Постанова
Іменем України
05 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 127/18110/14-ц
провадження № 61-11394св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: Виконавчий комітет Вінницької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2015 року у складі судді Вохмінової О. С. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 08 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Колоса С. С., Панасюка О. С., Шемети Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Вінницької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права користування житлом.
Позовна заява мотивована тим, що з 2008 року вона проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу у квартирі АДРЕСА_1 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 11 листопада 2011 року за ОСОБА_2 було визнано право користування цією квартирою.
20 грудня 2011 року він уклав з міським комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора № 14» (далі - МКП «Житлово-експлуатаційна контора № 14») договір найму вказаної квартири. Увесь цей час вона допомагала власними коштами ОСОБА_2 у проведенні реконструкції та капітального ремонту квартири, однак останній відмовляє їй у реєстрації за цією адресою.
У зв`язку з цим ОСОБА_1 просила встановити факт спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2008 року та визнати за нею право користування квартирою АДРЕСА_1 .
У жовтні 2014 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до суду до ОСОБА_1 , третя особа - Виконавчий комітет Вінницької міської ради, про виселення.
Позов мотивовано тим, що спільно із ОСОБА_1 він не проживав, господарства з нею не вів, оскільки в нього була своя сім`я, а спірну квартиру передав останній для тимчасового проживання, тому що вона потребувала житла. Оскільки ОСОБА_1 добровільно відмовляється звільнити вказане житло, то вона підлягає виселенню у примусовому порядку без надання іншого житла.
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 на підставі частини третьої статті 98 ЖК УРСР.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04 листопада 2014 року вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення об`єднано в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Вінницької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права користування житлом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з червня 2008 року до вересня 2014 року. Визнано за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судового збору
Суд першої інстанції виходив із встановлених обставин щодо того, що з червня 2008 року до вересня 2014 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільні зобов`язання і витрати, між ними існували близькі стосунки, що притаманні чоловіку і жінці, а тому відповідно до статей 234 256 ЦПК України факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу за вказаний період підлягає встановленню з визнанням за ОСОБА_1 права користування спірним житловим приміщенням. Враховуючи взаємовиключний характер позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , у позові останньому суд відмовив.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2015 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 08 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2015 року залишено без змін.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 вселилась у жиле приміщення в 2008 році за згодою ОСОБА_2 , на постійне проживання, оскільки перебувала з ним у фактичних шлюбних відносинах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно дослідили обставини справи, не дали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Так, суд апеляційної інстанції не врахував вимоги Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо правової кваліфікації спірних правовідносин сторін у справі. Також судом апеляційної інстанції не надано оцінку доводам ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , викладеним у запереченнях на позов ОСОБА_1 .
Суди попередніх інстанцій не дотрималися принципу всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, унаслідок чого не встановили підстави, статус та фактичний період проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі.
У частині вирішення питання щодо наявності правових підстав для виселення ОСОБА_1 касаційна скарга аргументів не містить, а тому оскаржувані судові рішення в цій частині судом касаційної інстанції не переглядаються.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 заперечувала проти доводів ОСОБА_6 і просила оскаржувані судові рішення залишити без змін. Зазначала, що ОСОБА_2 добровільно знявся з реєстрації у спірній квартирі, що вказує на втрату інтересу до неї. Доводи ОСОБА_6 , викладені у касаційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, які суди дослідили відповідно до вимог процесуального закону.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 08 серпня 2016 року і витребувано із Вінницького міського суду Вінницької області цивільну справу № 127/18110/14-ц.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Вінницької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права користування житлом; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Виконавчий комітет Вінницької міської ради, про виселення призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 11 листопада 2011 року та відповідно до договору найму житлового приміщення від 20 грудня 2011 року, укладеного із міським комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора № 14», ОСОБА_2 набув права користування квартирою АДРЕСА_1 , яка складається з першого та другого поверхів, що конструктивно поєднані між собою та мають єдиний вхід, і до складу якої входять приміщення першого поверху: коридор 1, площею 2,2 кв. м; кімната 2, площею 5,5 кв. м; кімната 3, площею 8,1 кв. м; кімната 4, площею 8,5 кв. м; сходова клітина, площею 9,7 кв. м; житлова площа - 22,1 кв. м. У цокольному поверсі розміщені коридор 1, площею 1,7 кв. м; кімната 2, площею 5,1 кв. м; кімната 3, площею 15,3 кв. м; кімната 4, площею 13,1 кв. м; кімната 5, площею 8,6 кв. м; кімната 6, площею 11,1 кв. м (а. с. 60).
Згідно з довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне об`єднання» (далі - ТОВ «Житлово-експлуатаційне об`єднання») станом на 16 лютого 2015 року в квартирі зареєстровані: з 28 грудня 2011 року - ОСОБА_2 (квартиронаймач), з 04 березня 2014 року - його мати ОСОБА_3 , з 30 квітня 2014 року -його син ОСОБА_4 , з 30 квітня 2014 року - його сестра ОСОБА_5 , з 07 жовтня 2014 року - дружина ОСОБА_6 .
Фактично у квартирі з червня 2008 року проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а з 2010 року син ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , з 2013 року син ОСОБА_1 - ОСОБА_7 .
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 9 ЖК УРСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення.
Положеннями статті 64 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.
Частиною другою статті 65 ЖК УРСР визначено, що особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування цими приміщенням.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із доведення ОСОБА_1 обставин щодо того, що вона вселилась у спірне жиле приміщення в 2008 році за згодою ОСОБА_2 на постійне проживання, оскільки перебувала з ним у фактичних шлюбних відносинах.
Встановивши, що фактично у квартирі АДРЕСА_1 з червня 2008 року проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з 2010 року син ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , а з 2013 року син ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , суди дійшли висновку про можливість визнання за позивачкою права користування спірним жилим приміщенням.
Проаналізувавши підстави звернення до суду як з первісним, так і з зустрічним позовами, мотиви ухвалених судами попередніх інстанцій рішень, доводи касаційної скарги ОСОБА_6 , а також заперечення ОСОБА_1 , викладені у відзиві на касаційну скаргу, колегія суддів вважає, що суди правильно вирішили вказаний спір.
Між сторонами виникли правовідносини з приводу найму житлового приміщення в будинку державного житлового фонду, тому при вирішенні спору суди правильно визначили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми глави 2 ЖК УРСР.
Обставини, які покладені в основу рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , встановлені судами на підставі наявних у матеріалах справи доказів, досліджених належним чином, з наведенням аргументованих мотивів щодо їх значення для правильного вирішення спору.
Так, під час судового розгляду, окрім письмових та усних показань сторін у справі, за відповідними клопотаннями були допитані свідки: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .
Матеріали справи містять довідку від 10 листопада 2009 року МКП «Житлово-експлуатаційна контора № 14» про те, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з червня 2008 року (а. с. 11); рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 11 листопада 2014 року, яким також встановлено факт проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою (а. с. 58); акт від 22 вересня 2014 року № 798, складений комісією ТОВ «Житлово-експлуатаційне об`єднання» про те, що за вказаною адресою проживають ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 (а. с. 73); довідка КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» від 07 серпня 2014 року та медична картка амбулаторного хворого, згідно з якими ОСОБА_1 08 лютого 2010 року зверталася за медичною допомогою за місцем проживання: АДРЕСА_1 , і їй був виданий лікарняний лист (а. с. 25, 46-49); розрахункові книжки по оплаті за квартиру та комунальні послуги, що були надані ОСОБА_1 (а. с. 27-30); акт повірки лічильника від 13 квітня 2011 року із підписом споживача ОСОБА_1 (а. с. 37); графік зняття показників засобів електроенергії за 2009 рік із підписом споживача ОСОБА_1 (а. с. 33); акт пломбування, реєстрації поквартирних приладів обліку від 21 квітня 2011 року та акт про розпломбування водомірного вузла від 13 квітня 2011 року, складені із споживачем ОСОБА_1 (а. с. 34, 35); постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 15 червня 2010 року, якою було встановлено факт керування ОСОБА_2 автомобілем ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованим на ім`я ОСОБА_1 (а. с. 22).
Також під час розгляду справи було встановлено, що ремонтні роботи в квартирі проводились за участі ОСОБА_1 і за її кошти, що не заперечував ОСОБА_2 .
Вирішуючи вказаний спір, суди попередніх інстанцій належним чином оцінили наявні у матеріалах справи докази, обґрунтували врахування та перевагу одних доказів на іншими.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 про те, що судами не виконані вимоги ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, є помилковими.
Так, під час нового апеляційного розгляду Апеляційний суд Вінницької області досліджував питання кваліфікації відносин, які склалися між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з урахуванням зауважень суду касаційної інстанції.
При цьому колегія суддів зауважує, що доводи колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ як підстава для направлення справи на новий судовий розгляд не стосуються заперечення того, що такі правовідносини можуть бути сімейними, а лише вказують на передчасність висновку апеляційного суду з огляду на те, що суд не дослідив зібрані у справі докази.
Так, апеляційним судом відповідно до вимог статей 60 212-214 303 ЦПК України 2004 року надано належну оцінку деклараціям ОСОБА_2 про доходи, зобов`язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця щодо себе та членів своєї сім`ї за 2008-2010 роки, у яких ОСОБА_6 зазначена як дружина відповідача.
Водночас апеляційним судом встановлено, що за період, питання про встановлення факту за який порушує ОСОБА_1 , і до 2015 року ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі не перебував.
Зазначення у деклараціях вказаних фактів, без надання ОСОБА_2 належних доказів на підтвердження того, що вони дійсно мали місце, саме по собі не виключає можливість його перебування з ОСОБА_1 у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу.
Також колегія суддів звертає увагу на встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо того, що звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_16 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 вказував, що проживав однією сім`єю із ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу з 2006 року до вересня 2014 року, вони набули у спільну сумісну власність майно, яким у 2012 році ОСОБА_1 розпорядилась без його згоди і цими діями порушені його права і інтереси.
З огляду на викладене, апеляційний суд встановив факт того, що правовідносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за спірний період є сімейними відносинами у розумінні положень статті 3 СК України та такими, які в силу вимог статей 64 65 ЖК УРСР дають їй право користування спірним житлом.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, з врахуванням встановлених фактичних обставин справи, норм матеріального права дійшов обґрунтованого та правильного висновку про факт спільного проживання позивача та відповідача, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з червня 2008 року по вересень 2014 року, наявність між ними стосунків із взаємними правами та обов`язками, які притаманні подружжю, зокрема, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету.
Встановивши, що квартиронаймачем спірної квартири є відповідач ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 проживає у ній з його дозволу, сторони разом вели спільне господарство, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що ОСОБА_1 вселилась у приміщення як член сім`ї ОСОБА_2 і не може бути тимчасовим жильцем у ньому, в зв`язку з чим не може бути виселена на підставі частини третьої статті 98 ЖК УРСР.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 08 серпня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк