08.07.2025

№ 127/13328/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 року

м. Київ

Справа № 127/13328/22

Провадження № 61-16588св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Левченка Артема Олександровича та представника ОСОБА_2 - адвоката Бездітної Тетяни Вячеславівни

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 травня 2024 року в складі судді Волошина С. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року в складі колегії суддів Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Стадника І. М.,

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , яка діє від свого імені та в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_7 , треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Вінницький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький), про встановлення факту батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що в 2010 році вона познайомилася з ОСОБА_8 , з яким із 2011 року вони почали проживати разом у належній йому квартирі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася донька ОСОБА_9 , проте між позивачкою та ОСОБА_8 часто виникали непорозуміння, тому відомості про батька дитини в Державному реєстрі актів цивільну стану про народження було зазначено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (далі - СК України) зі слів матері.

З кінця 2014 року вона та ОСОБА_8 проживали окремо, однак до смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 підтримували дружні відносини, разом виховували та утримували дочку.

Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина, тому позивачка як законна представниця малолітньої ОСОБА_9 та в її інтересах звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте їй було відмовлено у зв`язку з невстановленим фактом батьківства ОСОБА_8 щодо малолітньої ОСОБА_9 .

Просила встановити факт батьківства ОСОБА_8 щодо малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

28 травня 2024 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області позов задоволено.

Встановлено факт батьківства ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Вінниці, щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Внесено зміни до актового запису № 3763, складеного 21 вересня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, про народження дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме змінено відомості в графі «Батько» та записано « ОСОБА_8 », виключивши відомості з графи «Батько» - « ОСОБА_10 ». Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що факт батьківства ОСОБА_8 щодо ОСОБА_9 підтверджено: 1) доданим позивачкою до позовної заяви висновком генотипоскопічного дослідження від 29 серпня 2022 року № 35731, проведеного Медико-генетичним центром «Мама Папа»; 2) висновком молекулярно-генетичної експертизи від 12 вересня 2023 року № 38088, проведеним Медико-генетичним центром «Мама Папа» на підставі ухвали суду про призначення експертизи за клопотанням позивачки; 3) іншими дослідженими судом доказами в справі, зокрема, довідкою з дошкільного навчального закладу, медичною історією розвитку дитини, копією акта сусідів по будинку, численними фотокартками та відеоматеріалами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

29 жовтня 2024 року постановою Вінницького апеляційного суду апеляційну скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 травня 2024 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок молекулярно-генетичної експертизи від 12 вересня 2023 року № 38088 не є висновком за результатами судової експертизи в розумінні статті 102 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), та відповідно до Закону України від 25 лютого 1994 року № 4038-XII «Про судову експертизу» не може бути належним доказом у справі, оскільки підготовлений завідуючою лабораторією Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Мама Папа», яка не проходила відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України і не є атестованим судовим експертом; у висновку відсутнє посилання, що така особа обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтями 384 385 Кримінального кодексу України (далі - КК України), ТОВ «Мама Папа» не належить до суб`єктів судово-експертної діяльності, а суд першої інстанції під час призначення молекулярно-генетичної експертизи та ухвалення судового рішення в справі на зазначене увагу не звернув й помилково прийняв такий доказ як допустимий.

Водночас обставина батьківства ОСОБА_8 щодо ОСОБА_9 підтверджується й іншими дослідженими судами доказами в їх сукупності, зокрема, висновком генотипоскопічного дослідження від 29 серпня 2022 року № 35731, довідкою з дошкільного навчального закладу; медичною історією розвитку дитини; копією акта сусідів по будинку; численними фотокартками та відеоматеріалами, на яких відображені позивачка, ОСОБА_8 та малолітня ОСОБА_9 в різний проміжок часу та в різній обстановці.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_1

04 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Левченко А. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 травня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року, в якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Оскільки матеріали справи не містять висновку судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи, який би відповідав критерію допустимості, суди фактично бездоказово презюмували наявність кровного споріднення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_2

04 грудня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бездітна Т. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 травня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року, в якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 591/6441/14-ц, від 19 вересня 2018 року в справі № 761/10732/16-ц, від 25 серпня 2020 року в справі № 478/690/18, від 24 липня 2024 року в справі № 758/4324/21, про те, що: 1) висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства; 2) враховуючи обставини справи, чутливість правовідносин, в яких виник спір, встановлення факту кровного споріднення між батьком і дитиною не може вважатись об`єктивним за відсутності висновку судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи, навіть у випадку визнання позову про визнання батьківства відповідачем.

Вважає, що у зв`язку з визнанням апеляційним судом недопустимим доказом висновку судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи, підстав для категоричного висновку про встановлення факту кровного споріднення між батьком і дитиною в суду не було.

Доводи інших учасників справи

У січні та березні 2025 року представник ОСОБА_3 - адвокат Головчук В. А. через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзиви, у яких просить касаційні скарги залишити без задоволення. Послався на те, що наведені заявниками постанови Верховного Суду є нерелевантними до спірних правовідносин, а доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів, яким апеляційним судом надана належна оцінка.

Вказав, що в матеріалах справи, що переглядається, містяться листи від 25 березня 2024 року № 19/102/10-6719-2024 та від 27 березня 2024 року № 19/111/10-19346 про неможливість проведення Київським та Вінницьким науково-дослідними експертно-криміналістичними центрами Міністерства внутрішніх справ України (далі - НДЕКЦ МВС України) молекулярно-генетичної експертизи з встановлення батьківства за відсутності біологічних зразків батька, який помер.

Водночас Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 року в справі № 235/101/21 за аналогічних обставин справи погодився, що у зв`язку з неможливістю проведення молекулярно-генетичної експертизи державними спеціалізованими установами через відсутність можливості відібрати біологічні зразки у батька висновок молекулярно-генетичної експертизи, зроблений Медико-генетичним центром «Мама Папа», є належним та допустимим доказом в справі.

Тому апеляційний суд правильно виснував, що доданий позивачкою до позовної заяви висновок генотипоскопічного дослідження від 29 серпня 2022 року № 35731, проведений Медико-генетичним центром «Мама Папа», яким підтверджено факт того, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мають спільного біологічного батька ОСОБА_8 з імовірністю 99,8 %, у сукупності з іншими доказами в справі підтверджують факт батьківства ОСОБА_8 стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_9 , матір`ю якої зазначена ОСОБА_3 , батьком - ОСОБА_10 , що підтверджено актовим записом про народження дитини (т. 1, а. с. 4).

Відомості про батька дитини в актовому записі про народження записані згідно з частиною першою статті 135 СК України (зі слів матері), що підтверджено даними з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження від 26 березня 2014 року № 00013659449 (т. 1, а. с. 5).

В акті сусідів по будинку на АДРЕСА_1 підтверджено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_8 дійсно проживали в указаному будинку в фактичних шлюбних відносинах. У 2012 році в них народилася донька ОСОБА_9 . Батько ОСОБА_8 приймав активну участь в утриманні та вихованні дитини, здійснював з нею щоденні прогулянки. В цьому акті підписались 14 (чотирнадцять) сусідів, які проживають у різних квартирах будинку АДРЕСА_1 , з зазначенням номеру квартири проживання, повного прізвища, ім`я та по батькові кожного підписанта, з проставленням власноручних підписів (т. 1, а. с. 17).

Відповідно до копії довідки Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад № 52» Вінницької міської ради від 03 лютого 2022 року № 12/05-01-02, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дійсно в період з вересня 2014 року до травня 2018 року відвідувала навчальний заклад, батько ОСОБА_8 оплачував харчування дитини в закладі та відвідував заходи, свята та розваги (т. 1, а. с. 18).

З історії розвитку дитини - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеної Центром первинної медико-санітарної допомоги № 3, у розділі «Дані про сім`ю» зазначено як батька ОСОБА_8 , 1978 року народження (т. 1, а. с. 177-179).

Як слідує з копії банківської виписки Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» від 09 лютого 2022 року ОСОБА_3 за період з червня 2015 по серпень 2018 року остання не періодично отримувала від ОСОБА_8 на свій картковий рахунок грошові кошти, з призначенням платежу: поповнення готівкою в терміналі самообслуговування (т. 1, а. с. 19).

Згідно зі свідоцтвом про народження № НОМЕР_1 , виданим Словітською сільською радою Золочівського району Львівської області 14 червня 1978 року, батьком ОСОБА_8 , 1978 року народження, є відповідач ОСОБА_1 (в свідоцтві « ОСОБА_11 ), матір`ю - відповідачка ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 128).

ІНФОРМАЦІЯ_7 у ОСОБА_8 та ОСОБА_12 народилась донька ОСОБА_7 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 25 травня 2016 року Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницької області (т. 1, а. с. 230, 232, 233).

13 серпня 2019 року ОСОБА_8 та ОСОБА_13 зареєстрували шлюб, що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 13 серпня 2019 року (т. 1, а. с. 118).

ІНФОРМАЦІЯ_8 у ОСОБА_8 та ОСОБА_4 народилась донька ОСОБА_5 , про що Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 17 вересня 2019 року складено відповідний актовий запис № 3103 (т.1, а. с. 119).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 20 січня 2022 року складено відповідний актовий запис № 308 (т. 1, а. с. 77-79, 114).

18 травня 2022 року на підставі заяви ОСОБА_3 в інтересах доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , приватним нотаріусом заведено спадкову справу № 65/2022 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 (т. 1, а. с. 52, 101-132).

Приватним нотаріусом повідомлено позивача, що для того, щоб заява набрала законної сили, ОСОБА_3 необхідно зі своїм паспортом, свідоцтвом про смерть ОСОБА_8 , свідоцтвом про народження ОСОБА_9 звернутися до нотаріуса за місцем проживання та засвідчити заяву відповідним чином (т. 1, а. с. 109).

Із матеріалів спадкової справи № 65/2022 вбачається, що до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини окрім ОСОБА_3 звернулись: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 в інтересах доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 1, а. с. 110, 111, 113, 129).

05 травня 2022 року ОСОБА_3 та ОСОБА_14 уклали шлюб, про що 20 травня 2022 року складено відповідний актовий запис № 1279. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно подвійне прізвище ОСОБА_15 (т. 1, а. с. 194).

29 серпня 2022 року висновком № 3573 генотипоскопічного дослідження, проведеним Медико-генетичним центром «Мама Папа», підтверджено, що ймовірність того, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (батьком якої є нині померлий ОСОБА_8 ) та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народжені різними матерями, мають спільного біологічного батька складає 99,8 % (т. 2, а. с. 21-41).

12 вересня 2023 року висновком № 38088 молекулярно-генетичної експертизи, складеним Медико-генетичним центром «Мама-Папа» та проведеним на підставі ухвали суду, підтверджено, що ймовірність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є матір`ю біологічного батька, тобто біологічною бабусею, дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складає 99,93 % (т. 3, а. с. 3-19).

У матеріалах справи є фотознімки, на яких зображений ОСОБА_8 із позивачкою та дитиною ОСОБА_9 (т. 1, а. с. 6-17).

Позиція Верховного Суду

Касаційні провадження в справі відкриті з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційних скарг, відзивів та виснував, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У рішенні від 07 грудня 2006 року в справі «Хант проти України», заява № 31111/04, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами першою-третьою статті 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

У статті 7 СК України закріплено, що загальні засади регулювання сімейних відносин та визначено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята, десята статті 7 СК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

За вимогами статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У статті 122 СК України визначено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

За змістом положень статті 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з частиною першою статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

У статті 130 СК України передбачено, що заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Отже, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері. Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

У постановах Верховного Суду від 20 вересня 2024 року в справі № 183/2690/21, від 16 травня 2018 року в справі № 591/6441/14-ц (на яку, зокрема, посилаються заявники) зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмета доказування а такій категорії справ. Доказами а такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто під час вирішення спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Зазначений правовий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 10 листопада 2022 року в справі № 444/526/18, від 08 березня 2023 року в справі № 205/5698/21 та ін.

Статтею 103 ЦПК України унормовано, що суд призначає експертизу в справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Під час призначення експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.

У справі, що переглядається встановлено, що у судовому засіданні суду першої інстанції, яке відбулось 06 березня 2023 року вирішувалось клопотання позивачки про призначення в справі судової молекулярно-генетичної експертизи, на вирішення якої позивачка просила поставити питання: чи є біологічна спорідненість між ОСОБА_2 (матір`ю нині померлого ОСОБА_8 ) та малолітньою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; чи є біологічна спорідненість між ОСОБА_1 (батьком нині померлого ОСОБА_8 ) та малолітньою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проведення експертизи позивачка просила доручити експертам Київського НДЕКЦ МВС України (м. Київ вул. Сім`ї Хохлових 5) (т. 2, а. с. 46, 47).

Інформаційним листом Київського НДЕКЦ МВС України щодо видів судових експертиз, які проводяться у лабораторії біологічних досліджень та питання які вони вирішують, повідомлено, що в умовах вказаної експертної установи під час проведення судової молекулярно-генетичної експертизи можуть вирішуватися питання: ідентифікації особи методом ДНК-аналізу, зокрема: встановлення приналежності об`єктів біологічного походження (кров, сперма, слина, волосся, м`язова та кісткова тканини) певній особі, встановлення слідів біологічного походження конкретної особи у змішаних слідах, встановлення ідентичності останків у випадках розчленування трупа та ідентифікації жертв катастроф, коли живі близькі родичі, визначення спадковості певних генетичних ознак людини (біологічна спорідненість) - встановлення батьків дитини у випадках спірного батьківства, дітовбивства, крадіжки, підміни дітей.

Неможливість проведення наведеної експертизи в умовах Вінницького НДЕКЦ МВС України та Київського НДЕКЦ МВС України також підтверджується листами від 25 березня 2024 року № 19/102/10-6719-2024 та від 27 березня 2024 року № 19/111/10-19346 (т. 4, а. с. 89, 90).

29 березня 2023 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області задоволено клопотання позивачки про призначення у справі молекулярно-генетичної експертизи (експертизи ДНК). На вирішення експертизи поставлено питання: яка імовірність того, що ОСОБА_2 (матір нині померлого ОСОБА_8 ) та малолітня ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є біологічними родичами на рівні баба-онука ? Проведення експертизи доручено Медико-генетичному центру ТОВ «Мама Папа», оскільки наведена установа проводить відповідні ДНК-дослідження (т. 2, а. с. 93, 102, т. 2).

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд в постанові від 19 січня 2022 року в справі № 235/101/21 зазначив, що доцільність призначення експертизи у справі як спосіб здобуття доказів кореспондується з предметом заявлених вимог - визнання батьківства. Вищезазначені положення ЦПК України та статті 128 СК України, відповідно до якої підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

У постанові від 20 березня 2024 року в справі № 235/101/21 Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що є підтвердженням факту споріднення, а саме висновок генотипоскопічного дослідження № 29850 від 05 квітня 2021 року, складений Медико-генетичним центром «Мама-Папа», згідно з яким ймовірність того, що донори зразків передбачуваних сестер є кровними сіблінгами, тобто мають обох спільних батьків, становить 99,999999 %.

Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 29 січня 2020 року в справі № 319/1358/16-ц, від 25 березня 2020 року в справі № 322/496/18, від 05 лютого 2020 року в справі № 752/23356/17 з аналогічних правовідносин.

За загальним правилом, визначеним статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що є одним із основоположних його принципів. За змістом частини третьої зазначеної норми, обов`язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які посилається особа як на підставу своїх вимог або заперечень, покладається на кожну із сторін.

Згідно із частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а першочергово їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Колегія суддів погоджується, що обставина батьківства ОСОБА_8 стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджується дослідженими судами першої та апеляційної інстанції належними та допустимими доказами в їх сукупності, зокрема:

1) висновком генотипоскопічного дослідження від 29 серпня 2022 року № 35731, проведеного Медико-генетичним центром «Мама Папа», згідно з яким ймовірність того, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (батьком якої є нині померлий ОСОБА_8 ) та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народжені різними матерями, мають спільного біологічного батька складає, 99,8 %;

2) довідкою з дошкільного навчального закладу;

3) медичною історією розвитку дитини;

4) копією акта сусідів по будинку;

5) численними фотокартками та відеоматеріалами, на яких відображені позивачка, ОСОБА_8 та малолітня ОСОБА_9 у різний проміжок часу та у різній обстановці.

Тобто, незважаючи на те, що апеляційний суд визначав неналежним та недопустимим доказомвисновок молекулярно-генетичної експертизи від 12 вересня 2023 року № 38088, підготовлений на підставі ухвали суду Медико-генетичним центром «Мама Папа», оскільки останній не належить до суб`єктів судово-експертної діяльності, а особа, яка його підготовила, не є атестованим судовим експертом, матеріали справи містять достатньо інших належних, допустимих і достовірних доказів, які підтверджують факт споріднення ОСОБА_8 з малолітньою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо посилання заявників в касаційних скаргах на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував наведених ними постанов Верховного Суду, є безпідставним, з огляду на таке.

Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд нижчої інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2021 року в справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначила, що в кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід визначати з огляду на те, які правовідносини є спірними, порівнювати права та обов`язки сторін цих правовідносин відповідно до правового чи їх договірного регулювання (пункт 31) з урахуванням обставин кожної конкретної справи (пункт 32).

Не можна вважати, що обставини справ, на які посилається заявниця в касаційній скарзі, є подібними обставинам справи, що переглядається, оскільки:

- у справі № 591/6441/14-ц Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що судово-генетична та судово-імунологічна експертизи в справі не проведені з вини відповідачки, проте, встановлено з підтвердженням належними і допустимими доказами походження дитини від позивача: сумісне проживання відповідачки разом із позивачем без реєстрації шлюбу до і на момент народження дитини у квартирі батьків позивача, визнання позивачем дитини своєю;

- у справі № 761/10732/16-ц клопотання відповідача про призначення судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи було відхилено апеляційним судом з тих підстав, що в суді першої інстанції відповідачка визнала батьківство за позивачем та просила закрити провадження у справі із зазначених підстав, а також відсутності поважних причин незаявлення такого клопотання у суді першої інстанції, а тому апеляційний суд розцінив заявлене клопотання, як намір затягнути розгляд справи. Верховний Суд визнав такі дії апеляційного суду порушенням норм процесуального права та направив справу на новий розгляд, оскільки проходження дитини має підтверджуватись належними доказами, зокрема висновком судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи, яка судом у цій справі проведена не була;

- у справі № 478/690/18 відповідачка не довела наявність поважних підстав, які перешкоджали їй з`явитися разом із дитиною до експертної установи для забору відповідних зразків її та дитини. Перевіривши наявні в справі докази у їх сукупності, суди встановили, що позивач визнавав своє батьківство, займався вихованням малолітньої дитини, надавав матеріальну допомогу, і бажає у подальшому приймати участь у вихованні дитини, а тому визнання його батьком відповідає інтересам малолітньої дитини;

- у справі № 758/4324/21 з метою встановлення кровного споріднення між батьком, який помер, та дочкою, судом першої інстанції було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, яка неодноразово доручалась різним експертним установам, проте судова експертиза не була проведена через відсутність відповідних методик щодо вирішення питання біологічної спорідненості по батькові між братом та сестрою без наявності ДНК ймовірного батька, про що було повідомлено суду експертною установою. Судом апеляційної інстанції сторонам було роз`яснено право повторного проведення молекулярно-генетичної експертизи, однак таким правом сторони не скористались, відповідні клопотання в суді апеляційної інстанції не заявили.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників, Верховний Суд керується тим, що в справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають під час кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в касаційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Інші доводи касаційних скарг на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувані постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в незміненій апеляційним судом частині - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 389 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Левченка Артема Олександровича, представника ОСОБА_2 - адвоката Бездітної Тетяни Вячеславівни залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року та рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 травня 2024 року в незміненій апеляційним судом частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. М. Ситнік В. В. Сердюк І. М. Фаловська