ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2024 року
м. Київ
справа № 132/2049/23
провадження № 61- 5643св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 , законним представником якої є ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:служба у справах дітей та сім`ї Калинівської міської ради Вінницької області, служба у справах дітей Хмільницької міської ради Вінницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Воронцова Ольга Валентинівна, на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 09 січня 2024 року у складі судді Сєліна Є. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 березня 2024 року у складі колегії суддів Шемети Т. М., Берегового О. Ю., Сала Т. Б.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У липні 2023 року ОСОБА_1 , законним представником якої є
ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей та сім`ї Калинівської міської ради Вінницької області, служба у справах дітей Хмільницької міської ради Вінницької області, про позбавлення батьківських прав.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона є донькою ОСОБА_3 , який, починаючи з 2014 році і по теперішній час, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, а саме не цікавиться її життям, не проявляє свого піклування та турботи, не піклується про її здоров`я, моральний, фізичний та культурний розвиток. Вважала, що зазначене є підставою для позбавлення його батьківських прав відносно неї.
3. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд позбавити свого батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неї.
Стислий виклад позиції відповідача
4. ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначав, що він не самоусувався від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню доньки, в міру своєї можливості цікавиться її життям, надає матеріальну допомогу. Акцентував увагу на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, яким він не являється.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 09 січня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
6. Попереджено ОСОБА_3 про необхідність належного виконання обов`язків по вихованню і утриманню неповнолітньої дитини - доньки
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та покладено на орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Хмільницької міської ради Вінницької області контроль за виконанням батьківських обов`язків ОСОБА_3 .
7. Роз`яснено ОСОБА_1 , що у разі продовження вчинення ОСОБА_3 дій, спрямованих на ухилення від виконання своїх обов`язків по її вихованню, вона, за наявності для того правових підстав, не позбавлена можливості повторно звернутися до суду з аналогічним позовом.
8. Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позовних вимог, з огляду на відсутність доказів винних дій батька та умисного його ухилення від виконання його батьківських обов`язків, а також неможливості змінити його поведінку по відношенню до своєї дитини. Судом взято до уваги те, що відповідач мобілізований та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , а тому в умовах воєнного стану не має можливості у повній мірі реалізувати свої батьківські обов`язки, водночас цікавиться життям своєї доньки, намагається приділяти їй увагу та надавати необхідну матеріальну допомогу, заборгованості по аліментам не має та заперечує проти позбавлення його батьківських прав, що свідчить про його інтерес до своєї дитини. Висновок органу опіки та піклування Хмільницької міської ради Вінницької області від 02 листопада 2023 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 . суд вважав необґрунтованим, з огляду на те, що органом опіки та піклування не виявлено умисної поведінки батька щодо невиконання ним батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини, не мотивовано чи відповідає такий крайній захід інтересам дитини та яким чином позбавлення відповідача батьківських прав захистить інтереси дитини.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
9. Постановою Вінницького апеляційного суду від14 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 09 січня 2024 року залишено без змін.
10. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав та належних, достатніх і допустимих доказів для застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення його батьківських прав. Зазначено, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав саме по собі має негативний вплив на психоемоційне здоров`я дитини, яка у справі, що розглядається, хоча й сама звернулася до суду з позовом, проте в силу свого віку може до кінця не усвідомлювати значимість такого заходу, як позбавлення батьківських прав свого батька. Крім того, зауважено, що суд першої інстанції правильно не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування Хмільницької міської ради Вінницької області від 02 листопада 2023 року, з огляду на його необґрунтованість.
Узагальнені доводи касаційної скарги
11. 12 квітня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Воронцова О. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 09 січня 2024 року та постановуВінницького апеляційного суду від 14 березня 2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
12. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 15 травня 2019 рокуу справі № 661/2532/17, від 27 січня 2021 рокуу справі
№ 398/4299/17, від 10 листопада 2021 року у справі № 390/1418/17, від 23 листопада 2022 рокуу справі № 149/2510/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
13. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав, передбачених частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України, які є необхідними для позбавлення відповідача батьківських прав.
14. Вважає, що суди не повно з`ясували фактичні обставини справи, не заслухали особисто пояснення ОСОБА_3 щодо відносин з його донькою та не надали належної уваги відсутності будь-яких доказів, які б підтверджували посилання відповідача на те, що він любить свою дитину, цікавиться її життям, допомагає в міру своїх можливостей. Посилається на те, що його мобілізація до лав Збройних Сил України з 01 лютого 2023 року не може бути виправданням того, що він протягом 11 років ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків та свідомо нехтує ними. Аліменти він сплачує не добровільно, а на підставі судового рішення, матеріальної допомоги на її утримання не надає. Більш того, не змінив своєї поведінки ОСОБА_3 також після отримання копії позовної заяви про позбавлення його батьківських прав, не приїхав, не зателефонував та не зустрівся з нею. Вважає, що об`єктивних, незалежних від відповідача перешкод для спілкування з нею, участі у її житті, вихованні та навчанні суди попередніх інстанцій не встановили. Військова частина, у якій проходить службу ОСОБА_3 , дислокується за місцем його проживання.
15. Акцентує увагу на тому, що позов у справі, що переглядається, подала саме вона, свідомо прийнявши рішення про небажання вважати своїм батьком людину, яка байдуже до неї ставиться.
16. Посилається на необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо не прийняття висновку органу опіки та піклування, який повністю відповідає її інтересам та фактичним обставинам справи. Застосовану судами попередніх інстанцій судову практику Верховного Суду вважає нерелевантною спірним правовідносинам.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17. Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 132/2049/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Запропоновано службі у справах дітей та сім`ї Калинівської міської ради Вінницької області, службі у справах дітей Хмільницької міської ради Вінницької області у відзиві на касаційну скаргу повідомити результати контролю за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов`язків.
18. 21 травня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
19. 17 травня 2024 року ОСОБА_3 за допомогою засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, тобто з пропуском строку, встановленого судом (16 травня 2024 року).
20. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 зазначив, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги він отримав
16 травня 2024 року. Зазначене підтверджується також зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.
21. Статтею 120 ЦПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
22. Відповідно до частин другої та шостої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
23. З огляду на обставини отримання відповідачем копії ухвали про відкриття касаційного провадження та копії касаційної скарги, незначний пропуск процесуального строку на подання відзиву, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, колегія суддів вважає, що встановлений судом строк на подання відзиву ОСОБА_3 підлягає продовженню до дати подання - до 17 травня 2024 року.
24. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відсутності підстави для позбавлення його батьківських прав. Зауважує про відсутність жодних доказів того, що він 11 років не займався вихованням дитини чи вчиняв будь-яку протиправну поведінку у відношенні неї. Натомість непорозуміння між батьками, зокрема щодо використання матір`ю дитини аліментів, не є підставою для позбавлення його батьківських прав. Стверджує, що виконує доручені йому завдання у складі підрозділу Національної гвардії України.
25. 21 травня 2024 року виконавчий комітет Хмільницької міської ради Вінницької області, як орган опіки та піклування, через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду пояснення на касаційну скаргу, у яких зазначив, що контроль за виконанням батьківських обов`язків ОСОБА_3 органом опіки та піклування не здійснювався, з огляду на те, що рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 09 січня 2024 року до органу не надходило, письмових звернень від сторін спору щодо виконання чи не виконання ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_1 не надходило. Крім того, зауважив, що ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 09 травня 2024 року було відмовлено у задоволенні заяви про роз`яснення порядку виконання рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 09 січня 2024 року в частині покладення на орган опіки та піклування контролю за виконанням батьківських обов`язків ОСОБА_3 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
27. Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області
від 10 квітня 2019 року у справі № 149/690/19 стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 березня 2019 року, до досягнення дитиною повноліття.
28. Відповідно до листа Калинівського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11 вересня 2023 року, заборгованість за аліментами станом на 01 вересня 2023 року відсутня.
29. Згідно з довідкою начальника відділення кадрів військової частини НОМЕР_1 від 29 серпня 2023 року № 4831 ОСОБА_3 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у період запровадження воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 з 01 лютого 2023 року (наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 30 (по стройовій частині)
від 01 лютого 2023 року), по теперішній час.
30. Як випливає з довідки голови вуличного комітету
АДРЕСА_1 - ОСОБА_5 ; довідки ГО «Хмільницький міський клуб танцювального спорту «Візард» від 05 червня 2023 року; довідки ліцею № 1
м. Хмільника Вінницької області від 30 травня 2023 року; довідки
ФОП ОСОБА_6 від 30 травня 2023 року; пояснень ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від 20 червня 2023 року, ОСОБА_3 проживає окремо від доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не приймає участі у її житті та вихованні, не займається її фізичним, духовним та моральним розвитком, не відвідує її.
31. Згідно з висновком Органу опіки та піклування Хмільницької міської ради Вінницької області від 02 листопада 2023 року позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є доцільним.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
32. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
33. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
34. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
35. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
36. Захист інтересів дитинизнаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
37. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
38. У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
39. Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
40. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
41. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).
42. Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.
43. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).
44. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
45. Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
46. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.
47. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
48. Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року
у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20,
від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.
49. Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
50. У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява
№ 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
51. У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.
52. За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.
53. Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
54. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
55. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
56. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
57. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та характеристик учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20,
від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).
58. Суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам і не встановили підстав для застосування до відповідача такого крайнього й виключного способу впливу, як позбавлення його батьківських прав відносного його неповнолітньої доньки.
59. Судами правильно враховано, що відповідач належним чином виконує рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10 квітня
2019 року у справі № 149/690/19 про стягнення аліментів на утримання доньки, на час подання позову і розгляду справи перебуває на військовій службі, що з урахуванням обставин, зумовлених введенням в Україні воєнного стану, свідчить про існування об`єктивних перешкод для повноцінної реалізації ним своїх батьківських обов`язків. Крім того, судами обґрунтовано враховано поведінку відповідача під час розгляду справи про позбавлення його батьківських прав, зокрема активну позицію щодо надання відповідних пояснень та заперечень щодо звинувачень у винній умисній поведінці, ухилення від виконання батьківських обов`язків, а також висловлене ним бажання приймати участь у вихованні, розвитку та навчанні своєї доньки.
60. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності не свідчать про необхідність застосування до батька такого виключного заходу саме в інтересах дитини. Крім того, висловлене відповідачем чітке та беззаперечне бажання приймати участь у вихованні, розвитку та навчанні своєї дочки свідчить про наявність можливості відновити їх психологічний та емоційний зв`язок.
61. Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.
62. У справі відсутні відомості про застосування органами і у справах дітей заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків, відновлення психоемоційних зв`язків дитини з батьком, вжиття заходів щодо збалансування інтересів батька й доньки.
63. Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.
64. Посилання касаційної скарги на необґрунтоване неврахування судами попередніх інстанцій висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , колегія суддів відхиляє.
65. Згідно з положеннями частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
66. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20,
від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21).
67. Судами попередніх інстанцій було надано правову оцінку висновку Органу опіки та піклування Хмільницької міської ради Вінницької області від 02 листопада 2023 року та надведено відповідні мотиви його неприйняття. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком судів, з огляду на те, що наявний у матеріалах справи висновок органу опіки та піклування не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з боку батька загрози для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Крім того, висновок не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дитини та необхідності у такий спосіб захисту її прав. Також не містить відомостей про вжиття органом у справах дітей заходів, спрямованих на покращення сімейної ситуації.
68. Колегія суддів також погоджується з висновком апеляційного суду, що думка дитини у вирішенні спору про позбавлення батьківських прав є важливою, проте вона не може бути вирішальною, як і не може бути безумовним свідченням того, що позбавлення батьківських прав призведе до забезпечення її якнайкращих інтересів.
69. Водночас, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для попередження ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків, налагодити контакт з дочкою, приймати участь у її вихованні, розвитку та піклуванні щодо неї.
70. Колегія суддів зауважує, що залишення поза увагою попередження про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків визнано у справі № 149/2510/21 достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанова Верховного Суду від 23 листопада 2022 року). У вказаній постанові Верховний Суд, зокрема, зазначив, що у такій правовій ситуації, коли є рішення суду, що набрало законної сили, за первинним зверненням одного з батьків про відмову у позбавленні батьківських прав другого з батьків з тих міркувань, що це є крайнім заходом впливу на нього, у разі повторного звернення з таким позовом під час його розгляду саме другий з батьків дитини має доводити зміну свого ставлення до участі у вихованні своєї неповнолітньої дитини, заперечити і спростувати відповідними доказами факт нехтування ним своїми батьківськими обов`язками.
71. З огляду на зазначене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про недоцільність позбавлення батька батьківських прав щодо його неповнолітньої доньки, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, слід визнати обґрунтованими та такими, що не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
72. Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).
73. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та значною мірою зводяться до переоцінки доказів.
74. Водночас, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
75. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
76. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
77. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Воронцова Ольга Валентинівна, залишити без задоволення.
2. Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 09 січня
2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович