№ 127/27042/17

Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 127/27042/17

провадження № 61-47068св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Вінницька обласна державна адміністрація, Вінницьке спеціалізоване колективне підприємство № 26, Департамент соціальної молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації, Фонд соціального страхування України, Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, Фонд соціального страхування України міста Вінниці,

треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, прокуратура Вінницької області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2018 року у складі судді Гуменюка К. П. та постанову апеляційного суду Вінницької області від 11 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Зайцева А. Ю., Рибчинського В. П., Шемети Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької обласної державної адміністрації, Вінницького спеціалізованого колективного підприємства № 26, Департаменту соціальної молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації, Фонд соціального страхування України (далі - ФСС України), ФСС України у Вінницькій області, ФСС України у м. Вінниця, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, прокуратура Вінницької області, про забезпечення санаторним лікуванням та відшкодування моральної шкоди.

Вимоги обґрунтовував тим, що він є особою з інвалідністю (І група довічно).

У період із 2014 року до 2016 року відповідачі йому неодноразово відмовляли у наданні путівки у санаторій «Борисфен» з терміном лікування на 45 діб. Такі дії він оскаржував у судовому порядку.

У 2017 році відповідачі повторно відмовились забезпечити його санаторним лікуванням до санаторію «Борисфен» на 45 діб із супроводжуючою особою, оскільки такі путівки були закуплені, але зникли.

Крім того, зазначав, що має право на забезпечення його новим автомобілем як особа з інвалідністю.

Відмова у забезпеченні лікування спричинила йому моральну шкоду, компенсація якої, на його переконання, становить 38 400 грн.

У зв`язку з наведеним просив:

1) вирішити питання щодо забезпечення його новим серійним автомобілем;

2) вирішити питання щодо забезпечення його санаторною путівкою до санаторію «Борисфен» за 2014-2017 роки;

3) стягнути з відповідачів грошові кошти на оплату двох санаторних путівок до санаторію «Борисфен» за 2017 рік,

4) стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 38 400 грн,

5) зобов`язати відповідачів припинити протиправні дії;

6) відновити втрачене судове провадження.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Вінницької області від 11 жовтня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

При відмові у задоволенні позову суди виходили з недоведеності позивачем вимог до Вінницького відділення Управління ВД ФСС України про забезпечення його санаторно-курортною путівкою за 2017 рік, оплати двох санаторних путівок за 2017 рік та відшкодування моральної шкоди, а також із того, що місцем зберігання справи про страхові виплати потерпілого ОСОБА_1 є Вінницьке відділення Управління ВД ФСС України у Вінницькій області, правовідносини щодо забезпечення санаторно-курортними путівками позивача існують саме між позивачем та Вінницьким відділенням Управління ВД ФСС України у Вінницькій області, а тому інші відповідачі у справі не наділені повноваженнями щодо забезпечення потерпілого санаторно-курортним лікуванням.

Вимоги про забезпечення позивача путівками санаторно-курортного лікування за 2014-2016 роки задоволенню не підлягають, оскільки зазначені питання вирішувались в судовому порядку, вказаним правовідносинам надано правову оцінку, зокрема в рішеннях судів у цивільних справах № 127/14840/15, № 127/25523/15 та № 127/23483/16.

Питання щодо забезпечення позивача новим серійним автомобілем вирішене при розгляді Ленінським районним судом міста Вінниці справи № 2-220/2003 (у разі невиконання рішення суду у зазначеній справі позивач не позбавлений права звернутись до суду в порядку судового контролю за виконанням судового рішення, що передбачено розділом VII ЦПК України).

Так само немає підстав для задоволення вимог про відновлення втраченого судового провадження, а саме за позовом ОСОБА_1 до Виконавчої дирекції управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України, Вінницького спеціалізованого колективного підприємства № 26, Виконавчої дирекції відділення у місті Вінниці фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань на виробництві України від 17 жовтня 2003 року, оскільки порядок вирішення вказаної заяви передбачений розділом Х ЦПК України, яким встановлені правові підстави та порядок відновлення втраченого провадження.

Короткий зміст касаційної скарги

У листопаді 2018 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не повідомив позивача та його представника про дату, час і місце судового розгляду справи, а також не допустив до участі їх у судовому засіданні, не викликав у судове засідання свідків за клопотанням позивача.

Зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для забезпечення санаторними путівками, чим порушили його права як особи з інвалідністю на лікування, а також не надали належної оцінки завданої йому моральної шкоди.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2018 року відкрите касаційне провадження у вказаній справі. Витребувано справу № 127/27042/17 із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2019 року зупинене касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 210/3177/17.

Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2020 року поновлено касаційне провадження у цій справі.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

Вінницьке спеціалізоване колективне підприємство № 26 та Вінницька обласна державна адміністрація подали відзиви, у яких їхні представники просять залишити без задоволення касаційну скаргу та без змін оскаржувані судові рішення, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи (трудове каліцтво) довічно.

Ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 становить 100 %, останній потребує санаторно-курортного лікування.

03 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України для забезпечення путівкою до санаторію «Борисфен».

Листом від 30 листопада 2017 року № 440-06-02-04 Вінницьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України повідомило ОСОБА_1 про порядок забезпечення санаторно-курортним лікуванням та запропоновано прибути до Вінницького відділення для оформлення заяви, підписання договорів та подання необхідних документів.

Рішенням Ленінського районного суду міста Вінниці від 29 грудня 2003 року у справі № 2-220/03 стягнуто з ВСКП № 26 кошти в розмірі 15 704,30 грн на рахунок Головного управління праці та соціального захисту населення для придбання ОСОБА_1 автомобіля «Таврія 11028», визнано за ОСОБА_1 право на придбання альтернативного автомобіля з доплатою різниці мж альтернативним автомобілем та автомобілем «Таврія 11028».

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачі ухиляються від забезпечення його санаторним лікуванням до санаторію «Борисфен» на 45 діб із супроводжуючою особою та автомобілем.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Колегія суддів частково приймає доводи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно із частинами першою та другою статі 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 16 Закону застраховані особи мають право на послуги соціальної реабілітації, включаючи придбання автомобіля, протезів, допомогу у веденні домашнього господарства, що надаються відповідно до законодавства.

Згідно з частиною п`ятою статті 42 Закону за наявності медичних показань для одержання автомобіля і наявності або відсутності протипоказань до керування ним Фонд забезпечує потерпілого автомобілем безоплатно чи на пільгових умовах, організовує та оплачує навчання водінню автомобіля, а також виплачує компенсацію на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування в порядку та на умовах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. У разі самостійного придбання потерпілим автомобіля його вартість компенсує Фонд у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Частиною четвертою статті 42 Закону передбачено, що потерпілому, який став особою з інвалідністю, періодично, але не рідше одного разу на три роки, а особам з інвалідністю I групи щорічно безоплатно за медичним висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування; у разі самостійного придбання путівки її вартість компенсує Фонд у розмірі, встановленому правлінням Фонду.

За приписами частин шостої та сьомої статті 6 Закону рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов`язковим для виконання, у тому числі всіма страхувальниками та застрахованими особами, яких воно стосується.

Відповідно до статті 8 Закону виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та в порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду, що затверджується його правлінням, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.

Статтею 44 Закону встановлено, що Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Відповідно до статті 17 Закону спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької обласної державної адміністрації, Вінницького спеціалізованого колективного підприємства № 26, Департаменту соціальної молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації, ФСС України, ФСС України у Вінницькій області, ФСС України міста Вінниці у зв`язку з тим, що його як особу з інвалідністю не забезпечено новим автомобілем, не вирішено питання та фактично відмовлено йому у сплаті вартості путівки на лікування, що належить до виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що належним відповідачем у справі є ФСС України у Вінницькій області, тому вимоги, пред`явлені до інших відповідачів, які є неналежними, задоволенню не підлягають.

У задоволенні вимог ОСОБА_1 до ФСС України у Вінницькій області суди відмовили за недоведеністю.

Положеннями частини першої статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За приписами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.

Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Ураховуючи принципи, функції Фонду соціального страхування та зміст положень вищезазначених норм права, за предметним та суб`єктним складом цей спір має ознаки публічно-правових правовідносин, а отже підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 360/1438/16а (провадження № 11-350апп18) та постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 755/5839/18 (провадження № 61-47276св18).

Таким чином, даний спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 750/3192/14 (провадження № 14-439цс19) вказано, що «зміни до ЦПК України, внесені Законом № 460-IX, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Закон № 460-IX вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з пунктом 8 Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі». Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 8 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. З огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду вирішила на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Великої Палати Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції».

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-ІХ роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись статтями 255 400 409 414 416 418 419 ЦПК України (в редакції станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 11 жовтня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної державної адміністрації, Вінницького спеціалізованого колективного підприємства № 26, Департаменту соціальної молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації, Фонду соціального страхування України, Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, Фонду соціального страхування України міста Вінниці, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, прокуратура Вінницької області, про забезпечення санаторним лікуванням та автомобілем, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, зобов`язання припинити протиправні дії, відновлення втраченого судового провадження, закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді: Н. О. Антоненко І. О. Дундар В. І. Журавель М. М. Русинчук