№ 120/11299/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10 липня 2025 року

справа № 120/11299/24

адміністративне провадження № К/990/26810/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля»

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року (суддя - Маслоід О. С.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року (судді: Залімський І. Г., Сушко О. О., Мацького Є. М.),

у справі №120/11299/24

за позовом Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля»

до Державної податкової служби України

про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, -

УСТАНОВИВ:

Рух справи

Приватне акціонерне товариство «Продовольча компанія «Поділля» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації відповідача, оформлену листом від 11 червня 2024 року №3170/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК.

Позивач вважає, що має право на одночасне застосування пільг за пунктами «є» та «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а тому надана відповідачем індивідуальна податкова консультація не відповідає приписам ПК України.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що доводи позивача про наявність підстав для одночасного застосування пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є помилковими та спростовуються матеріалами справи. Так, суди врахували, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань позивач має лише один основний вид діяльності вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, який належить до секції А КВЕД ("Сільське господарство"). Інші види економічної діяльності позивача не є основними видами діяльності, відповідно, позивач вже не відповідає умовам для застосування пільги за пунктом «є», що, як наслідок, виключає можливість одночасного застосування вищевказаних пільг. Серед інших видів економічної діяльності позивача дійсно є 10.81, який належить до секцій BF КВЕД, але не є основним видом. Таким чином, індивідуальна податкова консультація, яка оформлена листом від 11 червня 2024 року № 3170/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК з урахуванням уточнення від 08 липня 2024 року, є правомірною.

23 червня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі №120/11299/24, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2025 року, справа витребувана з суду першої/апеляційної інстанції.

Позивач у касаційній скарзі зазначив підставою касаційного оскарження пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Доводи Товариства щодо підстав касаційного оскарження підлягають перевірці під час касаційного перегляду справи.

02 липня 2025 року надійшла електронна справа №120/11299/24 в системі документообігу суду ДСС, а 07 липня 2025 року на адресу Верховного Суду надійшла справа в паперовому виді.

Доводи касаційної скарги

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, Товариство зазначає наступне.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції та з яким погоджується позивач, про те, що якщо суб`єкт господарювання одночасно є сільськогосподарським товаровиробником та здійснює основну діяльність у секціях B-F КВЕД, а також має різні будівлі, що відповідають кодам 125 і 1271 та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку, обидві пільги можуть застосовуватись одночасно до відповідних будівель за умови дотримання всіх критеріїв.

Однак, позивач не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Товариство має лише один основний вид діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, який належить до секції А КВЕД («Сільське господарство»), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а інші види економічної діяльності позивача не є основними видами діяльності.

Позивач наголошує на тому, що основну частку свого доходу Товариство отримує від виробництва цукру (код КВЕД 10.81) та від вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11), а отже вони є основними видами діяльності позивача. Оскільки виробництво цукру (код КВЕД 10.81) належить до секцій B-F КВЕД, а вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11) належить до секції А КВЕД («Сільське господарство»), наявні всі підстави для одночасного застосування Товариством пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

На думку скаржника, при прийнятті оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, залишили поза увагою та не надали їм жодної оцінки, що призвело до прийняття висновків, які не відповідають обставинам справи, помилкового визнання доведеними обставин, які мають значення для справи, які не є доведеними та прийняття рішення з порушенням норм матеріального права. При цьому, висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній.

В касаційній скарзі акцентовано на тому, що:

- стаття 266 ПК України оперує поняттям «основна діяльність», однак ПК України не

надає визначення цьому поняттю;

- визначення поняттю «основна діяльність» надано в Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, відповідно до пункту 1 якого основна діяльність - це операції, пов`язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу;

- суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справ щодо наявності у платників податків права на одночасне застосування пільг за абз. «є» та «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (зокрема, також при розгляді справи №120/11219/24) керуються поняттям «основний вид економічної діяльності», який не є тотожним поняттю «основна діяльність», є інструментом для проведення державних статистичних спостережень та не є доказом при застосуванні інших нормативних актів, в тому числі ПК України.

Позивач просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі № 120/11299/24, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства задовольнити, визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України, оформлену листом від 11 червня 2024 року №3170/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК. Стягнути з ДПС України на користь Товариства судові витрати у справі.

Відзив податкового органу на касаційну скаргу Товариства до суду не надходив, що не перешкоджає касаційному розгляду.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Обставини справи

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на податковому обліку в Південному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

Основний вид економічної діяльності позивача «вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур» (01.11).

Позивачеві одночасно належать як будівлі та споруди сільськогосподарського товаровиробника, які відносяться до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, так і будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, які використовуються товариством за цільовим призначенням.

22 травня 2024 року позивач звернувся до відповідача із зверненням надати індивідуальну податкову консультацію у письмовій формі з наступного питання:

Чи має право ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» на одночасне застосування пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у вигляді звільнення від сплати такого податку згідно абз. «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України до будівель і споруд, які відносяться до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, та згідно абз. «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України до будівель, які відносяться до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, які належать товариству на праві власності та використовуються для виробництва цукру з цукрових буряків і така діяльність класифікується в секції С Класифікатора 009:2010; за умови що обидва види будівель та споруд використовуються товариством за цільовим призначенням і не здаються в оренду, лізинг, позичку?

11 червня 2024 року відповідач надав індивідуальну податкову консультацію, оформлену листом №3170/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК, в якій зазначено, що об`єкти нерухомості, які віднесені до класу 1251 «Промислові будівлі» Класифікатора та використовуються товариством за призначенням у господарській діяльності, зазначеної у секції С КВЕД ДК 009:2010 та не здаються в оренду, лізинг, позичку, підпадають під дію підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а об`єкти нерухомості, які використовуються у господарській діяльності товариства як виробника сільськогосподарської продукції, та віднесені до класу 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» Класифікатора і не здаються ним в оренду, лізинг, позичку, підпадають під дію підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу. Об`єкти нерухомості, які використовуються товариством для здійснення видів діяльності, які віднесені до секцій G, Н КВЕД ДК 009:2010, оподатковуються податком на загальних підставах.

12 червня 2024 року позивач звернувся до відповідача щодо надання уточнення до вказаної письмової консультації.

Листом від 08 липня 2024 року відповідач надав уточнення до вищевказаної податкової консультації, в якому вказано, що основний вид діяльності позивача класифікується у секції А КВЕД і не відноситься до видів діяльності, що класифікуються у секціях В - F КВЕД, отже товариством не дотримується одна з умов, визначених пунктом «є». Віднесення будівель до коду 125 Класифікатора має бути підтверджено. Зокрема, визначення належності будівель до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості, згідно з Класифікатором. Позивач не додав до звернення довідку щодо віднесення будівель, які ним використовуються для виробництва цукру, до коду 125 Класифікатора. Отже, оскільки основний вид діяльності товариства класифікується у секції А та не відноситься до секцій В - F КВЕД, воно не може скористатися нормою пункту «є» при визначенні податкових зобов`язань з податку. Згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування податком будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Для права застосування пункту «ж» товариство одночасно має відповідати таким умовам: має бути сільськогосподарським товаровиробником; будівлі та споруди мають бути віднесені до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора та використовуватися за призначенням саме при здійсненні товариством діяльності як сільськогосподарського товаровиробника. Згідно з основним видом діяльності позивач є сільськогосподарським товаровиробником, але вид діяльності «Виробництво цукру» (код 10.81 КВЕД) класифікується у розділі 10 «Виробництво харчових продуктів» секції С «Переробна промисловість і не відноситься до виду діяльності сільськогосподарських товаровиробників.

Отже, будівлі та споруди, які використовуються на території промислового підприємства при виробництві цукру, використовуються за призначенням при здійсненні товариством виду діяльності, що класифікується як «Переробна промисловість». Крім цього, позивачем не додано до звернення довідку щодо віднесення будівель та споруд, які використовуються ним для виробництва цукру, до коду 1271 Класифікатора. Враховуючи зазначене, позивач не має підстав для застосування пунктів «є» та «ж» при справлянні податку за об`єкти нерухомості, що використовуються ним для виробництва цукру.

Правове регулювання та висновки Верховного Суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в межах підстав касаційного розгляду, Верховний Суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Пунктом 52.1 статті 52 ПК України встановлено, що за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

За змістом пункту 52.2 статті 52 ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Згідно з пунктом 52.3 статті 52 ПК України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов`язково повинна містити назву індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Положеннями пункту 53.1 статті 53 ПК України унормовано, що у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.

Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов`язку сплати податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Отже, податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов`язку:

1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності;

2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана;

3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування;

4) має мету викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При цьому, обов`язковими складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства. Наявність чи відсутність цих складових у своїй сукупності надають підстави для висновку про належність письмового документа до податкової консультації.

Щодо індивідуальної податкової консультації відповідача, оформленої листом від 11 червня 2024 року №3170/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК, яка є предметом судового розгляду, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регламентовано приписами статті 266 ПК України.

Згідно із підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Як передбачено у підпункті 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Відповідно до пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Таким чином, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність таких умов:

- об`єкт нерухомості віднесений до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023;

- основна діяльність суб`єкта господарювання (юридичної або фізичної особи) класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010;

- об`єкт використовуються за призначенням у господарській діяльності та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Отже, застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність таких умов:

- власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною або фізичною особою);

- об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд НК 018:2023;

- об`єкт використовуються за призначенням у господарській діяльності та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, якщо суб`єкт господарювання одночасно є сільськогосподарським товаровиробником та здійснює основну діяльність у секціях BF КВЕД, а також має різні будівлі, що відповідають кодам 125 і 1271 та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку, обидві пільги можуть застосовуватись одночасно до відповідних будівель за умови дотримання всіх критеріїв.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій врахували те, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань позивач має лише один основний вид діяльності вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, який належить до секції А КВЕД («Сільське господарство»). Інші види економічної діяльності позивача не є основними видами діяльності, відповідно, позивач не відповідає умовам для застосування пільги за пунктом «є», що, як наслідок, виключає можливість одночасного застосування вищевказаних пільг.

При цьому, суди зауважили, що серед інших видів економічної діяльності позивача дійсно є 10.81, який належить до секцій BF КВЕД, але не є основним видом.

Враховуючи зазначене, суди дійшли висновку, що індивідуальна податкова консультація, яка оформлена листом від 11 червня 2024 року № 3170/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК з урахуванням уточнення від 08 липня 2024 року, є правомірною, відповідно відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації відповідача.

Натомість позивач наголошує на тому, що у виписці з ЄДР, посилаючись на яку суди першої та апеляційної інстанцій визнали встановленим той факт, що основним видом діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вказані не «види діяльності», а «види економічної діяльності».

Аналізуючи в касаційній скарзі положення «Національний класифікатор України. Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року №457, Методику визначення основного виду економічної діяльності в Реєстрі статистичних одиниць, затверджену наказом Державної служби статистики 14 грудня 2021 року № 305, позивач зазначає, що класифікація видів економічної діяльності встановлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності, не створює прав чи обов`язків для підприємств і організацій, не спричиняє жодних правових наслідків та при застосуванні не для статистичних цілей є припущенням, а не доказом.

В той же час, позивач стверджує, що стаття 266 ПК України оперує поняттям «основна діяльність», а не «основний вид економічної діяльності» як він вказаний в ЄДР та на який посилаються суди попередніх інстанцій. Податковий кодекс України не надає визначення поняттю «основна діяльність». Однак таке визначення міститься в Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, відповідно до пункту 1 якого основна діяльність - це операції, пов`язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Позивач наводить дані результатів своєї господарської діяльності і акцентує на обсягах виручки Товариства за 2023 рік, за перше півріччя 2024 року та наголошує, оскільки основну частку свого доходу позивач отримує від виробництва цукру (код КВЕД 10.81) та від вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11), то вони є основними видами діяльності Товариства. Оскільки виробництво цукру (код КВЕД 10.81) належить до секцій B-F КВЕД, а вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11) належить до секції А КВЕД («Сільське господарство»), наявні всі підстави для одночасного застосування позивачем пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Податковий кодекс України дійсно не містить прямого визначення терміну «основна діяльність», водночас, застосовуючи принцип системного тлумачення, слід брати до уваги галузеві законодавчі акти та офіційно встановлені правила обліку видів діяльності.

Виходячи з того, що пільга, визначена підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, прямо прив`язана до класифікації основної діяльності відповідно до секцій КВЕД, обґрунтовано вважати, що законодавець мав на увазі саме основний вид економічної діяльності, визначений відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності 009:2010 та зазначений у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На користь цього свідчить: використання терміну «класифікується у секціях…», що є прямим посиланням саме на структуру КВЕД; відсутність у нормі будь-якого відсилання до стандартів бухгалтерського обліку чи фінансової звітності.

Хоча Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» дійсно містить визначення «основної діяльності» як «операції, пов`язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу», його зміст стосується цілей складання фінансової звітності, а не застосування податкових пільг, прямо пов`язаних із КВЕД.

Застосування визначення «основної діяльності» з Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» до норм Податкового кодексу в цьому випадку було б штучним розширенням тлумачення норми, що порушувало б принцип буквального трактування пільгових норм.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у контексті застосування пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, термін «основна діяльність» слід розуміти як основний вид економічної діяльності, що:

- визначений платником податків відповідно до Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи (через подання заяви до ЄДР);

- відображений у Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як основний КВЕД;

- та відноситься до секцій B-F КВЕД ДК 009:2010.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вид економічної діяльності 10.81 Виробництво цукру не є основним видом, а тому відсутні всі умови для застосування позивачем пільги, визначеної підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що індивідуальна податкова консультація, яка оформлена листом від 11 червня 2024 року № 3170/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК з урахуванням уточнення від 08 липня 2024 року, є правомірною, відповідно відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування.

З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги Товариства, рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення їх без змін.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 375 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі №120/11299/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк