ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2023 року
м. Київ
справа №127/28981/21
адміністративне провадження № К/990/1618/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Бучик А.Ю.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022 (постановлена у складі головуючого судді: Шидловського В.Б., суддів: Курка О.П., Боровицького О. А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
В С Т А Н О В И В:
Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради (далі - відповідач-1, ДАБК), посадової особи - заступника директора ДАБК Сивенюка Івана Миколайовича (далі-відповідач-2) з цим позовом.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26.07.2022 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано Постанову №128 від 06.10.2021, винесену заступником директора Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради Сивенюк Іваном Миколайовичем. Справу відносно ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 188-42 КУпАП- закрито. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Також судом стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 454,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 17.11.2022 звернувся до Сьомого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Одночасно заявником апеляційної скарги подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2022 апеляційну скаргу залишено без руху, визнано неповажними вказані заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26.07.2022 та запропоновано протягом десяти днів з моменту отримання копії даної ухвали, звернутися до суду апеляційної інстанції для зазначення іншої підстави для поновлення строку.
29.11.2022 на адресу апеляційного суду надійшла заява ДАБК Вінницької міської ради про поновлення пропущеного строку на апеляційне скарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26.07.2022, яка обґрунтована тим, що у зв`язку з введенням воєнного стану, повітряними тривогами та постійними перебоями з електропостачанням, заявником пропущений строк на апеляційне оскарження.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Постановляючи цю ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення і зазначені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк, подання апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що з апеляційною скаргою відповідач звернувся на третій день після спливу строку на апеляційне оскарження. Причини пропуску строку, наведені заявником у клопотання про поновлення строку, є поважними, а обставини, на які він посилався, є непереборними, такими, що дійсно перешкоджали зверненню з апеляційною скаргою у строк, передбачений КАС України.
Провадження в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 24.01.2023 відкрив касаційне провадження за скаргою Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Касаційне провадження у справі відкрито за касаційною скаргою Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, яка подана на судове рішення, право на касаційне оскарження якого передбачено частиною 3 статті 328 КАС України.
Підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначеного у частині 3 статті 328 КАС України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абз. 2 п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України).
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно пункту 4 частини1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Предметом позову у даній справі є оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, передбаченого положеннями КУпАП, що відповідно до норм КАС України відноситься до категорій термінових справ.
Особливості провадження у справах з приводу рішень дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено статтею 286 КАС України.
Відповідно до частин 1, 4 статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення у справі Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалено 26.07.2022, повний текст рішення суду проголошено в судовому засіданні.
Отже, виходячи з приписів частини 4 статті 286 КАС України, останнім днем строку на апеляційне оскарження рішення було 05.08.2022.
Апеляційна скарга подана Департаментом архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради 17.11.2022, тобто з пропуском строку, передбаченого частиною 4 статті 286 КАС України.
Поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження заявник в апеляційній скарзі обґрунтовував тим, що в судовому засіданні 26.07.2022 представник відповідача участі не приймав, копія судового рішення на адресу ДАБК судом не направлялась. Водночас, за заявою представника відповідача, копія рішення вручена представнику ДАБК лише 03.11.2022.
Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши вказані доводи та дослідивши докази наявні в матеріалах справи, визнав неповажними причини пропуску строку та залишив апеляційну скаргу без руху.
В заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, поданій на виконання вимог ухвали, якою апеляційну скаргу залишено без руху, заявник послався на ті самі доводи, які вказував при зверненні у скарзі, додатково зазначив, що строк пропущений у зв`язку з введенням воєнного стану, повітряними тривогами та постійними перебоями з електропостачанням.
Надаючи оцінку всім аргументам відповідача щодо поважності причин пропуску строку, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що початок його перебігу розпочався 04.11.2022 і закінчився 14.11.2022 (десять днів від дати отримання повного тексту судового рішення).
Колегія суддів зазначає, що єдиним строком, встановленим законом, для оскарження рішення суду у цій справі є десятиденний строк з дня проголошення рішення (частина 4 статті 286 КАС України).
Так, стаття 286 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, та частина четверта якої встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).
Водночас статтею 286 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС України, і на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС України, передбачений статтею 286 КАС України строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.
Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їх поважності в загальному порядку, передбаченому процесуальним законом, з урахуванням визначених частиною четвертою статті 286 КАС України особливостей, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав, з урахуванням визначених цією статтею строків апеляційного оскарження.
Верховний Суд зазначає, що у справах цієї категорії, які є терміновими в розумінні КАС, надзвичайно важливим в аспекті реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження є дотримання судом першої інстанції порядку проголошення та вручення (надсилання) копій судових рішень, визначеного частиною другою статті 271 КАС України. Недотримання судом першої інстанції цього порядку може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням інших фактичних обставин.
Інше тлумачення зазначених норм процесуального права нівелює доцільність застосування частини третьої статті 298 КАС України із метою належної оцінки причин пропуску строку на апеляційне оскарження у відповідних категоріях справ, а також створює передумови для безпідставного обмеження права особи на апеляційне оскарження, що є неприпустимим.
Аналогічний висновок щодо застосування означеної норми процесуального права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.04.2019 у справі №212/2354/18 (2-а/212/93/18), від 19.06.2019 у справі №175/4952/18 (2-а/175/69/18), від 25.06.2019 у справі №211/94/18 (2-/211/25/19).
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, хоча помилково вказав дату початку перебігу строку для апеляційного оскарження рішення суду, правильно врахував, що отримання відповідачем копії судового рішення 03.11.2022, не свідчить про поважність причин пропуску ним строку, за умови звернення із апеляційною скаргою 17.11.2022 (поза межами десятиденного строку від дати ).
З приводу доводів заявника про те, що причинами пропуску строку слугували введення воєнного стану, повітряні тривоги та постійні перебої з електропостачанням, Сьомий апеляційний адміністративний суд зазначив, що саме посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до апеляційного суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу суб`єкта владних повноважень, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги. Так само щодо доводів про перебої з електроенергією, суд апеляційної інстанції встановив, що заявник не надав будь-яких доказів на підтвердження зазначених технічних обмежень.
Колегія суддів погоджується з такими висновками, виходячи з наступного.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Далі воєнний стан продовжувався. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34 38 39 41-44 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.
Посилання відповідача на повітряні тривоги та обмеження подачі електроенергії також правильно визнані судом апеляційної інстанції необґрунтованими, через те, що наведене не свідчить про наявність поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення, оскільки відповідач не надав доказів того, що такі обставини існували безперервно з 03.11.2022 по 03.11.2022 по 14.11.2022, не обґрунтовує яким саме чином такі обставини об`єктивно перешкодили вчасному поданню апеляційної скарги.
При цьому, неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали відповідачу скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою, ДАБК не наведено.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не виправдовують безпідставність порушення суб`єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення (процесуальна поведінка), та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції.
Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в заяві про поновлення строку та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції надав оцінку поважності причин пропуску строку.
З огляду на викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду приходить до висновку, що ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2022 є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради - залишити без задоволення.
Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя- доповідач: Л.В. Тацій
Судді: А.Ю. Бучик
С.Г. Стеценко