№ 134/2263/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 134/2263/21

провадження № 61-3582св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа -Крижопільська селищна рада Тульчинського району Вінницької області

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Лукавським Ігорем Анатолійовичем, на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 02 листопада 2023 року та додаткове рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 20 листопада 2023 року у складі судді Лабая О. В., постанову Вінницького апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Шемети Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Крижопільська селищна рада Тульчинського району Вінницької області, про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що його матері - ОСОБА_5 належало 5/8 частки у праві власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 , зокрема 1/2 частки на підставі рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 січня 2010 року у справі № 2-66/10 та 1/8 частки на підставі рішення цього ж суду від 15 червня 2010 року у справі № 2-318/2010.

У 2016 році ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ в натурі частки із майна, що перебувало у спільній частковій власності (цивільна справа № 134/1088/16-ц), в якому просила виділити їй в натурі 5/8 частки цього житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель та споруд. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, у зв`язку із чим до участі у цій цивільній справі було залучено його, правонаступника, який на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29 червня 2017 року успадкував після смерті матері 5/8 часток цього житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель.

14 вересня 2017 року рішенням цього ж суду такий позов задоволено. Виділено йому в натурі і визнано за ним право власності на 5/8 частин згаданого житлового будинку та надвірних будівель, а саме на: а (1-2) коридор, площею 10,8 кв. м; А (1-6) кімнату, площею 31,2 кв. м; А (1-7) кімнату, площею 11,6 кв. м; Н1 - навіс; Б - літню кухню; П - погріб; Е - баню; 1/2 - Д - сарай; У1 - вбиральню; 1/2 огорожі. Виділено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в натурі і визнано за ними право власності на 3/8 частин цього житлового будинку та надвірних будівель, а саме на: А (1-1) коридор, площею 8,0 кв. м; А (1-3) коридор, площею 3,3 кв. м; А (1-4) ванну, площею 3,4 кв. м; А (1-5) кімнату, площею 11,9 кв. м; У2 - вбиральню; Н2 - навіс; Г - сарай; 1/2 - Д - сарай; 1/2 огорожі.

Проте присадибна земельна ділянка, площею 1 817 кв. м, що розташована біля названого житлового будинку, яка знаходилася у користуванні всіх співвласників житлового будинку, не була поділена між ними, і порядок користування цією земельною ділянкою також не встановлювався.

У 2017 році було присвоєно поштову адресу 5/8 частинам цього житлового будинку - АДРЕСА_1 , та того ж року він оформив право власності на цю частину будинку.

21 червня 2018 року рішенням 32 сесії 7 скликання Крижопільської селищної ради Крижопільського району Вінницької області № 20.20-32/18 ухвалено надати дозвіл йому, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Однак реалізувати вказане рішення неможливо, оскільки відповідачі заперечують проти оформлення права на земельну ділянку та добровільного її поділу.

Вказував, що на час звернення з позовом до суду у житловому будинку АДРЕСА_1 проживала ОСОБА_2 , яка користувалася всією земельною ділянкою біля житлового будинку та частиною житлового будинку, яка належить йому, і не допускала його до належного йому житла, чим перешкоджала зробити необхідні переобладнання у будинку, зокрема окремий вхід.

З метою досудового врегулювання спору його представником були надіслані заяви відповідачам з пропозицією приватизації земельної ділянки біля житлового будинку сторін з метою реалізації згаданого вище рішення Крижопільської селищної ради Крижопільського району Вінницької області від 21 червня 2018 року усіма колишніми співвласниками та добровільного поділу земельної ділянки. Письмових відповідей від відповідачів не надходило, вони його повідомили в усній формі про те, що не бажають добровільно вирішити це питання.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив ухвалити рішення, яким встановити порядок користування вказаною земельною ділянкою, виділивши йому частину земельної ділянки відповідно до його частки, як співвласника у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 02 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 1 817 кв. м на АДРЕСА_1 між колишніми співвласниками домоволодіння відповідно до варіанту 3, визначеного у додатку 3 висновку експерта за результатами судової земельно-технічної експертизи від 29 травня 2023 року № 683, що є невід`ємною частиною рішення суду, відповідно до якого: ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 встановлено у спільному користуванні земельну ділянку площею 252 кв. м, ОСОБА_1 встановлено користування земельною ділянкою площею 1 010 кв. м, ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 встановлено користування земельною ділянкою 555 кв. м.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що власники домоволодіння не можуть в добровільному порядку встановлення порядку користування земельною ділянкою, що унеможливлює реалізацію їх права щодо свого майна, тому необхідно встановити порядок користування земельною ділянкою площею 1 817 кв. м, на АДРЕСА_1 між колишніми співвласниками домоволодіння відповідно до варіанту 3, визначеного у додатку 3 висновку експерта за результатами судової земельно-технічної експертизи від 29 травня 2023 року № 683, який найбільше відповідає часткам власності.

Вимога про виділ земельної ділянки в натурі задоволенню не підлягає, оскільки позивач не позбавлений можливості звернення до органу місцевого самоврядування про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, а суд не може приймати на себе повноваження органу місцевого самоврядування.

Додатковим рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 20 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.

Заяву ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Додаткове рішення суду мотивовано тим, що заявлені витрати на правничу допомогу є співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правничої допомоги та їх обсягом, значенням справи для сторони. Розмір витрат на професійну правову (правничу) допомогу відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що позовні вимоги було задоволено частково, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів у рівних частках з кожного, пропорційно до задоволених вимог на користь позивача 10 500 грн, а з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 5 000 грн.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 02 листопада 2023 року змінено, виключивши з нього посилання про часткове задоволення позову, про відмову у задоволенні іншої вимоги позову та в частині розміру стягнутих судом судових витрат.

Збільшено розмір стягнутого судового збору за подачу позовної заяви та розміру витрат на проведення експертизи, які стягнуті з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 у рівних частинах з 10 204 грн до 20 408 грн (тобто по 6 802,66 грн з кожного).

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Додаткове рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 20 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 у рівних частинах 21 000 грн (тобто по 7 000 грн з кожного) витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 у рівних частинах судовий збір за подачу останнім апеляційної скарги у рівних частинах 1 362 грн (тобто по 454 грн з кожного).

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов законних та обґрунтованих правових висновків про необхідність встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до одного з варіантів, запропонованих судовою земельно-технічною експертизою від 29 травня 2023 року № 683. При цьому, відповідачами не було запропоновано іншого порядку користування земельною ділянкою, який би відповідав їх часткам у праві власності на буд. АДРЕСА_1 , натомість запропонований позивачем спосіб користування таким нерухомим майном, визначений у висновку експерта під № 3, не порушує їх прав та забезпечить баланс інтересів кожного користувача даної земельної ділянки.

При цьому, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо заявлення позивачем двох позовних вимог: про встановлення порядку користування та виділ земельної ділянки, оскільки позивач не заявляв вимогу про виділення йому земельної ділянки, як окремого об`єкта нерухомого майна. Земельна ділянка перебуває у спільному користуванні сторін, а не у спільній частковій власності, тому вимога про виділ частки не могла бути заявлена у позові і не заявлялась стороною позивача.

Оскільки районний суд дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову, який, фактично, було задоволено повністю, то всі судові витрати позивача підлягають компенсації за рахунок відповідачів у повному обсязі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2024 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Лукавський І. А., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 02 листопада 2023 року, додаткове рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 20 листопада 2023 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 06 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судовими рішеннями не встановлено ким порушені права позивача та як саме. Вважає, що жодних прав позивача відповідачами порушено не було, а позовні вимоги є надуманими. У задоволенні позову слід відмовити, оскільки захисту в суді підлягає не будь-яке, а саме порушене право.

Посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду.

Вважає, що спір між сторонами відсутній, оскільки позивач та жоден з відповідачів не проживали у будинку за адресою; АДРЕСА_1 , тому між ними не міг виникнути спір.

Вказує, що позов про визначення порядку користування земельною ділянкою не міг бути заявлений, оскільки така земельна ділянка не сформована.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Глушкова О. І., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи, є безпідставними та не спростовують правильність правових висновків судів попередніх інстанцій, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

29 травня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Лукавського І. А., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення суду першої інстанції, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, що передбачено частиною першою статті 16 ЦК України.

Згідно зі статтею 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, що розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки (стаття 88 ЗК України).

Загальні правила вирішення спорів щодо порядку володіння й користування земельною ділянкою застосовуються також у випадку, коли належний особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходилася в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.

Порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований належний співвласникам житловий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається, насамперед, їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, у зв`язку із чим при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або житловий будинок, слід брати до уваги цю угоду.

Відповідно до частини першої статті 318 ЦК кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Частиною п`ятою статті 319 ЦК України встановлено, що право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи.

При вирішенні спору про встановлення порядку користування земельною ділянкою, визначаючи варіанти користування, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку.

Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України у постановах: від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16 та від 01 листопада 2017 року у справі № 6-2454цс16, а також Верховним Судом у постановах: від 13 листопада 2019 року у справі №686/6888/15-ц та від 13 липня 2022 року у справі № 569/14731/17.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши, що відповідачі заперечують проти задоволення позовної заяви, погоджений між сторонами порядок користування спірною земельною ділянкою відсутній, вони не можуть у добровільному порядку вирішити питання щодо користування нею, варіант № 3, визначений у додатку 3 висновку експерта за результатами судової земельно-технічної експертизи від 29 травня 2023 року № 683, встановлення порядку користування нею, визначений у названому висновку експерта, якнайкраще відповідає часткам кожного співвласника у нерухомому майні, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про встановлення порядку користування земельною ділянкою між сторонами саме за цим варіантом.

Доводи касаційної скарги про відсутність спору між сторонами спростовуються обставинами справи та процесуальною позицією самого заявника.

Суд апеляційної інстанції, відхиляючи аналогічні доводи апеляційної скарги, правильно вказав, що на письмове прохання позивача, направлене відповідачам 25 жовтня 2021 року, відповідачі письмово не відповіли, твердження позивача про їх усні відмови на це прохання не спростували, пред`явлений до них позов про встановлення порядку користування не визнали, а відповідач ОСОБА_2 подала проти нього письмові заперечення, неодноразово заявляла клопотання про закриття провадження у справі через відсутність спору, просить рішення скасувати у позові відмовити повністю, що свідчить про те, що між сторонами дійсно виник спір з приводу встановлення порядку користування земельною ділянкою, який відповідачі не бажають вирішувати.

Крім того, угода про порядок користування земельною ділянкою сторонами та попередніми землекористувачами не укладалась, судове рішення щодо порядку користування спільною земельною ділянкою раніше не приймалось, що вказує на те, що будь-яких домовленостей щодо порядку користування земельною ділянкою між сторонами немає.

Позивач, будучи колишнім співвласником будинку АДРЕСА_1 та, наразі, власником 5/8 частини цього будинку, що має тепер адресу: АДРЕСА_1 , обрав такий спосіб захисту своїх прав як встановлення порядку користування земельною ділянкою, що не заборонено законом.

При цьому, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц).

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які правильно розглянули справу та захистили порушені права позивача в ефективний спосіб.

Колегія суддів також враховує, що, заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, ОСОБА_2 ні в касаційній скарзі, ні в судах попередніх інстанцій не вказує, чим саме порушуються її права визначеним судом варіантом порядку користування земельною ділянкою та, взагалі, самим фактом визначення такого порядку, що свідчить виключно про її небажання вирішувати такий спір та залишення правовідносин сторін у тому вигляді, який існує.

При цьому, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновками, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, на яку послався заявник у касаційній скарзі.

Посилання заявника про неможливість вирішення цього спору до формування та отримання земельної ділянки у власність, є необґрунтованими та зводиться до неправильного тлумачення заявником норм матеріального права. Встановлюючи порядок користування земельною ділянкою, суд лише визначає умови, на яких співвласники її використовуватимуть з метою забезпечення ефективної реалізації ними своїх прав щодо користування майном. Будь-яких питань, пов`язаних із розпорядженням земельною ділянкою чи з правом власності на неї, суд у такій справі не вирішує.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 також було роз`яснено судам, що загальні правила вирішення спорів щодо порядку володіння й користування земельною ділянкою застосовуються також у випадку, коли належний особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходилася в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.

Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та встановленим судам обставинам, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

При цьому, доводів у частині розподілу судових витрат касаційна скарга не містить.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення по суті спору, з урахуванням внесених апеляційним судом змін, - без змін.

При цьому, додаткове рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 20 листопада 2023 року, яке також оскаржується заявником, вже було скасовано постановою Вінницького апеляційного суду від 06 лютого 2024 року.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Лукавським Ігорем Анатолійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 02 листопада 2023 року, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю. Гулейков

Д. Д. Луспеник