ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2022 року
м. Київ
справа №120/3661/19-а
адміністративне провадження № К/9901/20753/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Охрімчук І.Г., суддів: Капустинського М.М., Смілянця Е.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру №2-7184/15-19-СГ від 13.05.2019 про відмову наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари на території Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту) та зобов`язати надати відповідний дозвіл.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначала, що звернулася до ГУ Держгеокадастру з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, додавши до клопотання ряд необхідних документів. Наказом №2-7184/15-19-СГ від 13.05.2019 відповідач відмовив у наданні такого дозволу, з чим позивач не погодилася та, вважаючи такий наказ протиправним, звернулася до суду із даним позовом.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17.01.2020 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру №2-7184/15-19-СГ від 13.05.2019 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари на території Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту).
Зобов`язано ГУ Держгеокадастру повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари на території Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту) з урахуванням висновків, які викладені у мотивувальній частині рішення суду.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із того, що земля, на яку претендує позивач, використовується іншою особою на підставі договору оренди, отже, не перебуває у нього у постійному користуванні, відтак, згода землекористувача не вимагається. А, отже, відсутні правові підстави для відмови у наданні дозволу позивачу, з мотивів перебування земельної ділянки в оренді іншої особи.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 28 травня 2020 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що ділянка, яку бажає отримати позивачка, перебуває у користуванні громадянина ОСОБА_2 , згідно з договором оренди землі від 22.05.2014, номер запису про інше речове право 5739426. Отже, на даний час земельна ділянка, яку бажає отримати позивач не є вільною та перебуває в законному користуванні іншої особи.
Позивачка, звертаючись до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність для ведення особистого селянського господарства, не надала погодження землекористувача цієї земельної ділянки.
Колегія суддів звернула увагу на те, що ненадання погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17.08.2020 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У скарзі зазначає, що на етапі надання дозволу на розробку документації із землеустрою відсутність погодження землекористувача не є підставою для відмови в наданні такого дозволу відповідачем, оскільки такі обставини суперечать частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України та суперечать постановам Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 826/841/17 та від 14 серпня 2019 року у справі № 480/4298/18.
Відповідач не дотримався вимог законодавства та судової практики Верховного Суду, і наказом відмовив у наданні дозволу, без передбачуваних статтею 118 Земельного кодексу України обставин, що є недопустимим та свідчить про недотримання відповідачем статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Посилається на те, що суд апеляційної інстанції не з`ясував всіх обставин справи.
Йдеться у скарзі також про те, що договір оренди землі оскаржено та його розірвано.
У відзиві на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2020 визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя - Желєзний І.В., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В., скаргу передано судді-доповідачу.
Верховний Суд ухвалами від 21.08.2020 залишив касаційну скаргу без руху, а від 14.09.2020 - відкрив касаційне провадження.
У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І.В. на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10.12.2021 № 2245/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл справи та визначено нову колегію судді: головуючий суддя - Бевзенко В.М., судді: Шарапа В.М. Чиркін С.М.
У зв`язку з виведенням судді Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді Бевзенка В.М. зі складу судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 02.05.2022 № 510/0/78-22 призначено повторний автоматизований розподіл справи та визначено нову колегію суддів: головуючий суддя - Тацій Л.В.. судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., справу передано судді-доповідачу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася із клопотанням до ГУ Держгеокадастру про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, додавши до клопотання ряд необхідних документів.
Наказом №2-7184/15-19-СГ від 13.05.2019 ГУ Держгеокадастру відмовило у наданні такого дозволу, у зв`язку із тим, що земельна ділянка перебуває у користуванні гр. ОСОБА_2 , згідно з договором оренди землі від 22.05.2014, номер запису про інше речове право 5739426, для фермерського господарства та у зв`язку із відсутністю згоди землекористувача, обов`язковість якої передбачена частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК).
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин другої та третьої статті 22 ЗК визначено, що до земель сільськогосподарського призначення, окрім іншого, належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), такі землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, окрім іншого, для сінокосіння та випасання худоби.
Приписами частини другої статті 116 ЗК визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно зі статтею 93 ЗК земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Відповідно до частини першої статті 121 ЗК громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Частиною четвертою статті 122 ЗК визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 (далі - Положення № 15), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Згідно з підпунктами 31, 50 пункту 4 Положення № 15 Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.
Пунктом 7 Положення № 15 передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до частини другої статті 123 ЗК передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною третьою статті 123 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Приписами частини шостої статті 123 ЗК визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Матеріалами справи підтверджується, що зміст наказу №2-7184/15-19-СГ від 13.05.2019 року свідчить про те, що зазначена ділянка, яку бажає отримати позивачка, перебуває у користуванні громадянина ОСОБА_2 , згідно з договором оренди землі від 22.05.2014, номер запису про інше речове право 5739426. Отже, на даний час земельна ділянка, яку бажає отримати позивач не є вільною та перебуває в законному користуванні іншої особи.
Разом із тим, як встановив суд апеляційної інстанції, позивачка, звертаючись до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність для ведення особистого селянського господарства, не надала погодження землекористувача цієї земельної ділянки.
Ненадання погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Так, Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 у справі № 826/765/17 зазначив, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності на підставі статті 118 ЗК може бути наданий лише на вільну земельну ділянку, тому відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у разі, якщо земельна ділянка перебуває у власності чи користуванні інших осіб, є правомірною.
Посилання у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 826/841/17 та від 14.08.2019 у справі № 480/4298/18 є безпідставними, оскільки правовідносини у справі, в якій оскаржено рішення суду апеляційної інстанції, та правовідносини у справах, в якій ухвалено зазначені вище постанови, не є подібними.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді : С.Г. Стеценко
Т.Г. Стрелець