ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 11/б-1203 (921/666/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2022 (колегія суддів у складі: Желік М.Б. - головуючий, Галушко Н.А., Орищин Г.В.)
та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 30.11.2021 (суддя Сидорук А.М.)
у справі № 11/б-1203 (921/666/20)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саванді"
до Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод"
за участю третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Міністерства економіки України
про стягнення 3076206,75 грн
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерства економіки України
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Саванді"; 2) Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод"
про визнання недійним договору поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017
у межах справи № 11/Б-1203
за заявою Державного підприємства "Козлівський спиртовий завод"
до Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог
1. У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває на стадії розпорядження майном боржника справа №11/Б-1203 за заявою Державного підприємства "Козлівський спиртовий завод" про банкрутство Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" (далі - Боржник).
2. У межах зазначеної справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Саванді" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Боржника про стягнення 3076206,75 грн за договором поставки №27/01/17/1 від 27.01.2017 (далі - Договір), який прийнятий до розгляду ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.10.2020 у справі №921/666/20.
3. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.03.2021 прийнято до розгляду позовну заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Міністерство) до Позивача та Боржника про визнання недійсним Договору, залучено Міністерство до участі у справі як третю особу, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі №921/666/20 у межах справи №11/Б-1203, вимоги за позовом Міністерства об`єднано в одне провадження з первісним позовом Позивача.
4. Порушення прав Міністерства у позовній заяві мотивовано тим, що Міністерство є органом управління майном Боржника, тобто відповідно до статті 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" здійснює повноваження щодо реалізації прав держави як власника цього об`єкту.
5. 29.11.2021 до Господарського суду Тернопільської області надійшло клопотання Міністерства №2431-05/588 від 26.11.2021 про здійснення процесуального правонаступництва, заміну учасника провадження у справі №11/Б-1203 (921/666/20) Міністерства на Фонд державного майна України (далі - Фонд).
6. Клопотання мотивоване тим, що функції з управління майном Боржника передані до сфери управління Фонду.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
7. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.11.2021 клопотання Міністерства задоволено, замінено учасника провадження у справі №11/Б-1203 (921/666/20) з Міністерства на його правонаступника Фонд.
8. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 (далі - Скаржник), що є кредитором у справі про банкрутство Боржника, подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати.
9. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2022 у задоволенні вимог апеляційної скарги Скаржника відмовлено, ухвала суду апеляційної інстанції залишена без змін.
10. Судові рішення мотивовані встановленням обставин передання функцій з управління майном Боржника зі сфери управління Міністерства до Фонду з 06.09.2021 як підстави для застосування положень статті 52 Господарського процесуального кодексу України.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
11. Скаржник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні клопотання Міністерства щодо здійснення процесуального правонаступництва.
12. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, зокрема абзац 4 пункту 11 Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1998 №1482 (далі - Положення), пункт 30 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", статтю 52 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
13. На думку Скаржника, оскаржувані судові рішення є передчасними, оскільки не відбулося матеріальне правонаступництво у відповідних правовідносинах, а тому відсутні підставі для процесуального правонаступництва.
14. Скаржник наголошує на необхідності внесення відповідних змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі та зазначає, що саме момент проведення таких реєстраційних дій свідчить про матеріальне правонаступництво.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
15. Міністерство подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
16. Міністерство вважає, що здійснена місцевим господарським судом процесуальна заміна учасника у справі про банкрутство є обґрунтованою та відповідає вимогам чинного законодавства.
17. Міністерство зауважує, що приписи пункту 30 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачають внесення до реєстру відомостей про правонаступника юридичної особи та не стосується державної реєстрації передачі функцій органу управління державним майном (державним підприємством) органу приватизації внаслідок прийняття рішення про приватизацію такого державного підприємства.
18. Також Міністерство зазначає, що передбачений абзацом 4 пункту 11 Положення обов`язок покладений на Фонд, тоді як момент переходу функцій з управління до Фонду не пов`язаний з фактом державної реєстрації змін до установчих документів підприємства.
19. Фонд подав клопотання про залишення без розгляду касаційної скарги, визнання дій Скаржника зловживанням процесуальними правами, винесення окремої ухвали у зв`язку зі зловживанням Скаржником процесуальними правами учасника провадження.
20. Зазначене клопотання мотивовано тим, що оскарження Скаржником постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції з питань цілком очевидного правонаступництва в цій справі мають на меті затягування прийняття рішення про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника та мають ознаки зловживання процесуальними правами.
21. Зазначене клопотання не підлягає задоволенню, зважаючи на недоведеність наявності обставин, передбачених статтею 43 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, Фонд не навів конкретного обґрунтування того, яким чином оскарження судових рішень у цій справі, ухвалених згідно зі статтею 7 КУзПБ у відокремленому позовному провадженні в межах справи про банкрутство Боржника, перешкоджає розгляду самої справи про банкрутство з урахуванням принципу їх процесуальної автономії.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
22. Відповідно до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (який втратив чинність 21.10.2019 на підставі Закону №ІХ від 02.10.2019) органом управління Боржника було Міністерство аграрної політики та продовольства (Мінагропром).
23. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 №829 "Про деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" Міністерство аграрної політики та продовольства реорганізовано шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, установлено, що Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства є правонаступником майна, прав і обов`язків Міністерства аграрної політики та продовольства.
24. За розпорядженням Кабінету Міністрів України "Деякі питання управління Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства об`єктами державної власності" від 09.10.2019 №954-р цілісний майновий комплекс Боржника було передано із сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.
25. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2021 №504 "Про перейменування Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України" перейменовано Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на Міністерство економіки України. Реквізити Мінекономіки, зокрема ідентифікаційний код, залишились без змін.
26. Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства економіки України "Про передачу функцій з управління майном державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" від 13.07.2021 №230-21 передано функції з управління майном Боржника із сфери управління Міністерства до Фонду.
27. Згідно з пунктом 1 наказу Фонду державного майна України "Про прийняття до сфери управління Фонду державного майна України єдиного майнового комплексу державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" (код за ЄДРПОУ 00375065)" від 06.09.20210 №1553 до сфери управління Фонду прийнято зі сфери управління Міністерства єдиний майновий комплекс Боржника.
28. Вказані накази прийнято на виконання вимог Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", Порядку передачі (повернення) функцій з управління майном державних підприємств, функцій з управління пакетами акцій (частками) у зв`язку з прийняттям рішення про приватизацію або про припинення приватизації об`єкта приватизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №389 від 10.05.2018 (із змінами), наказу Фонду державного майна України №5 від 06.01.2021 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році", наказу Фонду державного майна України №1128 від 02.07.2021 "Про прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод".
29. У витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №28805477, отриманому на запит Казаряна А.О. 05.01.2022 щодо Боржника, у графі "Перелік засновників (учасників) юридичної особи" зазначено Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
Позиція Верховного Суду
30. Керуючись вимогами статей 14 300 Господарського процесуального кодексу України, Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
31. Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
32. Згідно зі статтею 52 Господарського процесуального кодексу України в разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
33. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. При цьому положеннями наведеної процесуальної норми не обмежено коло випадків заміни особи у спірних правовідносинах, які можуть бути підставами для процесуального правонаступника.
34. Як слушно зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, Верховний Суд у постанові від 24.01.2021, на яку посилається Скаржник, виклав правові висновки, що є загальними для застосування щодо питань правонаступництва. У наведеній постанові Верховний Суд зазначив, що суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Проте процесуальне правонаступництво можливе лише тоді, коли у майнових відносинах відбулось правонаступництво. Отже, при вирішенні питання про залучення правонаступників учасників справи, суду необхідно встановити наявність чи відсутність правонаступництва на підставі норм матеріального права у спірних правовідносинах.
35. За змістом позовної заяви Міністерства у справі, що розглядається, підставою для звернення до суду стала необхідність захисту прав власника цілісного майнового комплексу Боржника, реалізацію яких від імені держави відповідно до статті 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" здійснювало Міністерство як орган управління Боржника.
36. Отже, встановивши обставин, які свідчать про заміну сторони спірного в цій справі матеріального правовідношення внаслідок переходу функцій з управління майном Боржника від Міністерства до Фонду, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для процесуального правонаступництва, який відповідає вимогам статті 52 Господарського процесуального кодексу України, а також наведеній правовій позиції Верховного Суду.
37. Заперечуючи проти вказаного висновку, Скаржник у касаційній скарзі не спростував наведений факт щодо здійснення передачі функцій з управління майном Боржника шляхом посилання на певні наявні у матеріалах справі докази, які помилково не отримали правової оцінки судів (зокрема, щодо визнання протиправним та скасування відповідних наказів Міністерства та Фонду тощо).
38. Натомість Скаржник доводить, що про матеріальне правонаступництво свідчить саме момент внесення відповідних змін до відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр), зокрема, посилаючись на закріплений у абзаці 4 пункту 11 Положення обов`язок органів, до сфери управління яких передано державне майно, здійснити в установленому законодавством порядку оформлення та державну реєстрацію речових прав щодо об`єктів передачі, права на які підлягають такій реєстрації.
39. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
40. Державна реєстрація базується, зокрема, на принципах обов`язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі; об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі тощо (ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону).
41. У силу частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
42. Водночас відповідно до вимог частини 3 статті 10 вказаного Закону, якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
43. З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що сама лише відсутність у Єдиному державному реєстрі відповідного запису щодо відомостей, які підлягали внесенню до нього, є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей, допоки зазначене не буде спростовано у визначений законом спосіб.
44. Однак під час розгляду клопотання Міністерства про здійснення процесуального правонаступництва у суду першої інстанції були наявні відомості про передання функцій з управління майном Боржника від Міністерства до Фонду, підтверджені відповідними доказами. Отже, у суду не було підстав не враховувати факт такого правонаступництва з огляду лише на відсутність відомостей про це в Єдиному державному реєстрі, адже само по собі невнесення відомостей про Фонд як орган, до сфери управління якого належить Боржник, не свідчить про відсутність у нього повноважень, які виникли на підставі ухвалених відповідно до законодавства рішень.
45. З огляду на викладене Суд відхиляє наведені доводи Скаржника, адже вони не ґрунтуються на приписах законодавства, які регулюють порядок передачі функцій з управління майном державний підприємств у зв`язку з прийняттям рішення про приватизацію, а також визначають поняття Єдиного державного реєстру та статус внесених до нього документів і відомостей.
46. Крім того, Суд вважає безпідставним у контексті спірних правовідносин посилання Скаржника у касаційній скарзі на порушення судами пункту 30 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", яка передбачає внесення до реєстру відомостей про правонаступника юридичної особи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
47. З огляду на викладене, звертаючись з касаційною скаргою, Скаржник не довів неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права до встановлених судами обставин як необхідної передумови для скасування оскаржених судових рішень.
48. Отже, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції.
Розподіл судових витрат
49. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2022 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 30.11.2021 у справі №11/б-1203 (921/666/20) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді О. Банасько
В. Пєсков