Постанова
Іменем України
17 березня 2021 року
м. Київ
справа № 127/25918/13-ц
провадження № 61-1321св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Вінницької дирекції акціонерного банку «Укргазбанк», відповідач - ОСОБА_1 ,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2020 року у складі судді Венгрин О. О.
та постанову Вінницького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Ковальчука О. В., Стадника І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Вінницької дирекції акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Вінницької дирекції АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 18 липня 2008 року між
ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 130 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14,3 % річних на строк до 17 липня 2028 року.
ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконував.
Рішенням Ленінського районного суду міста Вінниці від 07 грудня
2009 року, що набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь
ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором, а саме частину кредиту, що залишилась до погашення у розмірі 124 038 доларів США; прострочений кредит - 3 199,04 доларів США; проценти - 9 515,99 доларів США; пеню за несвоєчасну сплату кредиту - 1 840,31 грн, пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом - 5 241,74 грн.
Позивач зазначав, що оскільки кредит не погашений, тому боржнику нараховано проценти за фактичну кількість днів користування кредитом за період з 12 червня по 31 грудня 2009 року (день припинення нарахування процентів) у розмірі 10 145,76 доларів США.
Посилаючись на вищевказані обставини, ПАТ КБ «Укргазбанк» в особі Вінницької дирекції АБ «Укргазбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 проценти за фактичну кількість днів користування кредитом за період з 12 червня 2009 року по 31 грудня 2009 року (день припинення нарахування процентів) у розмірі 10 145,76 доларів США.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх прийняття
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області
від 18 грудня 2013 року (у складі судді Венгрин О. О.) позов
ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Вінницької дирекції АБ «Укргазбанк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість
за кредитним договором від 18 липня 2008 року в розмірі 10 145,76 доларів США у рахунок сплати процентів за користування кредитом за період з 12 червня по 31 грудня 2009 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області
від 18 грудня 2013 року.
Заява мотивована тим, що заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2013 року було ухвалено без урахування всіх обставин у справі та пояснень відповідача, зокрема з пропуском позовної давності у справі. Оскільки останній не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, у зв`язку з чим не був присутнім у судовому засіданні. Тому не міг заперечувати проти позовних вимог.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня
2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2013 року повернуто особі, яка її подала, на підставі частини третьої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не сплатив судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення, тобто у наданий судом строк недоліки заяви про перегляд заочного рішення, вказані в ухвалі суду від 09 жовтня 2020 року, не усунув, тому заява про перегляд заочного рішення підлягає поверненню, як неподана.
При цьому, суд зазначив, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2020 року відповідачу відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, іншого клопотання до суду не надходило.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення заяви про перегляд заочного рішення як неподаної, оскільки в матеріалах справи відсутні докази усунення заявником недоліків, встановлених ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2020 року щодо надання доказів про сплату судового збору. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що сплата судового збору є надмірним тягарем для заявника, тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У касаційній скарзі, поданій 22 січня 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове судове рішення, яким зобов`язати суд першої інстанції розглянути заяву про перегляд заочного рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Зазначає, що суди не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 821/1896/15-а (провадження № К/9901/14384/18), від 02 серпня 2019 року у справі № 761/12145/17 (провадження № 61-11495ск19).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що ОСОБА_1 подавав докази на підтвердження відсутності у нього доходу за попередній календарний рік, як зазначено у статті 8 Закону України «Про судовий збір», зокрема довідку про відсутність доходу у скаржника за 2018 - 2019 роки. Проте такі докази суди не взяли до уваги, а повернули заяву про перегляд заочного рішення з інших підстав, зазначивши, що заявником не надано доказів наявності у нього інвалідності, а також що він є власником нерухомого майна, транспортних засобів.
Крім того, обмеживши скаржника у можливості перегляду заочного рішення, суди попередніх інстанцій порушили принцип диспозитивності.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Ленінського районного суду міста Вінниці від 07 грудня 2009 року, яке набрало законної сили, позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором, а саме частину кредиту, що залишилась до погашення у розмірі 124 038 доларів США; прострочений кредит - 3 199,04 доларів США; проценти - 9 515,99 доларів США; пеню за несвоєчасну сплату кредиту - 1 840,31 грн, пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом - 5 241,74 грн.
У жовтні 2013 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема процентів за користування кредитом.
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2013 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Вінницької дирекції АБ «Укргазбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 18 липня 2008 року, а саме процентів за користування кредитом за період з 12 червня по 31 грудня 2009 року у розмірі 10 145,76 доларів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2013 року. Також просив звільнити його від сплати судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення та додав до заяви копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 18 березня 2019 року.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, оскільки до заяви не додано доказів на підтвердження таких вимог, а додана копія відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків є неякісною, у зв`язку з чим її зміст неможливо прочитати. Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати три дні з дня вручення цієї ухвали. Запропоновано заявнику надати документ про сплату судового збору; зазначити клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Попереджено про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
У жовтні 2020 року на виконання вимог ухвали суду від 09 жовтня 2020 року від ОСОБА_1 надійшли матеріали на усунення недоліків, до яких долучено належним чином завірену копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми невиплачених доходів та утриманих податків, за змістом яких за період з 4 кварталу 2018 року по 2 квартал 2020 року у ОСОБА_1 доходи відсутні.
Посилаючись на вищевказане, а також на те, що не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання і не отримував копії заочного рішення, ОСОБА_1 просив суд поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Крім цього, ОСОБА_1 повторно заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання вказаної заяви.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2013 року повернуто особі, яка її подала, на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2020 року залишено без змін.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до частини шостої статті 285 ЦПК України до заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору.
Згідно з частиною восьмою статті 285 ЦПК України до неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, яка, у свою чергу, регулює питання залишення позовної заяви без руху, повернення заяви.
Частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України визначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, з урахуванням частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 136 ЦПК України підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення від його сплати може бути майновий стан сторони у справі (тобто як позивача, так і відповідача).
Звертаючись до суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення, ОСОБА_1 посилався на те, що він не має доходу починаючи з 4 кварталу 2018 року по час звернення із заявою до суду.
Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання та надаючи строк на усунення недоліків заяви про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції вказав, що заявнику слід сплатити судовий збір, оскільки копія відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, надана заявником на підтвердження підстав для звільнення його від сплати судового збору, є неякісною та її зміст неможливо прочитати.
Після отримання ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без руху з підстав несплати судового збору, ОСОБА_1 повторно подав до суду першої інстанції клопотання про звільнення його від сплати судового збору.
На підтвердження свого скрутного майнового стану надав письмові докази, зокрема, належним чином завірену копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, відповідно до яких у період з 4 кварталу 2018 року по 2 квартал 2020 року відповідач доходи не отримував.
Повертаючи заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції не розглянув його повторне клопотання про звільнення від сплати судового збору, не навів достатніх мотивів щодо підстав нерозгляду такого клопотання та не надав оцінки наданим заявником на вимогу суду доказам щодо його майнового стану.
При цьому суд обмежився лише загальними формулюваннями щодо невиконання вимог ухвали суду в частині сплати судового збору, не надавши будь-якої оцінки доводам ОСОБА_1 на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору та обставин його незадовільного майнового стану; пославшись на ненадання доказів наявності у ОСОБА_1 інвалідності та що він є власником нерухомого майна, транспортних засобів, суд не звернув увагу, що надання доказів на підтвердження цих обставин в ухвалі про залишення без руху заяви про перегляд судового рішення не вимагалося.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на зазначені порушення норм процесуального права уваги не звернув, та необґрунтовано залишив без змін ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2020 року.
Отже, колегія суддів Верховного Суду прийшла до висновку, що клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке подано ОСОБА_1 з доданими до нього документами, судами не розглянуто.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на судовий захист, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, в оскаржуваних судових рішеннях не виклав достатньо повно мотиви, на яких вони ґрунтуються, не врахував, що право на захист може вважатися ефективним лише тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення Європейського суду з прав людини справах: «Мала проти України» від 03 липня 2014 року; «Суомінен проти Фінляндії» від 01 липня 2003 року).
Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31 липня 2019 року у справі № 821/1896/15-а (адміністративне провадження № К/9901/14384/18), від 02 серпня 2019 року у справі № 761/12145/17 (провадження № 61-11495ск19), на які посилався заявник у касаційній скарзі.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частин першої, четвертої, шостої та сьомої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, але не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
В силу положень Цивільного процесуального кодексу України, при попередньому дослідженні матеріалів заяви про перегляд заочного рішення суд, який його ухвалив, перевіряє на дотримання вимог законодавства подані до суду документи та наявність чи відсутність підстав для залишення заяви без руху, повернення заяви або її прийняття на стадії вирішення питання про прийняття такої заяви.
Залишаючи без руху заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції вказав, що заявнику слід подати клопотання про поновлення пропущеного строку на подання такої заяви.
Проте вирішуючи питання про повернення заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції не розглянув питання про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку та щодо поважності причин пропуску такого строку.
При цьому Верховний Суд звертає увагу, що суд касаційної інстанції не оцінює причини пропущення строку звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення, а зазначає, що суд першої інстанції не вирішив питання щодо поважності причин пропуску строку подання заяви про перегляд заочного рішення, передбаченого статтею 284 ЦПК України.
У зв`язку з цим Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, належним чином не дослідив зазначене вище, не врахував вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про справедливий судовий розгляд і справедливі судові процедури та передчасно повернув заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2013 року.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
За викладених обставин, ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2020 року та постанова Вінницького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 400 402 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня
2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 23 грудня
2020 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
С. Ю. Мартєв
В. А. Стрільчук