий будинок, що розташований на зазначеній землі. Проте, враховуючи, що позовна вимога ОСОБА_2 на вказаний будинок залишені без задоволення, то не підлягають до задоволення й похідні від неї позовні вимоги. Також, у зв`язку з відсутністю прав ОСОБА_2 на спірний будинок не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання недійсним, укладеного 08 липня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 договору іпотеки, і вимоги про скасування записів у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іпотеки та обтяження нерухомого майна на підставі договору іпотеки та договору позики;

разом із тим суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції у частині вирішення зустрічних позовних вимог щодо спірної земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_4 . ОСОБА_2 заявив вимогу не про поділ спірної земельної ділянки, а про її виділення йому в повному обсязі та визнання за ним право власності на неї колегія суддів визнала необґрунтованим, оскільки така вимога висувалася з урахуванням претензій позивача на інше майно та була заявлена саме в порядку поділу спільного майна подружжя, а тому вирішення питання про поділ такого майна не є виходом за межі позовних вимог, а сама вимога підлягає вирішенню по суті. Оскільки спірна земельна ділянка була набута під час шлюбу сторін у справі і вона є об`єктом спільної сумісної власності сторін та підлягає поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з визнанням за ОСОБА_2 права власності на Ѕ її частини.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю, а рішення апеляційного суду скасувати у частині залишення без змін рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_6 , з урахуванням усіх змін до позову, прийнятих судом першої інстанції, задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судами норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди порушили частину третю статті 61 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень), оскільки у рішенні апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2016 року, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року не зазначено та не встановлено, що спірний житловий будинок є особистою приватною власністю ОСОБА_1 цими рішеннями у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено з підстав обрання неправильного способу захисту. Крім того саме ОСОБА_1 впродовж розгляду первісного позову стверджувала, що у 2006 році і надалі сторони проживали спільно, вели спільне господарство та просила поділити спірний будинок як спільну власність;

суди порушили статтю 178 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) у частині надання оцінки та прийнятті судом відмови від визнання обставин, які раніше були визнані стороною ОСОБА_1 під час розгляду первісного позову. Під час судового розгляду первісного позову ОСОБА_1 та її представниками визнавався факт її спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю до реєстрації шлюбу (до 13 серпня 2008 року ). Проте під час розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 у 2016-2017 роках, кардинально змінила «свої факти» і вже стверджувала про те, що вона з відповідачем почала спільно проживати однією сім`єю лише з моменту реєстрації їх шлюбу - з 2008 року. Суди згідно статті 178 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) не постановляли ухвалу про відмову від визнання ОСОБА_1 обставин. Тому фкт спільного проживання позивача та відповідача однією сім`єю без реєстрації шлюбу з березня 2006 року не підлягав доведенню;

суди зробили помилковий висновок, що судовими рішеннями, постановленими за результатами розгляду первісного позову, встановлено факт непроживання сторін однієї сім`єю до реєстрації шлюбу. Згідно цих рішень висновок судів щодо не додедення ОСОБА_1 спільного проживання з ОСОБА_2 з грудня 2004 року: а) стосується лише моменту початку спільного проживання (спірної/невизнаної сторонами обставини) - «з грудня 2004 року». Судами жодним чином не встановлено та не зазначено у рішеннях того факту, що сторони взагалі не проживали однією сім`єю до укладення шлюбу (до 2008 року); б) стосується виключно майна (квартири та автомобіля), яке було предметом первісного позову та було набуте відповідною стороною до 2006 року, а не майна (житлового будинку та земельних ділянок), яке було предметом зустрічного позову відповідача та було набуто сторонами у спільну власність, починаючи з 2006 року. Судовими рішеннями, постановленими за результатами розгляду первісного позову, було встановлено лише обставину «недоведення факгу проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з грудня 2004 року». Цими судовими рішеннями факт проживання однією сім`єю і набуття у спільну власність майна після 2006 року - взагалі не встановлювався та не перевірявся, оскільки не був предметом спору, був визнаний обома сторонами;

під час встановлення факту спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визначення належності спірного житлового будинку до спільної сумісної власності сторін як подружжя суди не оцінили докази та фактичні обставини справи на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів на підтвердження: 1) факту спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу з березня 2006 року та 2) факту набуття (створення, будівництва) спірного житлового будинку у період такого спільного проживання спільною працею та спільними коштами, за рахунок, у тому числі, власних особистих коштів ОСОБА_2 . Мотивів відхилення (недостатності, неприйнятності) доводів ОСОБА_2 та наявних в матеріалах справи доказів, як на підтвердження факту спільного проживання сторін однієї сім`єю з березня 2006 року, так і набуття житлового будинку спільною працею та коштами, у тому числі за рахунок власних грошових коштів ОСОБА_6 , судами в оскаржених рішеннях не наведено;

суди порушити статті 81 120 ЗК України внаслідок чого спірну земельну ділянку, на якій розташований спірний житловий будинок, віднесено до особистої приватної власності ОСОБА_1 , та відмовлено у задоволенні зустрічного позову про визнання її спільною сумісною власністю подружжя та її поділ. Висновок судів про те, що спірна земельна ділянка, на якій розташований спільний житловий будинок, набута позивачем внаслідок приватизації, не може бути визнано на праві власності за відповідачем є помилковим та суперечить висновкам Верховного Суду України, викланим у постановах від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15 та від 09 грудня 2015 року у справі № 6-814цс15. відповідно до статей 81 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України 377 ЦК України.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення в частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 ним у порядку поділу майна подружжя Ѕ земельної ділянки у с. Глібівка, не оскаржуються, а тому не переглядаються у касаційному порядку.

Рух справи

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_5 , про роз`яснення ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року, відмовлено; у задоволенні клопотань ОСОБА_2 , які подані представником ОСОБА_7 , про участь у судовому засіданні, відмовлено; справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що з 13 березня 2008 року по 07 листопада 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

У період шлюбу право власності на житловий будинок з будівлями та спорудами АДРЕСА_1 зареєстроване на ім`я ОСОБА_1 19 січня 2011 року по реєстраційному № 1018 в книзі 4, сторінка 13, шо підтверджується свідоцтвом на нерухоме майно № НОМЕР_2 , виданим Гнідинською сільською радою 12 січня 2011 року на підставі рішення виконкому Гнідинської сільської ради від 28 вересня 2010 року № 158.

ОСОБА_2 заперечував проти того, що житловий будинок, відносно якого заявлені позовні вимоги про поділ, є особистим майном ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої заперечення тим, що спірний житловий будинок будувався саме ОСОБА_2 до реєстрації шлюбу та виключно за його кошти.

Заперечуючи проти позовних вимог щодо поділу спірного будинку, ОСОБА_1 вказала, що спірний будинок побудований за рахунок її заощаджень до шлюбу, а саме: заощаджень від підприємницької діяльності у загальному розмірі за 2003 рік 161 571,47 грн, від продажу квартири у 2007 році - 464 600 грн, від продажу садового будинку та земельної ділянки у 2010 році майже 900 000 грн, на її рахунку зберігались кошти розміром 105 000 доларів США.

Згідно частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

У абзаці 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17 (провадження № 61-1935св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 3 частини першої статті 57 СК України та вказано, що «у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначено, що «преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта».

Згідно підпункту 2 пункту 3 частини першої статті 316 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2016 року) передбачено, що рішення апеляційного суду складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням встановлених судом першої інстанції та не оспорених обставин, а також обставин, встановлених апеляційним судом, і визначених відповідно до них правовідносин.

Аналіз рішення апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2016 року свідчить, що в його мотивувальній частині містяться встановлені обставини судом першої інстанції: про початок будівництво спірного будинку до реєстрації шлюбу; прийняття рішення виконавчим комітетом Гнідинської сільської ради № 158 від 28 вересня 2010 року про оформлення права власності на спірний будинок; про державну реєстрацію права власності на спірний будинок 12 січня 2011 року. Окрім цього в рішенні апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2016 року міститься висновок про те, що права ОСОБА_1 ніким не порушені. У рішенні апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2016 року не встановлена обставина про те, що: спірний будинок набутий ОСОБА_1 за час шлюбу, але за кошти, які належали їй особисто (пункт 3 частини першої статті 57 СК України); ОСОБА_1 спростовано спільну сумісну власність подружжя на спірний будинок.

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

Тобто, той із подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19) зазначено, що: «перехід права власності на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок врегульовано статтями 120 ЗК України та 377 ЦК України. У разі, якщо одним із подружжя під час шлюбу, дійсного на момент виникнення спірних правовідносин, придбано будинок, то в подружжя виникла спільна сумісна власність, тобто право другого з подружжя на частину будинку. У зв`язку з тим, що земельну ділянку виділено у власність для обслуговування цього будинку, то в чоловіка, за яким визнається право власності на Ѕ частину будинку, в такій же частці виникає і право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку».

Суди не встановили, що ОСОБА_1 спростувала презумпцію спільності права власності подружжя на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який був набутий подружжям у період перебування в шлюбі.

Тому вирішення позовних вимог про поділ спірних земельних ділянок, про визнання недійсним договору іпотеки, скасування записів у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є похідним від вирішення позовних вимог про поділ спірного будинку.

Згідно з частинами першою та другою статті 303 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Проте при залишенні рішення суду першої інстанції без змін про відмову в задоволенні частини позовних вимог ОСОБА_2 апеляційний суд не врахував, що в мотивувальній частині рішення апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2016 року містяться встановлені обставини судом першої інстанції: про початок будівництво спірного будинку до реєстрації шлюбу; прийняття рішення виконавчим комітетом Гнідинської сільської ради № 158 від 28 вересня 2010 року про оформлення права власності на спірний будинок; про державну реєстрацію права власності на спірний будинок 12 січня 2011 року. Окрім цього в рішенні апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2016 року міститься висновок про те, що права ОСОБА_1 ніким не порушені. У рішенні апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2016 року не встановлена обставина про те, що: спірний будинок набутий ОСОБА_1 за час шлюбу, але за кошти, які належали їй особисто (пункт 3 частини першої статті 57 СК України); ОСОБА_1 спростовано спільну сумісну власність подружжя на спірний будинок.

За таких обставин, апеляційний суд по суті рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні частини позовних вимог ОСОБА_2 не переглянув, а тому зробив передчасний висновок про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що рішення апеляційного суду в оскарженій частині ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення апеляційного суду в оскарженій частині скасувати та передати справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_5 , задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2017 року у частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Ганна Володимирівна, про:

1) визнання набуття за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час спільного проживання однією сім`єю на праві спільної сумісної власності:

земельної ділянки з кадастровим номером 3220882601:01:006:0034, загальною площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: с. Гнідин, Бориспільський район, Київська область, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 663056 від 04 вересня 2006 року, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане РС Бориспільського МРУЮ Київської області № НОМЕР_5 від 24 квітня 2013 року;

земельної ділянки з кадастровим номером 3220882601:01:006:0041, загальною площею 0,1436 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: с. Гнідин, Бориспільський район, Київська область, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 663055 від 04 вересня 2009 року, свідоцтво про право власності № НОМЕР_6, видане 24 квітня 2013 року РС Бориспільського МРУЮ Київської області.

2) поділу майна, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме:

виділу ОСОБА_2 та визнання за ним права власності на:

виділу ОСОБА_1 такого майна:

Ѕ житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 510,7 кв. м, житлова площа 243,2 кв. м, з усіма складовими частинами об`єкта нерухомого майна, будинок охорони Б; спортзал В; огорожа № 1-3; колонка питна, К; ями вигрібні Л, М;

3) визнання недійсним договору іпотеки від 08 липня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , реєстраційний номер № 1502, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Ганною Володимирівною;

4) скасування у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційних записів про державну реєстрацію іпотеки та обтяження нерухомого майна на підставі договору іпотеки № 1502 від 08 липня 2016 року та договору позики б/н від 08 липня 2016 року, а саме: реєстраційні записи про іпотеку № 15613823 від 08 липня 2016 року та про обтяження № 15330789 від 08 липня 2016 року щодо житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційні записи про іпотеку № 15386823 від 08 липня 2016 року та про обтяження № 15331088 від 08 липня 2016 року щодо земельної ділянки, з кадастровим номером 3220882601:01:006:0041 загальною площею 0,1436 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: с. Гнідин, Бориспільський район, Київська область, свідоцтво про право власності № НОМЕР_6, видане 24 квітня 2013 року РС Бориспільського МРУЮ Київської області; реєстраційні записи про іпотеку № 15386176 від 08 липня 2016 року та про обтяження № 15339972 від 08 липня 2016 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220882601:01:006:0034 загальною площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: с. Гнідин, Бориспільський район, Київська область, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане РС Бориспільського МРУЮ Київської області № НОМЕР_5 від 24 квітня 2013 року, скасувати та передати справу № 1005/6292/2012 у цій частині зустрічних позовних вимог на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2017 року у скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков