ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2025 року
м. Київ
справа №120/10230/22
адміністративне провадження № К/990/33905/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 120/10230/22
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року, прийняте в складі: головуючого судді Мультян М.Б., і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Шидловського В.Б., суддів Боровицького О.А., Курка О.П.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) з вимогами:
1.1. визнати протиправним і скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.06.2022 №168 «Про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану» в частині невиплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн за період з 01.05.2022 по 31.05.2022;
1.2. зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000,00 грн за квітень-травень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо у районах бойових дій у періодах здійснення зазначених заходів.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач указує, що у квітні та травні 2022 року він брав безпосередню участь у бойових діях, однак не отримав додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Позивач уважає, що позбавлення його додаткової грошової винагороди з підстав вчинення діяння, які містить ознаки кримінального правопорушення, є безпідставним. Позивач зазначає, що ані положеннями Дисциплінарного статуту, ані положеннями Кримінального кодексу України (далі - КК України) не передбачено прийняття до військовослужбовців такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткової грошової винагороди.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 25.02.2022 № 27 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу ВЧ НОМЕР_1 та призначено на посаду бойового медика 1 стрілецької роти 3 стрілецького взводу НОМЕР_9.
4. Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 25.04.2022 №89 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 призначено старшим бойовим медиком 1 стрілецької роти, шпк «сержант» НОМЕР_9.
5. Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 29.04.2022 №93 (по стройовій частині) старший бойовий медик 1 стрілецької роти ОСОБА_1 вибув у відрядження з ВЧ НОМЕР_1 в оперативне підпорядкування НОМЕР_2 об НОМЕР_3 обр ТрО місто Попасна з 29.04.2022 до окремого розпорядження.
6. Відповідно наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 13.05.2022 №107 (по стройовій частині) старший бойовий медик 1 стрілецької роти ОСОБА_1 прибув з відрядження.
7. Командиром ВЧ НОМЕР_1 видано наказ від 05.06.2022 №168 «Про виплату додаткових винагород на період дії воєнного стану», яким наказано не виплачувати додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 військовослужбовцям військової частини, зазначим в додатку 5 до цього наказу. У додатку 5 до наказу від 05.06.2022 № 168 зазначено солдату ОСОБА_1 (ознаки кримінального правопорушення. Підстава: наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 23.05.2022 №38).
8. Уважаючи такий наказ протиправним та те, що він має право на отримання додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн за квітень-травень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
9. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.04.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2023, у задоволенні позову відмовлено.
10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 13.05.2022 про призначення службового розслідування, комісією було проведено службове розслідування за фактом відмови особовим складом ротно-тактичної групи (далі - РТГр) ВЧ НОМЕР_1 виконувати бойове розпорядження щодо зайняття бойових позицій, зокрема і щодо солдата ОСОБА_1 1976 р.н.
11. Службовим розслідуванням встановлено, що НОМЕР_4 обр ТрО знаходиться в підпорядкуванні оперативно-тактичного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
12. На виконання бойового розпорядження угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ 31528/5/1368дск бойовим розпорядженням НОМЕР_4 об ТрО від 28.04.2022 №1/173дск наказано НОМЕР_5 об ТрО створити ротно-тактичну групу для посилення зведеного батальйону НОМЕР_2 об НОМЕР_3 обр ТрО в районі виконання бойових завдань.
13. Бойовим розпорядженням НОМЕР_4 об ТрО від 29.04.2022 №1/176дск, на виконання бойового розпорядження угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ 31528/5/1368дск, наказано до кінця 29.04.2022 здійснити переміщення сил і засобів РТГр НОМЕР_5 об ТрО та передати їх в оперативне підпорядкування командиру зведеного батальйону НОМЕР_2 об НОМЕР_3 обр ТрО.
14. Бойовим розпорядженням командира НОМЕР_2 об ТрО від 01.05.2022 №8 РТГр наказано перейти в оперативне підпорядкування командира 2 мб НОМЕР_6 омбр для виконання завдань.
15. Бойовим розпорядженням командира НОМЕР_2 об ТрО від 04.05.2022 №11, згідно з бойовим розпорядженням командира НОМЕР_6 омбр від 04.05.2022 № 1058, наказано командиру РТГр НОМЕР_5 об ТрО створити зведену РТГр НОМЕР_5 об ТрО та перейти з особовим складом в оперативне підпорядкування командира 2 мб НОМЕР_6 омбр для подальшого визначення завдань особовому складу зведеної РТГр НОМЕР_5 об ТрО.
16. 01.05.2022 військовослужбовцями РТГр НОМЕР_5 об ТрО були написані рапорти про відмову виконувати наказ. Факт написання рапортів, з точки зору особового складу РТГр НОМЕР_5 об ТрО, пов`язаний із складною оперативною обстановкою в районі виконання бойового розпорядження від 01.05.2022, що призвело до виконання його не у визначений час. Тільки 04.05.2022 РТГр приступила до його виконання.
17. Згодом, зі слів військовослужбовців НОМЕР_7 , орієнтовно через добу, РТГр змушена була залишити позиції у зв`язку з неочікуваним щільним вогнем військ агресора з важких видів озброєння, а тому для подальшого виконання завдання необхідні були додаткові сили і засоби.
18. Відповідно до пояснень військовослужбовців РТГр, вони не відмовляються виконувати бойовий наказ, який був відданий НОМЕР_2 об ТрО від 01.05.2022 №8, проте вважають його недоцільним та злочинним, про що вони вказали у написаних власноручно рапортах.
19. 07.05.2022 особовим складом РТГр НОМЕР_5 об ТрО було складено рапорти про відмову виконувати розпорядження і накази, мотивуючи це тим, що вони були направлені в зону бойових дій з порушенням Закону України від 16.07.2021 №1702-IX «Про основи національного спротиву», з ними не було проведено кваліфікованого навчання з бойової та тактичної підготовки, технічне оснащення підрозділу не відповідало вимогам для ведення бойових дій, а також, що керівництво підрозділу, до якого вони були прикріпленні, надавало, на їх думку, завідомо злочинні накази.
20. Таким чином, внаслідок проведеного службового розслідування комісія дійшла висновку, що РТГр НОМЕР_5 об ТрО бойові розпорядження НОМЕР_4 об ТрО виконала. Однак, перебуваючи з 01.05.2022 в оперативному підпорядкуванні командира НОМЕР_2 об ТрО, РТГр НОМЕР_5 об ТрО, допустила несвоєчасне виконання бойового розпорядження та, в подальшому, відмовилася продовжувати виконувати бойові розпорядження і накази. Відмова від виконання наказів щодо зайняття бойових позицій особовим складом РТГр НОМЕР_5 об ТрО має ознаки правопорушення за частиною четвертою статті 402 КК України.
21. Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 23.05.2022 №38 «Про результати службового розслідування за фактом відмови особовим складом РТГр ВЧ НОМЕР_1 від виконання бойового розпорядження щодо зайняття бойових позицій» (з основної діяльності), встановлено що дії військовослужбовців РТГр НОМЕР_5 об ТрО передбачають ознаки кримінального правопорушення, встановленого частиною четвертою статті 402 КК України, а саме: «Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці». Вирішено службове розслідування вважати завершеним. Матеріали службового розслідування передати до військової частини НОМЕР_8 . За результати службового розслідування проінформувати 9 управління Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України.
22. За висновком судів попередніх інстанцій факт встановлення за результатами службового розслідування вчинення дій, які мають ознаки кримінального правопорушення, особовим складом РТГр НОМЕР_5 об ТрО, зокрема і ОСОБА_1 , є достатньою правовою підставою для позбавлення його додаткової грошової винагороди за травень 2022 року. Отож відповідач у межах повноважень та порядку, передбачених Постановою №168 та телеграмою Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298, на законних підставах видав оскаржуваний наказ від 05.06.2022 №168 та не виплатив позивачу додаткової винагороди за травень 2022 року.
23. Суди попередніх інстанцій також відзначили, що лише при наявності довідки (за формою, наведеною в додатку №1 до телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298), позивач має право на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди за відповідний період.
24. Водночас у матеріалах справи відсутня вказана довідка, що свідчить про необґрунтованість заявлених вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, у розмірі до 100 000,00 грн за квітень-травень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
25. 09.10.2023 до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.04.2023 і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2023.
26. У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, просив їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
27. Підставою для касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
28. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, скаржник зазначив, що на дату звернення до суду касаційної інстанції відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: щодо застосування положень Постанови №168 та рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 25.03.2022 №248/1298.
29. За доводами скаржника, спірним у справі є можливість позбавлення позивача додатковї грошової винагороди у зв`язку із фактом встановлення щодо нього за результатами службового розслідування ознак кримінального правопорушення.
30. Скаржник зазначає, що рішення у формі телеграми, на яке посилаються суди попередніх інстанцій, не може застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки не пройшло державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. Таке рішення не є регуляторним актом, у розумінні Закону України від 11.09.2003 №1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
31. Таким чином, на думку скаржника, на підставі указаної телеграми позивач не може бути позбавлений додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
32. Скаржник указує, що Кримінальний кодекс України та інші закони не передбачають можливості покарання військовослужбовців шляхом обмеження виплати додаткової винагороди. Перелік дисциплінарних стягнень, визначений статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, є вичерпним і не допускає розширеного тлумачення. Застосування стягнення у вигляді позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення в цьому статуті не передбачено.
33. Скаржник також просив урахувати, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановленому обвинувальним вироком суду. На момент прийняття спірного наказу щодо невиплати позивачу додаткової винагороди останній не визнаний винним у скоєнні будь-якого злочину у встановленому законодавством порядку, зокрема, передбаченого частиною четвертою статті 402 КК України.
34. За наслідком автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Уханенку С.А., Кашпур О.В.
35. Суд ухвалою від 26.10.2023 відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
36. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
37. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначав, що позивач не брав безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у спірний період, оскільки відмовився виконувати бойове розпорядження командира. Отже, у позивача не має права на отримання як додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн за травень 2022 року, так і збільшеної додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн за квітень-травень 2022 року, пропорційно дням участі у бойових діях.
38. Відповідач наголошує, що виплата додаткової винагороди є своєрідним заохоченням військовослужбовців, отож не включення військовослужбовця у наказ про виплату додаткової винагороди з підстав, наведених у пункті 10 рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 25.03.2022 №248/1298, не є видом покарання або видом юридичної відповідальності.
39. Відповідач звертає увагу на те, що слідчими Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022131610000232 від 03.05.2022 за фактом того, що 01.05.2022 військовослужбовці ВЧ НОМЕР_1 у кількості 82 особи відмовилися виконувати бойове розпорядження командира щодо зайняття бойових позицій в районі н.п. Попасна Луганської області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 КК України, серед числа цих військовослужбовців є позивач.
V. Джерела права
40. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ; у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
41. Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
42. Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
43. Відповідно абзацу 1 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
44. За змістом абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
45. Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
46. Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 №98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
47. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
48. Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
49. Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
50. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168.
51. Пунктом 1 цієї постанови визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
52. Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.
53. З метою належного виконання пункту 1 Постанови № 168, Міністр оборони України оперативно врегулював питання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди директивами від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), які протягом спірного періоду регулювали питання визначення саме документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в означених діях і заходах.
54. Надання таких телеграм, які є формою рішення Міністра, обов`язкового до виконання суб`єктами, підпорядкованими Міністерству оборони України, обґрунтоване особливостями правового режиму воєнного стану.
55. У директиві від 25.03.2022 №248/1298 (далі - Директива), яка діяла протягом періоду квітень-травень 2022 року, Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи). До складу якого, серед іншого, змістовно включено виконання військовослужбовцем:
- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями … .
56. Пунктом 3 Директиви установлено, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
57. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
58. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
59. Пунктом 4 Директиви передбачено, що командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цієї телеграми.
60. Пунктом 5 Директиви встановлено, що виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн або 30 000,00 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. У цих наказах про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру 100000 гривень за місяць, обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено у додатку №2 до цієї телеграми).
61. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 Директиви).
62. Пунктом 10 Директиви передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн або 30 000,00 грн не включати військовослужбовців, які:
- беруть участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки;
- проходять службу у багатонаціональних органах військового управління за кордоном;
- добровільно здалися в полон - з дня захоплення в полон, оголошеного наказом командира;
- самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - з дня самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), оголошеного наказом командира;
- відбувають покарання на гауптвахті та в дисциплінарних частинах - з дня початку відбування покарання, оголошеного наказом командира;
- усунені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади - з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира;
- відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке порушення;
- перебували у стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння - за місяць, у якому здійснено таке порушення;
- навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство (крім випадків доведення особи до самогубства, встановленого судом) - за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство;
- у разі вчинення інших дій (бездіяльності), які мають ознаки адміністративного або кримінального правопорушення - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення;
перебували:
- під вартою чи домашнім арештом;
- на навчанні за кордоном;
- у відпустках, за якими відповідно до законодавства України не передбачено збереження грошового забезпечення.
63. Пунктом 11 Директиви установлено, що підготовку проєктів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, покласти на підрозділи, що відповідають за облік особового складу.
64. За статями 1 розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України; у редакції, який діяв на час виникнення спірних правовідносин), військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
65. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
66. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів (стаття 4 розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).
67. За статтею 45 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
68. Відповідно до статті 48 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
69. Відповідно до статті 83 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
70. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (частина перша статті 84 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).
71. Згідно зі статтею 85 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
72. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
73. Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
74. За частиною першою статті 86 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
VI. Позиція Верховного Суду
75. За обставинами цієї справи позивач перебував на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 . У період з 29.04.2022 позивач вибув у відрядження в оперативне підпорядкування НОМЕР_2 об НОМЕР_3 обр ТрО АДРЕСА_1 .
76. Позивач наголошує, що у період з 29.04.2022 по 31.05.2022 він брав участь у бойових діях. Водночас йому не виплатили додаткову винагороду, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168 за квітень 2022 року та травень 2022 року.
77. У зв`язку з цим, він звернувся з позовом до суду в цій справі з вимогами: 1) визнати протиправним і скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.06.2022 №168 «Про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану» в частині невиплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн за період з 01.05.2022 по 31.05.2022; 2) зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, у розмірі до 100 000,00 грн за квітень-травень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо у районах бойових дій у періодах здійснення зазначених заходів.
78. Отож у цій справі спір зводиться до питання наявності у позивача права на отримання збільшеної додаткової винагороди (до 100 000,00 грн) за період квітень-травень 2022 року.
79. Суд у контексті спірних правовідносин, уважає за доцільне зазначити таке.
80. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
81. Для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, їхня безпосередня участь у бойових діях та заходах повинна бути підтвердженою документально.
82. Підставою для нарахування та виплати такої винагороди є відповідний наказ командира.
83. Додатком 2 до директиви Міністра оборони України у формі телеграми від 25.03.2022 №248/1298 затверджено форму наказу про виплату додаткових винагород. У цій формі передбачено, зокрема: 1) зазначення відомостей щодо виплати особовому складу військової частини додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби; 2) зазначення відомостей щодо виплати особовому складу військової частини, за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у таких діях та заходах; 3) зазначення відомостей щодо невиплати додаткової винагороди військовослужбовцям (окремо вказати вид допущеного правопорушення).
84. Пунктом 10 цієї Директиви визначено ряд підстав для невключення військовослужбовців до наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн або 30 000,00 грн. Так, до наказу не включаються військовослужбовці, які: відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке порушення; у разі вчинення інших дій (бездіяльності), які мають ознаки адміністративного або кримінального правопорушення - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення.
85. Таким чином, у разі невиплати додаткової винагороди військовослужбовцям у розмірі 100 000,00 грн або 30 000,00 грн, ця обставина повинна бути прямо зазначена в наказі про її виплату. У наказі необхідно вказати конкретну причину невиплати, згідно з вимогами Директиви.
86. Суди попередніх інстанцій побудували свої висновки про відмову у задоволені позовних вимог позивача, зокрема, за наслідками оцінювання спірного наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.06.2022 №168 «Про виплату додаткових винагород на період дії воєнного стану».
87. Водночас, відповідно до його змісту, цим наказом визначено не виплачувати додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн за період 01.05.2022 по 31.05.2022 військовослужбовцям військової частини, зазначеним у додатку 5 до цього наказу. У додатку 5 до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.06.2022 №168 під номер 50 зазначений солдат ОСОБА_1 . Причина: ознаки кримінального правопорушення, підстава - наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 23.05.2022 №38 (а.с. 18-19).
88. Отже, указаний наказ у частині, що стосується позивача, регулює лише питання невиплати додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн за травень 2022 року. Він не містить жодних відомостей щодо винагороди в розмірі 100 000,00 грн і не охоплює інший спірний період - квітень 2022 року, який також є предметом спору.
89. Суди попередніх інстанцій мали б з`ясувати, чи існує належним чином оформлений наказ командира військової частини щодо виплати додаткових винагород, яким ухвалено рішення про виплату або невиплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн за квітень-травень 2022 року. У разі наявності такого наказу суди попередніх інстанцій повинні були перевірити чи зазначені в ньому причини, що зумовили невиплату цієї винагороди, відповідно до вимог Директиви.
90. Без з`ясування зазначених обставин неможливо встановити правомірність невиплати винагороди позивачу за період квітень-травень 2022 року в розмірі 100 000,00 грн, що й становить предмет спору у цій справі.
91. Суд також звертає увагу на те, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати спірної додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн за квітень-травень 2022 року, суди попередніх інстанцій не надали оцінки відповідним аргументам позивача про його участь у бойових діях і заходах у цей період, обмежившись висновком про відсутність в матеріалах справи довідки (за формою, наведеною в додатку № 1 до телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298).
92. Без відповіді судів першої та апеляційної інстанцій залишилося головне питання, з якого власне й виник спір, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом. Йдеться про те, які саме завдання виконував позивач у квітні-травні 2022 року під час службового відрядження в оперативне підпорядкування 156 об 118 обр ТрО місто Попасна Луганської області. Якщо позивач залучався до виконання бойових дій або заходів, які дають право на підвищену додаткову винагороду в розмірі до 100 000,00 грн, необхідно з`ясувати, чи були оформлені відповідні підтверджуючі документи (бойовий наказ, журнал бойових дій тощо), що передбачені Директивою, або причини, з яких вони не оформлювалися. Якщо ж такі завдання позивачем не виконувалися, то необхідно встановити, які завдання у такому випадку він виконував протягом цього часу та чим це підтверджується. Ці обставини є ключовими для правильного вирішення спору і не можуть бути проігноровані.
93. Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи під час розгляду адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд уживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
94. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин і зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
95. Оскільки суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи у наведеній частині позовних вимог, то Суд уважає передчасними їхні висновки щодо відсутності у позивача права на отримання додаткової винагороди підвищеному до 100 000,00 грн розмірі за квітень-травень 2022 року.
96. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
97. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд уважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
98. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами попередніх інстанцій принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
99. Однак суд касаційної інстанції, в силу положень статті 341 КАС України, обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.
100. Оцінюючи аргументи касаційної скарги про те, що стаття 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України містить вичерпний перелік дисциплінарних стягнень, серед яких відсутня така форма покарання як невиплата додаткової винагороди військовослужбовцям, то Суд звертає увагу, що невиплата такої винагороди не є заходом дисциплінарної відповідальності. Порядок виплати або невиплати відповідної винагороди регламентується положеннями Директиви, які встановлюють умови та підстави для її отримання.
101. Оцінюючи аргументи касаційної скарги про незастосовність до спірних правовідносин телеграми від 25.03.2022 № 248/1298, то Суд ураховує, що на час розгляду цієї касаційної скарги Верховний Суд у постанові від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23 сформував позицію щодо питання застосування рішень Міністра оборони України від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, від 23.06.2022 № 912/з/29 у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої Постановою № 168.
102. У згаданій постанові у справі № 400/1217/23 Верховний Суд констатував, що під час прийняття таких рішень Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
103. З огляду на це, Верховний Суд дійшов висновку, що окремі рішення Міністром оборони України прийнято для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000,00 грн), мають належне юридичне підґрунтя.
104. Верховний Суд визнав обґрунтованими доводи скаржника про те, що рішення Міністра оборони України від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 №248/1529, від 23.06.2022 № 912/з/29, підлягали обов`язковій державній реєстрації, адже містять норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди.
105. Однак Верховний Суд зазначив, що така обставина відсутності їх державної реєстрації, зважаючи на умови в яких ці рішення Міністром оборони України приймалися, а також те, що вони фактично виконувалися керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити їхньої юридичної сили.
106. Отже, доводи скаржника щодо незастосовності до спірних правовідносин рішення Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 є необґрунтованими.
107. Безпідставними є також доводи касаційної скарги про невідповідність зазначеного рішення Міністра оборони України вимогам Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», адже виплату додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн запроваджено на період дії воєнного стану, і згадане рішення Міністра оборони України не повинно узгоджуватися з вимогами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», позаяк сфера його дії не поширюється на прийняття актів з питань здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
108. Суд наголошує, що рішення Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 є частиною нормативно-правових актів, спрямованих на врегулювання порядку та умов виплати військовослужбовцям додаткової винагороди на період проходження ними військової служби в умовах воєнного стану, та мають зовсім інше правове підґрунтя в порівнянні із загальною регуляторною політикою у сфері господарської діяльності.
109. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
110. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
111. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
112. Під час нового розгляду справи судам попередніх інстанцій необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
113. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
114. Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
115. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
116. Скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року, а справу №120/10230/22 направити на новий судовий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.
117. Судові витрати не розподіляються.
118. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко