Постанова
Іменем України
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 127/11940/21
провадження № 61-321св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Вінницяміськтеплоенерго» Вінницької міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького апеляційного суду
від 01 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Якименко М. М.,
Панасюка О. С., Сала Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року Комунальне підприємство «Вінницяміськтеплоенерго» Вінницької міської ради (далі - КП «Вінницяміськтеплоенерго») звернулося
до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просило солідарно стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість
за спожиті послуги з централізованого теплопостачання за період з квітня 2018 року до лютого 2021 року включно, у розмірі 49 809,48 грн з яких:
48 205,84 грн - сума заборгованості за спожиті послуги; 771,94 грн - 3 % річних від простроченої суми заборгованості; 831,70 грн - сума втрат від інфляції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі зареєстровані
та проживають в квартирі АДРЕСА_1
та забезпечуються послугами централізованого теплопостачання
КП «Вінницяміськтепломережа».
Відповідачі не здійснюють оплату за надані позивачем та спожиті ними житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яку споживачі добровільно не погасили.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 жовтня 2021 року у складі судді Ан О. В. позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь
КП «Вінницяміськтеплоенерго» 49 809,48 грн, з яких: 48 205,84 грн - заборгованість за спожиті послуги централізованого теплопостачання
за період з квітня 2018 року до лютого 2021 року, 771,90 грн - 3% річних
та 831,70 грн - витрати з інфляційних процесів.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст постановлених судом апеляційної інстанції ухвал
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимог, встановлених статтею 356
ЦПК України, та надано строк - протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали - для усунення зазначених в ухвалі недоліків, а саме: надання належним чином оформленої апеляційної скарги, яка б відповідала вимогам статті 356 ЦПК України та надання доказів про сплату судового збору (оригінал платіжного документа) або надати докази на підтвердження обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору. Попереджено заявників про те, що в разі невиконання вимог цієї ухвали
в указаний строк, скарга буде вважатись неподаною і повернута особам,
які її подали.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції також роз`яснив положення пунктів 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України, відповідно до яких повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства.
Суд звернув увагу на те, що в апеляційній скарзі заявники некоректно, зневажливо висловлюються на адресу головуючого судді суду першої інстанції, вживають образливі слова щодо головуючих та інших суддів Вінницького міського суду, що є неприпустимим та суперечить загальним засадам ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що така мова перебуває поза нормальним стилем спілкування, в першу чергу, у діловому мовленні, що використовується в офіційному спілкуванні (між установами, окремою особою і установою, між посадовими особами тощо).
Роз`яснено заявникам, що вони мають право звернутись до суду з апеляційною скаргою, яка за формою та змістом буде відповідати вимогам
ЦПК України.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернуто заявникам.
Визнано, що звернення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3
з апеляційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 жовтня 2021 року є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.
Застосовано до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 2 270,00 грн та стягнуто
з кожного вказану суму в дохід Державного бюджету України.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що 26 листопада 2021 року на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху заявники подали ідентичну за змістом апеляційну скаргу разом з клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Проте вимоги ухвали Вінницького апеляційного суду від 12 листопада
2021 року заявники не виконали та свідомо проігнорували вказівки, про які зазначав суд.
Так, зокрема, заявники у апеляційній скарзі зазначили: «відповідач
ОСОБА_3 звільнена з роботи за підробленою документацією злочинною групою посадових осіб за попередньою змовою Вінницького національного медичного університету з укриттям їх злочинів за попередньою змовою поліції, прокуратури, суду, СБУ, ДБР, що утворили злочинну організацію
м. Вінниці», «…суддя Ан О. В. , виконуючи явно злочинний наказ (розпорядження) про задоволення позову…..», «…. суддя Ан О. В. склала офіційний документ з неправдивими відомостями - скоїла злочин за ознаками ст.ст. 366 367 КК України», « … суддя Ан О. В. прийняла участь
у злочинній організації, стала на шлях приховування злочину, …… скоїла злочин за ознаками ст.ст. 109 170 255 256 364-367 396 356 КК України», «голова ВМС Гайду Г. В. за попередньою змовою з Ан О. В. не направила заяву про відвід на авторозподіл, а протиправно, незаконно передала заяву про відвід судді Ан О. В. ….., тобто голова суду Гайду Г. В. , вступивши за попередньою змовою з Ан О. В. скоїли злочин за ознаками ст.ст. 109 170 356 364-367 396 КК України», «суддя Ан О. В. за попередньою змовою з суддею Якименко М. М. вигадали нову гру з метою подальших знущань над нами, приховати злочинну групу суддів за попередньою змовою своїх колег, що є кінцевим результатом їх неупередженою, нечесної, злочинної роботи», «завдяки організованій злочинності і корупції у Вінницькому міському суді та групи суддів за попередньою змовою Апеляційного суду м. Вінниці, вчиненням ними сукупності злочинів проти правосуддя та інших тяжких закінчених злочинів
з тяжкими наслідками - завданням істотної шкоди нам…», «…описане вище
є корупційною схемою КП ВМР «ВМТЕ», правоохоронних органів та групи суддів за попередньою змовою Вінницького міського та апеляційного судів».
З урахуванням зазначених в апеляційній скарзі тез і висловів, суд апеляційної інстанції виходив з того, що звернення відповідачів з апеляційною скаргою,
у якій повторно неодноразово використані некоректні, принизливі, глумливі, образливі висловлювання щодо суддів та судової системи загалом, є виявом очевидної неповаги, не спрямоване на ефективний захист їх прав, свобод
та інтересів, а тому суперечить завданню цивільного судочинства
та є зловживанням процесуальними правами.
Апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання дій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зловживанням процесуальними правами та повернення їм апеляційної скарги.
З метою запобігання в подальшому зловживанням ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 процесуальними правами, суд апеляційної інстанції застосував до них заходи процесуального примусу, а саме стягнув з кожного в дохід державного бюджету штраф у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просили скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2022 року касаційна скарга
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вважається неподаною та повернута заявникам.
Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 01 грудня 2021року. Справу витребувано із суду першої інстанції.
21 липня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення про повернення апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та застосування до заявників апеляційної скарги процесуального примусу
у виді накладення штрафу.
Заявник вважає, що подані апеляційному суду обидва варіанти апеляційної скарги відповідали вимогам статті 356 ЦПК України та не містили некоректних, образливих, зневажливих висловлювань. У поданій апеляційній скарзі використаний офіційно-діловий стиль мовлення для повідомлення, інформування в сфері законодавства, а в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду суддя-доповідач Якименко М. М. не навела жодного конкретного вислову та обмежилася лише абстрактним зауваженням.
Суддя Якименко М. М., як і суддя першої інстанції Ан О. В. , зухвало ігнорують антикорупційне законодавство, за попередньою змовою приховують злочини групи суддів, щоб не вирішувати справу по суті, що є результатом їх упередженої, нечесної та злочинної роботи.
Заявник вважає, що суддя Якименко М. М., яка захищає незаконні дії та аморальну поведінку у судовому засіданні судді Ан О. В. , що підривають авторитет правосуддя, та інші групи суддів за попередньою змовою Вінницького міського та Вінницького апеляційного судів, проти яких розпочато 55 (п`ятдесят п`ять) кримінальних проваджень, дискредитують всю судову систему України, та водночас не погоджується з негативною думкою на свою адресу.
Відзиви на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, а також в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року вважається неподаною та повернута заявникам, касаційне провадження у справі відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_3 , то Верховний Суд перевіряє у касаційному порядку оскаржуване судове рішення на предмет законності і обґрунтованості лише в частині, що стосується ОСОБА_3 .
Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 129 Конституції Україниоднією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Відповідно до частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами
є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.
Процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню.
І кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію
не із цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту тощо), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам цивільного судочинства, а отже, зловживає ним.
Частиною другою статті 44 ЦПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування
чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції звертав увагу на те, що в апеляційній скарзі містяться некоректні, зневажливі висловлювання на адресу головуючого судді суду першої інстанції, вжиті образливі слова щодо головуючих та інших суддів Вінницького міського суду, що є неприпустимим та суперечить загальним засадам ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що така мова перебуває поза нормальним стилем спілкування, в першу чергу, у діловому мовленні, що використовується в офіційному спілкуванні (між установами, окремою особою і установою, між посадовими особами, тощо).
Роз`яснено заявнику, що вона має право звернутись до суду з апеляційною скаргою, яка за формою та змістом буде відповідати вимогам
ЦПК України.
У апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду на виправлення вказаних в ухвалі від 12 листопада 2021 року недоліків, заявник проігнорувала вказівки суду та зазначила: «відповідач ОСОБА_3 звільнена з роботи
за підробленою документацією злочинною групою посадових осіб
за попередньою змовою Вінницького національного медичного університету з укриттям їх злочинів за попередньою змовою поліції, прокуратури, суду, СБУ, ДБР, що утворили злочинну організацію м. Вінниці», «…суддя Ан О. В. , виконуючи явно злочинний наказ (розпорядження) про задоволення позову…..», «…. суддя Ан О. В. склала офіційний документ з неправдивими відомостями - скоїла злочин за ознаками ст.ст. 366 367 КК України», « … суддя Ан О. В. прийняла участь у злочинній організації, стала на шлях приховування злочину, …… скоїла злочин за ознаками ст.ст. 109 170 255 256 364-367 396 356 КК України», «голова ВМС Гайду Г. В. за попередньою змовою з Ан О. В. не направила заяву про відвід на авторозподіл,
а протиправно, незаконно передала заяву про відвід судді Ан О. В. ….., тобто голова суду Гайду Г. В. , вступивши за попередньою змовою з Ан О. В. скоїли злочин за ознаками ст.ст. 109 170 356 364-367 396 КК України», «суддя
Ан О. В. за попередньою змовою з суддею Якименко М. М. вигадали нову гру
з метою подальших знущань над нами, приховати злочинну групу суддів за попередньою змовою своїх колег, що є кінцевим результатом їх неупередженою, нечесної, злочинної роботи», «завдяки організованій злочинності і корупції у Вінницькому міському суді та групи суддів за попередньою змовою Апеляційного суду м. Вінниці, вчиненням ними сукупності злочинів проти правосуддя та інших тяжких закінчених злочинів
з тяжкими наслідками - завданням істотної шкоди нам…», «…описане вище
є корупційною схемою КП ВМР «ВМТЕ», правоохоронних органів та групи суддів за попередньою змовою Вінницького міського та апеляційного судів».
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року
у справі № 199/6713/14-ц, від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19,
від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 07 квітня 2021 року
у справі № 9901/23/21, від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 викладено висновок, що у процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик.
Учасник справи може мати сумніви у тому, чи відповідають дії суду чинному законодавству, а також у неупередженості або об`єктивності суддів та може скористатися інститутом відводу суддів за наявності визначених законом підстав. Проте у скаргах і заявах, як по суті, так і з процесуальних питань, повинен бути стриманим і коректним у словах, утримуватися від надання особистісних характеристик і оцінок, а тим більше надуманих звинувачень суддів у вчиненні злочинів.
У постанові від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14 (провадження №14-92цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого в силу вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов`язковою до застосування судами, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки»
від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).
Обґрунтовуючи апеляційу скаргу на рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 вказали, що суддя Ан О. В. порушила присягу, склала і видала завідомо неправдивий офіційний документ, скоїла злочин, передбачений статтями 366 367 КК України. Також заявники звинуватили суддів першої інстанції Ан О. В. , голову Вінницького міського суду Гайду Г. В. та суддю апеляційного суду Якименко М. М. у приєднанні до злочинної організації, скоєнні злочинів.
У справі, яка переглядається, установивши, що в обґрунтування апеляційної скарги використано зазначені висловлювання, які заявники явно спрямовували на образу судді першої інстанції Ан О. В. , судді апеляційного суду Якименко М. М., так і на образу Вінницького міського суду та Вінницького апеляційного суду, виражаючи при цьому глибоку неповагу до останніх, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що заявники загалом зловжили своїм правом на подання апеляційної скарги, використавши відповідне процесуальне право всупереч завданню цивільного судочинства, тобто з іншою метою, ніж виконання такого завдання.
Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України).
Статтею 143 ЦПК України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених
у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом
у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (частина перша статті 143 ЦПК України).
Статтею 144 ЦПК України визначено, що заходами процесуального примусу є: попередження, видалення із залу судового засідання, тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, привід, штраф.
З урахуванням зазначених в апеляційній скарзі тез і висловів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що звернення з апеляційною скаргою, у якій заявник повторно неодноразово використовує некоректні, принизливі, глумливі, образливі висловлювання щодо суддів та судової системи загалом, є виявом очевидної неповаги, не спрямоване на ефективний захист їх прав, свобод та інтересів, а тому суперечить завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами, що у свою чергу є підставою, відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, для повернення такої скарги заявникам із застосуванням до них заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, що передбачено частиною четвертою статті 44, статтями 143 144 148 ЦПК України.
За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про визнання дій ОСОБА_3 щодо подання апеляційної скарги
з урахуванням змісту її обґрунтування, зловживанням процесуальними правами та повернення цієї заяви заявнику на підставі частини третьої
статті 44 ЦПК України із застосуванням заходів процесуального примусу
у вигляді штрафу.
Доводи, якими ОСОБА_3 обґрунтовує касаційну скаргу, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б призвести до ухвалення незаконного рішення, а отже, касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Верховний Суд звертає увагу заявника, що касаційна скарга містить аналогічні за змістом посилання, якими обґрунтовувалась апеляційна скарга, зокрема неодноразове використання некоректних, принизливих, глумливих, образливих висловлювань щодо суддів та судової системи загалом, що є виявом очевидної неповаги, та попереджає, що використання процесуальних прав у такій формі є неприпустимим.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Верховний Суд вказує на те, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (частина сьома статті 185, стаття 357 ЦПК України).
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк