ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 120/3127/24
провадження № К/990/21442/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Бевзенка В.М., Коваленко Н.В.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2024 (головуючий суддя Мойсюк М.І., судді Граб Л.С., Сторчак В.Ю.)
у справі №120/3127/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Ойл"
до Головного управління ДПС у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Ойл" звернулось з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження від 28.12.2023 №259/Р/Л про скасування ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 02030314202100038 з терміном дії з 02.06.2021 до 02.06.2026 за адресою місця торгівлі: Україна, Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Турбівське шосе, 6 км, АЗС;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження від 28.12.2023 №259/Р/Л про скасування ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 02280314202100039 з терміном дії з 02.06.2021 до 02.06.2026 за адресою місця торгівлі: Україна, Вінницька область, м.Вінниця, вул. Данила Нечая, б/н, АЗС;
- зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області видалити записи про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі реєстраційний номер 02030314202100038 з терміном дії з 02.06.2021 до 02.06.2026 за адресою місця торгівлі: Україна, Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Турбівське шосе, 6 км, АЗС;
- зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області видалити записи про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі реєстраційний номер 02280314202100039 з терміном дії з 02.06.2021 до 02.06.2026 за адресою місця торгівлі: Україна, Вінницька область, м. Вінниця, вул.Данила Нечая, б/н, АЗС.
2. Одночасно із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просив:
- зупинити дію розпорядження відповідача від 28.12.2023 №259/Р/Л про скасування ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 02030314202100038 з терміном дії з 02.06.2021 до 02.06.2026 за адресою місця торгівлі: Україна, Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Турбівське шосе, 6 км, АЗС;
- зупинити дію розпорядження відповідача від 28.12.2023 №259/Р/Л про скасування ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 02280314202100039 з терміном дії з 02.06.2021 до 02.06.2026 за адресою місця торгівлі: Україна, Вінницька область, м. Вінниця, вул.Данила Нечая, б/н, АЗС;
- зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області видалити записи про анулювання вищезазначених ліцензій на право роздрібної торгівлі.
3. Заява обґрунтована тим, що Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийняті розпорядження від 28.12.2023 № №259/Р/Л про скасування ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 02030314202100038 та реєстраційний номер 02280314202100039. Обґрунтовуючи заяву представник позивача зазначає, що здійснення господарської діяльності товариства залежить від наявності та чинності відповідних ліцензій, а їх анулювання призводить до зупинення діяльності підприємства, що тягне за собою такі наслідки як відповідні фінансові втрати позивача та вірогідність звільнення працівників, у зв`язку з зупиненням діяльності, неможливість виплати заробітної плати персоналу. Зокрема, звертає увагу, що анулювання ліцензії позбавило 17 осіб права на роботу, які фактично працюють у позивача і регулярно отримують заробітну плату. Вказує, що у зв`язку з зупиненням діяльності товариства держава недоотримає близько 100000,00 гривень податків щомісячно. Також представник позивача звертає увагу суду на неодноразову благодійну допомогу товариства, з метою підтримки держави у період військового стану. Також акцентує увагу, що за три роки діяльності товариства загальна сума сплачених податків складає 1589167,21 грн, що, на думку позивача, є чималою сумою у такий скрутний час для держави. Представник позивача вказує, що станом на 12.03.2024 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектр-Ойл" обліковується заборгованість з постачальниками за товари і послуги у великих обсягах, що унеможливлює ведення господарської діяльності підприємства. Внаслідок анулювання ліцензії зупинилась господарська діяльність підприємства, а це тягне за собою такі наслідки, як неможливість реалізації сплаченого раніше товару та утворення значних залишків на складах та неможливість розрахунку за поставлені товари, що згодом може потягнути незворотні негативні наслідки у вигляді стягнення заборгованості контрагентами.
4. Також представник позивача вказує, що товариство фактично не зможе здійснювати свою господарську діяльність без зобов`язання відповідача видалити записи про анулювання ліцензій Товариству з обмеженою відповідальністю «Спектр-Ойл" з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним до набрання законної сили рішенням суду. Враховуючи, що оскаржуваними розпорядженнями вже фактично скасовано ліцензії товариства, і, як наслідок, податковий орган вніс таку інформацію до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, то, на думку позивача, обраний ним захід забезпечення позову шляхом видалення записів про анулювання ліцензій є належним. При цьому, позивач вказує, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди його правам та інтересам, правам і інтересам третіх осіб, а також ускладнить їх відновлення або взагалі унеможливить. Тобто, на думку позивача, на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача (фактично повне зупинення його діяльності) до ухвалення рішення в адміністративній справі, у зв`язку з чим для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
5. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.03.2024 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
6. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 08.05.2024 ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19.03.2024 скасував. Прийняв постанову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Ойл" про забезпечення адміністративного позову задовольнив.
7. Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій скаржник просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
8. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло. Ухвалу Верховного Суду від 25.06.2024 про відкриття касаційного провадження було направлено всім учасникам судового процесу через підсистему «Електронний Суд».
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції керувався тим, що позивач не довів обставин, за яких невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
10. Суд першої інстанції вважав, що анулювання ліцензій Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Ойл" на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер 02030314202100038, за адресою місця торгівлі: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Турбівське шосе, 6 км, АЗС, та реєстраційний номер 02280314202100039, за адресою місця торгівлі: Україна, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Данила Нечая, б/н, АЗС, не може призвести до повного зупинення господарської діяльності товариства, так як згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань позивач, крім роздрібної торгівлі пальним, здійснює й інші види економічної діяльності, які не охоплюються ліцензією.
11. Щодо доводів заявника про неодноразову благодійну допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр - Ойл" з метою підтримки держави у період військового стану, то суд вважав неприйнятними такі доводи, зважаючи на те, що надання благодійної допомоги є правом особи, яке, в свою чергу, не може надавати позивачу певних преференцій при вирішенні спорів з державними органами, виходячи з самої суті благодійної діяльності та її визначення, закріпленого у статті 1 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації", як добровільної особистої та/або майнової допомоги для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.
12. Суд апеляційної інстанції з такими висновками не погодився, і, задовольняючи заяву про забезпечення позову, зазначив про те, що суд першої інстанції при вирішенні питання забезпечення позову не звернув увагу і не врахував того, що відповідно до вимог Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» анулювання ліцензії позбавляє суб`єкта господарювання права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.
13. За наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суд першої інстанцій залишив поза увагою існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки скасування ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним може призвести до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, до ухвалення судом рішення по суті спору, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду.
14. З огляду на можливі негативні наслідки застосування оскаржуваних розпоряджень, які можуть призвести до неможливості здійснення позивачем фінансово-господарської діяльності, яка спрямована на отримання прибутку, що у свою чергу призведе до неможливості сплати підприємством податків та загальнообов`язкових платежів за результатами господарської діяльності, позбавить підприємство можливості своєчасно та у повному обсязі сплачувати заробітну плату працівникам, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
15. Відповідач стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині оцінки заяви про забезпечення позову, а також зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах від 16.04.2024 у справі №140/1568/23, 08.03.2024 у справі №600/6267/23-а, від 29.11.2023 у справі №140/9311/23.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, керується таким.
17. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
18. Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
19. Підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
20. За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
21. Згідно з частиною 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
22. Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини 3 статті 151 КАС України).
23. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
24. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
25. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
26. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
27. Верховний Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
28. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
29. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
30. Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
31. З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
32. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
33. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
34. З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
35. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що необхідність забезпечення позову була обґрунтована тим, що скасування ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним може призвести до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, до ухвалення судом рішення по суті спору, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду.
36. Суд першої інстанції, оцінюючи доводи заяви про забезпечення позову, встановив, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (46.71), а не роздрібна торгівля. Позивач має чинну ліцензію на право оптової торгівлі пальним, реєстраційний номер 990614202201225, термін дії з 22.08.2022 по 22.08.2027, що свідчить про можливість здійснювати відповідну господарську діяльність.
37. На думку суду першої інстанції, є необґрунтованими доводи заявника про те, що внаслідок анулювання спірних ліцензій позивач позбавлений можливості здійснювати свою господарську діяльність, що позбавляє 17 працівників на існування їх самих та їх сімей, оскільки, не дивлячись на те, що штатним розписом на 2024 рік затверджено штат Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Ойл" в кількості 17 осіб, відповідно до довідки про виплату заробітної плати та утримання податків за період з 01.02.2024 по 29.02.2024 в товаристві працює 15 осіб. Отже, за тимчасової неможливості здійснювати один з видів економічної діяльності на двох місцях торгівлі, відсутня і потреба в заповнені інших двох штатних посад.
38. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до штатного розпису позивача в структурному підрозділі відділу збуту передбачено загалом 7 посад операторів заправних станцій на АЗС на Данила Нечая, АЗС на Турбівському шосе та АЗС на Юзвинського. Наведене свідчить про можливість залучення операторів заправних станцій з АЗС, на яких наразі не здійснюється роздрібна торгівля пальним, на інших об`єктах позивача, де здійснюється реалізація пального, зокрема і на АЗС на Юзвинського. Наведене свідчить про відсутність перешкод для здійснення позивачем як основного виду господарської діяльності, так і інших видів економічної діяльності та, відповідно, сплату податків до бюджету.
39. Щодо доводів заявника про неодноразову благодійну допомогу з метою підтримки держави у період військового стану, суд першої інстанції вважав неприйнятними такі посилання, оскільки надання благодійної допомоги є правом особи, яке, в свою чергу, не може надавати позивачу певних преференцій при вирішенні спорів з державними органами, виходячи з самої суті благодійної діяльності та її визначення, закріпленого в статті 1 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» як добровільної особистої та/або майнової допомоги для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.
40. Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, якими вмотивована заява про забезпечення позову, з урахуванням обраного Товариством способу судового захисту в позові, за результатом розгляду справи суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, до якого належить спірне розпорядження відповідача, а також зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, в тому числі шляхом стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
41. Вимога про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин може бути розглянута адміністративним судом у разі її заявлення в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, або ж вирішена судами в порядку цивільного або господарського судочинства, на чому наголошено в статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України.
42. Відшкодування відповідно до закону збитків, завданих суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав, у тому числі органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, або заподіяних, зокрема, дискримінацією суб`єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування є гарантією та захистом майнових прав суб`єктів господарювання відповідно до статей 147 та 255 Господарського кодексу України, а відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою гарантовано статтями 1173 1174 Цивільного кодексу України.
43. Зупинення ж дії розпорядження податкового органу, жодним чином не перешкоджає виконанню судового рішення в частині відшкодування шкоди Товариству, якщо такі вимоги будуть ним заявлені, а наявність шкоди доведена і стягнута в судовому порядку.
44. Отже у цьому конкретному випадку відсутні підстави вважати, що застосування заходів забезпечення позову з огляду на можливе завдання Товариству майнової шкоди та репутаційних втрат, інших негативних наслідків, зокрема у вигляді скорочення штату працівників чи їх звільнення, зменшення їм розміру заробітної плати, є співмірним з предметом майбутнього спору та предметом доказування у справі.
45. Колегія суддів не заперечує того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного розпорядження може убезпечити Товариство від понесення ним збитків, настання майнових втрат, нанесення шкоди у вигляді недоотримання прибутку тощо.
46. Однак варто врахувати, що такі обставини підлягають доведенню на стадії розгляду справи по суті спору у встановленому процесуальним законом порядку, а не під час вирішення питання про забезпечення позову. Ці обставини не визначені нормами статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України як безумовні підстави для забезпечення позову.
47. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 140/1568/23, на яку посилається відповідач у касаційній скарзі.
48. Підсумовуючи, слід погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що надані докази не підтверджують доводи заявника щодо можливого зупинення господарської діяльності позивача, відповідних фінансових втрат, несплати податків та вірогідності звільнення працівників. При цьому позивачем не наведено підстав та не надано жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам товариства до ухвалення рішення у цій адміністративній справі, або того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також щодо наявності очевидних ознак протиправності дій відповідача у спірних правовідносинах.
49. В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням положень частини 2 статті 150 та частини 2 статті 151 КАС, Верховний Суд вважає висновок суду апеляційної інстанції про забезпечення позову помилковим.
50. Доводи відповідача у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.
51. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
52. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції - скасувати і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову..
Керуючись статтями 2 3 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2024 у справі №120/3127/24 скасувати і залишити в силі ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19.03.2024.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя Н.В. Коваленко