ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 132/3057/18
провадження № 61-6478св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Фермерське господарство «СФГ «Ельдорадо»,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Никитюком Олександром Івановичем, на постанову Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Оніщука В. В., Копаничук С. Г., Медвецького С. К.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Фермерського господарства (далі - ФГ) «СФГ «Ельдорадо» про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом.
В обґрунтування позову вказував, що 16 квітня 2011 року, виконуючи трудові обов`язки у СФГ «Ельдорадо», він отримав травму у вигляді відкритого уламкового перелому обох кісток нижньої третини правої гомілки.
Зазначав, що травму визнано трудовим каліцтвом, яке зумовило встановлення йому другої групи інвалідності.
На думку заявника, йому завдано моральну шкоду у вигляді фізичних та душевних страждань, які збільшились з часом у зв`язку з погіршенням стану здоров`я.
За таких обставин просив стягнути з ФГ «СФГ «Ельдорадо» на його користь моральну шкоду у розмірі 372 300 грн, розмір якої відповідає 100 розмірам мінімальних заробітних плат.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2018 року, ухваленим у складі судді Гуцола М. П., позов задоволено частково.
Стягнено з ФГ «СФГ «Ельдорадо» на користь ОСОБА_1 74 460 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнено з ФГ «СФГ «Ельдорадо» на користь держави судовий збір у розмірі 1 762 грн.
У іншій частині позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримав травму на виробництві, і вважав доведеним факт втрати ним працездатності, що створило негативні наслідки.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував моральні та фізичні страждання позивача та виходив із вимог розумності, справедливості і виваженості.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу ФГ «СФГ «Ельдорадо» задоволено частково, рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2018 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.
Стягнено з ФГ «СФГ «Ельдорадо» на користь ОСОБА_1 37 230 грн на відшкодування моральної шкоди.
У іншій частині позову відмовлено.
Стягнено з ФГ «СФГ «Ельдорадо» на користь держависудовий збір у розмірі 372,30 грн.
З висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погодився з огляду на те, що судом першої інстанції при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції належним чином не мотивував судове рішення.
Вінницький апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції не надав оцінку доводам сторін у справі, що є обов`язковим елементом справедливого судового розгляду у відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Врахувавши, що ОСОБА_1 отримав травму внаслідок нещасного випадку на виробництві, причинами якого є невиконання вимог інструкцій з охорони праці позивачем та неякісне проведення інструктажу роботодавцем, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого розміру моральної шкоди до 10 розмірів мінімальної заробітної плати, взятої позивачем за основу розрахунку, що всього становить 37 230 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У березні 2019 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Никитюк О. І., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року і залишити в силі рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2018 року.
Касаційна скарга мотивована нерелевантним застосуванням судом апеляційної інстанції практики Європейського суду з прав людини.
Також, на думку заявника, апеляційний суд не мотивував оскаржуване судове рішення, чим порушив вимоги статті 382 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 5 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 1 жовтня 2008 року до 12 вересня 2011 року працював на посаді охоронника ФГ «СФГ «Ельдорадо».
16 квітня 2011 року після передачі зміни, одночасно проживаючи на території тракторної бригади, яка є вахтовим містечком, ОСОБА_1 о 10 годині з невідомої причини сів до кабіни вантажного автомобіля, що належав іншому підприємству і стояв на території бригади після розвантаження. Виходячи з автомобіля, ОСОБА_1 зістрибнув з підніжки автомобіля, внаслідок чого отримав травму.
За результатами службового розслідування нещасного випадку складено акти за формою Н-1 від 28 листопада 2011 року та за формою Н-5 від 28 листопада 2011 року.
Актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 28 листопада 2011 року встановлено, що 1 березня 2010 року з ОСОБА_1 проведено повторний інструктаж; дані про проходження первинного та цільового інструктажу не збереглися.
Пунктом 4 вказаного акта встановлено, що основною причиною нещасного випадку є невиконання пунктів 3.3, 3.11, 4.4 Інструкції з охорони праці, які допустив ОСОБА_1 , та неякісне проведення інструктажу ОСОБА_2 .
Аналогічні висновки відображені в акті форми Н-1 від 28 листопада 2011 року.
Судом апеляційної інстанції також установлено, що постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 17 вересня 2013 року ОСОБА_1 призначено щомісячні страхові виплати.
Крім того, зі змісту вказаної постанови Вінницький апеляційний суд установив, що висновком медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_1 вперше встановлено стійку втрату професійної працездатності на рівні 55% та другу групу інвалідності. 2 липня 2018 року проведено повторне обстеження позивача, в результаті якого ступінь втрати професійної працездатності встановлено на рівні 55% та визначено другу групу інвалідності безтерміново.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Никитюк О. І., на постанову Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Частиною третьою статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 153 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно із статтею 13 Закону України «Про охорону праці», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Конституційний Суд України у рішенні від 27 січня 2004 року у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування пункт 4.1) зазначив, що ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіює йому моральні та фізичні страждання.
За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була співмірною цій шкоді.
Вирішуючи спір, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з ФГ «СФГ «Ельдорадо» на користь ОСОБА_1 , суд виходив з принципів розумності та справедливості, враховуючи фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у життєвих стосунках позивача.
Також суд апеляційної інстанції врахував практику Європейського суду з прав людини, який виходив з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Вінницький апеляційний суд послався на рішення «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» та «Недбала проти Польщі», в яких Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Визначаючи розмір моральної шкоди, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 внаслідок травми зазнав стійкої втрати професійної працездатності на рівні 55%, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Вказана травма отримана внаслідок нещасного випадку на виробництві, причинами якого є невиконання вимог інструкцій з охорони праці позивачем та неякісне проведення інструктажу роботодавцем.
При цьому судом враховано, що до настання нещасного випадку ОСОБА_1 мав захворювання і не довів, що його стан здоров`я, є виключно наслідком отриманої травми.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до
10 розмірів мінімальної заробітної плати, що всього становить 37 230 грн.
Касаційний суд відхиляє доводи касаційної скарги, оскільки такі доводи зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої
статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін.
Оскільки касаційний суд дійшов висновку про законність постанови суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції, підстав перевіряти висновки цього суду на предмет їх законності та обґрунтованості немає.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтею 400 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданою адвокатом Никитюком Олександром Івановичем, залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук