ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2022 року
м. Київ
справа № 120/4765/21-а
адміністративне провадження № К/9901/42705/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів: Кашпур О.В., Шевцової Н.В.,
розглянув в порядку письмового провадження справу № 120/4765/21-а
за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року (суддя-доповідач - Біла Л.М., судді: Гонтарук В.М., Курко О.П.)
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Державної казначейської служби України, допущені нею при розгляді заяви ОСОБА_1 від 21 серпня 2020 року, у якій вона просила здійснити на її користь безспірне списання коштів державного бюджету на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2020 року у справі № 127/3025/20, яким постановлено стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 грн за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України;
- зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити безспірне списання коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2020 року у справі №127/3025/20, яким постановлено стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 грн за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності протиправної бездіяльності чи дій відповідача при розгляді заяви ОСОБА_1 від 21 серпня 2020 року, а також відсутності правових підстав в частині зобов`язання відповідача здійснити безспірне списання коштів державного бюджету не користь позивача, оскільки таке списання здійснюється відповідно до Порядку №845 в порядку черговості надходження документів до Казначейства та в межах бюджетних призначень.
05 серпня 2021 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
13 вересня 2021 року ОСОБА_1 до Сьомого апеляційного адміністративного суду подано заяву про відмову від позовних вимог, згідно якої просила прийняти відмову від наступних вимог (нумерація вказана як у позові):
2. Зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити безспірне списання коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2020 року у справі №127/3025/20, яким постановлено стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 грн за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України;
3. Зобов`язати Державну Казначейську службу України на підставі статті 382 КАС України подати у місячний строк, з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі, звіт про виконання цього судового рішення.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про відмову від частини вимог апеляційної скарги.
Прийнято відмову ОСОБА_1 від частини вимог апеляційної скарги на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року у справі №120/4765/21-а.
Апеляційне провадження, відкрите в адміністративній справі №120/4765/21-а за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в частині вимог, а саме: щодо зобов`язання Державної казначейської служби України здійснити безспірне списання коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2020 року у справі № 127/3025/20, яким постановлено стягнути з держави Україна на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 грн за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України та щодо зобов`язання Державної казначейської служби України на підставі статті 382 КАС України подати у місячний строк, з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі, звіт про виконання цього судового рішення, закрито.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року залишено без змін рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Скаржником оскаржується ухвала суду апеляційної інстанції від 15 вересня 2021 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти відмову позивача від позовних вимог, визнати нечинним рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року та закрити провадження у справі у частині позовних вимог.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права (статті 305 314 КАС України).
Позивачка зазначає, що 13 вересня 2021 року подала до суду апеляційної інстанції заяву про відмову від частини позовних вимог.
У разі відмови від позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 189 190 КАС України, якою одночасно визнає нечинним судове рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Проте, суд апеляційної інстанції виніс ухвалу, якою задовольнив заяву позивачки про відмову від частини вимог апеляційної скарги, апеляційне провадження в цій частині вимог закрив.
Підстав, з яких суд апеляційної інстанції виніс ухвалу про відмову саме від вимог апеляційної скарги, а не від частини позовних вимог, як просила позивачка, судом не мотивовано.
Таким чином, як зазначає скаржник, у суду апеляційної інстанції не було підстав застосовувати положення статті 305 КАС України, щодо закриття апеляційного провадження, однак він їх застосував, чим фактично ототожнив різні процесуальні дії, які передбачені різними нормами процесуального права.
Відповідачем відзив на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду.
Рух касаційної скарги
23 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року.
29 грудня 2021 року адміністративна справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою від 29 червня 2022 зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 30 червня 2022 року.
Нормативне регулювання. Висновки Верховного Суду.
Згідно з частиною першою статті 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.
Суд не приймає відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси (частина шоста статті 47 КАС України).
Згідно зі статтею 314 КАС України позивач може відмовитися від позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного провадження. У разі відмови від позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 189, 190 цього Кодексу, якою одночасно визнає нечинним судове рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Статтею 189 КАС України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.
У разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.
Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Отже, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача відмовитися від позову. Такі дії позивача не повинні суперечити закону та не повинні порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Разом з тим, як убачається з тексту оскаржуваної ухвали, 13 вересня 2021 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від частини вимог апеляційної скарги, проте у матеріалах справи така заява відсутня.
Водночас, 13 вересня 2021 року позивачкою була подана заява про відмову від частини позовних вимог (зобов`язання Державну казначейську службу України здійснити безспірне списання коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2020 року у справі №127/3025/20, яким постановлено стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 грн за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України; зобов`язання Державну Казначейську службу України на підставі статті 382 КАС України подати у місячний строк, з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі, звіт про виконання цього судового рішення), в якій ОСОБА_1 просила прийняти відмову від частини позовних вимог та закрити провадження у справі у частині цих вимог, а також зазначила, що наслідки відмови від позову і закриття провадження у справі в цій частині їй відомі.
Проте суд апеляційної інстанції не дослідив підстав та мотивів, з яких позивачка вирішила відмовитись від позову.
Окрім того, матеріали справи не містять доказів повідомлення інших учасників справи про розгляд такої заяви.
Статтею 8 КАС України визначено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Цей принцип реалізується, зокрема, наданням особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав і обов`язків, до яких, крім іншого, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.
Оскільки про розгляд заяви про відмову від позову у встановленому законом порядку інші учасники справи повідомлені не були, тому за їх відсутності апеляційний суд був позбавлений можливості з`ясування думки, зокрема, відповідача з приводу заявленої позивачем заяви. Вказане свідчить про неврахування апеляційним судом прав та інтересів інших учасників процесу при розгляді заяви про відмову від позову.
Разом з тим, задовольняючи заяву ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції не дослідив зміст наданої заяви, а також вимоги зазначені позивачкою у цій заяві, закрив апеляційне провадження на підставі статті 305 КАС України за відсутності клопотання особи, яка подала апеляційну скаргу ( ОСОБА_1 ) про відмову від скарги.
Викладене дає підстави стверджувати прo непoвнoту встанoвлення судом апеляційної інстанції всіх oбставин, щo мають значення для правильнoгo вирішення питання, щo такoж вказує на непідтвердження відпoвідних oбставин та фактів належними засoбами та у передбачений чинним закoнoдавствoм спoсіб.
Вказані oбставини залишилися пoза межами дoслідження судом апеляційної інстанції, щo, з урахуванням пoвнoважень суду касаційної інстанції (які не дають суду касаційної інстанції права дoсліджувати дoкази, встанoвлювати та визнавати дoведеними oбставини, щo не були встанoвлені в судoвoму рішенні), виключає мoжливість перевірки Верхoвним Судoм правильності виснoвків суду.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За змістом частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржуване судове рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасування ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи для продовження розгляду.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, а також за відсутності понесених судових витрат, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року скасувати, а справу передати для продовження розгляду до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська
Судді О.В. Кашпур
Н.В. Шевцова