Постанова
Іменем України
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 127/7830/17
провадження № 61-19212св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи(письмового провадження) касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2019 року у складі судді Венгрин О. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Стадника І. М., Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила: визнати за нею право особистої приватної власності на кав'ярню на АДРЕСА_4 ; здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом виділення у її та ОСОБА_2 власність по Ѕ частці квартири АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на автомобіль NissanTiida, державний номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль ВАЗ 2121, державний номерний знак НОМЕР_2 , гладкоствольну рушницю «Beretta», а також матеріали та обладнання, що були використані в процесі будівництва житлового будинку на АДРЕСА_3 ; стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію вартості Ѕ частки зазначеного майна.
В обґрунтування позову зазначала, що з 14 грудня 1991 року по 28 лютого 2013 року та з 07 вересня 2013 року по 08 лютого 2017 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Під час перебування у шлюбі за спільні кошти ними було придбано наступне майно: квартиру АДРЕСА_2 , автомобіль Nissan Tilda, державний номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль ВАЗ 2121, державний номерний знак НОМЕР_2 , гладкоствольну рушницю «Beretta», а також побудовано будинок на АДРЕСА_3 .
Крім того за власні кошти, отримані від продажу квартири, яка належала їй на праві приватної власності, вона придбала квартиру АДРЕСА_4 з метою переобладнання її в кав`ярню для ведення підприємницької діяльності.
Оскільки між сторонами не досягнуто домовленості щодо поділу майна подружжя, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та просив визнати квартиру АДРЕСА_2 , автомобіль Nissan Tiida, державний номерний знак НОМЕР_1 , кав`ярню на АДРЕСА_4 спільною сумісною власністю, здійснити поділ спільного майна подружжя, визнавши за ним право приватної власності на 1/2 частку кав`ярні по АДРЕСА_4 , 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , автомобіль Nissan Tiida, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Також просив виділити у його власність телевізор LG, холодильник, дві книжкові шафи, меблі для вітальні (стінка дерев`яна), посудомийну машину, люстру, пральну машину, кухонний гарнітур, телевізор «Соні», мікрохвильову піч «Самсунг», котел газовий «Вайланд», спальне ліжко двомісне, газову плиту, стіл розкладний дерев`яний, що по АДРЕСА_2 , набір кавових столиків (3 штуки) разом з 10 стільцями, холодильну вітрину, барну стійку, люстру, газовий котел «Херман», холодильники (2 штуки), бра (3 штуки), комод дерев`яний, набір столів виносних кавових та стільців (9 штук), стіл декоративний, дзеркало, барні стільці (3 штуки), кавомолку професійну, міксер планетарний виробничий, електропіч виробничу, кондиціонер, музичний центр, що по АДРЕСА_4.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що у період перебування з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі вони спільно придбали квартиру АДРЕСА_2 , автомобіль NissanTiida, державний номерний знак НОМЕР_1 , кав`ярню на АДРЕСА_4 , які підлягають поділу. За кошти його батька в період шлюбу будувався житловий будинок на АДРЕСА_3 , який є незавершеним будівництвом, тому він не може вважатися спільним сумісним майном подружжя.
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив його зустрічний позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2019 року з урахуванням ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2019 року про виправлення описки, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року, позови ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено частково.
Здійснено поділ спільного сумісного майна колишнього подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , виділивши на праві власності ОСОБА_1 :
1) 1/2 (ідеальну) частку квартири АДРЕСА_2 ;
2) рухоме майно, що в кав`ярні по АДРЕСА_4 (приміщення: літери «А» - I поверх - пр. № 1: №1-№3, загальною площею 26,9 кв. м): набір кавових столиків (3 штуки) разом з 10 стільцями вартістю 30000,00 грн; холодильну вітрину вартістю 30000,00 грн; барну стійку вартістю 20000,00 грн; люстру вартістю 5000,00 грн; газовий котел «Херман» вартістю 10000,00 грн; газову плиту вартістю 3000,00 грн; бра (3 штуки) вартістю 3500,00 грн; посудомийну раковину вартістю 5000,00 грн; столи обробні (2 штуки) вартістю 5000,00 грн; комод дерев`яний вартістю 15000,00 грн; стіл декоративний вартістю 5000,00 грн; дзеркало вартістю 2000,00 грн; кавомолку професійну вартістю 10000,00 грн; міксер планетарний виробничий вартістю 5000,00 грн; електропіч виробничу вартістю 10000,00 грн; кондиціонер вартістю 10000,00 грн; музичний центр вартістю 1000,00 грн;
3) рухоме майно, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_2 : кухонний гарнітур вартістю 4000,00 грн; телевізор "Соні" вартістю 1000,00 грн, всього на суму 179500,00 грн;
Виділено ОСОБА_2 :
1) 1/2 (ідеальну) частку квартири АДРЕСА_2 ;
2) будівельні матеріали з незавершеного будівництвом двоповерхового житлового будинку з господарськими спорудами, що по АДРЕСА_3 , вартістю 398 975,64 грн;
3) автомобіль Nissan Tiіda, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 173358,12 грн;
4) автомобіль ВАЗ 2121, 1981 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 13 647,08 грн;
5) гладкоствольну рушницю торгової марки «Beretta» серії «AL391» моделі «Teknys», калібр - 12 мм, НОМЕР_3 , вартістю 52429,40 грн;
6) рухоме майно, що в квартирі АДРЕСА_2 : праску вартістю 1500,00 грн; столовий посуд вартістю 5000,00 грн; посудомийну машину вартістю 5000,00 грн; холодильник вартістю 4000,00 грн; дві книжкові шафи вартістю 10000,00 грн; меблі для вітальні (стінка дерев`яна) вартістю 8000,00 грн; люстру вартістю 3000,00 грн; пральну машину вартістю 10000,00 грн; котел газовий «Вайленд» вартістю 30000,00грн; мікрохвильову піч вартістю 2000,00 грн; спальне ліжко двомісне вартістю 2000,00 грн; газову плиту вартістю 2000,00 грн; стіл розкладний дерев`яний вартістю 4000,00 грн, всього на суму 86500,00 грн;
7) рухоме майно, що знаходиться в кав`ярні по АДРЕСА_4 : барні стільці (3 штуки), вартістю 3000,00 грн; холодильники (2 штуки), вартістю 6000,00 грн, всього на суму 9000,00 грн.
Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на кав`ярню на АДРЕСА_4 вартістю 853 985,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ; компенсацію вартості 1/2 частки робіт, здійснених в процесі реконструкції квартири в кав`ярню по АДРЕСА_4 в розмірі 93 917, 26 грн; компенсацію вартості 1/2 частки кав`ярні на АДРЕСА_4 , що становила сумісну власність колишнього подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а саме 12,97% вартості кав`ярні без вартості робіт, здійснених в процесі реконструкції) в розмірі 86 399, 72 грн; 84 000,00 грн компенсації вартості відхилення від 1/2 частки рухомого майна.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля Nissan Tiіda, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 86 679, 06 грн; компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля ВАЗ 2121, 1981 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , в розмірі 6 823, 54 грн; компенсацію вартості 1/2 частки будівельних матеріалів з незавершеного будівництвом двоповерхового житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_3 , в розмірі 199 487, 82 грн; компенсацію вартості 1/2 частки гладкоствольної рушниці торгової марки «Beretta» серії «AL391» моделі «Teknys», калібр - 12 мм, НОМЕР_3, в розмірі 26 214, 70 грн.
У задоволенні первісного та зустрічного позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що сторони під час шлюбу придбали квартиру АДРЕСА_2 , автомобілі Nissan Tiіda, державний номерний знак НОМЕР_1 , та ВАЗ 2121, державний номерний знак НОМЕР_2 , гладкоствольну рушницю «Beretta» та рухоме майно (побутову техніку, предмети домашнього вжитку), які підлягають поділу в спосіб, визначений судом.
Також у період шлюбу сторони за спільні кошти придбавали будівельні матеріали для побудови житлового будинку, не закінченого будівництвом на час розірвання шлюбу. ОСОБА_2 не довів, що зазначене майно було придбане за особисті кошти, тому на нього поширюється режим спільної сумісної власності подружжя.
Оскільки квартира АДРЕСА_4 , яка була перебудована у кав`ярню, придбана ОСОБА_1 за кошти, які вона, зокрема, отримала від продажу квартири АДРЕСА_6 , яка належала їй на праві особистої власності, наявні правові підстави для визнання за нею права особистої приватної власності на кав`ярню за адресою: АДРЕСА_4.
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи № ОС-306 ринкова вартість кав`ярні, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , складає 853 985 грн, тоді як вартість робіт, здійснених в процесі реконструкції квартири в кав`ярню - 187 834,52 грн, або майже 22 %, що не можна вважати істотним збільшенням вартості майна одного з подружжя та підставою для визнання його спільною сумісною власністю подружжя.
Тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню компенсація вартості Ѕ частки робіт, здійснених в процесі реконструкції квартири в кав`ярню на АДРЕСА_4 в розмірі 93 917, 26 грн, та компенсацію вартості Ѕ частки кав`ярні, що становить сумісну власність колишнього подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , в розмірі 86 399,72 грн (12, 97% вартості кав`ярні без вартості робіт, здійснених в процесі реконструкції).
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2019 року і постанову Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року в частині задоволенні первісного позову ОСОБА_1 щодо визнання права особистої приватної власності на кав`ярню, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , стягнення з нього грошової компенсації Ѕ вартості будівельних матеріалів з незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , стягнення Ѕ вартості рушниці «Beretta» серії «AL391» моделі «Teknys» і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, а його зустрічну позовну заяву задовольнити.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що внаслідок проведення капітального ремонту у квартирі АДРЕСА_4 , її реконструкції у приміщення кав`ярні за рахунок власної праці та спільних коштів, вартість такого приміщення значно збільшилася порівняно з вартістю, зазначеною у договорі купівлі-продажу, тому наявні правові підстави для визнання кав`ярні спільною сумісною власністю на підставі статті 62 СК України.
Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
У разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у спільній частковій власності.
Суди дійшли висновку про те, що квартира, яка була переобладнана у кав'ярню, була придбана за кошти, отримані ОСОБА_1 від продажу квартири АДРЕСА_6 . Проте кошти на придбання цієї квартири у розмірі 10 000 доларів США він отримував у АТ «Райффайзен Банк Аваль», відтак вона є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбана у період шлюбу за спільні кошти.
Відсутні правові підстави для стягнення з нього на користь ОСОБА_1 Ѕ вартості будівельних матеріалів з незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими спорудами на АДРЕСА_3 , оскільки право власності на земельну ділянку, на якій було розпочато будівництво житлового будинку, виникло у нього внаслідок приватизації, тому таке майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності.
Всі будівельні матеріали він замовляв на своє ім`я за особисті кошти, а також за кошти батька, що підтверджується показаннями свідків та письмовими доказами.
Право власності на незавершене будівництвом домоволодіння належним чином не оформлене, державну реєстрацію права власності не здійснено, будинок не введено в експлуатацію, тому на підставі частини третьої статті 331 ЦК України власниками будівельних матеріалів є його батьки, які давали кошти на будівництво.
Висновки суду про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 Ѕ вартості рушниці «Beretta», виходячи з її вартості у повній комплектації у розмірі 52 429, 40 грн, є помилковими, оскільки її вартість є нижчою у зв`язку з втратою затвора.
Посилання суду на те, що Управлінням превентивної діяльності ГУ НП у Вінницькій області 26 червня 2018 року проводилася перевірка зброї та ушкоджень технічного стану мисливської вогнепальної зброї не було встановлено, є безпідставними, оскільки при перереєстрації зброї перевірка технічного стану мисливської вогнепальної зброї не проводиться, працівниками поліції проводиться перевірка саме порядку зберігання зброї, а не її технічний стан.
Висновок експерта за результатами проведення комплексного експертного балістично-товарознавчого дослідження, відповідно до якого ринкова вартість рушниці може складати 52 429, 40 грн, не міг бути покладений в основу рішення, оскільки висновок експерта має бути чітким, конкретним і зрозумілим. В основу судового рішення у справі можуть бути покладені тільки категоричні висновки.
В суді першої інстанції він звертав увагу, що рушниця є його особистою приватною власністю, так як кошти на її придбання були подаровані на день народження, що було підтверджено показаннями свідків.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що судові рішення в частині поділу квартири АДРЕСА_2 , побутової техніки, предметів домашнього вжитку, автомобілів Nissan Tiіda, державний номерний знак НОМЕР_1 , та ВАЗ 2121, державний номерний знак НОМЕР_2 , в касаційному порядку не оскаржуються та не переглядаються.
Касаційна скарга не містить доводів щодо наявності правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу, яке залишене без змін постановою апеляційного суду, тому в цій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано її матеріали з Вінницького міського суду Вінницької області. Зупинено виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2019 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
20 січня 2020 року справа № 127/7830/17 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 грудня 1991 по 28 лютого 2013 року та з 07 вересня 2013 року по 08 лютого 2017 року.
Згідно Державного акту на право власності на землю серії ВН № 03497 від 14 травня 1998 року, виданого на підставі рішення Росошанської сільської ради народних депутатів 1-23 від 14 квітня 1998 року, земельна ділянка площею 0,18 га, що в селі Росоша Росошанської сільської ради, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, належить на праві власності ОСОБА_2
У 1995 році ОСОБА_2 розпочав будівництво житлового будинку, що підтверджується будівельним паспортом від 1995 року на забудову земельної ділянки, що на АДРЕСА_3 , яка виділена забудовнику ОСОБА_2 , та пояснювальною запискою до проекту забудови.
Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 11 лютого 2004 року, посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Довгалюк Л. Б., зареєстрованим в реєстрі за № 139, ОСОБА_1 відчужила ОСОБА_4 належну їй квартиру АДРЕСА_6 за 53 000 грн.
17 лютого 2004 року ОСОБА_1 уклала із ОСОБА_5 договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Довгалюк Л. Б., зареєстрований в реєстрі за № 190, за умовами якого ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_4 вартістю 71 550 грн, з яких 18 550 грн сплачені під час оформлення договору, а 53 000 грн покупець зобов`язалася сплатити до 18 лютого 2004 року.
ОСОБА_1 сплатила повну вартість квартири 17 лютого 2004 року, що підтверджується заявою, посвідченою приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Довгалюк Л. Б., зареєстрованою в реєстрі за № 198,199.
Як встановлено судами та не заперечується сторонами, квартира АДРЕСА_4 реконструйована в кав`ярню, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 18 липня 2007 року, свідоцтвом про право власності на кав`ярню від 25 жовтня 2007 року. Право власності на кав`ярню зареєстровано 11 січня 2008 року за ОСОБА_1 .
Відповідно до дозволу, виданого ОСОБА_2 Липовецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 03 квітня 2012 року, він має право зберігання, носіння мисливської гладкоствольної зброї, в тому числі рушниці «Beretta», калібр - 12 мм, НОМЕР_3 . Термін дії дозволу продовжено до 01 квітня 2018 року.
З відповіді Управління превентивної діяльності ГУНП у Вінницькій області №1051/20/01-2019 від 25 березня 2019 року вбачається, що 26 червня 2018 проводилась остання перевірка зброї «Beretta», калібр 12 мм, НОМЕР_3 , ушкоджень технічного стану мисливської вогнепальної зброї не встановлено.
Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи № ОС-306 від 22 грудня 2018 року ринкова вартість кав`ярні на АДРЕСА_4 , станом на 22 грудня 2018 року складає 853 985,00 грн; вартість ремонтно-будівельних робіт, здійснених в процесі реконструкції квартири АДРЕСА_4 в кав`ярню, станом на 20 лютого 2017 року становить 187 834,52 грн.
Вартість робіт, здійснених в процесі будівництва незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими спорудами без номера, що на АДРЕСА_3 , станом на 22 грудня 2018 року становить 507 283,08 грн, в тому числі 106 836,06 грн - заробітна плата, 398 975,64 грн - вартість матеріальних ресурсів (будівельних матеріалів, виробів та конструкцій), 1471,38 грн - вартість експлуатації будівельних машин і механізмів; ступінь будівельної готовності об`єкта незавершеного будівництва - 83%; при проведенні будівництва були порушені вимоги державних будівельних норм України, а саме пункти 1.3, 1.8, 1.9 ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України», будівництво будинку виконано зі значним відхиленням від проекту № 184-24-181.84, затвердженого рішенням виконкому Росошанської сільської ради народних депутатів від 13 березня 1995 року № 13, що є складовою частиною будівельного паспорта на забудову земельної ділянки, виділеної ОСОБА_2 .
Згідно висновку комплексного експертного балістично-товарознавчого дослідження № 1985/1986/19-21 від 01 квітня 2019 року рушниця гладкоствольна «Beretta» серії «AL391» моделі «Teknys» некомплектована (відсутній затвор), для проведення пострілів непридатна. Ринкова вартість аналогічної за технічними характеристиками рушниці гладкоствольної «Beretta» серії «AL391» моделі «Teknys», враховуючи, що товарний стан характеризується, як така, що була у використанні, непошкоджена, у повній комплектації, не потребує відновлювальних та налагоджувальних робіт, може складати 52 429,40 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.
Згідно зі статтями 69 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, потрібно застосовувати положення частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
У разі, коли жоден з подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, суд повинен розділити в натурі спірний об`єкт, а у разі спору щодо неподільної речі - визнати ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 405/1343/15-ц (провадження№ 6-2565цс16), від 07 червня 2017 року у справі 199/7266/14-ц (провадження № 6-2670цс16).
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просила визнати за нею право особистої приватної власності на кав'ярню на АДРЕСА_4 та зазначала, що квартира, яка в подальшому була переобладнана в кав'ярню, була придбана нею за власні кошти, які вона отримала від продажу квартири АДРЕСА_6 .
Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_2 просив визнати кав`ярню на АДРЕСА_4 об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визнати за ним право приватної власності на 1/2 її частину. Окрім того, він не погоджувався на присудження йому грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на це майно.
Задовольняючи вимогу ОСОБА_1 про визнання за нею права особистої приватної власності на кав'ярню, суди виходили з того, що вона придбала АДРЕСА_4 в тому числі за кошти, отримані від продажу квартири АДРЕСА_6 (53 000 грн). Витрачені подружжям 18 550 грн на придбання квартири, переобладнаної в подальшому в кав`ярню, є незначною часткою у її вартості. Оскільки під час розгляду справи не встановлено істотне збільшення вартості майна внаслідок спільних трудових чи грошових затрат сторін або особистих затрат ОСОБА_2 , що згідно зі статтею 62 СК України є підставою для визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності, вимога ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на кав`ярню підлягає задоволенню.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками судів з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Аналіз положень статей 57 та 62 СК України дає підстави для висновку про те, що стаття 57 цього Кодексу визначає правила віднесення майна до об`єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як стаття 62 цього Кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об`єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об`єктами спільної сумісної власності подружжя.
Для застосування передбачених статтею 62 СК України правил збільшення вартості майна повинне відбуватися внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об`єкта, його якісних характеристик.
Такий правовий висновок наведений Верховним Судом України у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 6-1447цс17.
Разом з тим, у справі, що переглядається, квартира АДРЕСА_4 , яка була в подальшому переобладнана в кав`ярню, була придбана ОСОБА_1 у період перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , не є особистою приватною власністю в розумінні статті 57 СК України, тому при вирішенні цих вимог ОСОБА_1 не підлягали застосуванню положення статті 62 СК України, яка регулює виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, яке належало дружині, чоловікові внаслідок спільних затрат подружжя, які призвели до істотного збільшення вартості майна як об`єкта.
Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним із подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.
Пунктами 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.
У разі придбання майна хоч у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Встановлено, що на придбання квартири АДРЕСА_4 вартістю 71 550 грн, яка в подальшому була переобладнана у кав`ярню, було витрачено 53 000 грн, які ОСОБА_1 отримала від продажу належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_6 , а також 18 550 грн, які є спільними коштами подружжя.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи № ОС-306 від 22 грудня 2018 року, закінчення робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_4 - липень 2008 року. Вартість робіт, здійснених в процесі реконструкції квартири в кав'ярню станом на 20 лютого 2017 року становить 187 834, 52 грн. Ринкова вартість кав`ярні станом на 22 грудня 2018 року складає 853 985 грн.
Встановлено, що ОСОБА_2 не погоджувався на присудження йому грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на кав`ярню на АДРЕСА_4 , тому помилковими є висновки судів про наявність правових підстав для поділу кав`ярні на АДРЕСА_4 шляхом визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на неї та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації вартості Ѕ частки кав`ярні, що становить сумісну власність подружжя без урахування вартості робіт, здійснених в процесі реконструкції, та компенсації вартості Ѕ частки робіт, здійснених в процесі реконструкції квартири в кав`ярню.
Враховуючи наведене, ту обставину, що на придбання квартири АДРЕСА_4 вартістю 71 550 грн, яка в подальшому була переобладнана у кав`ярню, було витрачено 53 000 грн, які ОСОБА_1 отримала від продажу належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_6 (74 % вартості квартири), а також 18 550 грн, які є спільними коштами подружжя (26 % вартості квартири), наявні правові підстави для визнання за ОСОБА_2 права на 13/100 часток в праві часткової власності на кав'ярню на АДРЕСА_4 , а за ОСОБА_1 - права на 87/100 часток в праві часткової власності на вказану кав'ярню.
Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно зі статтею 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.
За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Визначаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-388цс15.
Встановивши, що на побудову будинку на АДРЕСА_3 , який не завершений будівництвом, були витрачені спільні кошти подружжя, ОСОБА_2 під час розгляду справи не спростував презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, суди дійшли обґрунтованого висновку про поділ будівельних матеріалів з вищевказаного незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими спорудами.
Висновки судів про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ вартості рушниці «Beretta» виходячи з її вартості у повній комплектації у розмірі 52 429, 40 грн є правильними і не спростовуються доводами касаційної скарги, які зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, однак судами порушено норми процесуального права і неправильно застосовано норми матеріального права в частині вирішення вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поділ кав`ярні на АДРЕСА_4 , рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2019 року та постанова Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року в цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права особистої приватної власності на кав'ярню та часткове задоволення вимог ОСОБА_2 про визнання кав'ярні спільною сумісною власністю подружжя та визнання за ним права на 1/2 її частку.
В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2019 року та постанова Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року в оскаржуваній частині підлягають залишенню без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв`язку з частковим задоволенням касаційної скарги ОСОБА_2 та ухваленням нового рішення про часткове задоволення його вимог про визнання кав`ярні на АДРЕСА_4 спільною сумісною власністю подружжя та її поділ, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 4 160 грн.
Керуючись статтями 141 400 406 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про визнання кав`ярні на АДРЕСА_4 особистою приватною власністюта вимог ОСОБА_2 про поділ кав`ярні скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на кав'ярню на АДРЕСА_4 відмовити.
Позов ОСОБА_2 про визнання кав`ярні на АДРЕСА_4 спільною сумісною власністю подружжя та її поділ задовольнити частково.
Визнати кав`ярню на АДРЕСА_4 спільною сумісною власністю подружжя.
Визнати за ОСОБА_2 право на 13/100 частки в праві часткової власності на кав`ярню на АДРЕСА_4 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 87/100 частки в праві часткової власності на кав`ярню на АДРЕСА_4 .
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року в частині вирішення вимог про поділ будівельних матеріалів з незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими спорудами на АДРЕСА_3 , гладкоствольної рушниці торгової марки «Beretta», серії «AL391», моделі «Teknys», калібр - 12 мм, НОМЕР_3 , залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 4 160 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат СуддіН. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. Ю. Тітов