29.09.2024

№ 120/2014/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року

м. Київ

справа №120/2014/24

адміністративне провадження № К/990/22720/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року (судді: Ватаманюк Р.В., Сапальова Т.В. Капустинський М.М.)

у адміністративній справі за позовом Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області

до Відкритого акціонерного товариства "Гніванський кар`єр", ОСОБА_1

про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи,

УСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області (також далі - Позивач, ГУ ДПС) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Гніванський кар`єр" (також далі - ВАТ "Гніванський кар`єр", Відповідач 1), ОСОБА_1 (також далі - ОСОБА_1 , Відповідач 2), в якому просило встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівнику Відкритого акціонерного товариства "Гніванський кар`єр" - ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач покликався на те, що ВАТ "Гніванський кар`єр" у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати земельного податку з юридичних осіб рекомендованим листом з повідомленням про вручення було направлено податкову вимогу від 4 квітня 2023 року № 0000152-1302/0232. 29 червня 2023 року відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) прийнято рішення № 94/4-0232 про стягнення коштів ВАТ "Гніванський кар`єр" з рахунків у банках, яке направлено за адресою боржника та з метою виконання вказаного рішення до установ банків направлено платіжні інструкції (інкасові доручення) №795, №796, №797 та №798. Водночас станом на час звернення до суду згідно з карткою особового рахунку платника податків ВАТ "Гніванський кар`єр" рахується податкова заборгованість в сумі 3 719 398, 83 грн., у зв`язку з чим наявні підстави для звернення до суду в порядку пункту 87.13 статті 87 ПК України.

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 21 лютого 2024 задовольнив адміністративний позов: тимчасово обмежив у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 - керівника Відкритого акціонерного товариства "Гніванський кар`єр", що має податковий борг на загальну суму 3 719 398, 83 грн.

Роблячи висновок про наявність підстав для встановлення тимчасового обмеження у справі виїзду керівника ВАТ "Гніванський кар`єр" за межі України, суд виходив з того, що:

- системний аналіз положень статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», пункту 87.13 статті 87 ПК України та частини першої статті 289-2 КАС України доводить, що у контролюючого органу виникає право на звернення до адміністративного суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи боржника за межі України після спливу 240 календарних днів з дня вручення такому платнику податків податкової вимоги на суму податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень;

- Позивачем 04 квітня 2023 року винесено податкову вимогу № 0000152-1302-0232 на суму 3 929 924,40 грн., яка 10 квітня 2023 року отримана відповідачем 1, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення;

- рішенням № 94/4-0232 від 29 червня 2023 року, яке було отримано Відповідачем 1 10 липня 2023 року, відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України, вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах. Відповідно до вказаного рішення до установ банків направлено платіжні інструкції від 31 липня 2023 року №795, №796, №797 та №798 на погашення податкової заборгованості Відповідача 1;

- станом на день винесення рішення суду борг у сумі 3 719 398, 83 грн не погашений;

- тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Відповідача 2, слугуватиме забезпечувальним заходом виконання рішення керівника контролюючого органу від 29 червня 2023 року про стягнення суми податкового боргу;

- діючим законодавством передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за наявності факту невиконання зобов`язань, при цьому не мають значення причини такого невиконання (або це зумовлене об`єктивними причинами, або ж боржник має свідомий умисел ухилення від виконання грошового зобов`язання). Також законодавство не вимагає доказів того, що відносно такого боржника застосовані усі заходи примусового стягнення, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Сьомий апеляційний адміністративний суд не погодився з висновками суду першої інстанції й ухвалив постанову від 29 травня 2024 року, якою у задоволенні позову відмовив.

У постанові апеляційний суд вказав про те, що за відсутності безспірних та достовірних доказів вручення платнику податків податкової вимоги відсутні правові підстави для задоволення позову шляхом тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України Відповідача 2.

До такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов винаходячи з того, що Відповідач 1 заперечує факт отримання податкової вимоги та покликається на те, що про рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу за №2102705022377 (підтверджує вручення податкової вимоги № 0000152-1302-023 від 4 квітня 2023 року) та №2105025027560 (підтверджує вручення рішення № 94/4-0232 від 29 червня 2023 року) стало відомо лише після того, як було отримано позов з додатками. Додані Позивачем до позову копії вказаних рекомендованих повідомлень містять дату вручення відправлення адресату та підпис, однак не містять інформації стосовно того, кому таке відправлення вручено, не зазначено прізвища особи, ініціалів та відношення до Відповідача 1, що ставить під сумнів вручення податкової вимоги платнику податків.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Підставами касаційного оскарження Позивач визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

Позивач покликається на відсутність висновку Верховного Суду з подібних правовідносин, а саме з питання якими доказами може бути підтверджено факт вручення податкової вимоги платнику податків юридичній особі при звернення до суду з позовною заявою про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника такої юридичної особи.

Зазначає, що у даній справі наявні проблемні, раніше ґрунтовно не досліджувані питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Наголошує на тому, що контролюючий орган, у разі звернення до суду на підставі пункту 87.13 статті 87 ПК України обмежений у способах доказування факту вручення поштової кореспонденції, оскільки нормативні документи поштового оператора АТ Укрпошта не передбачають надання інших доказів вручення листа, аніж повідомлення про вручення поштового відправлення, яке містить інформацію про вручення відповідного листа.

Посилається не неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме, пункту 42.2 статті 43 ПК України. При цьому вказує на те, що податкова вимога №0000152-1302-023 та рішення № 94/4-0232 від 29 червня 2023 року були надіслані рекомендованими листами з повідомленням про вручення за адресою Відповідача 1, яка є офіційною згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містять підпис отримувача, що свідчить про їх отримання.

Відзначає, що в постановах від 09 жовтня 2018 року у справі №820/1864/17, від 23 вересня 2021року у справі №640/8096/19, від 23 травня 2022року у справі №810/3116/18, від 04 травня 2020року у справі №826/11455/15, від 04 серпня 2023року у справі №120/7318/21 Верховний Суд зазначив, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Відповідачі процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

3. ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ У СПРАВІ

ВАТ "Гніванський кар`єр" є платником податків і зборів, передбачених ПК України.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником ВАТ "Гніванський кар`єр" є ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою про суму боргу станом на 19 лютого 2024 року та інтегрованої картки платника за ВАТ "Гніванський кар`єр" рахується податкова заборгованість в сумі 3 719 398,83 грн зі сплати земельного податку з юридичних осіб.

У зв`язку з несплатою ВАТ "Гніванський кар`єр" заборгованості ГУ ДПС 4 квітня 2023 року винесено податкову вимогу № 0000152-1302-0232. На підтвердження отримання Відповідачем 1 якої до позовної заяви додано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

ГУ ДПС на підставі пункту 95.5 статті 95 ПК України винесено рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу № 94/4-0232 від 29 червня 2023, яке відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримано 10 липня 2023 року.

Позивач вважає, що оскільки за Відповідачем 1 обліковується податковий борг, що перевищує 1 мільйон гривень, який не сплачений протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, контролюючий орган має право звернутися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду відповідача 2 за межі України.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, й на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абзацом першим статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Частиною першою статті 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі невиконання у встановлені ПК України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.

Пунктом 10 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XI (далі - Закон № 3857-XI) встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв`язку з яким таке обмеження встановлюється.

Відповідно до підпункту 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.

Згідно з пунктом 87.13 статті 87 ПК України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовується у разі наявності зобов`язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.

Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пункту 42.5 статті 45 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Згідно з пунктом 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270 (далі - Правила №270):

рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок «M», які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення;

повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Відповідно до пункту 94 Правил №270 порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок», цих Правил.

Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

Як визначено у пункті 105 Правил №270 одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред`явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.

Оператор поштового зв`язку також може визначати інший порядок вручення реєстрованих поштових відправлень.

Отже, передумовою застосування забезпечувального заходу у вигляді тимчасового обмеження керівника юридичної особи у праві виїзду за межі території України є вручення відповідному платнику податків податкової вимоги та несплата останнім податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень протягом 240 календарних днів з дня її вручення.

Визначений пунктом 42.2 статті 42 ПК України спосіб вручення податкової вимоги надає контролюючому органу, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, можливість обирати альтернативні шляхи направлення документів платнику податків, а саме: шляхом вручення особисто платнику чи його представнику, або засобами поштового зв`язку.

При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що зазначені вище положення податкового законодавства не дають підстави вважати, що законодавець ототожнює такі поняття як «вручення» та «надіслання» розумінні належного вручення податкової вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 160/2116/19.

У той же час, зміст наведених положень Правил №270 дає підстави вважати, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення інформації, яка дозволяє ідентифікувати особу отримувача (постанова Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №911/2523/20).

Подібний підхід продемонстровано Верховним Судом і в постанові від 9 лютого 2022 року у справі №640/16786/20, у якій Суд висловився про те, що обов`язковою умовою для підтвердження отримання рекомендованого відправлення є інформація у повідомленні про вручення поштового відправлення про дату вручення та одержувача (прізвище та його підпис). У цій постанові Верховний Суд, за результатом аналізу положень Правил №270, підсумував, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвища. Цей запис здійснює працівник поштового зв`язку.

Також в постанові від 3 травня 2023 року у справі № 580/4989/22 Верховний Суд зазначив, за подібних зі спірними обставинами у справі №640/16786/20, а саме: повідомлення про вручення поштового відправлення не містить інформації про прізвище особи, яка отримала відправлення за наявності заперечень скаржника щодо фактичного отримання цього поштового відправлення, - Верховний Суд дійшов висновку про недотримання за таких обставин вимог Правил №270, а тому таке рекомендоване повідомлення не може бути належним доказом отримання вказаного відправлення уповноваженою особою позивача.

В зазначеній постанові Верховний Суд водночас відзначив, що напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв`язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Позивачем 4 квітня 2023 року винесено податкову вимогу № 0000152-1302-0232 на суму 3 929 924,40 грн.

Позивачем на підтвердження отримання зазначеної податкової вимоги Відповідачем 1 подано суду копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером 2102705022377, яке повернулося відправнику та містить відмітку про дату вручення відправлення адресату - 10 квітня 2023 року та підпис.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, вказане рекомендоване повідомлення не містить інформації стосовно того, кому таке відправлення вручено, не зазначено прізвища особи, ініціалів та відношення до Відповідача 1.

У той же час, Відповідач 1 заперечує факт отримання вказаної податкової вимоги. Вказує про те, що про рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу за трек-номером 2102705022377 йому стало відомо лише після того, як було отримано позов з додатками.

Крім того, як зазначено апеляційним судом, інформації стосовно того, кому саме було вручено податкову вимогу контролюючим органом не надано.

Враховуючи те, що наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за трек-номером 2102705022377, яким було направлено ВАТ "Гніванський кар`єр" податкову вимогу № 0000152-1302-0232 від 4 квітня 2024 року містить лише підпис, без зазначення при цьому жодної ідентифікуючої особу одержувача інформації відповідно до наведених норм Правил №270 достеменно з`ясувати одержувача як і пересвідчитися у належному врученні поштового відправлення за таких обставин не видається можливим.

З огляду на зазначене, враховуючи недотримання при заповнення повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за трек-номером 2102705022377 вимог Правил №270, а також заперечення Відповідача 1 щодо отримання податкової вимоги №0000152-1302-0232 від 4 квітня 2024 року, за відсутності надання Позивачем інформації щодо особи, якій було вручено вказане поштове відправлення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що вказане рекомендоване повідомлення не може бути належним доказом отримання уповноваженою особою позивача зазначеної податкової вимоги.

Твердження Відповідача в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не містять належних аргументів щодо наявності підстав для їх скасування.

Доводи Відповідача зводяться до незгоди з мотивами суду апеляційної інстанції, якими він керувався при оцінці доказів і встановленні обставин справи та не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції.

Однак, суд касаційної інстанції не має права здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд апеляційної інстанції при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 908/1795/19).

Аналіз матеріалів справи, встановлених судами попередніх інстанцій обставин та правових норм при застосуванні до спірних правовідносин дає підстави вважати, що суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що за відсутності безспірних та достовірних доказів вручення платнику податків податкової вимоги відсутні правові підстави для задоволення позову шляхом тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України Відповідача 2.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції. За таких обставин, з урахуванням наведеного у сукупності Суд не знайшов передбачених КАС України підстав для задоволення касаційної скарги Відповідача та скасування рішення суду апеляційної інстанції.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність залишення рішення суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги без задоволення.

Керуючись статтями 3 343 349 350 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх