ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 120/4268/19-а
адміністративне провадження № К/990/20080/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
до Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»
про стягнення заборгованості
за касаційною скаргою Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду у складі судді Бошкової Ю.М. від 10 листопада 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Залімського І.Г., Мацького Є.М., Сушка О.О. від 21 березня 2022 року,
У С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2019 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі - НКРЕКП, позивач) звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (далі - КП «Вінницяміськтеплоенерго», відповідач) у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила суд стягнути з КП «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість у розмірі 3 547 846,67 грн.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 3 липня 2019 року по 18 липня 2019 року НКРЕКП проведено перевірку дотримання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, за результатами якої складено акти № 242, 243, 244, 245, 246. На підставі зазначених актів винесено постанови № 1639 про накладення штрафу за порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії в сумі 85 000,00 грн; № 1640 про накладення штрафу за несплату внесків на регулювання та здійснення заходів державного регулювання в сумі 572,50 грн; № 1641 про накладення штрафу за порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання в сумі 1 700 000,00 грн; № 1642 про накладення штрафу за порушення Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії в сумі 85000,00 грн. Станом на момент подачі позову загальна сума, що підлягає стягненню становить 3 741 145,00 грн; у добровільному порядку сплачена не була, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2022 року, позов задоволено.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем штрафні санкції та пеню на загальну суму 3 547 846,67 грн не сплачено, підстави сплати відповідачем суми штрафних санкцій та пені підтверджено наявними у матеріалах справи доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2022 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, КП «Вінницяміськтеплоенерго» звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
6. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано положення частини п`ятої статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», пункту 19 Правил надання поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (далі - Правила № 270), у зв`язку з чим дійшли неправильних висновків про доведеність факту направлення відповідачу копій постанов про накладення штрафів. Скаржник вказує, що позивач порушив порядок надіслання постанов про накладення штрафу, оскільки направив лист без опису вкладення, а тому твердження судів попередніх інстанцій про отримання 12 серпня 2019 року копій саме чотирьох постанов про накладення штрафу, на думку скаржника, є безпідставними.
7. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, яку мотивує відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме - щодо визначення моменту, з якого починається відлік 30-денного строку на добровільне виконання суб`єктом господарювання рішення НКРЕКП про накладення штрафної санкції у разі порушення НКРЕКП порядку направлення відповідного рішення суб`єкту господарювання.
8. Від НКРЕКП надійшов відзив на касаційну скаргу КП «Вінницяміськтеплоенерго», в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими, оскільки суди дійшли правильних висновків про те, що НКРЕКП вжила усіх заходів для направлення відповідачу постанов про накладення штрафу, які він отримав 12 серпня 2019 року, але не виконав у добровільному порядку у повній мірі; просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. Касаційну скаргу подано до суду 1 серпня 2022 року.
10. Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в адміністративній справі № 120/4268/19-а, витребувано матеріали справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу КП «Вінницяміськтеплоенерго».
11. Представником КП «Вінницяміськтеплоенерго» подано клопотання про зупинення виконання рішень судів першої та апеляційної інстанцій до закінчення перегляду справи у касаційному порядку, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2022 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що постановою № 1639 від 1 серпня 2019 року «Про накладення штрафу на КП «Вінницяміськтеплоенерго» за порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання» накладено штраф у розмірі 85 000,00 грн за порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії.
13. Постановою № 1640 від 1 серпня 2019 року «Про накладення штрафу на КП «Вінницяміськтеплоенерго» за несплату внесків на регулювання та здійснення заходів державного регулювання» накладено штраф у розмірі 572,50 грн за несплату внесків на регулювання протягом І-ІV кварталів 2018 року.
14. Постановою № 1641 від 1 серпня 2019 року «Про накладення штрафу на КП «Вінницяміськтеплоенерго» за порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання» накладено штраф у розмірі 1 700 000,00 грн за порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії.
15. Постановою № 1642 від 1 серпня 2019 року «Про накладення штрафу на КП «Вінницяміськтеплоенерго» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання» накладено штраф у розмірі 85 000,00 грн.
16. Постанова № 1641 від 1 серпня 2019 року була предметом судового оскарження у справі за позовом КП «Вінницяміськтеплоенерго» до НКРЕКП про визнання протиправною та скасування постанови.
17. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року апеляційну скаргу КП «Вінницяміськтеплоенерго» залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2020 року, яким відмовлено у задоволенні позову КП «Вінницяміськтеплоенерго» про визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП № 1641 від 1 вересня 2019 року, - без змін.
18. Постанови НКРЕКП від 1 серпня 2019 року № № 1639, 1640, 1641 направлено на адресу відповідача 6 серпня 2019 року, а постанову від 1 серпня 2019 року № 1642 направлено на адресу відповідача 7 серпня 2019 року, що підтверджується копіями реєстраційних карток від 6 серпня 2019 року, копіями списків відправлення по Україні від 6 серпня 2019 року та 7 вересня 2019 року; копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, згідно яких зазначені постанови вручено відповідачу 12 серпня 2019 року.
19. Зазначена сума штрафів та нарахованої пені відповідачем у повному обсязі сплачена не була.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
21. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
22. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
23. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
24. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2022 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на наступне.
25. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
27. Доводом касаційної скарги є неправильне застосування, на думку скаржника, судами першої та апеляційної інстанцій положень частини п`ятої статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», пункту 19 Правил № 270.
28. Неправильність застосування судами попередніх інстанцій вищезазначених правових норм скаржник вбачає у тому, що НКРЕКП надіслала постанови про накладення штрафу рекомендованими листами без опису вкладення, а тому неможливо визначити, які саме документи надійшли від позивача та, відповідно, були отримані відповідачем.
29. Скаржник стверджує, що ним отримано лише дві постанови про накладення штрафу, а суди попередніх інстанцій встановили обставини справи, зокрема, факт отримання відповідачем усіх чотирьох постанов про накладення штрафу 12 серпня 2019 року, на підставі неналежних доказів, а саме - копій реєстраційних карток від 6 серпня 2019 року № 419/14.1.1-19 та № 284/14.2.2-19, копій списків відправлення по Україні від 6 серпня 2019 року та 7 вересня 2019 року, копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, з яких не можливо встановити, які саме документи були отримані КП «Вінницяміськтеплоенерго».
30. На цій підставі скаржник зазначає також про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме - статей 73-76 КАС України, якими визначено, що докази, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
31. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.
32. Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» НКРЕКП (далі також - Регулятор) є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
33. Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Відповідно до частини другої цієї ж статті Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.
34. Відповідно до статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.
За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до посадових осіб суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор у 30-денний строк з дня складення акта перевірки розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.
Регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України «Про ринок електричної енергії», «Про ринок природного газу».
Суб`єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов`язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.
За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора.
Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до Державного бюджету України.
Протягом п`яти робочих днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати Регулятору документи, що підтверджують сплату штрафу.
У разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.
35. Зі змісту наведених норм законодавства вбачається, що НКРЕКП є органом, уповноваженим здійснювати державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних; у разі виявлення порушень у діях таких суб`єктів, застосовувати до них за результатом проведених перевірок санкції, у тому числі штрафні, виключний перелік яких визначений статтею 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», а також здійснювати інші заходи державного регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави.
36. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 826/3880/18, від 28 вересня 2020 року у справі № 812/225/17, від 21 квітня 2021 року у справі № 480/2675/20, від 26 травня 2021 року у справі № 824/266/20-а, від 8 липня 2021 року у справі № 160/1598/20, від 28 липня 2021 року у справах № 380/744/20 та № 280/160/20, від 13 серпня 2021 року у справі № 280/62/20 та від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21.
37. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 1 серпня 2019 року за результатом розгляду актів перевірки № № 242, 243, 244, 245, 246 на засіданні НКРЕКП винесено постанови № № 1639, 1640, 1641, 1642 про накладення на КП «Вінницяміськтеплоенерго» штрафу за порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання; несплату внесків на регулювання та здійснення заходів державного регулювання; за порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання; за порушення Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії та за несвоєчасну сплату штрафу нараховано пеню.
38. Судами також встановлено, що відповідно до заяви про зменшення позовних вимог, позивач зазначив, що штраф, накладений постановою № 1639, був сплачений підприємством 5 листопада 2019 року; штраф, накладений постановою № 1640, сплачений підприємством в повному обсязі 30 жовтня 2019 року; штраф, накладений постановою № 1642, сплачений 28 листопада 2019 року, а постанову № 1641 оскаржено до суду.
39. З огляду на це, судами встановлено, що сума заборгованості у розмірі 3 547 846,67 грн, щодо якої позивач звернувся з позовом у цій справі, складається з: 62 434,35 грн пені за несвоєчасну сплату штрафу за постановою № 1639, 412,32 грн пені за несвоєчасну сплату штрафу за постановою № 1640, 85 000,00 грн пені за несвоєчасну сплату штрафу за постановою № 1642, та 1 700 000,00 штрафу за постановою № 1641 та 1 700 000,00 пені за несвоєчасну сплату штрафу за цією постановою.
40. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що постанови про накладення штрафу були направлені відповідачу двома конвертами - постанови № № 1639, 1640, 1641 разом в одному конверті, а постанова № 1642 - окремими конвертом; обидва поштові відправлення отримані відповідачем 12 серпня 2019 року.
41. На цій підставі суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки у встановлений частиною п`ятою статті 22 Закону «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» 30-денний строк з моменту отримання постанови про накладення штрафу відповідач у добровільному порядку не здійснив оплату, то НКРЕКП правомірно нараховано пеню у розмірі 1,5 відсотки від суми штрафу, але не більше розміру штрафної санкції, починаючи з 30 дня після отримання постанов № № 1639, 1640, 1641 та 1642 про накладення штрафу (11 вересня 2019 року) і до дати сплати штрафу (по постановах № № 1639, 1640 та 1642) або дати звернення до суду (по постанові № 1641).
42. Скаржник зазначає, що отримав лише дві постанови - №№ 1640 та 1642, а інші дві постанови не були ним отримані, з огляду на що вважає неправомірним відлік 30-денного строку на добровільну оплату штрафу за постановами №№ 1639 та 1641 з 12 серпня 2019 року.
43. Також скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій факт отримання постанов №№ 1639 та 1641 про накладення 12 серпня 2019 року встановлено на підставі недопустимих доказів, оскільки прийняті до уваги судами першої та апеляційної інстанцій докази не містять відомостей, встановлення яких входить до предмету доказування.
44. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
45. Частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
46. За змістом статей 73-76 КАС України докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності. Зокрема, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими є докази, одержані з дотриманням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
47. Предметом доказування у цій справі є факт отримання відповідачем постанов № № 1639, 1640, 1641 та 1642 про накладення штрафу 12 серпня 2019 року та, відповідно, наявність підстав для відліку від цієї дати 30-денного строку на добровільну сплату штрафних санкцій.
48. Зокрема, суди першої та апеляційної інстанцій встановили факт отримання відповідачем зазначених постанов про накладення штрафу 12 серпня 2019 року на підставі таких доказів, копії яких знаходяться у матеріалах справи: реєстраційних карток від 6 серпня 2019 року № 419/14.1.1-19 та № 284/14.2.2-19 із зазначенням переліку документів, що передаються на відправлення до поштового відділення (постанови № № 1639, 1640, 1641 зазначені у реєстраційній картці № 419/14.1.1-19 та постанова № 1642 - у реєстраційні картці № 284/14.2.2-19), списків відправлення по Україні від 6 серпня 2019 року та 7 вересня 2019 року з відбитком печатки Укрпошти відповідно 6 та 7 серпня 2019 року про прийняття від НКРЕКП поштових відправлень, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, згідно яких зазначені повідомлення вручено відповідачу 12 серпня 2019 року.
49. Пунктом 2 Правил № 270 визначено такі поняття:
повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача;
приймання поштового відправлення, поштового переказу - виробнича операція, яка полягає в оформленні поштового відправлення, поштового переказу, що подаються для пересилання;
рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок «M», які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення;
штриховий кодовий ідентифікатор - штрихова позначка, побудована за певними правилами і призначена для автоматичної ідентифікації реєстрованих поштових відправлень.
50. Відповідно до пунктів 11 та 17 Правил № 270 поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
Внутрішні реєстровані поштові відправлення (крім прямих контейнерів), поштові перекази можуть прийматися для пересилання з рекомендованим повідомленням про їх вручення в письмовому вигляді, через смс-повідомлення або повідомлення, що підтримуються засобами Інтернету, на вибір користувача.
51. Пунктом 19 Правил № 270 передбачено, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
52. Згідно з пунктами 21, 66, 67 та 73 Порядку № 270 адресат реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу інформується про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу через смс-повідомлення, повідомлення, що підтримується засобами Інтернету, або повідомлення у паперовому вигляді за встановленим оператором поштового зв`язку зразком.
У разі відправлення згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список в електронному вигляді за формою, визначеною оператором поштового зв`язку. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії (згрупованих за способом пересилання), що включаються до одного списку, та кількість таких списків визначаються оператором поштового зв`язку.
Список засвідчується підписом відправника. Якщо відправником є юридична особа, список згрупованих внутрішніх рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей засвідчується підписом відповідального працівника цієї особи, список згрупованих внутрішніх листів та бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, прямих контейнерів, поштових переказів - підписами керівника та головного бухгалтера. Підписи скріплюються відповідними печатками (за наявності).
Під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток календарного штемпеля.
52. Зі змісту наведених положень Правил № 270 вбачається, що однією із форм поштового відправлення є рекомендоване поштове відправлення, яке може прийматися з описом вкладення або без такого. Оформлення поштового відправлення здійснюється у встановленому порядку з проставленням на відповідному відправленні штрихового кодового ідентифікатора, що засвідчує реєстрацію поштового відправлення. Якщо відправник - юридична особа формує згруповані поштові відправлення, то він складає їх список у встановленій формі, який скріплюється підписами уповноваженої особи та печаткою. Дата приймання кореспонденції поштовим відділенням засвідчується календарним штемпелем. Якщо поштове відправлення оформлене з рекомендованим повідомленням про вручення, то відправник відправлення, після його отримання адресатом, інформується у встановленому порядку про дату вручення такого повідомлення.
53. Оскільки реєстраційні картки від 6 серпня 2019 року № 419/14.1.1-19 та № 284/14.2.2-19 із зазначенням переліку документів, що передаються на відправлення до поштового відділення, списки відправлення по Україні від 6 серпня 2019 року та 7 вересня 2019 року з відбитком печатки Укрпошти, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень відповідають встановленим вище вимогам до їх оформлення, з них вбачається відправлення конкретних постанов про накладення штрафу, колегія суддів доходить висновку про те, що доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме - положень статей 73-76 КАС України, у зв`язку із встановленням фактичних обставин справи на підставі недопустимих доказів, не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими.
54. З огляду на те, касаційне провадження у справі відкрито у зв`язку на відсутністю правового висновку Верховного Суду стосовно способу застосування положень частини п`ятої статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» у системному зв`язку з положеннями Правил № 270, Суд зазначає, що цю норму необхідно розуміти так, що обов`язок суб`єкта господарювання, на якого накладено штраф, сплатити у добровільному порядку суму штрафу у 30-денний строк з моменту отримання постанови про накладення штрафу кореспондує з обов`язком НКРЕКП надіслати суб`єкту господарювання засобами поштового зв`язку або іншим дозволеним законодавством способом постанову про накладення штрафу; у разі, якщо така постанова надсилається у формі поштового відправлення з рекомендованим повідомленням про вручення, то датою вручення постанови про накладення штрафу та, відповідно, відліку 30-денного строку на добровільну оплату штрафу є дата, вказана у рекомендованому повідомленні про вручення.
55. Колегія суддів також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскарження у судовому порядку у справі № 640/17636/19 постанови НКРЕКП № 1641 про накладення штрафу не перешкоджає стягненню з відповідача суми штрафу та пені за цією постановою, з огляду на наступне.
56. Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 5 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» рішення Регулятора можуть бути оскаржені в судовому порядку. Оскарження рішень Регулятора не зупиняє їх виконання.
57. Положення абзацу другого частини третьої статті 5 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» потрібно застосовувати у системному зв`язку з іншими нормами цього Закону, а також положеннями Конституції України, зокрема, статтями 19 та 68.
58. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
59. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків. У той же час, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
60. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 30 березня 2021 року у справі № 380/1563/20, від 21 вересня 2021 року у справі № 420/4649/19, від 1 лютого 2022 року у справі № 280/8281/20, від 1 червня 2022 року у справі № 620/5996/21 та від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20.
61. Частиною дев`ятою статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачено, що рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
62. У постанові Верховного Суду від 19 серпня 2022 року у справі № 160/4933/20 викладено правовий висновок щодо порядку застосування частини третьої статті 5 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», відповідно до якого суб`єкт господарювання зобов`язаний виконати рішення Регулятора у встановлений строк; у разі незгоди з таким рішенням суб`єкт господарювання має гарантоване право на його оскарження у судовому порядку, в тому числі, користуватися всіма процесуальними правами сторони у справі, передбаченими КАС України, проте, таке оскарження не зупиняє дії рішення Регулятора та не позбавляє останнього права на звернення до суду з позовом про примусове стягнення із суб`єкта господарювання добровільно несплаченої суми штрафу.
63. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у справі № 640/17636/19 за позовом КП «Вінницяміськтеплоенерго» про визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП № 1641 від 1 серпня 2019 року рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2020 року, залишеним постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року, відмовлено у задоволенні позову.
64. Крім того, як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Верховного Суду від 22 лютого 2022 року касаційну скаргу КП «Вінницяміськтеплоенерго» задоволено частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 640/17636/19 скасовано та направлено справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
65. Тобто станом на момент розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій та у суді касаційної інстанції рішення у справі № 640/17636/19, яким завершено розгляд цієї справи, ухвалено не було.
66. З огляду на зазначене, оскарження у судовому порядку постанови НКРЕКП № 1641 від 1 серпня 2019 року не зупиняє її виконання.
67. На цій підставі, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 3 547 846,67 грн за постановами № № 1639, 1640, 1641 та 1642, яка складається з суми штрафу та пені за несвоєчасну сплату штрафних санкцій, оскільки судами встановлено на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів отримання відповідачем цих постанов 12 серпня 2019 року та несплату штрафу у добровільному порядку у 30-денний строк після цієї дати.
68. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій. У ній також не наведено інших міркувань, які не були б предметом перевірки судів попередніх інстанцій та щодо яких не наведено мотивів відхилення відповідного аргументу.
69. Оскільки колегія суддів не вбачає неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи та прийняття рішення, то відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає такі рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
70. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
71. Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.
72. ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі «Якущенко проти України», заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23), «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58), «Бендерський проти України» (заява N 22750/02, пункт 42)).
73. Крім того, у пункті 60 рішення «Helle v. Finland» (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.
74. Також у пункті 71 рішення у справі «Peleki v. Greece» (заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (рішення у справі «Moreira Ferreira v. Portugal» (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.
75. До того ж, у пункті 80 рішення у справі «Perez v. France» (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі «Artico v. Italy», заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (рішення у справі «Van de Hurk v. the Netherlands», заява № 16034/90, пункт 59).
76. Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcia Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. the Netherlands» (заява № 16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.
77. Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях «Ruiz Torija v. Spain» (заява №18390/91, пункт 29), «Higgins and others v. France» (заява № 20124/92, пункт 42), «Бендерський проти України» (заява № 22750/02, пункт 42) та «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03, пункт 54).
78. Так, у пункті 54 рішення «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.
79. Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка ухвалює рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
80. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
81. З огляду на те, що касаційний суд залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то у силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 344 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» залишити без задоволення.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді Н.В. Коваленко
В.М. Шарапа