07.04.2023

№ 120/4244/19-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 120/4244/19-а

адміністративне провадження № К/9901/29505/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №120/4244/19-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділляагрозахист» до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року (головуючий суддя Слободонюк М.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року (головуючий суддя Гонтарук В.М., судді: Курко О.П., Біла Л.М.),

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Поділляагрозахист» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2019 №0002780507, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1'023' 869,00грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.05.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020, адміністративний позов задоволено.

Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26.05.2020, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2020 відкрито касаційне провадження у справі №120/4244/19-а за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області.

До суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу податкового органу.

Ухвалою суду від 03.04.2023 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 04.04.2023.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, які сторонами не заперечуються, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наказу ГУ ДПС у Вінницькій області №1158 від 02.10.2019 та на підставі направлень №№ 370, 371 від 02.10.2019 посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Поділляагрозахист» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Югагромаркет» за серпень 2018 року, ТОВ «Агроюкрейн» за березень 2019 року, ТОВ «Укр Альфа Інвест» за лютий, квітень 2019 року.

За результатами перевірки складено акт №627/0507/37898486 від 31.10.2019, згідно з висновками якого, встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.1 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість на суму 628579грн., в т.ч. за серпень 2018 року на суму 339566грн. та за квітень 2019 року на суму 343013грн.

Не погодившись з відповідними висновками акту перевірки, позивач 20.11.2019 подав на них свої заперечення, які розглянуті Головним управлінням ДПС у Вінницькій області та листом від 29.11.2019 залишені без задоволення.

Згідно висновку викладеного в акті перевірки контролюючого органу, позивачем задекларовані господарські операції з придбання товарів/послуг у ТОВ «Югагромаркет», ТОВ «Агроюкрейн» та ТОВ «Укр Альфа Інвест», які не мали реального характеру, у зв`язку з чим в порушення пункту 198.1 статті 198 ПК України позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за період серпень 2018 року по взаєморозрахунках з ТОВ «Югагромаркет» податок на додану вартість в сумі 339566,30грн., за період лютий 2019 року по взаємовідносинах з ТОВ «Укр Альфа Інвест» - податок на додану вартість в сумі 182924грн. та за період березень 2019 року по взаєморозрахунках із ТОВ «Агроюкрейн» - податок на додану вартість в сумі 160088,67грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 №0002780507, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1' 023' 869,00грн., з яких 682579грн. за податковим зобов`язанням та 341290грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

В обґрунтування позовних вимог Товариством зазначено, що висновок контролюючого органу щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій із контрагентами ТОВ «Югагромаркет», ТОВ «Агроюкрейн» та ТОВ «Укр Альфа Інвест» не відповідає дійсності, адже такі операції підтверджені усіма необхідними первинними документами, а податкові накладні які складені за результатами таких операцій не мають дефектів, прийняті на реєстрацію та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також позивач вказав, що недотримання його контрагентами податкової дисципліни, про що контролюючий орган зазначає в акті перевірки, може мати правові наслідки саме для цих контрагентів, з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності. Крім того, позивач вважає безпідставним посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень щодо ТОВ «Агроюкрейн» та ТОВ «Укр Альфа Інвест», оскільки жодних обвинувальних вироків які б стверджували про неправомірність дій таких осіб наразі не має, а сам факт проведення досудового розслідування не є беззаперечним доказом того, що відповідні юридичні особи не проводили господарських операцій з позивачем. Позивач вважає, що висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються лише на припущеннях щодо порушення податкового законодавства контрагентами ТОВ «Поділляагрозахист».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, посилались на те, що в акті перевірки відсутні будь-які докази на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Як вбачається, договори укладені між позивачем та контрагентами націлені на здійснення підприємницької діяльності та пов`язані з рухом активів підприємств. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку, з огляду на те, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач викладає обставини, встановлені актом перевірки. Згідно з позицією відповідача, викладеною у касаційній скарзі, висновки щодо відсутності у позивача права на формування даних податкового обліку за господарськими операціями обґрунтовуються встановленими під час перевірки обставинами. Як вважає відповідач, наданими позивачем документами не підтверджується реальність господарських операцій з контрагентами. Відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин, де Суд вказував за яких обставин господарську операцію можна визнавати такою, яка здійснена для отримання необґрунтованої податкової вигоди. На підставі викладеного, податковий орган просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві, посилаючись на висновки Верховного Суду в подібних спорах, Товариство зазначає про законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, вважає, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судових рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можна дійти висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та доводів відповідача, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій з придбання товарів/послуг у ТОВ «Югагромаркет», ТОВ «Агроюкрейн» та ТОВ «Укр Альфа Інвест».

Відповідач вказує, що по фінансово-господарських операціях позивача із ТОВ «Югагромаркет» надані позивачем товарно-транспортні накладні містять відомості про перевезення товару перевізником ФОП ОСОБА_1 , яка, як з`ясовано в процесі перевірки, не має жодного відношення то транспортних засобів та водіїв, які зазначені в таких ТТН. Також до перевірки не надано договорів складського зберігання придбаного товару (зерна), складських документів на зберігання зерна. Крім того, аналіз податкової інформації щодо ТОВ «Югагромаркет» вказує на те, що в такого підприємства відсутнє реальне (законне) походження придбаного товару, а відтак неможливий його рух за ланцюгом усіх платників, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних операцій.

Щодо господарських операцій позивача із ТОВ «Укр Альфа Інвест» пов`язаних із наданням послуг перевезення, то в процесі перевірки контролюючий орган дійшов висновку про недостовірність відомостей, зазначених у наданих позивачем документах. Зокрема, зазначені у ТТН власники транспортних засобів, які начебто здійснювали перевезення, не відобразили у своєму податковому обліку фінансово-господарські відносини щодо надання транспортних засобів в оренду та/або надання транспортних послуг ТОВ «Укр Альфа Інвест».

Крім того, в ході опрацювання, частина власників транспортних засобів у своїх пояснень спростували свою причетність до здійснення перевезень для ТОВ «Укр Альфа Інвест» та ТОВ «Поділляагрозахист».

Щодо фінансово-господарських операцій позивача із ТОВ «Агроюкрейн», то контролюючим органом зроблено висновок про відсутність документального підтвердження обставин придбання товару (кукурудзи), позаяк позивачем до перевірки не надано усіх документів, які були передбачені укладеним між сторонами договором поставки, зокрема документи щодо якості товару, документи сільгоспвиробника, статистична звітність, документи що підтверджують наявність власних/орендованих складів, товарно-транспортних накладних тощо.

Розглядаючи справу суди попередніх інстанцій встановили, що між ТОВ «Поділляагрозахист» (покупець) та ТОВ «Югагромаркет» (постачальник) 24.07.2018 укладено два договори поставки № ПШ-03 та № ПШ-04, за умовами яких постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар, кількість якого, строк та умови поставки, а також ціна визначаються у Специфікаціях (пункти 1.1, 3.1, 3.2, 4.1-4.3 Договорів) (т. 1 а.с. 104-107, 109-112).

Згідно Специфікації №1 до Договору поставки № ПШ-03 від 24.07.2018, сторони погодили можливість поставки позивачу товару - пшениці фуражної, 6 класу (врожай 2018 року) в кількості 3000 т на загальну вартість 16' 200' 000грн. зі строком поставки до 22.11.2018 (т. 1 а.с. 108).

Згідно Специфікацій №1 та №2 до Договору поставки №ПШ-04 від 24.07.2018, позивачем придбавався товар пшениця 3-го класу (2018р.) в кількості 150 т вартістю 855000грн. та в кількості 50 т вартістю 305000грн. відповідно зі строками поставки в обох випадках до 23.08.2018 (т. 1 а.с. 113, 114).

У відповідності до пунктів 3, 4 Специфікацій оплата товару проводиться покупцем протягом 180 календарних днів з дня підписання сторонами видаткової накладної. А умови поставки товару визначено: СРТ (згідно Інкотермс-2010) м. Одеса (термінал Олімпекс).

На виконання взятих на себе зобов`язань щодо поставки Товару, транспортування пшениці відбувалось ТОВ «Югаргомаркет» самостійно, на умовах вказаних у Специфікаціях, а саме - СРТ (франко-перевізник, Інкотермс-2010) м. Одеса, термінал Олімпекс. Даний факт підтверджується товарно-транспортними накладними, в яких замовником та вантажовідправником вказується ТОВ «Югагромаркет», вантажоодержувач - ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», переадресування вантажу - Експедитор ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт», а автомобільним перевізником визначено ФОП ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 115-127)

Реалізація Товару, його конкретний обсяг і кількість підтверджується виписаними ТОВ «Югагромаркет» та прийнятими ТОВ «Поділляагрозахист» видатковими накладними (т. 1 а.с. 128-135).

Також, ТОВ «Югагромаркет» було надано ТОВ «Поділляагрозахист» рахунки на оплату (т. 1 а.с. 136-143). Оплата за вказаний товар була здійснена позивачем згідно платіжних доручень (т. 1 а.с. 144-147).

На підставі матеріалів справи суди встановили, що придбану пшеницю ТОВ «Поділляагрозахист» за участю декларанта - ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» експортувало за межі митної території України, що підтверджується вантажно-митними деклараціями (т. 1 а.с. 148-150). Роботи із митним оформленням даного товару та обслуговування експортних операцій були здійснені декларантом - ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт», із яким ТОВ «Поділляагрозахист» уклало відповідний договір з декларування вантажів від 25.07.2018.

За наслідками здійснення таких операцій ТОВ «Юагромаркет» складено та передано ТОВ «Поділляагрозахист» податкові накладні, перелік яких наведено в додатку 7 до акта перевірки (т. 1 а.с. 75), а їх копії містяться в матеріалах справи, які були без зауважень прийняті на реєстрацію податковим органом та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (т. 2 а.с 216-231).

Також, у цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Поділляагрозахист» (покупець) та ТОВ «Агроюкрейн» (постачальник) 22.02.2019 укладено договір поставки № КР-06, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар - сільськогосподарську продукцію українського походження, найменування, асортимент, кількість та вартість якої визначається у Специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору (т. 1 а.с. 153 -156).

Згідно Специфікацій №1 від 22.02.2019 та №2 від 12.03.2019 до Договору поставки №КР-06 від 22.02.2019, сторони погодили реалізацію товару - кукурудзи врожаю 2018 року кількістю 200 т вартістю 900000грн. та кількістю 125 т вартістю 512500грн. відповідно. Строк поставки товару визначено: в Специфікації №1 - з 25.02.2019 по 10.04.2019, а в Специфікації №2 - з 13.02.2019 по 30.03.2019 (т. 1 а.с. 157, 158).

У відповідності до пункту 3 даних Специфікацій умови поставки товару: СРТ (франко-перевізник) с. Іванове Одеська область (франко-склад покупця).

Вказаний товар був реалізований згідно видатковими накладними (т. 1 а.с. 159, 160).

ТОВ «Агроюкрейн» було надано ТОВ «Поділляагрозахист» для оплати рахунки-фактури, ТОВ «Поділляагрозахист» провело оплату за отриманий товар згідно платіжних доручень (т. 1 а.с. 163-166).

З метою подальшого продажу даного товару на експорт ТОВ «Поділляагрозахист» уклало з ТОВ «Глобал Профітранс» договір транспортного експедирування № 12/02/2019-Е від 12.02.2019, відповідно до умов якого та Акту виконаних робіт від 05.04.2019 ТОВ «Глобал Профітранс» надавало ТОВ «Поділляагрозахист» послуги по зберіганню контейнерів в морському порту м. Одеси до моменту його відвантаження (продажу) для покупця-нерезидента «WLAD & KO Service». Факт експортування придбаного товару підтверджується вантажно-митною декларацією №500170/2019/006922 від 15.03.2019 (т. 1 а.с. 176).

За наслідками здійснення таких операцій, ТОВ «Агроюкрейн» складено та передано ТОВ «Поділляагрозахист» податкові накладні, перелік яких наведено в додатку 7 до акта перевірки, а їх копії містяться в матеріалах справи, які були без зауважень прийняті на реєстрацію податковим органом та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (т. 2 а.с 208-215).

Надаючи оцінку правомірності формування позивачем своїх даних податкового обліку, а також перевіряючи достовірність первинних документів на підтвердження обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій між ТОВ «Поділляагрозахист» та ТОВ «Югагромаркет», ТОВ «Агроюкрейн», які предметно між собою є подібними, суди правомірно враховували положення частини другої статті 77 КАС України, згідно якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, суди відзначили, що у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Адже наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 КАС України, в силу якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій та у касаційній скарзі відповідач першочергово звертає увагу на обставини транспортування придбаного позивачем у ТОВ «Югагромаркет» та ТОВ «Агроюкрейн» зерна, вказуючи при цьому на те, що такий перевізник як ФОП ОСОБА_1, яка зазначена у товарно-транспортних накладних наданих ТОВ «Югагромаркет», згідно проведених відповідачем контрольно-перевірочних заходів фактично не могла здійснювати відповідні перевезення, оскільки серед своїх працівників не має тих водіїв, прізвища яких зазначені в ТТН; власники автомобілів також не декларують фінансово-господарських відносин із ФОП ОСОБА_2 та в своїх поясненнях спростовують участь у відповідних перевезеннях. Крім того, відповідач враховує відсутність будь-яких документів на перевезення вантажу по фінансово-господарських операціях із ТОВ «Агроюкрейн», у зв`язку з чим робить висновок про неможливість їх фактичного здійснення.

У даному випадку судом встановлено, що оскільки отриманий позивачем товар призначений для експорту, то у відповідних Специфікаціях до договорів поставки і зазначалась адреса місцезнаходження терміналів, де відбувалась передача товару від постачальника до покупця. Позивач не є суб`єктом внутрішнього перевезення, не замовляє транспортні засоби, а тому супровідні транспортні документи для нього не є обов`язковими.

Таким чином відсутність документів на перевезення товару не свідчить про порушення позивачем податкового законодавства, адже позивач не будучи учасником транспортних відносин та з урахуванням особливостей, передбачених договором, мав прийняти товар у місці доставки, у зв`язку з чим наявність у нього таких документів не була обов`язковою.

Як вбачається, ТОВ «Поділляагрозахист» облікувало господарські операції з ТОВ «Югагромаркет», ТОВ «Агроюкрейн» саме стосовно постачання товару, а тому відомості щодо договірних відносин постачальників із іншими особами - перевізниками (що стосується ТОВ «Югагромаркет» - ФОП ОСОБА_1) по наданню послуг із перевезення товару, уваги позивача не заслуговували, так як це в жодному разі не впливало на його податковий та бухгалтерських облік. Крім того, відсутність завантажувально-розвантажувальних операцій під час передачі товару покупцю також пояснюється знаходженням товару на момент його передачі покупцю на зерновому складі (терміналі), що передбачено умовами договорів поставки та Специфікаціями до них.

Відносно тих обставин, що власники транспортних засобів, які зазначені в ТТН, не декларували фінансово-господарських відносин з ФОП ОСОБА_1 , а їх письмові пояснення щодо заперечення участі в цих подіях, які були отримані після прийняття оскаржуваного рішення та надані відповідачем уже безпосередньо в ході розгляду справи. При цьому, у наданих ТОВ «Югагромаркет» ТТН окрім підписів водіїв містяться відмітки портового зернового складу про прийняття вантажу з проставленням відомостей про транспортні засоби, які доставляли це вантаж. Дані обставини контролюючим органом ніяким чином спростовані не були.

Разом з тим, суди наголосили, що відповідні операції пов`язані з транспортуванням вантажу, до яких позивач прямого відношення не має, в жодному разі не можуть бути тією обставиною, яка може впливати на формування податкового кредиту та нівелювати право позивача на включення до нього суми податку на додану вартість у ціні придбаного товару на підставі договорів поставки.

Щодо наявності складських документів та договорів зберігання зерна, то їх укладання не передбачене для зазначеного способу організації умов поставки та переміщення товару. Згідно з нормами законодавства, складські документи (складські квитанції, складські свідоцтва) видаються зерновими складами у випадках отримання та передачі зерна на складських потужностях, що притаманне умовам поставки EXW. Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.07.2019 у справі № 826/810/15.

Як встановлено судом, придбаний позивачем у ТОВ «Югагромаркет» товар на зерновому складі ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» відразу переадресовувався експедитору - ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт», з яким позивачем був укладений відповідний договір з декларування вантажів від 25.07.2018, для подальшого митного оформлення товару та відправки його на експорт. Дані обставини прослідковуються як зі змісту товарно-транспортних накладних, так і листами ТОВ «ЗПК Інзерноекспорт» (т. 3 а.с. 48-50). Також у своєму листі від 02.03.2020 ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» підтвердило що позивач - ТОВ «Поділляагрозахист» у період з 26.07.2018 по 31.12.2018 не проводило жодних розрахунків за послуги з терміналом ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл», оскільки всі витрати щодо розвантаження товарів, його зберігання, подальшого вивантаження на теплоходи з портового зернового складу-терміналу поніс безпосередньо кінцевий одержувач товару компанія - нерезидент (т. 3 а.с. 52).

Одночасно, встановлене стосується обставин транспортування придбаного позивачем товару у ТОВ «Агроюкрейн», оскільки відсутність товарно-транспортних накладних пов`язується якраз з тим, що постачальник самостійно транспортував вказаний товар на умовах СРТ до Одеського морського порту, де відбулась його реалізація та придбання ТОВ «Поділляагрозахист», а всі дії з подальшого експортного продажу на замовлення позивача вчинялися ТОВ «Глобал Профітранс» згідно укладеного договору від 12.02.2019 транспортного експедирування, за умовами якого експедитор самостійно організовував перевезення, зберігання зерна, транспортування та надання митно-брокерських послуг щодо його експортування, підтвердженням чого слугує акт виконаних робіт від 05.04.2019.

Суди констатували, що в межах спірних відносин податковий кредит по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до транспортування товару взагалі. Тому відсутність в позивача товарно-транспортних накладних по даній господарській операції не являється для нього порушенням.

Розглянувши доводи відповідача про відсутність у позивача копій документів сільгоспвиробника (статистична форма 4 СГ, 29 СГ, 37 СГ), документів щодо якості товару, як це передбачено умовами договорів поставки, суди врахували, що такі документи не є документами податкового (бухгалтерського) обліку, а отже їх неподання платником податків, у даному випадку не є обставиною, що може нівелювати право останнього на формування ним податкового кредиту. Вказане узгоджується висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 05.02.2019 у справі N816/217/16.

Касаційний суд неодноразово вказував, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в формуванні таких документів носять виключно оціночний характер.

Розглядаючи справу суди не погодились з доводами контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача реального (законного) джерела походження товарів, що на думку відповідача вказує на неможливість останніми формування таких активів.

Судами враховано, що з долученої відповідачем до матеріалів справи Узагальненої податкової інформації щодо ТОВ «Югагромаркет» від 19.04.2019, отриманої на запит від ГУ ДФС в Одеській області, слідує, що ТОВ «Югагромаркет» надано для розгляду договори поставки від 20.07.2018 та від 23.07.2018., додатки до них та інші первинні документи, які підтверджують господарські відносини між ТОВ «Злата-Колос» та ТОВ «Югагромаркет» по придбанню пшениці фуражної 6 клас (2018 року) та пшениці 3-го класу (2018 року). Відтак податековим органом у цій справі не спростовано, у ТОВ «Югагромаркет» була можливість реалізовувати відповідний товар в адрес позивача.

Крім того, відповідно до Узагальненої податкової інформації щодо ТОВ «Агроюкрейн» від 07.08.2019, наданої ГУ ДФС у Сумській області, підприємство здійснювало придбання в період з жовтня 2018 року по травень 2019 року кукурудзи у товаровиробників ТОВ «Лін-Про», ТОВ ФГ «Слобода ДК», а в цьому проміжку часу (лютий-березень 2019 року) провело її реалізації в т.ч. ТОВ «Поділляагрозахист».

Окрім іншого, відповідач посилався на неможливість встановлення ланцюгу постачання придбаного позивачем товару, а також наявність інформації про те, що у вищевказаних контрагентів позивача відсутні необхідні для здійснення господарської діяльності трудові ресурси, або наявні у незначній чисельності; відсутні виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби при значних обсягах реалізації товарів (послуг), тому неможливо підтвердити реальність здійснення таких господарських операцій.

Судами відзначено, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, а також на узагальнюючу податкова інформація із висновками контролюючого органу про можливість чи неможливість суб`єкта господарювання проводити відповідні господарські операції не може бути достатнім доказом неправомірних дій таких осіб, оскільки наявність певної інформації про господарську діяльність контрагентів позивача, одержану від інших територіальних органів доходів і зборів чи з інформаційних систем державної фіскальної служби, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (постанова Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №817/560/17).

Суди констатували, що на момент укладення договорів поставки між позивачем та його контрагентами, останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтво платника податків на додану вартість у встановленому законом порядку. Встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Таким чином, обґрунтованість посилань контролюючого органу щодо підтвердження відсутності фактичних дій з боку контрагентів позивача, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, спростовується нормами чинного законодавства України, які не ставлять у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, відповідачем під час здійснення перевірки таких обставин достеменно не встановлено. Так само як і факт наявності кримінального провадження, до якого може мати відношення ТОВ «Агроюкрейн» (його посадові особи), за відсутності вироків суду, що набули законної сили, не може бути доказом фіктивності здійснюваних такою особою господарських операцій.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Поділляагрозахист» (замовник) та ТОВ «Укр Альфа Інвест» (експедитор) 22.01.2019 укладено договір транспортного експедирування №АТ 01/22, за умовами якого експедитор зобов`язується від свого імені, за плату і за рахунок замовника забезпечити здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом (пункт 2.1 Договору). Відповідно до умов Договору перевезення вантажів здійснюється перевізником, що має договір з експедитором, на підставі заявки замовника, які є невід`ємною частиною цього договору. Порядок розрахунків між сторонами визначено розділом 5 Договору, згідно пунктів якого вартість кожної конкретної експедиторської послуги узгоджується сторонами у заявках. За результатами наданих послуг експедитор складає та подає на підпис замовнику Акт виконаних робіт, необхідні документи до нього та податкову накладну. Оплата здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури та підписання сторонами відповідного Акту (п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Договору).

Виконуючи умови цього договору сторони погодили та підписали заявки на організацію перевезення вантажу по території (т. 1 а.с. 179-187).

На замовлення ТОВ «Поділляагрозахист» ТОВ «Укр Альфа Інвест» протягом січня-лютого 2019 року надавало послуги перевезення сільськогосподарської продукції (пшениці, кукурудзи) придбаної ТОВ «Поділляагрозахист» у наступних постачальників: ТОВ «Агро Енерджи» (договір поставки від 08.01.2019, специфікація № 1 від 09.01.2019); Фермерського господарства «Хмельова В.В.» (договір поставки від 31.01.2019, специфікація № 1 від 31.01.2019); ДП ДГ «Пасічна» НВЦ «Соя» НАНУ (договір купівлі-продажу від 22.11.2018).

За результатами наданих послуг з перевезення ТОВ «Укр Альфа Інвест» надало ТОВ «Поділляагрозахист» акти здачі - приймання робіт (т. 1 а.с. 212-250, т. 2 а.с. 1-24).

ТОВ «Укр Альфа Інвест» виписано рахунки-фактури на оплату (т. 2 а.с. 25-37). ТОВ «Поділляагрозахист» оплатило вартість отриманих послуг згідно виставлених рахунків платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 38-54).

За наслідками наданих послуг вантажного перевезення ТОВ «Укр Альфа Інвест» складено та передано ТОВ «Поділляагрозахист» податкові накладні, перелік яких наведено в додатку 7 до акта перевірки, а їх копії містяться в матеріалах справи, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вказав суд першої інстанції, основними доводами, які слугували основою для висновку контролюючого органу про нереальність здійснення даної господарської операції, що як вбачається, підтриманий відповідачем у судах попередніх інстанцій та касаційній скарзі, є те, що за отриманою інформацією власники транспортних засобів, зазначені в графі «Автомобіль», «Причіп/Напівпричіп» наданих позивачем товарно-транспортних накладних заперечують свою причетність до надання відповідних послуг по перевезенню вантажу перевізником ТОВ «Укр Альфа Інвест». Останнє, в свою чергу, за наявною податковою інформацією не залучало третіх осіб для надання відповідних послуг по перевезенню, не має власних засобів, персоналу для надання таких послуг, тобто не могло здійснювати дану операцію.

Надаючи оцінку таким доводам відповідача суди врахували те, що на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, контролюючим органом не було отримано в повному обсязі усі відповіді на раніше надіслані запити до оперативних управлінь Головних управлінь ДФС у областях стосовно причетності власників транспортних засобів, що зазначені в ТТН, до транспортування товару та відображення податкових зобов`язань у їх податкових обліках. Тобто, даний висновок відповідача про безтоварність господарської операції на час винесення податкового повідомлення-рішення був явно передчасний.

Суди зауважили, що сам факт отримання свідчень від водіїв про їх непричетність до стосунків із ТОВ «Укр Альфа Інвест» чи з ТОВ «Поділляагрозахист» не є беззаперечною обставиною, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених за участю таких осіб. Такі пояснення у розумінні положень КАС України не можуть вважатися належними та допустимими доказами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні, суди вказали, що ці документи в повній мірі дають можливість зрозуміти характер господарської операції, а саме заповнені основні реквізити щодо пункту навантаження, розвантаження, реквізити сторін, марка, модель та номер транспортного засобу, прізвища і ініціали водіїв, які перевозили вантаж, наявні відомості про вантаж, його масу, також міститься інформація про дату та час прибуття вантажу на зерновий склад, дата його розвантаження. Судами відзначено, що певні недоліки в оформленні таких документів, не впливають на визначення змісту та обсягу проведеної господарської операції.

Надаючи правову оцінку посиланням контролюючого органу про відсутність у ТОВ «Укр Альфа Інвест» персоналу, необхідного для надання послуг, інших виробничих умов, які є економічно необхідні для здійснення діяльності з транспортування товару, судами враховано, що сама по собі наявність або відсутність у контрагента окремих документів, транспортних засобів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю.

Окрім іншого, у підтвердження позиції щодо нереальності господарських операцій, податковий орган посилався на те, що слідчим управлінням ГУ ДФС у Полтавській області розслідується кримінальне провадження №32019170000000017, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.02.2019 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 212 КК України за фактом ухилення службовими особами ТОВ "Укр Альфа Інвест" від сплати податку на додану вартість.

Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 06.03.2018 у справі N2а-9375/11/1370, від 13.03.2018 у справі N 826/13582/13-а, від 27.03.2018 у справі N816/809/17, суди вказали, що факт відкриття кримінального провадження не є беззаперечним та достатнім фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених відповідним контрагентом.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним для ознайомлення, в ухвалах Київського районного суду м. Полтави від 03.03.2020 та від 06.03.2020 у справі N 552/1346/19 міститься посилання на те, що відповідне кримінальне провадження N 32019170000000017, яке внесене до ЄРДР 22.02.2019 року за ч. 2 ст. 212 КК України закрито 27.11.2019 року на підставі ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України.

У свою чергу, відповідачем не надано суду будь-яких інших належних доказів про те, що ТОВ «Укр Альфа Інвест» здійснювало протиправну, злочинну діяльність, що спрямована на формування необґрунтованої податкової вигоди, і що позивач був обізнаний про можливий незаконний характер такої діяльності його контрагентів.

Як вбачається, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків.

Твердження контролюючого органу про те, що контрагенти позивача не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо постачальників позивача та дослідження первинних документів.

Більше того, колегія суддів уважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі № 826/14549/15, від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі № 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі № 140/1845/19 згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Посилання відповідача на відсутність реального характеру спірних господарських операцій, з огляду на ненадання позивачем окремих документів на підтвердження їх здійснення та наявність недоліків у їх оформленні, Верховний Суд оцінює критично та зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Необхідно зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах.

Подібні висновки міститься в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №804/939/16, від 26.06.2018 у справі №826/3006/14, від 06.11.2018 у справі № К/9901/3443/18.

Усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 вказала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

На підставі встановлених обставин та досліджених доказів, суди констатували, що в акті перевірки відсутні будь-які докази на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки договори укладені між позивачем та контрагентами націлені на здійснення підприємницької діяльності та пов`язані з рухом активів підприємств. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суди дійшли висновку, що факт існування реальних господарських правовідносин позивача з наведеними контрагентами, обумовлених спірними договорами, підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів посвідчується належним чином оформленими податковими накладними. Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано.

Поряд з цим, відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.

Як вбачається, викладаючи висновки в акті перевірки, відповідач жодними належними доказами в розумінні КАС України не довів обставин, що мали наслідком виникнення зазначених припущень у відповідача та потягли за собою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Верховний Суд також вважає, що доводи касаційної скарги в частині незгоди позивача з висновками судів попередніх інстанцій щодо безтоварності господарських операцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Наведені позивачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор).

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, відповідач у касаційній скарзі не обґрунтував незгоду з таким висновком, порушення судами норм права не доведено.

Кодекс адміністративного судочинства України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, Суд зауважує, що обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Також, виходячи з окреслених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту, а тому до їх переоцінки Верховний Суд не вдається у разі відсутності підстав, визначених підпунктами 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС України.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 343 349 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі №120/4244/19-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду