ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 120/4628/18-а
адміністративне провадження № К/9901/35898/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І. В.
суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Чернюк А. Ю. від 09.08.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Курка О. П., суддів: Білої Л. М., Гонтарука В. М. від 27.11.2019
у справі №120/4628/18-а
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2
до Міністерства оборони України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Вінницький обласний військовий комісаріат,
про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі також позивачі) звернулися до суду із адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі також відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Вінницький обласний військовий комісаріат, в якому просили: визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, №88 від 31.08.2018 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 ; зобов`язати Міністерство оборони України виплатити членам сім`ї загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 передбачену статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження військової служби у військовому резерві у розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму доходів громадян станом на 1 січня року, у якому здійснюватиметься виплата, у рівних частках дружині ОСОБА_1 , та матері ОСОБА_2 .
2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019, у задоволенні позову відмовлено.
3. 23.12.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивачів на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019, в якій просять їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
4. Ухвалою Верховного Суду від 26.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
5. 23.01.2020 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні такої.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що солдат ОСОБА_3 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія-електрика центру прив`язки 1 польового вузла зв`язку.
7. 16.08.2017 під час виконання обов`язків військової служби ОСОБА_3 загинув, у зв`язку із чим на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 16.08.2017 проведено службове розслідування.
8. Згідно з актом про результати службового розслідування по факту смерті внаслідок дорожньо-транспортної пригоди солдата ОСОБА_3 від 01.09.2017 та витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 347 від 01.09.2017 солдат ОСОБА_3 отримав травму, яка призвела до смерті, пов`язану із виконанням обов`язків військової служби.
9. Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області підполковника міліції Бірюкова Є.О. від 25.04.2018 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160000000734 від 16.08.2017, закрито. Згідно з вказаною постановою відповідно до зібраних у кримінальному провадженні доказів слідчий дійшов висновку про те, що причиною ДТП, яка призвела до спричинення смерті пішохода ОСОБА_3 , є порушення пішоходом Правил дорожнього руху України.
10. 17.11.2017 позивачі звернулися до Вінницького обласного військового комісаріату через Калинівський районний військовий комісаріат із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю чоловіка та сина відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в порядку та на умовах, визначених Порядком № 975.
11. 17.11.2017 Вінницьким обласним військовим комісаріатом направлено Міністерству оборони України висновок із усіма необхідними документами про те, що позивачі мають право на виплату одноразової грошової допомоги.
12. 24.01.2018 листом начальника управління організаційного та соціальних виплат Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/6/133 від 15.01.2018 зазначений висновок та усі документи повернуті у військкомат. Підставою повернення стала відсутність документів слідчих органів або дорожньої автоінспекції щодо порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху.
13. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.08.2018 у справі №802/1513/18-а визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у непризначенні одноразової грошової допомоги дружині - ОСОБА_1 , матері - ОСОБА_2 загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 ; зобов`язано Міністерство оборони України виплатити членам сім`ї загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 передбачену статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження військової служби у військовому резерві, у розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму доходів громадян у рівних частках дружині ОСОБА_1 , матері ОСОБА_2 .
14. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 у справі №802/1513/18-а, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 13.06.2019, апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково: рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.08.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії в частині зобов`язання Міністерства оборони України виплатити членам сім`ї загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 передбачену статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження військової служби у військовому резерві, у розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму доходів громадян у рівних частках дружині ОСОБА_1 , матері ОСОБА_2 скасовано; у цій частині прийнято постанову, якою зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо виплати членам сім`ї загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 передбачену статтею 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження військової служби у військовому резерві, у розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму доходів громадян. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
15. Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що Міністерство оборони України у встановленому порядку не розглянуло заяву позивачів та не прийняло рішення щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги, чим допустило порушення права на належний розгляд поданої ними заяви та документів і прийняття відповідного рішення з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги. Крім того, Сьомий апеляційний адміністративний суд зазначив, що судом першої інстанції всупереч вимогам Кодексу адміністративного судочинства України не було вжито жодних дій з приводу отримання інформації щодо обставин, які мають пряме відношення до даної адміністративної справи та надання їм оцінки (постанови слідчого про закриття кримінального провадження стосовно смерті ОСОБА_3 ), не надано вказаній постанові оцінки, що не дозволяє зробити висновок про безумовне зобов`язання виплатити позивачам компенсації.
16. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О. від 06.03.2019 у справі № 520/3112/19, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.04.2019, відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області Бірюкова Є. О. про закриття кримінального провадження №12017160000000734 від 25.04.2018. Ухвала набрала законної сили.
17. Судом апеляційної інстанції досліджено докази, здобуті під час досудового розслідування кримінального провадження, а саме: протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16.08.2017, висновок № 001191 від 16.08.2017 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння ОСОБА_4 , протоколи допиту свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , неповнолітнього свідка ОСОБА_9 , протокол допиту потерпілої ОСОБА_1 , висновок автотехнічної експертизи №516-А від 26.09.2017 з дослідження технічного стану транспортного засобу, яким керував ОСОБА_4 , висновок транспортно-трасологічної експертизи №517-А від 26.09.2017, висновок судово-медичної експертизи №929-2718/17 від 12.09.2017, висновок автотехнічної експертизи з дослідження обставин та механізму ДТП №17-867 від 03.11.2017, висновок №26229/3245 від 10.04.2018 комплексної судової автотехнічної експертизи та експертизи відеозапису та звукозапису і вказано, що підстав для визнання зазначених доказів недопустимими в ході апеляційного розгляду не встановлено, вони повністю узгоджуються між собою та підтверджують висновок про те, що ОСОБА_3 переходив дорогу «Київ-Одеса» у невстановленому місці, автомобіль «BMW 325» під керуванням ОСОБА_4 рухався зі швидкістю у межах, встановлених для даної ділянки норм швидкості, водій ОСОБА_4 з моменту виникнення небезпеки руху не мав можливості запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_3 .
18. Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 88 від 31.08.2018, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги матері та дружині загиблого 16.08.2017 внаслідок травми, пов`язаної з виконанням служби, солдата строкової служби ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що смерть військовослужбовця є наслідком дорожньо-транспортної пригоди в результаті порушення правил дорожнього руху, тобто внаслідок адміністративного правопорушення.
19. Не погоджуючись із рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого зазначеним вище протоколом про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, позивачі звернулися до суду з цим позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
20. В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Постанова слідчого про закриття провадження не є документом, який свідчить про те, що смерть військовослужбовця настала внаслідок вчинення ним адміністративного правопорушення, оскільки винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також КУпАП) встановлюється при розгляді справи про адміністративне правопорушення особою або органом, уповноваженим на це. Разом з тим, згідно статті 283 КУпАП єдиним об`єктивним доказом про вчинення адміністративного правопорушення є постанова, винесена відповідним органом, який уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення.
21. Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що з урахуванням належних та допустимих доказів щодо реальних обставин загибелі ОСОБА_3 , отриманих у ході досудового розслідування, Комісія дійшла висновку про відмову у призначенні спірної допомоги на підставі статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення. Дії ОСОБА_3 охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 127 КУпАП. Таким чином, між протиправними діями ОСОБА_3 , встановленими старшим слідчим в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області підполковником ОСОБА_10 , та його загибеллю існує причинний зв`язок, який спричинив настання наслідків у вигляді смерті військовослужбовця.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
22. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), зокрема, документ, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства. Зазначений перелік документів є вичерпним, подання яких покладається на позивачів. У позивачів відсутній документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, а відтак законними є дії відповідача щодо відмови у виплаті грошової допомоги. Відповідно до зібраних у кримінальному провадженні доказів старшим слідчим в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області підполковником міліції ОСОБА_10 встановлено, що причиною дорожньо-транспортної пригоди, яка призвела до спричинення смерті пішохода ОСОБА_3 , було порушення самим пішоходом вимог пунктів 4.7, 4.14 «а», «б», «г» Правил дорожнього руху України. Встановлені під час розслідування кримінального провадження фактичні обставини загибелі ОСОБА_3 також узгоджуються з матеріалами службового розслідування даного факту, проведеного на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 16.08.2017 № 686. Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
23. Позивачі у касаційній скарзі не погоджуються з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що судами не досліджено матеріали кримінального провадження та службового розслідування в тій мірі, яка б давала можливість стверджувати про об`єктивність проведених розслідувань. Посилання судів на те, що провадження неможливе у випадку смерті особи, не дає підстав стверджувати про вчинення особою адміністративного правопорушення. Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Судами не зазначено, яку саме норму законодавства порушено ОСОБА_3 та не встановлено наявність причинного зв`язку між адміністративним правопорушенням та загибеллю ОСОБА_3 . Відповідно до статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначальним є наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, а не фактичні обставини загибелі. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження стосовно іншої особи не є належним доказом вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, а відтак правомірності рішення суб`єкта владних повноважень. Помилковим є посилання суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду у справі №760/9519/17. Суди безпідставно послались на неподання позивачами документ, який би свідчив про причини і обставини смерті та підтверджував би, що загибель (смерть) не пов`язана із вчиненням ОСОБА_3 адміністративного правопорушення. Законодавством не визначено, який це повинен бути документ, а тому у позивача відсутній обов`язок надання такого. Позивачами надано копію лікарського свідоцтва про смерть, згідно з яким смерть ОСОБА_3 настала внаслідок травм, отриманих внаслідок наїзду легкового автомобіля. Судді апеляційної інстанції були упередженими під час розгляду справи, про що свідчить оголошення ними технічних перерв під час розгляду справи, а також те, що постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 у справі №802/1513/18, якою скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалене на користь позивачів, постановлена колегією суддів, до складу якої входили судді, які беруть участь у цій справі, а саме: ОСОБА_11 та Біла Л. М., однак такими не було заявлено про самовідвід. Також судом апеляційної інстанції порушено принцип безсторонності, оскільки у судове засідання, призначене на 27.11.2019 представник позивачів не мав змоги прибути, так як перебував у іншому судовому засіданні. Натомість суд провів судові дебати та видалився до нарадчої кімнати, не заслухавши виступ представника позивача та вирішивши справу без дотримання принципу пропорційності.
24. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що не погоджується із доводами, викладеними у ній, а відтак така задоволенню не підлягає.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
26. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
28. Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
29. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
30. Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і далі також в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
31. Відповідно до пункту 2 частини першої та частини другої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти. Дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
32. Згідно з положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
33. Згідно з положеннями пунктів 1-3 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби; смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.
34. Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.
35. Частиною дев`ятою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
36. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається Порядком № 975 (тут і далі також в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
37. Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
38. Відповідно до пункту 10 Порядку № 975 члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
39. До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); довідки органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста; сторінок паспортів повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи. які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні.
40. Згідно пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
41. Частиною першою статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
42. Аналогічні положення закріплені у пункті 19 Порядку № 975.
43. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 88 від 31.08.2018, зроблено висновок, що смерть солдата строкової служби ОСОБА_3 є наслідком дорожньо-транспортної пригоди в результаті порушення правил дорожнього руху, тобто внаслідок адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 127 КУпАП.
44. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з актом про результати спеціального розслідування, затвердженим командиром військової частини НОМЕР_2 від 01.09.2017, солдат ОСОБА_3 , перетинаючи дорогу у невстановленому місці, не помітив легковий автомобіль, який на великій швидкості здійснив наїзд на військовослужбовця, в результаті чого останній загинув на місці.
45. Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області підполковника міліції Бірюкова Є.О. від 25.04.2018 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160000000734 від 16.08.2017, закрито у зв`язку з встановленням відсутності в діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України.
46. З постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 25.04.2018 вбачається, що ОСОБА_3 вирішив перетнути проїзну частину автодороги «Київ-Одеса» поза населеними пунктами в умовах необмеженої видимості, у невстановленому для переходу місці, де відсутні пішохідні переходи та перехрестя, а проїзна частина має по три смуги руху у протилежних напрямках та бетонне огородження по середині дороги. Військовослужбовець заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації не вжив, не переконався, що його маневр буде безпечним для нього самого і не створить небезпеки для інших учасників дорожнього руху. В порушення вимог Правил дорожнього руху України, не дочекавшись доки транспортні засоби, які рухалися по проїзній частині будуть знаходитися на безпечній відстані та дорогу буде добре видно в обидва боки, пішохід ОСОБА_3 почав перетинати автодорогу, не упевнившись у відсутності небезпеки у вигляді автомобіля під керуванням ОСОБА_4 . У невстановленому для переходу місці, в умовах необмеженої видимості, не маючи переваги у русі, пішохід ОСОБА_3 не утримався від виходу на проїзну частину, тим самим поставивши себе у небезпечний стан, вибіг на автодорогу, переліз через бетонну огорожу та продовжив перетин половини проїзної частини, рухаючись з лівого боку, а коли вже знаходився на середині половини проїзної частини, раптово, змінив напрямок руху в напрямку бетонного огородження, розташованого по середині автодороги, через що водій автомобіля під керуванням ОСОБА_4 був позбавлений будь-якої об`єктивної можливості уникнути наїзду на пішохода.
47. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю. О. від 06.03.2019 у справі № 520/3112/19 відмовлено у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.04.2019 апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 залишено без задоволення.
48. Судом апеляційної інстанції досліджено докази, здобуті під час досудового розслідування кримінального провадження, а саме: протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16.08.2017, висновок № 001191 від 16.08.2017 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння ОСОБА_4 , протоколи допиту свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , неповнолітнього свідка ОСОБА_9 , протокол допиту потерпілої ОСОБА_1 , висновок автотехнічної експертизи №516-А від 26.09.2017 з дослідження технічного стану транспортного засобу, яким керував ОСОБА_4 , висновок транспортно-трасологічної експертизи №517-А від 26.09.2017, висновок судово-медичної експертизи №929-2718/17 від 12.09.2017, висновок автотехнічної експертизи з дослідження обставин та механізму ДТП №17-867 від 03.11.2017, висновок №26229/3245 від 10.04.2018 комплексної судової автотехнічної експертизи та експертизи відеозапису і звукозапису та зазначено, що вказані докази повністю узгоджуються між собою та підтверджують висновок про те, що ОСОБА_3 переходив дорогу «Київ-Одеса» у невстановленому місці, автомобіль «BMW 325» під керуванням ОСОБА_4 рухався зі швидкістю у межах, встановлених для даної ділянки норм швидкості, водій ОСОБА_4 з моменту виникнення небезпеки руху не мав можливості запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_3 .
49. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, виходили також з того, що відповідно до зібраних у кримінальному провадженні доказів старшим слідчим в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області підполковником міліції ОСОБА_10 встановлено, що причиною дорожньо-транспортної пригоди, яка призвела до спричинення смерті пішохода ОСОБА_3 , було порушення пішоходом вимог пунктів 4.7, 4.14 «а», «б», «г» Правил дорожнього руху України. Встановлені під час розслідування кримінального провадження фактичні обставини загибелі ОСОБА_3 узгоджуються з матеріалами службового розслідування даного факту, проведеного на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 16.08.2017 № 686. Будь-яких інших доказів, які б спростували наведені вище обставини фактичної загибелі ОСОБА_3 внаслідок порушення ним самим правил дорожнього руху та свідчили про наявність вини в його смерті з боку інших учасників дорожнього руху, зокрема, водія автомобіля «BMW 325» ОСОБА_4 , позивачами не надано.
50. Згідно з вимогами пунктів 4.7, 4.14 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч. Пішоходам забороняється, зокрема, виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід; затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов`язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху.
51. Відповідно до статті 127 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_3 ) непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху тягнуть за собою попередження або накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
52. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що ні нормами Кримінального кодексу України, ні Кримінального процесуального кодексу України, ні Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено права складання протоколу про адміністративні правопорушення або провадження досудового розслідування відносно померлої особи.
53. Так, за змістом пункту 5 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження необхідним для реабілітації померлого.
54. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок смерті особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
55. Зважаючи на наведене, колегія суддів зауважує, що у цьому випадку за встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, неможливість фіксації факту адміністративного правопорушення та встановлення вини особи у його вчиненні, притягнення її до відповідальності згідно з процедурою, встановленою Кодексом України про адміністративні правопорушення, у зв`язку із її смертю (з урахуванням відомостей, викладених в постанові про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160000000734 від 16.08.2017, та судових рішеннях, якими за результатами дослідження доказів матеріалів цього кримінального провадження відмовлено у задоволенні скарг про скасування зазначеної постанови слідчого, а також з урахуванням даних, зафіксованих в матеріалах службового розслідування, проведеного на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 16.08.2017 № 686, та з огляду на те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичні обставини загибелі ОСОБА_3 , встановлені під час розслідування кримінального провадження, узгоджуються з матеріалами службового розслідування даного факту, проведеного на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 16.08.2017 № 686, та з урахуванням висновку відповідача про вчинення ОСОБА_3 факту адміністративного правопорушення) не може мати наслідком призначення та виплату позивачам одноразової грошової допомоги за умови вчинення загиблою особою адміністративного правопорушення.
56. Колегія суддів погоджується із доводами позивачів, що посилання судів на те, що провадження неможливе у випадку смерті особи, не дає підстав стверджувати про вчинення особою адміністративного правопорушення та що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Водночас колегія суддів зауважує, що в оскаржуваних судових рішеннях суди вирішували спір у межах позовних вимог і, відповідно, у цих межах встановлювали обставини справи та не вирішували питання про винуватість/невинуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення.
57. Колегія суддів відхиляє доводи позивачів щодо того, що рішення військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку травми ОСОБА_3 засвідчує відсутність в його діях протиправного діяння на момент отримання травм, що призвели до його загибелі, оскільки, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, військово-лікарська експертиза установлює, зокрема, причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), однак не встановлює і не може встановлювати причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення.
58. Колегія суддів наголошує, що документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. З огляду на заявницький характер відносин між особою, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги, та Міністерством оборони України, обов`язок довести зазначені обставини шляхом подання до комісії Міністерства оборони України достовірних документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) покладено на заявника. Такий документ не обов`язково повинен мати форму акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини, оскільки до уваги можуть бути взяті інші достовірні документи. Водночас колегія суддів зауважує, що невстановлення на законодавчому рівні конкретної назви та форми акта, який повинен бути поданий позивачами відповідачу, не свідчить про можливість ненадання такого або ж надання на підтвердження обставин поранення загиблого недостовірних документів. При цьому неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов`язку щодо їх витребовування.
59. Колегія суддів наголошує, що згідно з положеннями пункту 10 Порядку № 975 члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), зокрема, документ, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства.
60. Однак позивачами не надано відповідачу документа, що свідчить про причини та обставини загибелі ОСОБА_3 , зокрема про те, що вона не пов`язана із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення.
61. З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що факт притягнення чи непритягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення ним вимог правил дорожнього руху на можливість призначення позивачам спірної допомоги не впливає, оскільки визначальним в даному випадку є фактичні обставини його загибелі, а не сам факт притягнення його до відповідальності.
62. Щодо доводів позивачів, викладених у касаційній скарзі, про помилковість посилання суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду у справі №760/9519/17, колегія суддів погоджується із такими, оскільки обставини, що виникли у межах спірних правовідносин, не є подібними до тих, які суди встановили під час розгляду цієї справи, а саме у справі №760/9519/17 суди встановили, що смерть особи, яка настала у період виконання ним обов`язків військової служби, була наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння. Однак наявність посилань у рішенні суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду у справі №760/9519/17 не вплинула на правильність висновку суду щодо відсутності підстав для задоволення позову.
63. Колегія суддів відхиляє доводи позивачів, що судами не досліджено матеріали кримінального провадження та службового розслідування в тій мірі, яка б давала можливість стверджувати про об`єктивність проведених розслідувань, а також не встановлено наявність причинного зв`язку між адміністративним правопорушенням та загибеллю ОСОБА_3 , оскільки такі спрямовані на переоцінку доказів у справі і свідчать про незгоду відповідача із правовою оцінкою судів попередніх інстанцій щодо обставин справи, які суд встановив у процесі її розгляду. Водночас до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права. Позивачами не зазначено, які саме докази не врахували суди під час прийняття оскаржуваних судових рішень та які саме обставини такі докази могли б підтвердити.
64. Також безпідставними є доводи позивачів про упередженість суддів апеляційної інстанції під час розгляду справи з посиланням на те, що ними оголошувались технічні перерви у судових засіданнях та двома суддями ( ОСОБА_11 та Білою Л. М.) із складу колегії не було заявлено самовідвід, попри те, що ними було ухвалено постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 у справі №802/1513/18-а, якою скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалене на користь позивачів, оскільки наведена обставина не є підставою для самовідводу суддів згідно з положеннями статей 36 37 КАС України, а оголошення судом технічної перерви не може свідчити про упереджене ставлення суду до учасників справи.
65. Необгрунтованими є і доводи позивача про порушення судом апеляційної інстанції принципу безсторонності та пропорційності, так як у судове засідання, призначене на 27.11.2019, представник позивачів не мав змоги прибути і, відповідно, не був заслуханим у судових дебатах, оскільки перебував у іншому судовому засіданні, з огляду на те, що позивачами не заперечується той факт, що представнику позивача було відомо про дату, час та місце судового засідання, натомість клопотань про відкладення розгляду справи або про оголошення у судовому засіданні, призначеному на 27.11.2019, перерви до суду апеляційної інстанції не надходило. Більше того, представник позивача брав участь у судовому засіданні, призначеному на 13.11.2019, та мав змогу реалізувати свої процесуальні права. У даному контексті колегія суддів також зауважує, що у касаційній скарзі позивачами не обґрунтовано, яким чином допущене, на їх думку, судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, в чому саме мала полягати суть виступу представника позивачів у судових дебатах, чи у зв`язку з цим він був обмеженим у праві надати докази, якщо ж так, то які це докази, тощо.
66. Інші аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду позивача із правовою оцінкою судів попередніх інстанцій щодо обставин справи, які суд встановив у процесі її розгляду. Водночас, за приписами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
67. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
68. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
69. Суд при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
70. На підставі викладеного Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
71. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341, 349 350 356 359 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді: Я. О. Берназюк
Н. В. Коваленко