ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 135/969/22
провадження № 61-18580 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області
від 13 вересня 2023 року у складі судді Нікандрової С. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 23 листопада 2023 рокуу складі колегії суддів:
Копаничук С. Г., Медвецького С. К., Оніщука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про захист прав споживача, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 08 серпня 2019 року, 27 серпня 2019 року,
11 вересня 2019 року, 01 жовтня 2019 року та 03 липня 2021 року нею було здійснено придбання в ювелірному салоні «В2В Jewelry», розташованому
за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 23а, торгівельний центр «Feride Plaza»,
бутік 205, так званих подарункових сертифікатів на суму 18 927 доларів США, що відображено в особовому кабінеті. Вказаний ювелірний салон у м. Вінниці, як і всі інші магазини мережі «В2В Jewelry», припинив свою роботу з продажів, у тому числі ювелірних виробів, крім магазину, що знаходиться в м. Ладижин Вінницької області.
На подарунковому сертифікаті зазначено, що після його придбання, нею отримано право на придбання виробів із срібла на зазначену вартість подарункового сертифікату, сума вказаної вартості сертифікату оплачується додатково, якщо сума нижче вартості сертифікату, різниця не повертається. Подарунковий сертифікат не підлягає грошовому поверненню і не відновлюється у випадку його втрати. Строк дії сертифікату для отримання бонусів 365 днів, а для отримання товару - необмежено.
Відповідно до інформації, відображеної в особистому електронному кабінеті
«В2В Jewelry», зареєстрованому на її ім`я, у розділі «Депозит», заборгованість по нарахованим, але не виплаченим бонусам за придбані сертифікати становить
28 718,31 доларів США.
03 липня 2021 року нею було придбано срібних виробів на суму, еквівалентну 3 903,16 доларів США, під 520 % прибутку, що давало їй право на отримання щонедільного кешбеку у вигляді бонусів у розмірі еквівалентному 94,64 доларам США, що відображено в особистому електронному кабінеті «В2В Jewelry» в розділі «Депозит».
26 серпня 2022 року нею було направлено ОСОБА_2 претензію щодо добровільної сплати заборгованості, яка була отримана останнім 05 вересня 2022 року.
Інформація про всі покупки під торговою маркою «В2В Jewelry» фіксувалася в її особистому електронному кабінеті. Нею були виконані умови догорів під час придбання подарункових сертифікатів та срібних виробів «В2В Jewelry» і сплачено відповідну суму коштів. Проте відповідачем не виконано умови договору щодо виплати нарахованих бонусів за придбання сертифікатів та срібних виробів, отримання яких було основною умовою їх придбання.
Згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»
у зв`язку з простроченням виконання щодо сплати бонусів, встановлених умовами договору, з відповідача на її користь підлягає стягненню неустойка (пеня)
у розмірі 3 % від суми несплачених грошових коштів за період з 26 серпня
2021 року по 26 серпня 2022 року, яка становить 11 496 853,95 грн.
Крім того, протиправними діями відповідача їй завдано тривалих моральних страждань, що полягали у душевних переживаннях унаслідок виняткового цинізму зі сторони відповідача, дії якого є шахрайськими. Відмова у виплаті обумовлених у договорі грошових коштів призвела її до шокового стану, погіршення стану здоров`я. Розмір моральної шкоди вона оцінює у 100 000 грн.
З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд стягнути
з ФОП ОСОБА_2 на її користь вартість бонусів за придбання подарункових сертифікатів та срібних виробів «В2В Jewelry», нарахованих їй відповідачем в особистому електронному кабінеті «В2В Jewelry», але не виплачених, які обліковуються в розділі «Баланс», у розмірі 47 645,54 доларів США; пеню за затримку виплати бонусів за придбання сертифікатів «В2В Jewelry» у розмірі 11 496 853,95 грн та моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 13 вересня
2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при укладенні позивачкою договору купівлі-продажу подарункових сертифікатів продавцем видані документи під назвою - Інформація про покупця, яка містить дані про покупку сертифікату (срібло) на певну суму у гривнях і в умовних одиницях, проте зазначений документ не містить відомостей про продавця. При цьому, на підтвердження придбання подарункових сертифікатів позивачем не надано доказів, які підтверджують здійснення готівкового розрахунку, а саме: квитанцію, товарний чи касовий чек, талон, розрахунковий документ, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що ідентифікувати особу, яка видала подарунковий сертифікат, інформацію про покупця і покупку та квитанції про отримання ювелірного виробу неможливо.
Квитанції про отримання ювелірного виробу від 08 серпня 2019 року, 27 серпня 2019 року, 01 жовтня 2019 року, видані у м. Вінниця, вул. Пирогова, 23а, торгівельний центр «Feride Plaza», бутік 205 В2В, посвідчені печаткою НОМЕР_1 , видані на підтвердження придбання подарункових сертифікатів, а не ювелірних виробів,
отже, зазначені квитанції не є розрахунковими документами, передбаченими Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», тобто не можуть підтверджувати здійснення позивачем готівкового розрахунку під час придбання подарункових сертифікатів.
Доводи позивача про те, що інформація про ОСОБА_2 , як одноосібного власника мережі ювелірних салонів «В2В Jewelry», носить загальновідомий характер
і ці обставини не підлягають доказуванню, суперечать вимогам частини третьої статті 82 ЦПК України і є безпідставними. Оскільки розміщені в мережі Інтернет та друкованих засобах масової інформації матеріали щодо створення ОСОБА_2 мережі ювелірних салонів «В2В Jewelry» не є достатніми, належними та допустимими доказами на підтвердження належності мережі магазинів
«В2В Jewelry» саме ФОП ОСОБА_2 , та повинно доводиться на загальних підставах іншими засобами доказування.
Згідно зі свідоцтвом на торговельну марку № НОМЕР_2 ОСОБА_2 , як фізична особа, є власником торговельної марки «В2В Jewelry», зареєстрованої 10 серпня
2020 року.
Разом з тим Інформація про покупця та квитанції про отримання ювелірного виробу містять відбитки печатки із зазначенням логотипу «В2В», у той час як
ОСОБА_2 є власником іншої зареєстрованої торгової марки - «В2В Jewelry».
Крім того, придбання частини подарункових сертифікатів за вказаною позивачкою адресою відбулося до дати фактичної реєстрації торгівельної марки.
Доказів укладання договорів купівлі-продажу подарункових сертифікатів в електронній формі у порядку передбаченому положеннями статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» з використанням сторонами договору електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» або електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суду також не надано.
Зважаючи на неподання оригіналів електронних доказів, враховуючи висловлені представником відповідача сумніви у достовірності поданих позивачем роздруківок із сайту https://b2bjewelry.global/, суд на підставі частини п`ятої
статті 100 ЦПК України не бере їх до уваги при оцінці доказів. Позивачка не надала доказів на підтвердження того, що саме ФОП ОСОБА_2 є власником
веб-сайту https://b2bjewelry.global/. Також не надано доказів того, що власник веб-сайту (доменного імені) передав вказане доменне ім`я у власність або користування іншій особі, зокрема, відповідачу на підставі відповідного договору, іншого правовстановлюючого документу.
Ураховуючи викладене, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ФОП ОСОБА_2 є власником магазину, розташованого
у АДРЕСА_1 , торгівельний центр «Feride Plaza», бутік 205,
та що саме ним або уповноваженою ним особою укладено договір купівлі-продажу подарункових сертифікатів та срібних виробів на зазначену позивачкою суму. Позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасну виплату бонусів та відшкодування моральної шкоди є похідними від позовних вимог про стягнення вартості бонусів за придбання подарункових сертифікатів та срібних виробів, тому в їх задоволенні також відмовлено.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 23 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 13 вересня 2023 рокузалишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що подані ОСОБА_1 подарункові сертифікати, інформація про покупця на ім`я ОСОБА_1 , відомості особистого кабінету та скріншоти із цього сайту, публікації з Інтернету щодо бізнес-програми «В2В Jewelry» та ОСОБА_2 не є належними доказами, що об`єктивно підтверджують укладення сторонами договору купівлі-продажу подарункових сертифікатів і срібних прикрас та відповідно невиконання відповідачем зобов`язання за цим договором.
Крім цього, згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю «Б2Б «Джевелрі» було зареєстровано лише 04 червня 2020 року, тобто після вказаної позивачкою дати укладення договору купівлі-продажу подарункових сертифікатів і срібних прикрас. Також відсутні належні та допустимі докази про те, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 була завдана моральна шкода.
Паперові ксерокопії особистого кабінету, створеного без застосування електронного цифрового підпису та ідентифікації особи, не є ні письмовим доказом, ні електронним доказом (документом) у розумінні статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не є допустимим доказом укладення між сторонами договору у письмовому вигляді. Квитанції, які підтверджують сплату коштів позивачкою на рахунки відповідача, не свідчать про факт укладення договору між сторонами. Отже, роздруківки скріншотів електронного кабінету з мережі Інтернет не є належним доказом укладення між сторонами відповідного договору та вчинення ними дій, направлених на виникнення та виконання зобов`язань за цим договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 135/969/22 з Ладижинського міського суду Вінницької області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що при сплаті за подарунковий сертифікат та його отримання покупцем, відбувається укладення та виконання договору купівлі-продажу права вимоги. Операція з передачі права вимоги здійснюється шляхом передачі подарункового сертифіката, як документа, у власність покупця. Отже, факт пред`явлення оригіналів подарункових сертифікатів позивачем спростовує висновок судів про відсутність доказів придбання позивачем цих сертифікатів.
Придбання подарункових сертифікатів та срібних ювелірних виробів здійснювалось позивачем у період з серпня 2019 року по червень 2021 року. Відповідно до інформації про реєстрацію свідоцтва на торговельну марку
№ НОМЕР_2 («В2В Jewelry»), дата подання ОСОБА_2 заявки на реєстрацію торговельного знаку «В2В Jewelry» - 11 грудня 2019 року, відтак строк дії торговельної марки до 2029 року. Разом з тим відповідно до положень
частини першої статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки.
А також за власником торгової марки зберігається право попереднього користування на торгівельну марку до подачі заяви (стаття 500 ЦК України).
Таким чином, вищевказані обставини спростовують висновки суду про те, що придбання позивачем чотирьох сертифікатів (08 серпня 2019 року, 27 серпня
2019 року, 11 вересня 2019 року та 01 жовтня 2019 року) було здійснено до дати фактичної реєстрації торгівельної марки ОСОБА_2 , що, на думку суду не охоплюється дією свідоцтва на торгівельну марку.
Усі придбані позивачем товари, у тому числі подарункові сертифікати, містили торговельний знак «В2В Jewerly», який відповідно до положень закону міг використовуватись лише власником цього торговельного знаку, тобто
ФОП ОСОБА_2 .
Крім того, абзацом четвертим пункту 4 частини першої статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» визначено, що торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки. Тому, у відтисках печатки, що міститься на паперових доказах у справі, зазначені елементи торгової марки
«В2В Jewerly», що не є порушенням вимог вказаного закону і не спростовує участь відповідача, як емітента спірних подарункових сертифікатів.
Ураховуючи викладене, усі збитки, які понесені позивачкою при придбанні подарункових сертифікатів, срібних виробів торговельної марки «В2В Jewerly», повинен нести власник цієї торговельної марки - ОСОБА_2 .
Надані позивачкою скрин-шоти з особистого електронного кабінету мають доказову силу нарівні з іншими доказами та у сукупності з іншими доказами є належними у розумінні вимог статей 76-79 ЦПК України.
Крім того, порушено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 ЦПК України, оскільки предметом спору є відповідальність суб`єкта господарювання щодо реалізації подарункових сертифікатів, правова природа яких не визначена законом, як і відповідальність суб`єкта господарювання щодо взятих на себе зобов`язання на підставі відповідних подарункових сертифікатів.
Доводи особи, яка подала відзив
У лютому 2024 року представники ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 подали відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають.
Позивачка вказувала, що з серпня 2019 року вона придбавала подарункові сертифікати в ювелірному салоні «В2В Jewerly», власником якої є відповідач, проте станом на серпень-жовтень 2019 року жодної торговельної марки не було зареєстровано за ОСОБА_2 . Крім того, більшість сертифікатів була придбана задовго до подання заявки ОСОБА_2 про реєстрацію торговельної марки.
Придбання позивачкою подарункових сертифікатів здійснювалося з метою отримання прибутків, описані представником позивача умови схожі на умови депозиту, а не на купівлю подарункового сертифікату. Проте відповідач не має відповідної ліцензії на видачу депозитів.
На спірні правовідносини не поширюється положення Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки позивачка не є споживачем відповідних послуг та вона не зазначила, яке саме її право споживача порушено відповідно до статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів».
У лютому 2024 року представники ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 подали заперечення на клопотанняОСОБА_6 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що представник позивача не зазначила належного обґрунтування на підтвердження існування у справі виключної правової проблеми відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судом установлено, що ОСОБА_1 на обґрунтування позовних вимог зазначала, що 08 серпня 2019 року, 27 серпня 2019 року, 11 вересня 2019 року,
01 жовтня 2019 року та 03 липня 2021 року нею було придбано в ювелірному салоні «В2В Jewelry» за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 23а, ТЦ «Feride Plaza», бутік 205, подарункові сертифікати на суму, еквівалентну 18 927 доларів США,
а саме: 08 серпня 2019 року придбано сертифікат на суму 81 000 грн; 27 серпня 2019 року придбано сертифікат на суму 243 000 грн, що еквівалентно
9 604,74 доларів США; 11 вересня 2019 року придбано сертифікат на суму
27 000 грн, що еквівалентно 1 080,43 доларів США; 01 жовтня 2019 року придбано сертифікат на суму 27 000 грн, що еквівалентно 1 098,90 доларів США; 03 липня 2021 року придбано сертифікат на суму, еквівалентну 3 903,16 доларам США.
Позивачка вказувала про те, що «В2В Jewelry» в особі ФОП ОСОБА_2 взяло на себе зобов`язання по нарахуванню та виплаті бонусів, порядок виплати і розмір яких було відображено на офіційному сайті компанії https://b2bjewelry.global/.
На підтвердження сплати вартості вищевказаних подарункових сертифікатів ОСОБА_1 надані:
- документ під назвою «Інформація про покупця» номер заявки 61086, дата
27 серпня 2019 року, згідно з якою ОСОБА_1 зазначена покупцем, товаром вказано сертифікат (срібло), період виплат - раз на тиждень, сума 243 000 в гривнях і 9 604,74 в умовних одиницях. В графі «Продавець» міститься підпис особи без зазначення її прізвища та ініціалів;
- квитанцію про отримання ювелірного виробу без зазначення дати, в якій вказано «925 Сертифікат 243000» та міститься відтиск прямокутного штампу з друкованим написом «м. Вінниця, вул. Пирогова, 23-А, ТЦ «Feride Plaza», бутік 205 В2В» та рукописною датою 27 серпня 2019 року і підпис без зазначення прізвища, ініціалів підписанта;
- документ від назвою «Інформація про покупця» номер заявки 32885, дата
08 серпня 2019 року, згідно з якою ОСОБА_1 зазначена покупцем, товаром вказано сертифікат (срібло), період виплат - раз на тиждень, сума 81 000 в гривнях. В графі «Продавець» міститься підпис особи без зазначення її прізвища та ініціалів;
- квитанцію про отримання ювелірного виробу від 08 серпня 2019 року, в якій зазначено «Сертифікат срібло 81000» та міститься відтиск прямокутного штампу з друкованим написом «м. Вінниця, вул. Пирогова, 23-А, ТЦ «Feride Plaza»,
бутік 205 В2В» та рукописною датою 08 серпня 2019 року та підпис без зазначення прізвища, ініціалів підписанта;
- документ під назвою «Інформація про покупця» номер заявки 120370, дата
01 жовтня 2019 року, згідно з якою ОСОБА_1 зазначена покупцем, товаром вказано сертифікат (срібло), період виплат - раз на тиждень, сума 27 000 в гривнях і 1 098,90 в умовних одиницях. В графі «Продавець» міститься підпис особи без зазначення її прізвища та ініціалів;
- квитанцію про отримання ювелірного виробу від 01 жовтня 2019 року, в якій зазначено «Сертифікат срібло 27000» та міститься відтиск прямокутного штампу з друкованим написом «м. Вінниця, вул. Пирогова, 23-А, ТЦ «Feride Plaza», бутік 205 В2В» та рукописною датою 01 жовтня 2019 та підпис без зазначення прізвища, ініціалів підписанта;
- документ під назвою «Інформація про покупця» номер заявки 86373, дата
11 вересня 2019 року, згідно з якою ОСОБА_1 зазначена покупцем, товаром вказано сертифікат (срібло), період виплат - раз на тиждень, сума 27 000 в гривнях і 1 080,43 в умовних одиницях. Зазначено також 03 липня 2021 року було використано на нову покупку 9527. Залишок 17473. В графі «Продавець» міститься підпис особи без зазначення її прізвища та ініціалів.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
(частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).
Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
Відповідності до положень статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Згідно з частиною четвертою статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що зі змісту подарункових сертифікатів не можливо встановити ким саме вони були продані, умови нарахування і виплати бонусів, не можливо встановити особу, яка брала на себе зобов`язання за цими сертифікатами.
Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що ОСОБА_1 на підтвердження придбання подарункових сертифікатів не надано доказів здійснення готівкового розрахунку, у тому числі не подано квитанції, товарного чи касового чеку, талону, розрахункового документу, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Разом з тим при укладенні договору купівлі-продажу подарункових сертифікатів продавцем видані документи під назвою - «Інформація про покупця», яка містить дані про покупку сертифікату (срібло) на певну суму у гривнях і в умовних одиницях, проте у вказаному документі відсутня інформація хто саме здійснив їх продаж.
Таким чином, суди дійшли вірного висновку про неможливість з наданих сторонами доказів ідентифікувати конкретну особу, яка видала подарункові сертифікати, інформацію про покупця, продавця і покупку та квитанції про отримання ювелірного виробу.
Судом установлено, що зі свідоцтва на торговельну марку № НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_2 , як фізична особа, є власником торговельної марки «В2В Jewelry», зареєстрованої 10 серпня 2020 року. Придбання позивачкою частини подарункових сертифікатів відбулося до дати фактичної реєстрації торгівельної марки. Вказані обставини встановлені судами спростовують доводи касаційної скарги у відповідній частині.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів про
те, що ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами, що
ФОП ОСОБА_2 є власником магазину, розташованого у
АДРЕСА_1 , торгівельний центр «Feride Plaza», бутік 205, в якому з її слів укладено спірні договори, оскільки відсутні докази здійснення відповідачем господарської діяльності у вказаному магазині, а отже, відсутні докази на підтвердження того, що саме відповідачем або уповноваженою ним особою укладено договір купівлі-продажу подарункових сертифікатів та срібних виробів з позивачкою. Позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасну виплату бонусів та відшкодування моральної шкоди є похідними від позовних вимог про стягнення вартості бонусів за придбання подарункових сертифікатів та срібних виробів, тому судом вірно відмовлено в їх задоволенні.
Подібні за змістом правові висновки щодо тих самих спірних правовідносин викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі
№ 135/205/23 (провадження № 61-18707 св 23), від 10 квітня 2024 року у справі
№ 135/203/23 (провадження № 61-18733 св 23).
Доводи касаційної скарги про те, що при сплаті за подарунковий сертифікат та його отримання покупцем, відбувається укладення і виконання договору купівлі-продажу права вимоги, є обґрунтованими, проте позивачкою належними доказами не підтверджено особу з якою було укладено договори.
Посилання касаційної скарги на те, що надані позивачкою скрин-шоти з особистого електронного кабінету мають доказову силу нарівні з іншими доказами та у сукупності з іншими доказами є належними у розумінні вимог статей 76-79 ЦПК України, на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються висновками судів попередніх інстанцій про те, що надані позивачкою скрин-шоти особистого кабінету в мережі Інтернет не є ні письмовими доказами, ні електронними доказами у розумінні положень статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а тому не є допустимим доказом придбання позивачем електронного сертифікату (укладення між сторонами договору) і узгодження будь-яких умов з продавцем, оскільки вони не відповідають вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та не мають електронного цифрового підпису.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 ЦПК України, оскільки позивачкою не доведено існування виключної правової проблеми при вирішення такого спору. Отже, у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 13 вересня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 23 листопада 2023 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник