ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 120/7317/21-а
касаційне провадження № К/990/5881/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Пасічник С.С.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 04.08.2021 (суддя Шаповалова Т.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2021 (головуючий суддя - Гонтарук В.М., судді - Біла Л.М., Курко О.П.) у справі за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
УСТАНОВИВ:
Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі - позивач, Управління, податковий орган) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача до бюджету податковий борг.
Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 28.07.2021 позов залишив без руху з підстав ненадання позивачем доказів надсилання/вручення рішень, на яких ґрунтується заявлена до стягнення сума податкового боргу, за адресою місця проживання відповідача та надав строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з моменту отримання ухвали суду шляхом надання до суду доказів надсилання/вручення рішень, на яких ґрунтується заявлена до стягнення сума податкового боргу, за адресою місця проживання відповідача.
Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 04.08.2021, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2021, позовну заяву повернув позивачу.
Повертаючи позовну заяву, суд керувався пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та дійшов до висновку, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк не надав доказів надсилання/вручення рішень, на яких ґрунтується заявлена до стягнення сума податкового боргу, за адресою місця проживання відповідача.
Позивачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій про повернення позовної заяви позивачу та направити справу для продовження розгляду. В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення судом норм процесуального права. Вважає, що судом безпідставно не враховано надані позивачем докази надсилання/вручення відповідачу вимогу про сплату податкового боргу за адресою позивача, яка значиться в облікових даних платника.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.04.2022 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 26.09.2023 - закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 27.09.2023.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
Спірним питанням є правомірність повернення скаржнику апеляційної скарги з підстав ненадання доказів надсилання/вручення відповідачу вимогу про сплату податкового боргу на виконання вимог ухвали суду першої інстанції про залишення позову без руху, що регулюється положеннями КАС України.
За правилами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.
Положення частини другої статті 44 КАС України покладають на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) та перевіряє позовну заяву на відповідність вимогам до позовної заяви, встановлених статей 160, 161 цього Кодексу.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (частина 1 статті 169 КАС України).
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Як установлено судами попередніх інстанцій, до суду першої інстанції надійшли матеріали позовної заяви Управління до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
На виконання вимог частини третьої статті 171 КАС України, 12.07.2021 судом першої інстанції надіслано запит до адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС у Вінницькій області та Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача.
На адресу суду надійшли відповіді на надіслані запити, в яких зазначено, що позивач з 12.09.1997 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Зі змісту адміністративного позову вбачається, що відповідач зазначає адресою місця проживання відповідача - АДРЕСА_2 .
Заявлена до стягнення сума податкового боргу виникла у відповідача на підставі прийнятих позивачем податкових повідомлень-рішень від 26.06.2020, від 06.10.2020, які надсилались відповідачу на адресу: АДРЕСА_2 .
Податкова вимога від 07.10.2020 №3613-13 також надсилалась відповідачу на адресу: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 28.07.2021 дану позовну заяву залишено без руху та встановлено 5-денний термін з дня одержання копії ухвали для усунення визначених у ній недоліків, а саме, надання доказів надсилання/вручення рішень, на яких ґрунтується заявлена до стягнення сума податкового боргу, за адресою місця проживання відповідача, а саме: АДРЕСА_1 .
03.08.2021 позивач до суду першої інстанції подав клопотання про усунення недоліків вказаних в ухвалі суду від 28.07.2021, в якій зазначив, що відповідачу податкова вимога від 07.10.2020 №3613-13, податкові повідомлення-рішення від 26.06.2020, від 06.10.2020 надсилалися поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу АДРЕСА_2 .
Також позивач вказав, що відповідно до відомостей із центральної бази даних ДПС Державного реєстру фізичних осіб - платників податків із якої вбачається, що останньою відомою позивачу податкова адреса відповідача є: АДРЕСА_2 , на яку податковим органом направлялася уся кореспонденція.
Надаючи оцінку правомірності повернення судом позову з підстав не усунення позивачем вимог ухвали про залишення позову без руху, колегія суддів зазначає про таке.
У статті 9 КАС України, окрім інших принципів адміністративного судочинства, закріплено й принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 3 статті 73 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 77 КАС України суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Частиною сьомою статті 80 КАС України передбачено, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.
Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин.
Учасник справи в разі неможливості самостійно надати докази може подати клопотання про їх витребування.
Суди, повертаючи позов, дійшли до висновку про невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позову без руху, оскільки позивач не обґрунтував неможливість надання доказів надсилання/вручення рішень, на яких ґрунтується заявлена до стягнення сума податкового боргу, за адресою місця проживання відповідача, а саме: АДРЕСА_1 .
Водночас, колегія суддів не може погодитись з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Суд першої інстанції, ставлячи питання про залишення позовної заяви без руху, а в подальшому повертаючи позовну заяву, підставою невідповідності позовної заяви вимогами статті 160 КАС України зазначив те, що позивач не надав докази надсилання/вручення рішень, на яких ґрунтується заявлена до стягнення сума податкового боргу, за адресою місця проживання відповідача.
Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 160 КАС України позовна заява, крім інших обов`язкових реквізитів, має містити зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується.
При цьому положення КАС України не передбачають конкретної форми викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або іншій спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Положення статті 160 КАС України не конкретизують вимоги щодо змісту позовної заяви, який викладається позивачем у довільній формі. Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході розгляду справи по суті.
Однак, суди вказані норми процесуального права не врахували, фактично суди вдалися до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів, що не віднесено до компетенції суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Адміністративне судочинство здійснюється на засадах (принципах) змагальності сторін, диспозитивної та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС України).
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 КАС України).
Суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.
Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції в разі наявності підстав, визначених адміністративним процесуальним законодавством, може провести підготовче судове засідання, у якому мають бути з`ясовані всі питання, визначені статтею 173 КАС України, зокрема, щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу часників; визначення обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, тощо.
Із позовної заяви вбачається, що предметом спору є стягнення боргу, і докази, які суд просив надати позивача (докази надсилання/вручення рішень, на яких ґрунтується заявлена до стягнення сума податкового боргу, за адресою місця проживання відповідача) є доказами у справі і стосуються предмета доказування.
З позовної заяви вбачається, що позивач до позовної заяви надав суду докази, які він вважав за необхідне надати суду, якщо ж вони при розгляді справи не підтвердять позовні вимоги, то це є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження у справі на підставі наданих позивачем позовної заяви і доданих до неї доказів.
Питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, відповідно до пункту 1 частини першої статті 244 КАС України вирішується судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті справи, а оцінка наданих стороною позивача обґрунтувань та доказів на предмет їх достатності на стадії відкриття провадження у справі законом не передбачена.
Наведена правова позицій узгоджується з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.08.2023 у справі №990/114/23.
З матеріалів справи вбачається, що суд фактично надав оцінку доказам наданим позивачем на обґрунтування позовних вимог, що є неприпустимим.
За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку, що наведені в касаційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, та передчасно повернув позивачу позовну заяву з підстав не усунення недоліків позовної заяви, що не відповідає дійсним обставинам у даній справі.
Колегія суддів вважає, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання і є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направленням справи до цього суду для продовження розгляду.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 04.08.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2021 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова С.С. Пасічник