ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2024 року
м. Київ
справа № 120/3453/22
адміністративне провадження № К/990/34988/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року (судді: Гонтарук В.М., Матохнюк Д.Б., Біла Л.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, скасування наказу та поновлення на посаді,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст обставин справи і рішень судів попередніх інстанцій
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до командира військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30 травня 2022 року, просив:
визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача (посадової особи військової частини НОМЕР_1 , якій Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України було надано право присвоєння військових звань, призначення на посади, укладення і продовження строку контракту, звільнення з військової служби військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 станом на 30 березня 2022 року) щодо недотримання процедур і правил його звільнення з військової служби, виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення з 30 березня 2022 року;
визнати незаконним та скасувати наказ відповідача (посадової особи військової частини НОМЕР_1 , якій Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України було надано право присвоєння військових звань, призначення на посади, укладення і продовження строку контракту, звільнення з військової служби військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 станом на 30 березня 2022 року) по особовому складу від 30 березня 2022 року в частині його звільнення з посади стрільця 2-го відділення контрдиверсійної боротьби 1 взводу контрдиверсійної боротьби, роти контрдиверсійної боротьби ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сил територіальної оборони Збройних Сил України;
зобов`язати відповідача поновити його у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаді стрільця 2-го відділення контрдиверсійної боротьби, 1 взводу контрдиверсійної боротьби, роти контрдиверсійної боротьби НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління Сил Територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сил територіальної оборони Збройних Сил України з 30 березня 2022 року.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що із 24 лютого 2022 року він проходив службу у складі сил територіальної оборони Збройних Сил України. Проте 30 березня 2020 року відповідачем прийнято рішення про звільнення його зі служби відповідно до підпункту «а» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (досягнення граничного віку перебування на військовій службі). Не заперечуючи того, що на момент прийняття спірного наказу про звільнення зі служби він досяг граничного віку зауважував, що для військовослужбовців Сил територіальної оборони ЗСУ граничного віку перебування на службі не встановлено, а норми Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у цій частині не застосовуються, тому вважав, що відповідачем протиправно прийнято наказ від 30 березня 2022 року №59 в частині його звільнення зі служби. Також звертав увагу на те, що його звільнення відбулося з порушенням встановленої процедури, оскільки на час видання спірного наказу він перебував на стаціонарному лікуванні.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
09 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2022 року за нововиявленими обставинами.
Обґрунтовуючи подану заяву позивач зазначив, що із листів ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10 березня 2023 року №1674 та 03 квітня 2023 року № 2517 він дізнався про існування істотних обставин по справі, які не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі на час розгляду справи.
Ключова обставина, на яку послався заявник як на нововиявлену, полягала в тому, що використана в наказах командира військової частини НОМЕР_1 від 24 лютого 2022 року №1 (по особовому складу) про зарахування солдата ОСОБА_1 до списків особового складу частини та про призначення його на посаду стрільця, взяття на всі види забезпечення наказом № 33 (по стройовій частині) правова підстава про те, що ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_1 з ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження саме військової служби по мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, не відповідала дійсності. Контракт між командиром військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 на проходження військової служби з 24 лютого 2022 року також не укладався.
Неврахування цих обставин, за доводами заявника, призвело до помилкового висновку суду про набуття солдатом ОСОБА_1 статусу військовослужбовця на якого поширюється дія Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Інша істотна обставина, яку заявник зазначив як нововиявлену, є те, що звільнення ОСОБА_1 з військової служби, виключення його зі списку особового складу частини та зняття з усіх видів забезпечення було оформлено одним наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині). За припущенням заявника, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) не видавався, так як не був наданий відповідачем на вимогу суду.
Ще однією істотною обставиною, яку не встановив суд та на яку вказує заявник, є те, що виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу частини під час перебування на стаціонарному лікуванні прямо заборонено частиною третьою статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».
Як зазначає заявник, через неврахування зазначених обставин суд при ухваленні рішення не встановив грубого порушення відповідачем процедури виключення солдата ОСОБА_1 із списків особового складу військової частини.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2022 року за нововиявленими обставинами відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником обставини не є нововиявленими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки існували на момент ухвалення рішення від 01 липня 2022 року та їм надана мотивована оцінка.
На переконання суду, посилання заявника на листи ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10 березня 2023 року №1674 та 03 квітня 2023 року №2517 не змінює раніше зроблених висновків, адже вказані документи не є носіями відомостей про обставини, що можуть вважатися нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року скасовано, а заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2022 року за нововиявленими обставинами задоволено.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2022 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправними дії відповідача щодо недотримання процедур і правил звільнення ОСОБА_1 з військової служби, виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення з 30 березня 2022 року; визнано незаконним та скасовано наказ відповідача від 30 березня 2022 року № 59 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади стрільця 2-го відділення контрдиверсійної боротьби 1 взводу контрдиверсійної боротьби роти контрдиверсійної боротьби НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління Сил Територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сил територіальної оборони Збройних Сил України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що не може бути визнана нововиявленою та обставина, що позивач із листів ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10 березня 2023 року №1674 та 03 квітня 2023 року №2517 дізнався про неможливість зарахування його до списків військової частини НОМЕР_1 на підставі Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» для проходження військової служби, так як на час такого зарахування ОСОБА_1 не був призваний на військову службу по мобілізації, та з ним не укладався контракт на проходження військової служби, оскільки цим обставинам вже надавалась оцінка в рішенні від 01 липня 2022 року.
Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що не є нововиявленою обставина порушення процедури виключення ОСОБА_1 із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 під час перебування на стаціонарному лікуванні, так як обґрунтування та аналіз вказаних доводів позивача міститься у рішенні від 01 липня 2022 року, і вказані обставини існували на момент ухвалення цього судового рішення.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам позивача, з посиланням на листи ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10 березня 2023 року №1674 та 03 квітня 2023 року №2517, про недотримання процедури його звільнення зі служби та виключення його з особового складу військової частини НОМЕР_1 , зокрема про те, що наказ від 30 березня 2022 року по особовому складу при звільненні позивача не видавався.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що в рішенні від 01 липня 2022 року надавалась оцінка лише наказу від 30 березня 2022 року по стройовій частині, який за своєю правовою природою відрізняється від наказу по особовому складу, і по різному формує правовідносини між позивачем та відповідачем.
Вказані обставини, за оцінкою суду апеляційної інстанції, є нововиявленими обставинами, які відповідно до частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України мали бути переглянуті судом першої інстанції з прийняттям відповідного рішення.
Переглянувши вказані обставини в контексті дотримання відповідачем процедури звільнення ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач при звільненні позивача не приймав наказ про звільнення з військової служби (по особовому складу), з огляду на що дійшов висновку про порушення відповідачем встановленої процедури звільнення позивача зі служби.
Зваживши на те, що позивача в межах цієї справи оскаржував саме наказ від 30 березня 2022 року (по особовому складу), суд апеляційної інстанції відмовив в задоволенні вимоги позивача про його скасування. При цьому вважав, що з метою належного захисту порушених прав позивача необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 березня 2022 року №59.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 , стверджуючи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року скасувати, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року залишити в силі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що обставини, на які послався суд апеляційної інстанції, не мають жодного значення для прийняття рішення при перегляді справи за нововиявленими обставинами, оскільки не є нововиявленими та досліджувались судом першої інстанції в рішенні від 01 липня 2022 року та судом апеляційної інстанції в постанові від 24 жовтня 2022 року та їм надана відповідна правова оцінка.
Аргументи суду апеляційної інстанції про те, що в рішенні від 01 липня 2022 року суд першої інстанції не надавав оцінки тій обставині, що наказ по особовому складу при звільненні позивача не видавався, скаржник вважає безпідставними, зазначаючи, що ці накази не є нововиявленими та досліджувались судами першої та апеляційної інстанцій в згаданих судових рішеннях.
Скаржник вказує на помилкове скасування судом апеляційної інстанції наказу військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 березня 2022 року №59, зазначаючи, що в суді першої інстанції, зокрема у відзиві на позовну заяву, відповіді на виконання ухвали суду вих. 127 від 10 червня 2022 року, а також поясненнях під час судового засідання військова частина НОМЕР_1 наголошувала, що номер наказу від 30 березня 2022 року - « 59» було вказано помилково і змінено на номер « 58». Такий наказ від 30 березня 2022 року №58 міститься в матеріалах справи та проходить по обліку у військовій частині. Разом з цим, наказ №59 не обліковується у військовій частині, його фактично не існує, що унеможливлює виконання рішення суду.
Окрім наведеного скаржник звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції в порушення положень Кодексу адміністративного судочинства України здійснив розгляд справи без повідомлення військової частини НОМЕР_1 про дату та час судового розгляду, що позбавило її можливості належним чином висловити свою позицію стосовно цього спору та є безпосередньою підставою для оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
Позиція інших учасників справи
20 жовтня 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення, в яких він просив відмовити військовій частині НОМЕР_1 у відкритті касаційного провадження.
16 травня 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки спірні правовідносини не є подібними до правовідносин у справах, на якій посилається позивач у касаційній скарзі.
Крім цього, 16 травня 2024 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення, в яких він просив відмовити у задоволенні касаційної скарги військової частини НОМЕР_1 у справі №120/3453/22. Одночасно зазначив про невідповідність касаційної скарги скаржника вимогам Кодексу адміністративного судочинства України. Звертав увагу на те, що ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року ця адміністративна справа визнана справою незначної складності, що передбачало доведення скаржником наявності встановлених підпунктами «а», «б» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України випадків, чого, з його погляду, скаржник не довів.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) визнано поважними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на касаційне оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року та поновлено цей строк; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року у справі №120/3453/22 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, скасування наказу та поновлення на посаді.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року (суддя: Загороднюк А.Г. ) відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про зупинення виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року у справі №120/3453/22 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, скасування наказу та поновлення на посаді.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 15 травня 2024 року призначено справу до розгляду.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, Верховний Суд уважає першочерговим необхідність надання оцінки доводам скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині неповідомлення відповідача належним чином про розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
За правилами частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, подається до суду, який ухвалив судове рішення (частина перша статті 365 цього Кодексу).
Відповідно до частин першої-другої статті 366 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, що надійшла до адміністративного суду, передається судді адміністративного суду, який визначається в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Протягом п`яти днів з дня після надходження заяви до адміністративного суду суддя (суддя-доповідач) перевіряє її відповідність вимогам статті 364 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
Положеннями статті 368 КАС України визначено порядок здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Так, заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
Справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду (частини перша, друга цієї статті).
Аналіз наведених вище положень свідчить про те, що розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 22 листопада 2021 року у справі №1440/1634/18, від 21 липня 2022 року у справі №580/1954/20 та від 05 квітня 2024 року у справі №640/19623/19.
Відповідно до частини першої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.
Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною другої статті 307 Кодексу адміністративного судочинства України про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі №120/3453/22 про відмову в задоволенні його заяви про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2022 року за нововиявленими обставинами, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з моменту вручення копії цієї ухвали.
Іншою ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року призначено справу №120/3453/22 до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 22 серпня 2023 року о 10 год 10 хв у залі судового засідання №3 Сьомого апеляційного адміністративного суду (вул. Соборна, 48/вул. Оводова, 34, м. Вінниця).
Протокольною ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року оголошено перерву в судовому засіданні до 29 серпня 2023 року о 10 год 30 хв.
В судовому засіданні 29 серпня 2023 року Сьомий апеляційний адміністративний суд проголосив вступну та резолютивну частини оскаржуваної постанови.
Між тим, скаржник наголошує, що не був повідомлений судом апеляційної інстанції про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі №120/3453/22, не отримував копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 07 серпня 2023 року та судової повістки про виклик до суду на 22 серпня 2023 року о 10 год 10 хв та на 29 серпня 2023 року о 10 год 30 хв.
За приписами частин першої - третьої статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.
Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.
Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється:
1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу;
2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
Частиною третьою статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.
Згідно з положеннями статті 129 Кодексу адміністративного судочинства України за письмовою заявою учасника судового процесу, який не має офіційної електронної адреси, текст повістки надсилається йому судом електронною поштою, факсимільним повідомленням, телефонограмою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв`язку на відповідну адресу електронної пошти, номер факсу, телефаксу, телефону, зазначені у відповідній письмовій заяві.
Учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.
Якщо протягом дня, наступного за днем надсилання тексту повістки, підтвердження від учасника судового процесу не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і підтверджує належне повідомлення учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою з моменту складання секретарем судового засідання відповідної довідки.
Відповідно до частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Виходячи зі змісту норм Конституції України Кодексу адміністративного судочинства України, які регулюють питання рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, зокрема щодо права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи та забезпечення права доведення переконливості своїх доводів перед судом, Верховний Суд наголошує, що в спірних правовідносинах належним повідомленням відповідача як учасника справи про місце, день та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції є повідомлення його повісткою чи іншим способом, передбаченим Кодексом адміністративного судочинства України, не пізніше, ніж за п`ять днів до судового засідання.
Застосовуючи ці норми в контексті обставин справи, Верховний Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявна довідка від 09 серпня 2023 року, складена секретарем судового засідання Сьомого апеляційного адміністративного суду, про те, що 09 серпня 2023 року у справі №120/3453/22 на додаток Viber за номером телефону НОМЕР_3 (командир військової частини НОМЕР_1 ) було направлено повістку про виклик з додатками від 09 серпня 2023 року.
Також в матеріалах справи наявна телефонограма, складена секретарем судового засідання Сьомого апеляційного адміністративного суду за номером телефону НОМЕР_3 про повідомлення 21 серпня 2023 року ОСОБА_3 про те, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 відбудеться 22 серпня 2023 року о 10 год 10 хв.
Крім того, в матеріалах справи наявна довідка від 25 серпня 2023 року, складена секретарем судового засідання Сьомого апеляційного адміністративного суду, про те, що 25 серпня 2023 року у справі №120/3453/22 на додаток Viber за номером телефону НОМЕР_3 (командир військової частини НОМЕР_1 ) було направлено повістку про виклик від 25 серпня 2023 року.
Так само в матеріалах справи наявна телефонограма, секретарем судового засідання Сьомого апеляційного адміністративного суду за номером телефону НОМЕР_3 про те, що 25 серпня 2023 року було здійснено телефонні дзвінки за вказаним номером, однак абонент не відповів, що унеможливило повідомити сторону про судове засідання, яке відбудеться 29 серпня 2023 року.
Однак, як стверджує скаржник в касаційній скарзі, ні номер телефону НОМЕР_3 , ні особа, якій суд апеляційної інстанції направляв зазначені процесуальні документи, йому невідомі.
При цьому матеріалами справи не підтверджено приналежність номеру телефону НОМЕР_3 відповідачу, як і не підтверджено, що ОСОБА_3 був уповноважений на представництво інтересів відповідача в Сьомому апеляційному адміністративному суді.
Слід зауважити, що номер телефону НОМЕР_3 був зазначений позивачем при поданні позовної заяви в її тексті, сам відповідач в заявах по суті справи вказував інший контактний номер НОМЕР_4 , за яким суд першої інстанції і повідомляв відповідача про призначення судового засідання з розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та за яким мав з ним зворотній зв`язок.
Отже, матеріалами справи не доведено належного повідомлення відповідача про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а саме отримання військовою частиною НОМЕР_1 копії ухвали про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі №120/3453/22 та повісток про виклик у судові засідання.
З огляду на викладене доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права в частині належного повідомлення відповідача про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, чим позбавив його права на справедливий апеляційний перегляд справи, є обґрунтованими.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
За правилами частини четвертої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає питання попереднього розгляду справи, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
При цьому в силу приписів частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.
Зважаючи на викладене та положення статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З огляду на безумовність підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, Верховний Суд не розглядає інші доводи касаційної скарги.
Щодо заявленого ОСОБА_1 клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 у цій справі, то Верховний Суд не знаходить підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Суд зауважує, що предметом касаційного перегляду в цьому касаційному провадженні є постанова суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яка підлягає касаційному оскарженню відповідно до приписів частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України без доведення наявності випадків, визначених пунктами 1 - 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
За наведених підстав не заслуговують на увагу покликання позивача на ухвалу Верховного Суду від 16 січня 2023 року, якою цю адміністративну справу визнано справою незначної складності.
Що стосується доводів позивача про невідповідність поданої касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, то Суд зауважує, що оцінка наявності чи відсутності підстав для відкриття касаційного провадження є виключним повноваженням суду, такі питання вирішуються при відкритті касаційного провадження.
Таким чином, в задоволенні клопотання позивача про закриття касаційного провадження слід відмовити.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року у справі №120/3453/23.
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року у справі №120/3453/23 скасувати.
Справу №120/3453/23 в частині вирішення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами направити на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов