ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 127/10610/19
провадження № 51-968км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_4,
суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
потерпілого ОСОБА_1 ,
захисника ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),
розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілого ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26 липня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 06 грудня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020010000267, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Жмеринки Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26 липня 2021 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин. На підставі ч. 5 ст. 74, п. 1 ч. 1 ст. 49 КК ОСОБА_2 звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 30000 грн на відшкодування моральної шкоди та в доход держави 245, 52 грн процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, за таких обставин.
15 січня 2016 року близько 00:30 год. на кухні квартири
АДРЕСА_2 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникла сварка, під час якої ОСОБА_2 рукою схопив ОСОБА_1 за шию та почав здавлювати, відпустивши через декілька секунд. Після цього ОСОБА_1 пішов до своєї кімнати, а ОСОБА_2 попрямував за ним та завдав потерпілому удари по голові та обличчю, а потім, діставши з кишені ніж, почав розмахувати ним перед ОСОБА_1 , імітуючи нанесення ударів. Потерпілий з метою захисту виставив вперед ліву руку, внаслідок чого удар ножем прийшовся в долонну поверхню першого пальця лівої руки ОСОБА_1 та у подальшому в правий бік нижнього ребра.
Внаслідок дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани м`яких тканин правого підребер`я (без проникнення до грудної і черевної порожнини), різаної рани долонної поверхні 1-го пальця лівої кисті та забою м`яких частин голови і які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 грудня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та його захисника залишені без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі та доповненні до неї потерпілий ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 125 КК кваліфіковані неправильно, що призвело до м`якості призначеного покарання. На думку потерпілого, який підтримував обвинувачення в раніше пред`явленому обсязі, ОСОБА_2 , спровокувавши конфлікт та наносячи йому удари, діяв з умислом на вбивство, а тому дії засудженого мають бути кваліфіковані за ч. 2
ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК. Стверджує, що місцевий суд порушив вимоги ст. 364 КПК, оскільки позбавив його права виступати в судових дебатах. Вважає, що суд безпідставно не задовольнив його вимоги про стягнення з засудженого на його користь матеріальної шкоди, не погоджується із частковим задоволенням його вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 на його користь моральної шкоди. Також вважає, що суд не вправі був визнавати обставиною, що пом`якшує покарання засудженому, - щире каяття та звільняти його від покарання на підставі ст. 49 КК. Звертає увагу на те, що судові інстанції безпідставно відхилили його заяви про відвід суддів, отже судові рішення постановлені незаконним складом суду, не відповідають вимогам ст. 370 КПК та не підписані всім складом суду. Крім того зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, постановлена за його відсутності, що становить порушення ст. 405 КПК.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 порушує питання про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що його необґрунтовано засуджено в умисному заподіянні ОСОБА_1 тілесних ушкоджень. Стверджує, що він захищався від нападу з боку потерпілого, а тому діяв у стані необхідної оборони. Вважає недопустимими доказами: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення; заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на проведення огляду житла; протоколи огляду місця події та слідчого експерименту; висновки експертів. Також не погоджується із рішенням суду в частині стягнення з нього на користь потерпілого моральної шкоди.
У запереченні на касаційну скаргу засудженого потерпілий ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Потерпілий підтримав доводи касаційної скарги та заперечував проти задоволення скарги засудженого.
Захисник підтримав доводи касаційної скарги засудженого та заперечував проти задоволення скарги потерпілого.
Прокурор вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, а судові рішення щодо ОСОБА_2 мають бути залишені без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно зі ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, зокрема, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.
Проте, місцевий суд під час розгляду кримінального провадження щодо
ОСОБА_2 не дотримався вимог процесуального закону.
Статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод визначено право на справедливий суд, що знайшло своє відображення у положеннях статей 7 10 22 КПК, відповідно до яких зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться рівність перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК, свобода сторін кримінального провадження у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом. При цьому, суд зобов`язаний, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створити необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання ними процесуальних обов`язків.
Колегія суддів вважає слушними доводи, викладені в касаційній скарзі потерпілого ОСОБА_1 , стосовно недотримання місцевим судом положень ст. 364 КПК під час судових дебатів.
Частиною 1 ст. 364 КПК передбачено право учасників судового провадження виступати в судових дебатах з промовами, в яких вони оцінюють обставини, установлені під час кримінального провадження та досліджені докази, обґрунтовуючи свої висновки з питань, що підлягають вирішенню судом при постановленні судового рішення, з метою схиляння суду до прийняття позиції промовця (сторони кримінального провадження).
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що під час судових дебатів найбільшою мірою проявляється така загальна засада кримінального провадження, як змагальність сторін у доведенні перед судом переконливості їхніх правових позицій, що у свою чергу сприяє всебічному, повному та неупередженому дослідженню всіх обставин кримінального провадження та постановленню законного й обґрунтованого рішення суду.
При цьому учасники судового розгляду мають право заявити суду клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для підготовки до судових дебатів. Однак тривалість цієї перерви має визначатись судом з урахуванням таких критеріїв, як складність та обсяг кримінальних проваджень.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК. Під час судового розгляду
14 липня 2021 року прокурор змінив пред`явлене ОСОБА_2 обвинувачення на ч. 2
ст. 125 КК, у зв`язку з чим судовий розгляд було відкладено на 23 липня 2021 року. В цей день, після допиту обвинуваченого, суд закінчив з`ясування обставин та перевірку їх доказами і перейшов до судових дебатів.
Із аудіозапису судового засідання від 23 липня 2021 року вбачається, що головуючий після виступу в судових дебатах прокурора, надав слово потерпілому ОСОБА_1 , який повідомив, що не готовий до судових дебатів, у зв`язку з чим просив відкласти судовий розгляд. Надавши слово ОСОБА_2 , захиснику ОСОБА_9, останнє слово обвинуваченому, суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
На думку колегії суддів, залишення поза увагою клопотання ОСОБА_1 , ненадання йому розумного часу для підготовки до судових дебатів, позбавило потерпілого можливості (який до того ж підтримував обвинувачення в раніше пред`явленому обсязі) виступити з промовою на цій стадії судового розгляду.
Таким чином, суд першої інстанції не вжив необхідних заходів для забезпечення реалізації потерпілим ОСОБА_1 права на виступ у судових дебатах, не забезпечив сторонам рівних умов для реалізації їхніх процесуальних прав. Апеляційний суд, під час апеляційного перегляду, зазначене порушення (на що до речі звертав увагу потерпілий в апеляційній скарзі) залишив поза увагою.
Такі обставини свідчать про порушення принципів юридичної рівності, змагальності та справедливого судового розгляду, оскільки кожній стороні повинна надаватися розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (рішення у справі «Ankerl
v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 року), що, з огляду на практику Європейського суду з прав людини, не узгоджується з положеннями ст. 6 Конвенції щодо забезпечення права на справедливий суд.
Отже, вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Під час нового розгляду місцевому суду необхідно врахувати наведене, ретельно, повно й усебічно, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону розглянути провадження, за результатами чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, яке відповідатиме вимогам ст. 370 КПК.
У касаційній скарзі потерпілий наводить доводи про те, щосудові рішення постановлені незаконним складом суду, оскільки його заяви про відвід були безпідставно відхилені, що судове засідання в апеляційному суді у порушення
ст. 405 КПК проведено за його відсутності, а також про те, що судові рішення не підписані всім складом суду. Проте такі доводи є безпідставними.
Як видно з матеріалів справи, заяви ОСОБА_1 у суді першої інстанції про відвід колегії суддів у складі ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, а також його заяви про відвід суддів ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які входили до складу колегії суддів, яка розглядала справу в апеляційному суді, були розглянуті відповідно до вимог ст. 81 КПК. За наслідками розгляду заяв потерпілого, судові інстанції не знайшли передбачених ст. 75 КПК обставин, що виключають участь суддів в кримінальному провадженні. Отже підстав вважати, щосудові рішення постановлені незаконним складом суду, не вбачається.
Також, як видно з матеріалів справи, апеляційний розгляд здійснювався за участю потерпілого ОСОБА_1 . В подальшому останній відмовився брати участь у судовому засіданні та виявив бажання покинути зал суду. З цього приводу колегія суддів зазначає, що такі дії потерпілого є його правом, водночас ця обставина не перешкоджала апеляційному суду продовжити розгляд справи та ухвалити судове рішення, що узгоджується з положеннями ст. 405 КПК.
Також, як свідчать наявні в справі оригінали вироку та ухвали, зазначені судові рішення підписані всім складом суду, який їх постановив.
У зв`язку із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, касаційний суд позбавлений можливості перевірити доводи касаційних скарг засудженого та потерпілого щодо застосування норм матеріального права, кваліфікації дій за ст. 36 КК, як стверджує ОСОБА_2 або за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК, як стверджує
ОСОБА_1 , висновків судів стосовно оцінки доказів у кримінальному провадженні та вирішення цивільного позову потерпілого. Ці питання мають бути вирішені місцевим судом під час нового судового розгляду.
Отже, касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційні скарги потерпілого ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26 липня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 06 грудня 2021 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17