ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 120/1592/19-а
адміністративне провадження № К/9901/4831/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 120/1592/19-а
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Яремчука К.О.,
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Іваненко Т.В., суддів Сторчак В.Ю., Граб Л.С.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, МЮ України), у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
1.1. зобов`язати МЮ України перерахувати позивачу невиплачену суму коштів, що встановлена Державною акціонерною компанією "Укрресурси", та визначена ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2019 року як кредиторські вимоги до державної компанії, а також здійснити заходи впливу щодо приведення наказу зі зміненою датою звільнення та терміну видачі трудової книжки у відповідність до рішень Європейського суду з прав людини, Замостянського районного суду у місті Вінниці, трудового законодавства;
1.2. зобов`язати арбітражного керуючого ліквідатора Державної акціонерної компанії "Укрресурси" Куделю Марію Олександрівну привести у відповідність до вимог законодавства, рішень Європейського суду з прав людини та Замостянського районного суду м. Вінниці наказ від 6 вересня 2017 року про зміну дати, оформлення та видачі трудової книжки;
1.3. стягнути з Державного бюджету України на відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000000 гривень, завданої тривалим порушенням права позивача на мирне володіння коштами шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України;
1.4. стягнути з Державної акціонерної компанії "Укрресурси" 100000 гривень моральної шкоди, завданої тривалим порушенням трудових прав невиконанням рішення Замостянського районного суду м. Вінниці в частині видачі належного наказу і трудової книжки.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року, яким, зокрема, зобов`язано виконати рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 1 березня 2004 року, з ним не проведено повного розрахунку по сумі боргу, що визначена ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2019 року в справі №46/436-б, а тому вважає, що МЮ України має перерахувати йому невиплачену суму коштів.
2.1. На думку позивача, наказ Державної акціонерної компанії від 6 вересня 2017 року про його звільнення та зміну дати звільнення не відповідає чинному законодавству та прийнятим рішенням Європейським судом з прав людини та Замостянським районним судом у місті Вінниці.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов`язання арбітражного керуючого - ліквідатора ДАК "Укрресурси" Куделі М.О. привести у відповідність до вимог законодавства, рішень Європейського суду з прав людини та районного суду виданий наказ від 6 вересня 2017 року про зміну дати, оформлення і видачі трудової книжки в належні строки, а також в частині стягнення з арбітражного керуючого - ліквідатора Державної акціонерної компанії "Укрресурси" Куделі Марії Олександрівни 100000 гривень моральної шкоди, завданої тривалим порушенням трудових прав ОСОБА_1 невиконанням рішення районного суду від 1 березня 2004 року в частині видачі належного наказу і трудової книжки.
4. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮ України від 13 вересня 2016 року ВП № 44360795 закінчено виконавче провадження з виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у зв`язку із повним фактичним виконанням, оскільки МЮ України виплачено позивачу 1900147,03 грн на виконання судових рішень національних судів України, перелік яких визначено у рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року. Відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог та зобов`язання відповідача виплатити на користь ОСОБА_1 суми коштів на виконання рішення ЄСПЛ.
5.1. Суди попередніх інстанцій врахували обставини, встановлені у низці судових рішень, що набрали законної сили, а саме у справах № 802/82/16-а, № 802/1462/16-а, № 802/840/16-а, № 120/1132/19-а, у яких судовим розглядом встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року в частині виконання рішення Замостянського районного суду від 01 березня 2004 року є виконаним. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 120/1132/19-а, суд зазначив, що виконавче провадження ВП № 44360795 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Яворовенко та інші проти України" завершене. Питанню щодо повноти виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року № 25663/02 у справі "Яворовенко та інші проти України" у частині, що стосується позивача, була надана оцінка у справах № 802/1462/16-а та 802/840/16-а.
5.2. Також, суди попередніх інстанцій взяли до уваги, що постанова державного виконавця від 13 вересня 2016 року ВП № 44360795 про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року була предметом судового контролю у справі № 802/1462/16-а, за наслідками розгляду якої ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову про її скасування. З огляду на приписи частини четвертої статті 7 КАС України обставини, встановлені у цій справі не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи.
5.3. Суди дійшли висновку про те, що сума невиплаченого на користь позивача боргу у розмірі 3 667 621,26 грн, є кредиторською заборгованістю перед ОСОБА_1 , сума якої визначена ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2019 року у справі № 46/436-б про банкрутство ДАК "Укрресурси" (ухвала Господарського суду м. Києва від 9 вересня 2010 року у справі № 46/436-б). З огляду на зазначене, суди дійшли висновку про те, що ця сума не може бути стягнута з відповідача у даній справі за невиконання Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року.
5.4. Необгрунтованою, на думку судів попередніх інстанцій, є й вимога позивача щодо необхідності зобов`язання відповідача здійснити заходи впливу на ДАК "Укрресурси" по приведенню наказу зі зміненою датою звільнення та терміну видачі трудової книжки у відповідність до рішень Європейського суду з прав людини, Замостянського районного суду м. Вінниці, трудового законодавства.
5.5. До таких висновків суди дійшли з огляду на закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року, а тому поза межами такого провадження немає підстав вважати існування у МЮ України обов`язку вчинити дії по виконанню відповідного рішення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
6. У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій він, з урахуванням уточненої касаційної скарги, просить рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року скасувати, та ухвалити нову постанову, якою позовну заяву задовольнити повністю.
7. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
7.1. Так, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 802/292/17-а, який полягає у тому, що виплата частини відшкодування і неповне вжиття додаткових заходів індивідуального характеру не може слугувати підставою для закінчення виконання рішення ЄСПЛ.
7.2. Також, зазначає, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 липня 2019 року у справі №0240/3698/18-а, який ґрунтується на дослідженні фактичних обставинах справи і полягає у тому, що при виконанні судового рішення і закінченні виконавчого провадження не було повно досліджено фактичні обставини справи і повнота виконання судового рішення, в такому разі ці обставини не можуть слугувати для закінчення виконання рішення ЄСПЛ.
7.3. Вважає, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23 жовтня 2019 року у цивільній справі № 127/2-2177/05, оскільки у цій справі суд погодився з окремою ухвалою, винесеною стосовно Міністерства юстиції України щодо контролю виконання рішення у цій справі, яке у постановах Верховного Суду у справах №802/1462/16-а та №802/8410/16-а визнано таким, що виконане. У зв`язку з чим вважає наявними підстави для виступу від такого висновку.
7.4. Вказав на те, що МЮ України є належним відповідачем у даній справі, оскільки у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України розпорядження про ліквідацію інституту Урядового уповноважено у справах ЄСПЛ, за МЮ України залишилися обов`язки щодо контролю і координації дій при виконанні рішень ЄСПЛ.
7.5. Наполягає, що сума боргу підтверджена низкою остаточних судових рішень. В оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про заявлення позивачем позовних вимог про стягнення усієї суми боргу, оскільки він просить стягнути саме залишок заборгованості з урахуванням отриманої частини в сумі 19001417,03 грн.
7.6. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій порушили приписи частини четвертої статті 78 КАС України, оскільки не врахували обставини, встановлені у судових рішеннях, які набули законної сили, а саме: у справах № 802/82/16-а (постанова від 04 жовтня 2018 року), № 802/922/18-а, № 802/2272/16-а (постанова від 03 квітня 2019 року), № 0240/3698/18-а (постанова від 31 липня 2019 року), №802/292/17-а (постанова від 11 грудня 2019 року), №120/133/19-а (рішення від 25 березня 2019 року), № 120/134/19-а (рішення від 20 березня 2019 року), №120/3489/18-а (рішення від 11 листопада 2019 року).
7.7. На переконання скаржника, суди не взяли до уваги, що виконавче провадження з виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 1 березня 2004 року закінчено лише 06 жовтня 2017 року не як повне і фактичне його виконання, а у зв`язку з тим, що боржник визнаний банкрутом. Всі невиконані листи (непогашений борг) державним виконавцем Печерського ВДВС надіслані до Господарського суду м. Києва, де перебуває справа № 46/436-6 про банкрутство боржника у цьому виконавчому провадженні. Тобто, невиконаним залишився обов`язок відповідача погасити залишок заборгованості на виконання рішень ЄСПЛ та Замостянського районного суду м. Вінниці, які залишилися невиконані.
7.8. Також, позивач наполягає, що записи, здійснені арбітражним керуючим ліквідатором Державної акціонерної компанії "Укрресурси" Куделею М.О. не відповідаю вимогам трудового законодавства.
7.9. Наголошує, що ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначає, що заявник, на користь якого ЄСПЛ ухвалив рішення, не зобов`язаний ініціювати його виконання в національному суді, оскільки це є обов`язком держави, зокрема в особі відповідача.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів Загороднюка А.Г., Соколова В.М. від 26 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.
9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 03 лютого 2021 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Позиція інших учасників справи
10. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на безпідставність доводів касаційної скарги та просить зашити її без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року - без змін.
10.1. Зокрема, відповідач наполягає, що з огляду на приписи частини четвертої статті 78 КАС України, встановлені у справах № 802/82/16-а та № 802/1462/16-а обставини, зокрема про розмір заборгованості по заробітній сплаті, яка підлягає виплаті позивачу на виконання рішення ЄСПЛ та рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року, є встановленими та не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи.
10.2. ОСОБА_1 щодо якого було встановлено обставини у справах №120/1132/19-а, № 802/82/16-а, № 802/1462/16-а, № 802/840/16-а, № 802/141/17-а, № 802/143/17-а, № 802/2019/16-а, № 802/1795/17-а, № 802/1312/18-а був позивачем у зазначених справах, у той час як Урядовий уповноважений у справах ЄСПЛ і Департамент державної виконавчої служби МЮ України відповідач або третьою особою у справі з одним із відповідачів, а тому встановлені судовими рішення у перелічених справах обставини не можуть повторно доказуватися.
10.3. Підсумовуючи викладене відповідач вказав на те, що рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року "Яворовенко та інші проти України" за заявою № 25663/02 фактично виконано, а тому виконавче провадження № 44360795 закінчено. Позивач не зміг спростувати зазначеного і довести протилежне під час розгляду адміністративної справи № 802/1462/16-а.
Установлені судами фактичні обставини справи
11. 17 липня 2014 року Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі № 25663/02 "Яворовенко та інші проти України", яким зобов`язано державу Україну упродовж трьох місяців виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню, та виплатити по 2000 євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у Додатку, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.
12. Згідно із Додатком до рішення Європейського суду з прав людини за заявою ОСОБА_1 підлягають виконанню: рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 01 березня 2004 року; рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 28 березня 2006 року; рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 16 жовтня 2006 року; рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 06 квітня 2007 року; рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 27 листопада 2006 року.
13. Так, рішенням Замостянського районного суду міста Вінниці від 01 березня 2004 року у справі № 2-200/2004 зобов`язано Державну акціонерну компанію "Укрресурси" змінити дату наказу №25-а-к від 07 березня 2002 року про звільнення ОСОБА_1 , виданого на виконання рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 25 січня 2001 року, та провести з ним повний розрахунок.
14. Позивач неодноразово звертався до судових органів з метою виконання рішення Європейського суду з прав людини у частині, що стосується рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 01 березня 2004 року.
15. 13 серпня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року та встановлено строк для його виконання.
16. За результатами вчинення примусових заходів щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 13 вересня 2016 року на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" закінчено виконавче провадження.
17. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року у справі № 802/1462/16-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо своєчасного виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі №25663/02 (у частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року) та скасування постанови про закриття виконавчого провадження від 01 вересня 2016 року ВП № 44360795. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 грудня 2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення судів попередніх інстанцій. Ухвалою Верховного Суду України від 16 березня 2017 року відмовлено у допуску справи за позовом ОСОБА_1 до провадження Верзовного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 грудня 2016 року.
18. У постанові Верховного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 120/1132/19-а, суд зазначив, що виконавче провадження № 44360795 з примусового виконання рішення ЄСПЛ у справі «Яворовенко та інші проти України» завершене. Питанню щодо повноти виконання цього рішення ЄСПЛ у частині, що стосується позивача, була надана оцінка у справах № 802/1462/16-а та № 802/840/16-а, рішення у яких набрали законної сили.
19. У свою чергу ухвалою Господарського суду міста Києва від 09 вересня 2010 року у справі № 46/436-б порушено провадження у справі про банкрутство Державної акціонерної компанії "Укрресурси".
20. Постановою Господарського суду міста Києва від 04 червня 2012 року у справі № 46/436-б Державну акціонерну компанію "Укрресурси" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
21. В подальшому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2015 року у справі № 46/436-б ОСОБА_1 визнано кредитором ДАК "Укрресурси" на суму 1900147,03 грн.
22. Іншою ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 липня 2016 року ОСОБА_1 визнано кредитором ДАК "Укрресурси" на суму 1396595,57 грн, з яких 1395595,57 грн вимоги першої черги задоволення, а 1000,00 грн вимоги шостої черги задоволення, та загальну суму грошових вимог до боржника з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2015 року в розмірі 3296742,60 грн.
23. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 липня 2017 року ОСОБА_1 визнано кредитором ДАК "Укрресурси" на суму 188628,66 грн - вимоги першої черги задоволення, а з урахуванням ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 46/436-б - на загальну суму 3485371,26 грн.
24. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2019 року ОСОБА_1 визнано кредитором ДАК "Укрресурси" на суму 182250 грн - вимоги першої черги задоволення, а з урахуванням ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 46/436-б - на загальну суму 3667621,26 грн.
25. Відтак, у справі про банкрутство ДАК "Укрресурси" ОСОБА_1 визнаний кредитором на загальну суму 3 667 621,26 грн.
26. Також, в ході судового розгляду справ № 802/1462/16-а, № 802/840/16-а, №120/1132/19-а судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій досліджувалися обставини обґрунтованості заявлення позивачем вимог щодо необхідності проведення з ним повного розрахунку з посиланням на суми, що зазначені в ухвалах Господарського суду міста Києва від 28 липня 2016 року та від 13 липня 2017 року у справі № 46/436-б. Однак, судові органи критично оцінили такі посилання ОСОБА_1 .
27. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 802/1795/17-а від 12 липня 2018 року, що набрало законної сили, встановлено, що рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 01 березня 2014 року в частині зобов`язання зміни дати наказу про звільнення позивача виконане, адже 06 вересня 2017 року ДАК "Укрресурси" видано наказ про звільнення ОСОБА_1 з 26 грудня 2015 року та змінено дату запису про звільнення в трудовій книжці. Відповідний запис внесено до трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Джерела права
28. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
30. За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
31. Відповідно до частини першої статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - Конвенція) високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людини в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
32. Відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( 995_004 ) і протоколів ( 994_535, 994_059, 994_802, 994_804, 994_170, 994_171, 994_536, 994_537, 994_180, 994_527 ) до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України врегульовані Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV (в редакції чинній з 2 грудня 2012 року, далі - Закон № 3477-IV).
33. За змістом частини першої статті 1, статті 2 Закону № 3477-IV рішення (остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.
34. При цьому, за визначенням, наданим в абзаці дев`ятому частини першої статті 1 Закону № 3477-IV, під виконанням Рішення ЄСПЛ розуміється виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру, а також вжиття заходів загального характеру.
35. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року № 784 (у редакції станом на дату постановлення рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року) на Міністерство юстиції покладено функції органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень (далі - Положення № 784).
36. Пунктом 1 Положення № 784 визначено, що урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини є посадовою особою, на яку покладено повноваження щодо забезпечення представництва України в Європейському Суді з прав людини (далі - Суд) під час розгляду справ про порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( 995_004 ) (далі - Конвенція), а також інформування Комітету Міністрів Ради Європи про хід виконання рішень Суду.
37. Згідно з пунктом 1 Положення № 784 (у редакції станом на дату звернення позивача із позовом у даній справі - із змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України №157 (157-2016-п) від 24 лютого 2016 року, № 669 (669-2017-п) від 30 серпня 2017 року,) уповноважений у справах Європейського суду з прав людини є посадовою особою Міністерства юстиції, на яку покладено повноваження щодо забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини (далі - Суд) під час розгляду справ про порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також інформування Комітету міністрів Ради Європи про хід виконання рішень Суду.
38. За змістом статті 7 Закону № 3477-IV протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва.
Державна виконавча служба впродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у підпункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження.
39. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон №606-XIV, у редакції станом на дату відкриття виконавчого провадження з виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року (13 серпня 2014 року).
40. Згідно зі статтею 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
41. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (частина перша та друга статті 2 Закону № 606-XIV).
42. Відповідно до частини другої статті 17 Закону № 606-XIV підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
43. Згідно з пунктами 8, 12 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.
44. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, пунктами 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
45. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
46. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
47. За твердженням позивача, спір у цій справі пов`язий із наявністю у МЮ України зобов`язань щодо виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі "Яворовенко та інші проти України" (заява №25663/02 та 30 інших заяв) у частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року справі №2-200/2004.
48. У позовній заяві позивач просив зобов`язати МЮ України перерахувати на його користь залишок заборгованості ДАК "Укрресурси" перед позивачем, визначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2019 року в справі №46/436-б, з урахуванням отриманої частини у сумі 19001417,03 грн, а також здійснити заходи впливу щодо приведення арбітражним керуючим ліквідатором ДАК «Укрресурси» наказу про звільнення позивача зі зміненою датою звільнення та терміну видачі трудової книжки у відповідність до рішення ЄСПЛ у справі № 25663/02 "Яворовенко та інші проти України" від 17 липня 2014 року.
49. Виходячи зі змісту рішення ЄСПЛ у справі №25663/02 "Яворовенко та інші проти України" від 17 липня 2014 року, виконання останнього передбачає вжиття Державою, зокрема, заходів індивідуального характеру, а саме виконання рішень національних судів, у тому числі рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 01 березня 2004 року.
50. Відповідно до положень статті 1 Закону №3477-IV виконанням Рішення є не лише виплата стягувачеві відшкодування, а й вжиття додаткових заходів індивідуального характеру, якими у відповідності до частини другої статті 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні.
51. Тобто, належним виконанням рішення ЄСПЛ є виплата особі відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального і загального характеру. При цьому, усі дії, спрямовані на виконання рішення ЄСПЛ, здійсюється у порядку, визанченому Законом України "Про виконавче провадження", у межах відкритого на виконання такого рішення виконавчого провадження. Факт виконання відповідних дій є підставою для закінчення виконавчого провадження по виконавчому документу, виданому на підставі такого Рішення.
52. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, ураховуючи факт закінчення виконавчого провадження з виконання рішення ЄСПЛ у справі №25663/02 "Яворовенко та інші проти України" у частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року справі №2-200/2004.
53. Так, зі змісту судових рішень у справах №802/1462/16-а, №802/840/16-а, №120/1132/19-а, які набрали законної сили, вбачається, що у межах виконавчого провадження №44360795 з примусового виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі №25663/02 позивачеві виплачено кошти у загальному розмірі 190147,03 грн, у тому числі 1188937,30 грн, перерахованих ВПВР Департаменту ДВС МЮУ згідно з платіжним дорученням №2994 від 03 червня 2016 року, а вказане виконавче провадження закінчено у зв`язку з повним виконанням. При цьому, закінчення виконавчого провадження ВП №44360795 з примусового виконання рішення ЄСПЛ у справі № 25663/02 "Яворовенко та інші проти України" від 17 липня 2014 року на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" було обумовлено саме фактом підтвердження виконання усіх судових рішень національних судів, зазначених у Додатку до вищезазначеного рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року, як таких, що підлягали виконанню.
54. Колегія суддів також звертає увагу, що у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №120/1132/19-а Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини обов`язку вчиняти будь-які дії щодо контролю і координації дій по виконанню рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі №25663/02, оскільки виконавче провадження №44360795 по виконанню цього судового рішення закінчено. А оскільки ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2019 року в справі №46/436-б постановлено після винесення Європейським судом з прав людини рішення від 17 липня 2014 року №25663/02, то і підстави для координації та контролю відповідачем у межах виконавчого провадження № 44360795 виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 14 лютого 2019 року в справі №46/436-б відсутні.
55. Отже, суди попередніх інстанцій цілком обгрунтовано виходили з того, що сума в розмірі 3667621,26 гривень за своєю правовою природою є кредиторськими вимогами ОСОБА_1 до ДАК «Укрресурси», що виключає можливість її виплати (або ж виплати частини) в іншому порядку, ніж це визначено Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
56. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав стверджувати про непроведення з позивачем повного розрахунку у частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року, та, відповідно, про безпідставність позовних вимог у частині майнового характеру.
57. Крім того, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №802/1795/17-а від 12 липня 2018 року, що набрало законної сили, встановлено, що рішення Замостянського районного суду міста Вінниці від 01 березня 2014 року в частині зобов`язання зміни дати наказу про звільнення ОСОБА_1 виконане. Так, 06 вересня 2017 року Державною акціонерною компанією «Укрресурси» видано наказ про звільнення ОСОБА_1 з 26 грудня 2015 року та зміну дати запису про звільнення в трудовій книжці. Відповідний запис внесено до трудової книжки ОСОБА_1 .
58. Отже, ураховуючи факт закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у зв`язку з повним його виконанням, колегія суддів погоджується також із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у МЮ України обов`язку вчиняти дії по його виконанню поза межами відповідного виконавчого провадження, зокрема і повноважень щодо здійснення заходів впливу на ДАК "Укрресурси" (у особі арбітражного керуючого ліквідатора ДАК «Укрресурси» Куделі М.О.) по приведенню наказу зі зміненою датою звільнення та терміну видачі трудової книжки у відповідності до рішень Європейського суду з прав людини, Замостянського районного суду м. Вінниці, Законодавства.
59. Колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги щодо неврахування судами порередніх інстанцій обставини, встановлених у судових рішеннях у справах № 802/82/16-а, № 802/922/18-а, № 802/2272/16-а, №120/133/19-а, № 120/134/19-а, оскільки обставини, втановлені судовим розглядом у цих справах не спростовують факт закінчення виконавчого провадження ВП №44360795 з примусового виконання рішення ЄСПЛ у справі №25663/02 "Яворовенко та інші проти України" від 17 липня 2014 року на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону №606-XIV, тобто у зв`язку з фатичним виконанням у повному обсязі.
60. Крім того, колегія суддів наголошує, що завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Тобто, у будь-якому випадку звернення, суб`єкта правовідносин з адміністративним позовом до суб`єкта владних повноважень передбачає існування публічно-правового спору, який виник щодо права, яке ґрунтується за законі. Такий спір має бути реальним, а наслідки спірних рішень, дій/бездіяльності, так само як і результат вирішення судом спору, повинні мати безпосередній вплив на відповідне право (порушення якого зумовило звернення до суду).
61. При цьому, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову у позові.
62. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується також з висновками судів попередніх інстанцій стосовно відсутності у межах спірних правовідносин протиправної пасивної поведінки відповідача як суб`єкта владних повноважень, яка могла б бути пов`язана з невиконанням останнім дій, які повинні були і могли бути вчинені в силу покладених на відповідача обов`язків і згідно з чинним законодавством України, що, в свою чергу, несло б негативний вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів позивача, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог
63. Одночасно, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, про відмову у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки така вимога є похідною .
64. Колегія судів відхиляє доводи касаційної скарги щодо незастосування судами правових висновків Верховного Суду, викладений у постановах від 11 грудня 2019 року у справі №802/292/17-а від 31 липня 2019 року у справі №240/3698/18-а, а також щодо наявності підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах у справах №802/1462/16-а та №802/8410/16-а, з огляду на таке.
65. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
66. Водночас, у касаційній скарзі скаржником не зазначено жодної норми матеріального права, яку, на його думку, суди попередніх інстанцій застосували без врахування висновків щодо застосування такої норми у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а так само скаржником не зазначено щодо висновку про застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, він вбачає необхідність відступлення.
67. Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що доводи скаржника були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
68. Враховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
69. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
70. Доводи та аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
71. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
72. Відповідно до частини першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
73. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанції відсутні.
74. Отже, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
75. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі №820/1592/19-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов