ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2023 року
м. Київ
справа №1140/2765/18
адміністративне провадження № К/9901/12733/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №1140/2765/18
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Кіровоградській області про визнання протиправними дій та визнання протиправними і скасування постанови та припису, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року (суд у складі головуючого судді Петренко О.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді Божко Л.А., суддів: Суховарова А.В., Дурасової Ю.В.) у справі №1140/2765/18
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2018 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Кіровоградській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії державного інспектора Управління Держпраці у Кіровоградській області Царенко Г.Л. по складенню та врученню направлення на проведення інспекційного відвідування №1243/04.4, акту про неможливість проведення інспекційного відвідування /невиїзного інспектування №КР2154/388/АД/АВ та вимоги про надання/поновлення документів №КР2154/388/ПД від 18 вересня 2018 року;
- визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень від 20 вересня 2018 року №КР2154/388/АВ/П, винесений інспектором праці Управління Держпраці у Кіровоградській області Царенко Г.Л. відносно ФОП ОСОБА_1 та постанову Управління Держпраці у Кіровоградській області від 03 жовтня 2018 року №КР2154/388/АВ/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 111 690,00 грн.
Позовна заява обгрунтована тим, що Управління Держпраці у Кіровоградській області порушило процедуру проведення інспекційного відвідування. Факт допуску працівника ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору не встановлений та нічим не підтверджений, а її письмові пояснення не містять інформації про її взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 , жодним чином не свідчать про фактичний допуск її до роботи без оформлення трудового договору цим підприємцем.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року по справі №1140/2765/18 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів мотивовані також тим, що недоліки, під час оформлення документів, жодним чином не спростовують наявність виявлених під час заходу контролю порушень трудового законодавства. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність оскаржуваних припису та постанови.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління Держпраці у Кіровоградській області звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач зазначає, що інспекційне відвідування проведене з порушенням процедури.
Судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Скаржник зазначає, що не може бути притягнутий до відповідальності за використання праці ОСОБА_2 без оформлення трудового договору як на підставі абзацу 1 частини другої статті 265 КЗпПУ так і за частиною другою статті 41 КУпАП, оскільки притягнення позивача двічі за одне й те саме правопорушення порушує його права, передбачені статтею 61 Конституції України.
4. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 травня 2019 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_3, суддів Гімона М.М., Бучик А.Ю.
На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року №428/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді Гімона М.М., який входить до складу постійної колегії суддів, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 травня 2019 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_3, суддів Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року у справі №1140/2765/18.
На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року №926/0/78-23, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 , яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2023 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
6. Верховний суд ухвалою від 03 липня 2023 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 04 липня 2023 року.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. ОСОБА_1 зареєстрований в якості суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця 23 грудня 2013 року.
Наказом начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області від 08 вересня 2018 року №1248 посадовим особам Управління доручено у період з 18 вересня 2018 року по 19 вересня 2018 року здійснити позаплановий захід (інспекційне відвідування) ФОП ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю інформації передбаченої підпунктом 3 пункту 5 Порядку №295.
На виконання вказаного наказу, Управління Держпраці у Кіровоградській області видано направлення на проведення перевірки від 18 вересня 2018 року №1243/04.4.
18 вересня 2018 року головним державним інспектором Царенко Г.Л., відповідно до пункту 16 Порядку №295 складено акт про неможливість інспекційного відвідування №КР2154/388/НД/АВ, у зв`язку з:
1) ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування;
2) ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію (відомості) з питань, які є предметом інспекційного відвідування, їх завірених об`єктом відвідування копій або витягів;
3) ненадання керівником (його уповноваженим представником/працівниками об`єкта відвідування усних та письмових пояснень з питань, що стосуються законодавства про працю;
4) відсутність об`єкта відвідування або уповноваженої особи за місцезнаходженням. Строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 20 вересня 2018 року.
Крім того, відповідно до вимог підпункту 2 пункту 11, пунктів 12, 18 Порядку №295, посадовою особою відповідача складено вимогу про надання документів №КР/2154/388/ПД від 18 вересня 2018 року згідно з якою зобов`язано ФОП ОСОБА_1 у строк до 20 вересня 2018 року надати документи для проведення інспекційного відвідування: завірену копію виписки з ЄДР, завірену копію паспорту та ідентифікаційного коду фізичної особи - підприємця, завірені копії дозволу на розміщення об`єкту або договору оренди, завірені копії трудових договорів, завірені копії наказів про прийняття працівників на роботу до органів ДФС, завірені копії повідомлення про прийняття працівника на роботу до органів ДФС, завірені копії квитанцій №2, пояснення фізичної особи - підприємця.
Вказану вимогу отримано ОСОБА_2 для передавання.
Направлення на проведення інспекційного відвідування вручено особі, яка знаходилася у відділі, в якому здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2
20 вересня 2018 року посадовою особою Управління Держпраці у Кіровоградській області, за результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , складено акт №КР2154/388/АВ від 20 вересня 2018 року.
В акті інспекційного відвідування встановлено, що 18 вересня 2018 року під час інспекційного відвідування в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у відділі «Взуття», який належить ФОП ОСОБА_1 , виконувала обов`язки продавця ОСОБА_2 , яка надала пояснення, в яких вказала, що з 05 вересня 2018 року стажується на посаді продавця. Режим роботи з 10:00 до 18:00 без перерви на обід, що співпадає з правилами внутрішнього трудового розпорядку, вихідні дні 2 рази на тиждень. Заробітна плата виплачується 2 рази на місяць.
Вище викладене свідчить про використання неоформленої праці ОСОБА_2 з 05 вересня 2018 року по 18 вересня 2018 року, чим порушено вимоги частин першої, третьої статті 24 КЗпП України та частини першої статті 21 КЗпП України.
На підставі акта інспекційного відвідування, посадовою особою відповідача винесено припис про усунення виявлених порушень №КР2154/388/АВ/П від 20 вересня 2018 року, яким встановлено термін для усунення порушень до 28 вересня 2018 року.
24 вересня 2018 року заступником начальника управління прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу, яке разом з пам`яткою, отримано 03 жовтня 2018 року, про що свідчить відповідний підпис уповноваженої особи.
26 вересня 2018 року від позивача на адресу управління надійшов лист про неможливість виконання припису, оскільки станом на 20 вересня 2018 року ФОП ОСОБА_1 не використовує найману працю без укладення трудового договору, з найманими працівниками укладено трудові договори та надано відповідні докази.
На підставі акта інспекційного відвідування заступником начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області винесено постанову про накладення штрафу №КР2154/388/АВ/ТД-ФС від 03 жовтня 2018 року, якою за порушення законодавства про працю, керуючись статтею 259 КЗпП України, на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 111 690,00 грн.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів КАС Верховного Суду дійшла таких висновків.
10. Стосовно процедури проведення інспекційного відвідування необхідно зазначити наступне.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26 квітня 2017 року (надалі - Порядок №295) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).
Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Згідно п.8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Пунктом 11 Порядку №295 передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
Відповідно до пункту 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складається акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Згідно пунктів 20-29 Порядку №295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.
Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта.
Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
У разі відмови керівника чи уповноваженого представника об`єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.
Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.
Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.
У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності, зокрема, за використання праці неоформлених працівників, вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Щодо посилань позивача на заповнення бланку направлення інспекційного відвідування від руки, колегія суддів КАС ВС погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що ні Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05 квітня 2007 року (далі по тексту - Закон №877-V) ні Порядком №295 не передбачено обов`язку посадових осіб відповідача виготовлювати направлення виключно в друкованому вигляді.
Cуди дослідили направлення на проведення інспекційного відвідування від 18 вересня 2018 року та дійшли висновку про його відповідність вимогам встановленим частиною другою статті 7 Закону №877-V.
Також встановлено, що складений за результатами інспекційного відвідування акт було підписано позивачем без зауважень. Доказів належного та вчасного подання позивачем письмових заперечень на акт інспекційного відвідування матеріалами справи не містять.
Таким чином, колегія суддів КАС ВС вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність порушень процедури проведення інспекційного відвідування з боку відповідача, а тому оскаржувані рішення у цій частині скасуванню не підлягають.
11. Стосовно доводів касаційної скарги позивача про подвійне притягнення його до відповідальності за одне й те саме правопорушення, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
Об`єднана палата Верховного Суду під час розгляду справи №260/1743/19 за схожих правовідносин у постанові від 22 грудня 2020 року дійшла висновку, що в умовах одночасного застосування санкцій до фізичної особи-підприємця за статтею 265 КЗпП України та статтею 41 КУпАП, має місце подвійне застосування щодо однієї і тієї ж особи двох штрафних каральних заходів. Це є не лише непропорційним та надмірним обтяженням щодо такої особи, але й ставить у нерівне правове становище при вчиненні аналогічного правопорушення у діяльності юридичної особи та фізичної особи-підприємця не на користь останнього.
Розмежування статусу фізичної особи та фізичної особи-підприємця не зумовлює можливостей відходу від цих висновків, оскільки в обидвох випадках каральна мета відповідальності реалізується щодо єдиного суб`єкта права - фізичної особи, яка з метою законного здійснення підприємницької діяльності, яка не заборонена законом (згідно з частиною першою статті 42 Конституції України та частиною першою статті 50 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 128 Господарського кодексу України) отримує додатковий правовий статус.
Отже, фізична особа-підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частиною першою статті 41 КУпАП.
Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 22 грудня 2020 року у справі №260/1743/19 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого:
- штрафи, передбаченні статтею 265 КЗпП України, є заходами фінансової відповідальності, а тому підстав відносити їх до заходів адміністративної відповідальності немає;
- фізична особа - підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною другою статті 265 КЗпП України та частиною третьою статті 41 КУпАП в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв`язку з порушенням принципу «non bis in idem» як складового елементу принципу верховенства права.
12. Як встановлено судом першої інстанції, постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда, ОСОБА_1 визнано невинним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 КУпАП, а провадження по справі відносно нього закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
При цьому, ухвалюючи оскаржувані судові рішення у справі №1140/2765/18 суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності подвійного притягнення позивача до відповідальності, оскільки вказаною вище постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача.
13. Втім, колегія суддів КАС ВС не може погодитись із такими висновками з огляду на таке.
Стаття 61 Конституції України передбачає заборону притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення більше одного разу.
Варто зазначити, що перше притягнення особи до відповідальності не може визнаватись незаконним з підстав, передбачених статтею 61 Конституції України, у разі повторного притягнення тієї ж особи до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, яке відбулось за часом пізніше.
Відтак, ключовим питанням, яке підлягає розв`язанню при вирішенні цієї справи є визначення обставин, за яких особа вважається притягнутою до відповідальності вперше.
При цьому, слід зазначити, що Конституційний Суд України у рішенні від 27 жовтня 1999 року №9-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) зазначив, що поняття «притягнення до кримінальної відповідальності» не тотожне поняттю «кримінальна відповідальність», як і поняття «притягнення до юридичної відповідальності» не ідентичне поняттю «юридична відповідальність».
Норми Конституції України, зокрема, містять терміни: «за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність» (частина друга статті 60); «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення» та «юридична відповідальність особи має індивідуальний характер» (стаття 61); «особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом» (частина перша статті 63), «незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності» (частина друга статті 68); «за посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону» (частина друга статті 105); «за неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності» (частина п`ята статті 129). У контексті змісту положень названих статей Конституції України терміни «притягнення до юридичної відповідальності» та «юридична відповідальність» розмежовуються.
Притягнення до юридичної відповідальності передує юридичній відповідальності.
У зазначеному рішенні Конституційний Суд України в аспекті порушених у конституційному поданні Міністерством внутрішніх справ України питань положення частини третьої статті 80 Конституції України розтлумачив так:
« 1.1. Кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду.
1.2. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.»
Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються зокрема відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Крім того, статтею 268 КУпАП регламентовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
14. З системного аналізу наведених правових норм КУпАП слід дійти висновку про те, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред`явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Прийняття ж постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є вирішенням такої справи по суті, яка передбачає встановлення наявності складу адміністративного правопорушення або його відсутності та, відповідно, застосування санкції, закриття справи, що відповідає положенням статті 284 КУпАП.
За наведених підстав, Верховний Суд дійшов висновку, що притягнення ОСОБА_1 до юридичної відповідальності за статтею 41 КУпАП слід пов`язувати саме із складанням відповідачем відносно нього протоколу від 18 вересня 2018 року.
15. Отже, відповідачем до ФОП ОСОБА_1 застосовані заходи впливу за правопорушення, передбачені в частині другій статті 265 КЗпП України шляхом прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу, що є фінансовою санкцією, тобто, цією постановою позивача фактично повторно притягнуто до відповідальності за одні й ті самі порушення трудового законодавства, за які його 18 вересня 2018 року (дата складання протоколу про адміністративне правопорушення) вже було притягнуто до відповідальності за одне й те саме правопорушення, що заборонено статтею 61 Конституції України.
Такі висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 04 травня 2022 року по справі №697/2237/18, від 22 лютого 2022 року по справі №260/511/19 та від 01 червня 2022 року по справі №440/698/20.
16. Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 листопада 2018 року по справі №404/6648/18, ОСОБА_1 визнано невинним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 КУпАП, а провадження по справі відносно нього закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Кодексом адміністративного судочинства України унормовано підстави звільнення від доказування, серед яких є обставини преюдиційності (частини четверта - сьома статті 78), що в свою чергу також мають різну природу походження та відрізняється за принципами застосування.
Так, частина шоста статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України відрізняється від інших тим, що містить припис про обов`язковість врахування для адміністративного суду, зокрема постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, в питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони певною особою.
Така преюдиція, яка має характер абсолютної, пояснюється саме тим, що у випадку, передбаченому частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, судовим рішенням вирішується питання про наявність або відсутність винних дій (бездіяльності) конкретної особи, через які для цієї особи виникають правові наслідки.
Преюдиційність, як підстава звільнення від доказування, передбачена частинами четвертою, п`ятою та сьомою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, не носить абсолютного характеру, через те, що стосується оцінки певних обставин та фактів, які не є тотожними з встановленням наявності або відсутності складу, зокрема, адміністративного правопорушення.
У частині шостій статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України йдеться про преюдиційність рішення суду в частині наявності проступку та вчинення його певною особою при розгляді справи адміністративним судом у межах вирішення спору про наслідки таких дій, тобто у тій справі, в якій предметом доказування не може бути встановлення наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення.
Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22 листопада 2021 року по справі №821/143/17 та від 04 травня 2022 року по справі №819/923/18.
Зі змісту постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда убачається, що судом досліджено питання використання позивачем найманої праці без укладення трудового договору.
За результатами дослідження доказів, суд у вказаній справі дійшов висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, зокрема, зазначено, що докази того, що ОСОБА_2 з 05 вересня 2018 року по 18 вересня 2018 року виконувала роботу продавця у відділі «Взуття» ФОП ОСОБА_1 , який розташований у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 , без оформлення трудового договору, відсутні. Факт перебування ОСОБА_2 18 вересня 2018 року у відділі «Взуття» не свідчить про те, що остання виконувала там роботу продавця без оформлення у встановленому порядку трудових відносин.
17. Враховуючи, що постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 листопада 2018 року по справі №404/6648/18, яка набрала законної сили, закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ФОП ОСОБА_1 за частиною першою статті 41 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, колегія суддів КАС ВС вважає, що обставини події правопорушення та відсутність у діях позивача вини, встановлені у цій справі не потребують доказування.
Правову позицію аналогічного змісту викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року по справі №380/1381/21.
За приписами частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
18. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
19. Щодо розподілу судових витрат у даній справі колегія суддів зазначає наступне.
Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається із матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 762,00 гривень, за подання апеляційної скарги - 2 643,00 грн. та за звернення до суду з касаційною скаргою - 3 524,00 грн., а тому такі підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 341 345 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року у справі №1140/2765/18 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування припису про усунення порушень від 20 вересня 2018 року №КР2154/388/АВ/П та постанови від 03 жовтня 2018 року №КР2154/388/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Кіровоградській області про усунення порушень від 20 вересня 2018 року №КР2154/388/АВ/П.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Кіровоградській області від 03 жовтня 2018 року №КР2154/388/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу.
В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року у справі №1140/2765/18 залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39808965; вул. Дворцова, 24, м. Кропивницький, 25006) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) судові витрати в сумі 7 929,00 грн. (сім тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять гривень нуль копійок).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Стрелець Т.Г.
Судді Стеценко С.Г.
Тацій Л.В.