ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №120/394/23
адміністративне провадження № К/990/38808/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.06.2023 (головуючий суддя - П.А. Комар)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 (головуючий суддя - Ю.П. Полотнянко, судді - Е.С. Смілянець, Т.О. Драчук)
у справі № 120/394/23
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
установив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати накази Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 15.12.2022 № 10-д «Про накладення дисциплінарного стягнення» та від 23.12.2022 № 12-д «Про накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу державного нагляду (контролю) за безпекою судноплавства Черкаського міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України;
- стягнути з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що наказом від 15.12.2022 № 10-д «Про накладення дисциплінарного стягнення» позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани за прогул без поважних причин; наказом від 23.12.2022 № 11-д «Про накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення» позивача звільнено з посади за прогул без поважних причин, вчинений систематично (повторно протягом року). На переконання позивача, означені накази є незаконними, оскільки відсутні підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Так, позивач зазначає, що 29.07.2022 та 02.08.2022 позивача було попереджено про наступне звільнення з посади головного спеціаліста відділу державного нагляду (контролю) за маломірними (малими) суднами та базами їх стоянки Верхньодніпровського міжрегіонального управління та запропоновано переведення на посаду головного спеціаліста відділу державного нагляду (контролю) за безпекою судноплавства Черкаського міжрегіонального управління. З запропонованою посадою позивач погодився, оскільки на той час наказами відповідача у Черкаському міжрегіональному управління державним службовцям запроваджено дистанційну роботу. Наказом Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 04.08.2022 № 375-к позивача переведено на посаду головного спеціаліста відділу державного нагляду (контролю) за безпекою судноплавства Черкаського міжрегіонального управління. Наказом від 21.10.2022 № 311 починаючи з 24.10.2022 припинено дистанційну роботу державним службовцям Черкаського міжрегіонального управління. Позивач вказує, що для нього, який фактично проживає у місті Вінниці, це фактично свідчило про зміну істотних умов праці. За доводами позивача, про зміну істотних умов служби його не було повідомлено в порядку, визначеному частиною четвертою статті 43 Закону України «Про державну службу», тобто за 30 календарних днів до зміни таких умов. Крім того, обґрунтовуючи вимоги щодо незаконності оскаржуваних наказів, позивач посилається на порушення порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності. На переконання позивача, відносно нього проводилось два дисциплінарні провадження стосовно одного і того ж порушення - прогулу без поважних причин, за результатами яких позивача двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності за одне й те саме порушення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.06.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
4. При ухваленні рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що запровадження дистанційної роботи не має наслідком зміни істотних умов державної служби, що прямо передбачено нормами статті 60-2 Кодексу законів про працю України, а тому припинення режиму дистанційної роботи також не породжує зміну істотних умов праці для працівників. Також, судами враховано, що позивач прийняв пропозицію про переведення на посаду головного спеціаліста відділу державного нагляду (контролю) за безпекою судноплавства Черкаського міжрегіонального управління та власноручно подав заяву про переведення його на запропоновану посаду, а тому не міг не усвідомлювати, що його робоче місце після переведення знаходитиметься у місті Черкасах.
5. Крім того, суди виснували про помилковість доводів позивача про застосування до нього відповідальності двічі за одне і теж порушення, з огляду на те, що наказом від 15.12.2022 № 10-д позивача пригнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за прогул без поважної причини за період з 31.10.2022 по 10.11.2022, а наказом від 23.12.2022 № 12-д позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення за порушення позивачем трудової дисципліни за період з 31.10.2022 по 22.11.2022.
Короткий зміст касаційної скарги та її обґрунтування
6. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, скаржник просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
7. Підстави, на яких подана касаційна скарга скаржник вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
8. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник вказує, що підставою для звільнення з державної служби є вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» (прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин). Повторний дисциплінарний проступок у вигляді прогулу не може бути вчиненим у той самий період, що і перший проступок, оскільки, як вказує позивач, у такому разі нівелюється сама суть повторності. Позивач зауважує, що у спірних правовідносинах позивача повторно притягнуто до дисциплінарної відповідальності за прогул за той же період, що підтверджується тим, що відповідач проводить дисциплінарне провадження за прогул за період з 31.10.2022 по 10.11.2022, під час якого встановлює обставини дисциплінарного проступку, надає їм правову оцінку та притягає позивача до дисциплінарної відповідальності; після чого проводить дисциплінарне провадження за прогул за період з 31.10.2022 по 22.11.2022, під час якого встановлює обставини та надає правову оцінку, зокрема й періоду з 31.10.2022 по 10.11.2022, тобто тим же правовідносинам, яким вже була надана оцінка під час першого дисциплінарного провадження. За позицією позивача, для визнання законним притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за вчинення систематично (повторно протягом року) прогулу державного службовця необхідно встановити факт двох прогулів, які вчинені у різний проміжок часу.
9. Також, позивач вказує, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин законодавство про працю, а не Закон України «Про державну службу». Зауважує, що Закон України «Про державну службу» не містить норм, які б вказували, що державний службовець не повідомляється про такі зміни істотних умов служби як запровадження дистанційної роботи або її припинення. А тому, за позицією позивача, в даному випадку підлягають застосуванню приписи спеціального законодавства, якими визначено, що зміною істотних умов державної служби вважається зміна режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу.
Позиція інших учасників справи
10. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача.
Рух касаційних скарг
11. Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
12. Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
13. На підставі наказу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України № 128-к від 13.03.2019 ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу державного нагляду (контролю) за маломірними (малими) суднами та базами їх стоянки Верньодніпровського міжрегіонального управління.
14. У зв`язку із введенням в дію з 02.06.2022 структури апарату Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України та штатного розпису апарату Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на 2022 рік відповідно до наказу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 01.06.2022 № 130 «Про введення в дію структур апарату Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на 2022 рік» позивачу було повідомлено про скорочення посади, яку останній обіймав, внаслідок скорочення чисельності державних службовців Адміністрації судноплавства.
15. 29.07.2022 ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення та припинення державної служби не раніше ніж через 30 днів з дня ознайомлення з даним попередженням та запропоновано переведення на посаду головного спеціаліста відділу державного нагляду (контролю) за безпекою судноплавства Черкаського міжрегіонального управління.
16. 02.08.2022 позивач подав заяву про переведення його на запропоновану посаду.
17. Наказом Адміністрації судноплавства № 373-к від 04.08.2022 позивача переведено на посаду головного спеціаліста Відділу державного нагляду (контролю) за безпекою судноплавства Черкаського міжрегіонального управління, яке згідно з положенням про Черкаське міжрегіональне управління Адміністрації судноплавства, затвердженим наказом Адміністрації судноплавства № 140 від 10.06.2022, знаходиться у місті Черкаси.
18. Станом на час переведення ОСОБА_1 до Черкаського міжрегіонального управління діяла дистанційна робота відповідно до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 01.03.2022 за № 91.
19. Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України № 311 від 20.10.2022 вирішено припинити з 24.10.2022 дистанційну роботу держаним службовцям Черкаського міжрегіонального управління.
20. 21.10.2022 до відома ОСОБА_1 доведено інформацію про зміни в робочому процесі відповідно до Наказу № 311 стосовно припинення дистанційної роботи державним службовцям Черкаського міжрегіонального управління, у зв`язку із чим визначено робочу адресу та висловлено необхідність починаючи з 24.10.2022 приступити до роботи за адресою: місто Черкаси, вулиця Юрія Іллієнка, будинок 1.
21. У період з 24.10.2022 по 28.10.2022 позивач перебував на лікарняному.
22. Починаючи з 31.10.2022 за визначеним місцем роботи позивач не з`явився, факт відсутності на роботі підтверджується Актами за період з 31.10.2022 по 10.11.2022, що стало підставою для звернення 11.11.2022 в.о. начальника Черкаського міжрегіонального управління Є. Мацак до Голови Адміністрації судноплавства В. Кіндратіва з службовою запискою від 11.11.2022 № 4151/23/17-22 стосовно притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .
23. Наказом Адміністрації судноплавства від 14.11.2022 за № 339 «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 та утворення дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ» порушено дисциплінарне провадження та утворену комісію для здійснення дисциплінарного провадження.
24. За результатами дисциплінарного провадження Дисциплінарною комісію внесено Голові Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України Подання № 54/В/22 від 06.12.2022 з рекомендацією застосувати до головного спеціаліста відділу державного нагляду (контролю) за безпекою судноплавства Черкаського міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляду догани.
25. 15.12.2022 Державною службою морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України винесено наказ № 10-д «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за прогул без поважної причини.
26. Крім того, у зв`язку із тим, що позивач у період з 10.11.2022 по 22.11.2022 за визначеним місцем роботи не з`явився, стосовно нього складено Акти про відсутність на робочому місці.
27. 22.11.2022 в.о. начальника Черкаського міжрегіонального управління звернувся до в.о. Голови Адміністрації судноплавства В. Вишньова з службовою запискою про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
28. Наказом Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 29.11.2022 за № 348 «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 та утворення дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ» порушено дисциплінарне провадження та утворено комісію для здійснення дисциплінарного провадження.
29. За результатами дисциплінарного провадження Дисциплінарною комісію внесено Голові Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України Подання № 56/В/22 від 16.12.2022 з рекомендацією застосувати до головного спеціаліста відділу державного нагляду (контролю) за безпекою судноплавства Черкаського міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення.
30. 23.12.2022 Державною службою морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України винесено наказ № 12-д «Про накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення», яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення.
31. Прийняття відповідачем наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
32. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
33. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу».
34. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про державну службу» правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
35. Частиною третьою статті 5 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
36. Згідно з частиною першою статті 64 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
37. Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (частина перша статті 65 Закону України «Про державну службу»).
38. Пунктом 12 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» визначено, що дисциплінарним проступком є прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
39. За приписами частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу» до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
40. У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану (частина третя статті 66 Закону України «Про державну службу»).
41. Відповідно до частини п`ятої статті 66 Закону України «Про державну службу» звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.
42. За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (частина сьома статті 66 Закону України «Про державну службу»).
43. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення (частина третя статті 74 Закону України «Про державну службу»).
44. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
45. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
46. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
47. Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, такого як прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
48. За позицією позивача, у спірних правовідносинах відсутні підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки з прийняттям відповідачем наказу про припинення дистанційної роботи відбулась зміна істотних умов праці, зокрема, зміна режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу, про що, як вказує позивач, йому не повідомлялось відповідачем у порушення частини четвертої статті 43 Закону України «Про державну службу».
49. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що припинення режиму дистанційної роботи не породжує зміну істотних умов праці для працівників.
50. Отже, спірним у цій справі є питання чи є припинення дистанційної роботи зміною істотних умов державної служби та чи наявний у спірних правовідносинах обов`язок відповідача повідомляти позивача про зміну режиму роботи у строк, визначений частиною четвертою статті 43 Закону України «Про державну службу».
51. Так, за приписами пункту 4 частини третьої статті 43 Закону України «Про державну службу» зміною істотних умов державної служби вважається зміна режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу.
52. Визначення поняття «дистанційна робота» міститься у статті 60-2 Кодексу законів про працю України, за приписами якої це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
53. Відповідно до частини одинадцятої статті 60-2 Кодексу законів про працю України на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов`язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.
54. Відповідно до частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
55. Частиною четвертою статті 43 Закону України «Про державну службу» передбачено, що про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.
56. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що дистанційна робота є формою організації праці, у разі запровадження або припинення якої відбуваються зміни в організації праці, що відповідно до приписів чинного законодавства України є зміною істотних умов праці, про які працівник повинен бути повідомлений у строки, визначені законодавством.
57. Отже, Суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах прийняття Державною службою морського та річкового транспорту України наказу від 20.10.2022 № 311 «Про припинення дистанційної роботи» зумовлює зміну істотних умов державної служби.
58. Водночас, Верховною Радою України 15.03.2022 прийнято Закон України № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (частина перша статті 1 цього Закону).
59. Частиною третьої статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.
60. За приписами статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.
У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.
61. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.10.2022 до відома позивача доведено інформацію про зміни в робочому процесі відповідно до наказу від 20.10.2022 № 311 «Про припинення дистанційної роботи» стосовно припинення дистанційної роботи державним службовцям Черкаського міжрегіонального управління, у зв`язку із чим визначено робочу адресу та висловлено необхідність починаючи з 24.10.2022 приступити до роботи.
62. Отже, позивача повідомлено про припинення дистанційної роботи у межах строку, визначеного законодавством.
63. Таким чином, доводи позивача про порушення відповідачем частини четвертої статті 43 Закону України «Про державну службу» в частині не повідомлення позивача не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, Судом відхиляються.
64. Надаючи оцінку доводам позивача щодо порушення відповідачем порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності з підстав застосування до позивача дисциплінарної відповідальності двічі за один і той самий дисциплінарний проступок, Верховний Суд зазначає таке.
65. Судами встановлено, що наказом Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 15.12.2022 № 10-д «Про накладення дисциплінарного стягнення» до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани за прогул без поважних причин.
66. Так, в ході дисциплінарного провадження, ініційованого суб`єктом призначення на підставі службової записки в.о. начальника Черкаського міжрегіонального головного управління Є. Мацака від 11.11.2022, встановлено, що позивач з 31.10.2022 по 10.11.2022 за місцем роботи не з`явився, що підтверджується актами про відсутність за місцем роботи ОСОБА_1 .
67. За приписами пункту 12 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин є дисциплінарним проступком.
68. У разі вчинення державним службовцем вказаного дисциплінарного проступку, такому у відповідності до частини третьої статті 66 Закону України «Про державну службу» може бути оголошено догану.
69. Оскільки судами встановлено та підтверджено матеріалами справи про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а саме прогулу без поважних причин у період з 31.10.2022 по 10.11.2022, що фактично і не спростовується самим позивачем, Верховний Суд приходить до висновку, що наказ Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 15.12.2022 № 10-д «Про накладення дисциплінарного стягнення» прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про державну службу».
70. Щодо оскаржуваного у цій справі наказу від 23.12.2022 № 12-д «Про накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення», суд зауважує таке.
71. Так, аналіз положень статті 66 Закону України «Про державну службу» дає підстави для висновку, що у разі вчинення державним службовцем прогулу (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, суб`єкт призначення або керівник державної служби має право притягнути такого державного службовця до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани.
72. У разі ж встановлення систематичності (повторно протягом року) відповідного дисциплінарного проступку державного службовця, суб`єкт призначення або керівник державної служби має право застосувати винятковий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з посади державної служби.
73. Отже, обов`язковою умовою для звільнення державного службовця є встановлення систематичності (тобто вчинених неодноразово протягом року) прогулів (відсутності на роботі більше трьох годин) цієї особи без поважних причин.
74. Застосовуючи такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення, відповідач виходив з систематичності прогулів позивача без поважних причин, а саме відсутність за місцем роботи у період з 31.10.2022 по 22.11.2022.
75. З наведеного вбачається, що відповідач наказом від 23.12.2022 № 12-д до позивача застосовує дисциплінарне стягнення за вчинення, зокрема, дисциплінарного проступку, якому вже була надана оцінка під час попереднього дисциплінарного провадження, за яке позивача вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани, що суперечить положенням статей 66 та 74 Закону України «Про державну службу».
76. Крім того, судами встановлено, що у ході дисциплінарного провадження, ініційованого суб`єктом призначення на підставі службової записки в.о. начальника Черкаського міжрегіонального головного управління Є. Мацака від 22.11.2022, встановлено, що з 31.10.2022 по 22.11.2022 за місцем роботи ОСОБА_1 не з`явився.
77. З наведеного вбачається, що протягом періоду з 31.10.2022 по 22.11.2022 позивач до роботи не приступав і перебував у безперервному прогулі.
78. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2018 у справі № 810/1224/17 з метою забезпечення єдності правозастосовчої практики надала тлумачення, зокрема, поняття «триваючого правопорушення». Так, за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення.
79. Оскільки позивач був відсутній за місцем роботи у період з 31.10.2022 по 22.11.2022 безперервно, то прогул як дисциплінарний проступок був триваючим.
80. Вищевикладене дає підстави для висновку, що у спірних правовідносинах відсутня така кваліфікуюча ознака вчиненого позивачем дисциплінарного проступку як систематичність, що в свою чергу виключає застосування до нього такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення з посади державної служби відповідно до вимог частини п`ятої статті 66 Закону України «Про державну службу».
81. Суди першої та апеляційної інстанцій вищенаведеного не врахували, неправильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, у зв`язку із чим дійшли помилкового висновку про правомірність оскаржуваного наказу про звільнення позивача.
82. У світлі наведених обставин та правового регулювання Верховний Суд приходить до висновку про те, що наказ Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 23.12.2022 № 12-д «Про накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення» є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки прийнятий з порушенням статей 66, 74 Закону України «Про державну службу» і не відповідає критеріям, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
83. Приписами статті 235 Кодексу законів про працю України на орган, який розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі.
84. Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 Кодексу законів про працю України, а отже, установивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.
85. Таким чином, позивач підлягає поновленню на посаді головного спеціаліста відділу державного нагляду (контролю) за безпекою судноплавства Черкаського міжрегіонального управління.
86. Крім того, згідно з частиною другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
87. Оскільки розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу потребує дослідження судом доказів щодо нарахованої позивачу заробітної плати, вказане питання судами першої та апеляційної інстанцій взагалі не досліджувалося, а суд касаційної інстанції в силу приписів статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, тому справа в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно з нормами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
88. Відповідно до частин першої та третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
89. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
90. Враховуючи зазначені норми процесуального закону колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково: оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити частково, а саме, скасувати оскаржуваний наказ про звільнення та поновити позивача на посаді; в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 327 341 345 349 351 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.06.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 у справі № 120/394/23 скасувати.
3. Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
4. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 23.12.2022 № 12-д «Про накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення».
5. Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу державного нагляду (контролю) за безпекою судноплавства Черкаського міжрегіонального управління з 24.12.2022.
6. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 15.12.2022 № 10-д «Про накладення дисциплінарного стягнення».
7. Справу № 120/394/23 в частині позовних вимог про стягнення з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Вінницького окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк