Постанова
Іменем України
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 131/1042/21
провадження № 61-4516св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: старший державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заверуха Жанна Анатоліївна, ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іллінецького районного суду Вінницької області від 15 лютого 2022 року у складі судді Балтака Д. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 травня 2022 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Медвецького С. К., Оніщука В. В.,
у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заверухи Жанни Анатоліївни.
Короткий зміст скарги
09 вересня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), далі -Перший відділ ДВС у м. Вінниці ЦЗМУМЮ (м. Хмельницький), Заверухи Ж. А. по проведенню розрахунку заборгованості за аліментами за період з листопада 2011 року по 01 червня 2020 року, визнання цього розрахунку незаконним та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості за аліментами.
Заявник вказує, що 06 вересня 2021 року він дізнався про те, що 14 червня 2021 року старший державний виконавець Першого відділу ДВС у м. Вінниці ЦЗМУМЮ (м. Хмельницький) Заверуха Ж. А. склала відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 183-1 КУпАП, пославшись на розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за аліментами від 01 червня 2021 року, здійснений за період з 03 листопада 2011 року по 15 травня 2020 року, за яким розмір заборгованості складає 87 672,93 грн.
Заявник зазначає, що вказаний розрахунок був здійснений у виконавчому провадженні № 36406804 про примусове виконання виконавчого листа Іллінецького районного суду Вінницької області № 2-936/2011 від 26 грудня 2011 року, виданого на підставі рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 05 грудня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 500,00 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи із 03 листопада 2011 року до досягнення старшою дитиною повноліття. Проте, рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 04 травня 2012 року у справі № 207/582/2012, що набрало законної сили 15 травня 2012 року, розмір стягуваних з ОСОБА_1 аліментів був змінений до 700,00 грн на утримання двох дітей, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Заявник, посилаючись на приховання стягувачем від державного виконавця рішення суду про зменшення розміру аліментів і обрахування розміру заборгованості ОСОБА_1 без його врахування, а також квитанцій про сплату ним аліментів на загальну суму 23 500,00 грн, просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця по складанню вказаного розрахунку заборгованості, скасувати його та зобов`язати старшого державного виконавця правильно розрахувати заборгованість зі сплати аліментів, з врахуванням того, що з 15 травня 2012 року стягнення аліментів повинно було проводитись на підставі виконавчого листа № 207/582/2012 від 04 травня 2012 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 15 лютого 2022 року, яка залишена без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 05 травня 2022 року, у задоволенні скарги відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що вимоги скарги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки з її змісту та долучених до неї документів вбачається, що матеріали виконавчого провадження № 36406804 не містять доказів того, що ОСОБА_1 в період з 15 травня 2012 року (часу набрання законної сили рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 04 травня 2012 року) по 01 червня 2021 року (час здійснення розрахунку заборгованості за аліментами) звертався та надав державному виконавцю належним чином посвідчену копію рішення суду про зменшення розміру стягуваних аліментів з метою його врахування суб`єктом оскарження, чим унеможливив врахування цього рішення при складанні розрахунку заборгованості.
Зважаючи, що ОСОБА_1 отримав рішення суду від 04 травня 2012 року і лише 01 вересня 2021 року звернувся до суб`єкта оскарження із заявою про видачу довідки про розмір заборгованості, після чого розмір заборгованості за період із 03 листопада 2011 року по 15 травня 2020 року, був визначений у розмірі 64 071,33 грн з врахуванням зменшеного рішенням суду розміру аліментів, обставин проведення боржником часткової сплати аліментів, а також збільшення законодавчо встановленого мінімального розміру аліментів на утримання дітей.
Таким чином, старший державний виконавець Заверуха Ж. А. діяла в межах закону, а отже відсутні підстави для задоволення скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Іллінецького районного суду Вінницької області.
30 серпня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
ОСОБА_1 вказує, що стягувач повинна була отримати виконавчий лист про зменшення суми аліментів та пред`явити його до виконання.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що старший державний виконавець мала право нараховувати заборгованість аліментів за рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 05 грудня 2011 року лише до 15 травня 2012 року.
Відзив на касаційну скаргу
У липні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив старшого державного виконавця Першого відділу ДВС у м. Вінниці ЦЗМУМЮ (м. Хмельницький) Заверухи Ж. А. на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому мають бути залишені без змін, а касаційна скарга без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 05 грудня 2011 року у цивільній справі № 2-936/2011 стягнено із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 500 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи із 03 листопада 2011 року до досягнення старшою дитиною повноліття, на виконання якого 26 грудня 2011 року був виданий виконавчий лист (а. с. 13).
Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 04 травня 2012 року у цивільній справі № 207/582/2012 змінено розмір аліментів із 500 грн щомісячно на кожну дитину до загального розміру 700 грн на місяць на утримання двох дітей, починаючи із набрання цим рішенням законної сили до досягнення старшою дитиною повноліття (а. с. 27, 28).
Постановою державного виконавця Ленінського ВДВС Вінницького міського управління юстиції Летути І. О. від 04 лютого 2013 року відкрито виконавче провадження № 36406804 з примусового виконання виконавчого листа № 2-936/2011 (а. с. 79).
01 червня 2021 року старшим державним виконавцем Першого відділу ДВС у м. Вінниці ЦЗМУМЮ (м. Хмельницький) Заверухою Ж. А. був складений розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів за період із 03 листопада 2011 року по 15 травня 2020 року, розмір якої становить 87 672,93 грн (а. с. 14-16).
14 червня 2021 року щодо ОСОБА_1 , який допустив заборгованість зі сплати аліментів, був складений протокол про адміністративне правопорушення № 36406804/15.26-48/40, за частиною першою статті 183-1 КУпАП (а. с. 12).
01 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Першого відділу ДВС у м. Вінниці ЦЗМУМЮ (м. Хмельницький) із заявою про видачу довідки про розмір заборгованості з врахуванням рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 04 травня 2012 року про зменшення розміру аліментів (а. с. 29).
У відповідь на цю заяву старшим державним виконавцем Першого відділу ДВС у м. Вінниці ЦЗМУМЮ (м. Хмельницький) Заверухою Ж. А. складений новий розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів за період із 03 листопада 2011 року по 15 травня 2020 року, розмір якої становить 64 071,33 грн (а. с. 122-124).
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2021 року провадження у справі про адміністративне правопорушення № 127/17077/21 закрито у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 183-1 КУпАП (а. с. 44-47).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Суд визначає в межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Порядок стягнення аліментів встановлений статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до наведеної норми порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; закінчення виконавчого провадження. У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця. Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Зазначений порядок передбачено приписами частини третьої статті 195 СК України, якою визначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а у разі виникнення спору - судом.
Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років (стаття 194 СК України).
За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд установив, що ОСОБА_1 , отримавши рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 04 травня 2012 року у цивільній справі № 207/582/2012, лише 01 вересня 2021 року звернувся до державного виконавця із заявою про видачу довідки про розмір боргу з врахуванням цього судового рішення про зменшення розміру аліментів, надавши повний текст вказаного рішення.
Враховуючи викладене суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги, оскільки державний виконавець діяв у межах повноважень, наданих йому законом, а вимоги скарги на дії державного виконавця із проведення розрахунку заборгованості за аліментами, визнання цього розрахунку неправомірним та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості є необґрунтованими та безпідставними.
З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм Закону України «Про виконавче провадження» й ЦПК України, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій.
Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Іллінецького районного суду Вінницької області від 15 лютого 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький Є. В. Петров В. В. Пророк