Постанова
Іменем України
06 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 127/6366/19
провадження № 61-17329св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , яка діє як законний представник малолітньої дитини ОСОБА_3 ,
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 ,
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Вінницької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Марчук В. С., Міхасішина І. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , діючої як законний представник малолітньої дитини ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Вінницької міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом, в якому просила визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2019 року в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про вжиття судом заходів процесуального реагування до позивача, стягнення штрафу та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, відмовлено. Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Піпка А. М. про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою від позову та розподілу судових витрат, задоволено частково. Закрито провадження у вищезгаданій справі у зв`язку з відмовою позивача від позову. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн. Судовий збір в розмірі 768,40 грн компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання адвоката позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, керувався частиною третьою статті 142 ЦПК України.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн скасовано, постановлено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині ухвалу залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в даному випадку відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат за правову допомогу, понесених останньою, оскільки зняття відповідача з реєстрації місця проживання не є задоволенням позовних вимог про визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом.
Зняття з реєстрації місця проживання є похідною дією, яка вчиняється у випадку задоволення судом вимог про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Вінницького міського суду Вінницької області.
09 жовтня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не повно досліджено матеріали та обставини справи. Заявник вказує, що відповідачу було відомо про існування зазначеної справи і вона самостійно задовольнила позовні вимоги, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу.
Відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 до Верховного Суду подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що 04 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , яка представляє як законний представник інтереси малолітньої ОСОБА_3 , в якому просила визнати ОСОБА_3 , такою що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 1 - 8)
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2019 року відкрито провадження у справі, призначено дату судового засідання 23 квітня 2019 року (т. 1 а. с. 76 - 77).
23 квітня 2019 року судове засідання не відбулось і було відкладене на 23 травня 2019 року (т. 1 а. с. 96).
18 травня 2019 року ОСОБА_3 знята з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 157).
22 травня 2019 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про відкладення судового засідання, яке призначене на 23 травня 2019 року, в якій повідомила суд, що судову повістку отримала рекомендованим листом 22 травня 2019 року, підтвердила, що вона не отримувала з суду ні копії позовної заяви з додатками, ні ухвали про відкриття провадження у справі, а тому вона не володіла інформацією щодо предмета спору та просила надати можливість для ознайомлення з матеріалами цивільної справи (т. 1 а. с. 110).
23 травня 2019 року ОСОБА_2 отримала копії всіх процесуальних документів (т. 1 а. с. 110, 117).
23 травня 2019 року судове засідання не відбулось і було відкладене на 21 червня 2019 року (т. 1 а. с. 112).
19 червня 2019 року представник позивача - адвокат Піпко А. М. подав до суду заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою від позову та розподіл судових витрат. Заява мотивована тим, що після пред`явлення позову та відкриття провадження у справі, 18 травня 2019 року відбулось зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_3 , а тому позивач не підтримує своїх позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову (т. 1 а. с. 151 - 153).
20 червня 2019 року ОСОБА_2 звернулась з клопотанням про закриття провадження в цивільній справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Також просила постановити ухвалу про стягнення з позивача в порядку статті 148 ЦПК України в дохід держави штрафу в розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за зловживання процесуальними правами (т. 1 а. с. 165 - 168).
08 липня 2019 року ОСОБА_2 подала до суду клопотання, в якому просила закрити провадження у справі і відмовити в задоволенні заяви адвоката Піпко А. М. від 19 червня 2019 року в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу (т. 1 а. с. 185 - 194).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2019 року в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про вжиття судом заходів процесуального реагування до позивача, стягнення штрафу та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору відмовлено. Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Піпка А. М. про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою від позову та розподіл судових витрат, задоволено частково. Закрито провадження у вищезгаданій справі у зв`язку з відмовою позивача від позову. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн. Судовий збір в розмірі 768,40 грн компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (т. 1 а. с. 212 - 214).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Положення частини першої статті 2 ЦПК України передбачають, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Позивач, який відмовився від позову, набуває право на відшкодування судових витрат в разі, коли він звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача, а відповідач, після пред`явлення до нього позову, задовольнив ці вимоги, тобто виконав вимоги позивача.
Задоволення відповідачем вимог позову після його подання, фактично свідчить про визнання ним позову, для чого, перш за все, необхідно знати його вимоги.
Тобто при вирішенні питання про наявність підстав для стягнення судових витрат з відповідача в разі відмови позивача від позову після пред`явлення ним позову, є обізнаність відповідача про наявність такого позову та характер самих вимог, які заявляються до нього, і чи дії відповідача були направленні саме на задоволення вимог позову.
Зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 відбулось 18 травня 2019 року, ОСОБА_2 дізналась, що вона є відповідачем у цивільній справі про визнання особи, такою, що втратила право користування житлом 22 травня 2019 року, копію позовної заяви з додатками та ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі отримала 23 травня 2019 року, а отже ОСОБА_2 зняла свою дочку з реєстрації до того моменту, як дізналась про позов.
Враховуючи наведені обставини та передбачений статтею 11 ЦПК України принцип пропорційності цивільного судочинства, зокрема особливості предмета спору, значення розгляду справи для сторін, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для покладення на законного представника малолітнього відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду апеляційної інстанції.
Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильного висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький В. В. Сердюк І. М. Фаловська