Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 127/3170/17
провадження № 61-12990св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Вінницька міська рада,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2019 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б., Матківської М. В.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької міської ради про визнання незаконними та скасування пункту 31 Додатку № 4 рішення Вінницької міської ради № 1693 від 11 квітня 2014 року та пункту 19 Додатку № 3 рішення Вінницької міської ради № 1871 від 31 жовтня 2014 року, якими передано у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:02:070:0152 та 0510100000:02:070:0288 відповідно.
Позовна заява мотивована тим, що передані у власність фізичним особам вказані земельні ділянки більшою своєю частиною накладаються на прибережну захисну смугу ставка «Вишенське озеро» («Поділля»), яку позивач за допомогою сусідів облаштували за власні кошти, засипали шаром родючого ґрунту та висадили різноманітні дерева та кущі.
Зазначає, що надання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 земельних ділянок рекреаційного призначення, що захищаються законом, порушує конституційні права позивача, а саме - право на відпочинок біля водойми, на безпечне для життя і здоров`я довкілля.
На підставі викладеного, уточнивши у подальшому позовні вимоги, ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати пункт 31 Додатку № 4 рішення Вінницької міської ради № 1693 від 11 квітня 2014 року, яким громадянину ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку за кадастровим номером 0510100000:02:070:0152, площею 1000 кв. м, на вул АДРЕСА_1 , б/ н , для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за рахунок земель комунальної власності; визнати незаконним та скасувати пункт 19 Додатку № 3 рішення Вінницької міської ради № 1871 від 31 жовтня 2014 року, яким громадянину ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку за кадастровим номером 0510100000:02:070:0288, площею 414 кв. м, на АДРЕСА_3 , для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за рахунок земель комунальної власності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2019 року (у складі судді Федчишена С. А.) позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано пункт 31 Додатку № 4 рішення Вінницької міської Ради № 1693 від 11 квітня 2014 року, яким ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку за кадастровим номером 0510100000:02:070:0152, площею 1000 кв. м на АДРЕСА_1 б /н , для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за рахунок земель комунальної власності.
Визнано незаконним та скасовано пункт 19 Додатку № 3 рішення Вінницької міської Ради № 1871 від 31 жовтня 2014 року, яким ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку за кадастровим номером 0510100000:02:070:0288, площею 414 кв. м на АДРЕСА_3 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за рахунок земель комунальної власності.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вирішуючи питання про передачу у власність спірних земельних ділянок, Вінницька міська рада не врахувала, що частина цих земельних ділянок накладається на прибережну захисну смугу річки «Шереметка», яка в районі АДРЕСА_3 впадає в ставок «Вишенське озеро» (або ставок « Поділля »), створений по руслу річки «Вишня», правої притоки річки «Південний Буг», чим порушила вимоги статей 88 - 90 ВК України, статті 61 ЗК України, Закон України «Про охорону земель» та норм ДБН 360-92*.
При цьому місцевий суд зазначив, що оскаржувані рішення міської ради порушують законні права позивача на безпечне для життя і здоров`я довкілля.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не надав суду належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували на наявність шкоди, заподіяної позивачу внаслідок негативного впливу від реалізації оскаржуваних рішень міської ради на навколишнє природне середовище. Суд зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази, зокрема висновки експертів, на підтвердження того, що конституційне право позивача на безпечне для життя і здоров`я довкілля порушене.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що позивач не заявляв вимоги щодо відшкодування моральної і матеріальної шкоди, завданої прийняттям відповідачем неправомірних рішень, а тому клопотання щодо проведення судових експертиз з цього приводу не заявлялись.
Позивач зазначає, що за наявності достатньої кількості інших доказів знищення рослинності прибережної захисної смуги, її руйнування, викорчовування дерев та кущів, відсутня необхідність у проведенні екологічної експертизи.
Вважає, що апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги наявність висновку судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою за № 017/16 від 21 вересня 2016 року ТОВ «Експертно-юридична фірма Соломон», якими встановлено факт накладання частини спірних земельних ділянок на прибережну захисну смугу, якою він як громадянин та член територіальної громади вільно користувався, що є достатніми та допустимими доказами порушеного права позивача на якість оточуючого природного середовища, що закріплено, зокрема статтями 41 50 Конституції України, Орхурською конвенцією, що ратифікована Законом України № 832-XIV від 06.07.1999 року, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також Декларацією ООН щодо питань навколишнього середовища 1972 року.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу представник третьої особи ОСОБА_6 - адвокат Путілін Є. В. просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
22 серпня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки розташованої в АДРЕСА_5 , відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ № 392673 від 10 травня 2006 року.
Пунктом 31 Додатку № 4 рішення Вінницької міської Ради № 1693 від 11 квітня 2014 року ОСОБА_4 було передано на АДРЕСА_1 , земельну ділянку за кадастровим номером 0510100000:02:070:0152, площею 1000 кв. м, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за рахунок земель комунальної власності.
Пунктом 19 Додатку № 3 рішення Вінницької міської Ради № 1871 від 31 жовтня 2014 року ОСОБА_5 було передано на АДРЕСА_3 , земельну ділянку за кадастровим номером 0510100000:02:070:0288, площею 414 кв. м, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за рахунок земель комунальної власності.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 об`єднали частки своїх земельних ділянок в земельну ділянку за кадастровим номером 0510100000:02:070:0295.
17 січня 2015 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_6 придбала частину земельної ділянки за кадастровим номером 0510100000:02:070:0295, загальною площею 0,08 га, якій в подальшому було визначено кадастровий номер 0510100000:02:070:0305.
У 2018 році ОСОБА_6 розпочала на земельній ділянці за кадастровим номером 0510100000:02:070:0305 монтажно-будівельні роботи по будівництву житлового будинку та господарських споруд.
Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою за № 017/16 від 21 вересня 2016 року ТОВ «Експертно-юридична фірма Соломон» має місце накладення земельних ділянок за кадастровими номерами 0510100000:02:070:0152 та 0510100000:02:070:0288 на земельні ділянки за кадастровими номерами 0510100000:02:070:0305 та 0510100000:02:070:0306, відповідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки та вимог нормативно-правових актів. Площі накладання відображені в дослідній частині висновку стор. 26. Конфігурація та межа накладення графічно відображена в додатку 6 до висновку (пункт 2).
Частини земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:02:070:0305 та 0510100000:02:070:0306 знаходяться в межах 25-ти метрів від урізу води фактичного місця розташування струмка (річки), що графічно відображено в додатку 7 до висновку (пункт 3).
Відповідно до додатку № 7 висновку судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою за № 017/16 від 21 вересня 2016 року ТОВ «Експертно-юридична фірма Соломон», площа накладання на прибережну захисну смугу земельної ділянки за кадастровим номером 0510100000:02:070:0288 складає 165 кв. м із 414 кв. м загальної площі земельної ділянки, площа накладання на прибережну захисну смугу земельної ділянки за кадастровим номером 0510100000:02:070:0152 складає 228 кв. м із 1000 кв. м загальної площі земельної ділянки.
Згідно із висновком № 034/17 судової земельно-технічної експертизи від 12 січня 2018 року визначено, що площа накладання 25-ти метрової зони від урізу води малої притоки р. Вишня на земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:02:070:0152 становить 0,0548 га, на земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:02:070:0288 становить 0,0167 га.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов`язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення (стаття 276 ЦК України).
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 апеляційний суд послався на відсутність підстав для висновку про те, що право позивача є порушеним.
З таким висновком суду погодитись не можливо з наступних підстав.
У відповідності до статті 3 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад. Будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороняються.
Первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста (частина перша статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина перша статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Встановлено, що ОСОБА_1 є членом територіальної громади міста Вінниця, постійно мешкає поблизу водойми, поряд із якою знаходяться спірні земельні ділянки, користувався її прибережною смугою, яка є рекреаційною зоною. Вважає, що надання міською радою земель прибережної захисної смуги у приватну власність третім особам, їх неконтрольована забудова перешкоджає його праву вільного користування землями, які захищені законом, призначені для рекреації (відпочинку) та які повинні знаходитися у загальнодоступному користуванні.
Вказані доводи іншими учасниками справи не спростовані та не перевірені судом у належний спосіб.
Разом із тим, предметом судового спору є не відшкодування шкоди, заподіяної порушенням прав позивача, а дослідження законності та правомірності надання органом місцевого самоврядування відповідачам всупереч інтересам територіальної громади земельних ділянок у власність. При цьому питання щодо можливого порушення прав ОСОБА_1 може мати значення виключно при вирішенні питання, чи є останній належним позивачем у справі, тобто особою, якій належить право вимоги по пред`явленому в суді позову з питань, що виникли у сфері екологічних суспільних відносин.
Апеляційний суд вказане питання належним чином не дослідив, статус позивача як члена територіальної громади міста Вінниця не урахував, доводи позивача залишив поза увагою.
Разом із тим, аналіз змісту Орхуської конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (ратифікованої Законом України N 832-XIV від 06.07.1999 року), а також норм законодавства України дозволяє визначити, зокрема, таку форму доступу до правосуддя при захисті екологічних прав як оскарження рішень, дій державних органів, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів, що порушують національне екологічне законодавство.
Встановлено, що питання щодо законності оскаржених рішень міської ради взагалі не було предметом розгляду суду апеляційної інстанції.
Таким чином, переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позову саме із зазначених ним підстав.
Наявні у матеріалах справи докази апеляційний суд не дослідив, оцінки їм не надав, у зв`язку із чим не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, належно не встановив усі необхідні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, характеру спірних правовідносин, що призвело до передчасного висновку при апеляційному перегляді.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд апеляційної інстанції в судовому рішенні у достатній мірі не виклав мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»).
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи, що апеляційним судом не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.
Під час нового розгляду суду належить врахувати вищенаведене, дослідити та належним чином оцінити зібрані у справі докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, в зв`язку з чим позбавлений можливості ухвалити нове рішення або змінити судові рішення у цій справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Отже ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлено, а тому постанова апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу вимог статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. П. Курило