12.03.2024

№ 138/2557/19

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 138/2557/19

провадження № 61-5353св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Сімоненко В.М.,

суддів -Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка не приймала участь у справі - ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 17 лютого 2020 року, постановлену у складі колегії суддів Оніщука В.В., Копаничук С.Г., Медвецького С.К.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 грудня 2019 року затверджено мирову угоду між учасниками справи, а провадження у справі закрито.

У грудні 2019 року на вказану ухвалу суду особа, яка не приймала участь у справі ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу (а.с.93-100).

У лютому 2020 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про відмову від позову, визнання нечинної ухвали і закриття провадження у справі ( а.с.158).

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 лютого 2020 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 грудня 2019 року закрито.

Заяву ОСОБА_1 про відмову від позову, визнання нечинної ухвали і закриття провадження повернуто позивачу без розгляду.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказаним судовим рішенням права, свободи та інтереси ОСОБА_3 не вирішувалось. Окрім того, ОСОБА_3 було подано окремий позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, при вирішенні якого вона має можливість захистити свої права та інтереси у визначений законом спосіб.

Повертаючи заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 закрито, а сам позивач та відповідач не оскаржували в апеляційному порядку ухвалу про затвердження мирової угоди, тому ОСОБА_1 не набув процесуального права на відмову від позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

10 березня 2019 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_3 подала касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 17 лютого 2020 року.

18 березня 2019 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 17 лютого 2020 року, в якій просить суд оскаржувані ухвали скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 та витребувано з Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області матеріали цивільної справи №138/2557/19 .

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Скаржник ОСОБА_3 просила суд скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Скаржник ОСОБА_1 просив суд скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційного суду та передати справу на новий апеляційний розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подала касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, постановивши оскаржувану ухвалу, порушив приписи частини першої статті 207 ЦПК України, частини четвертої статті 263 ЦПК України та частини першої статті 373 ЦПК України (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).

Висновки апеляційного суду не відповідають правовому висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, постановивши оскаржувану ухвалу, порушив приписи частини першої статті 207 ЦПК України, частини четвертої статті 263 ЦПК України та частини першої статті 373 ЦПК України (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших у часників справи

Правом на відзив на касаційну скаргу учасники процесу не скористались.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стосовно касаційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 ст. 182 ЦПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ЦПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Аналізуючи вищевикладену структуру судового засідання, суд апеляційної інстанції перед початком розгляду справи по суті має вирішити надані учасниками справи заяви, а вже потім перейти до розгляду апеляційної скарги по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції мав вирішити спочатку наявні клопотання та заяви учасників справи, зокрема заяву ОСОБА_1 про відмову від позовної заяви та застосування наслідків такої відмови, а лише у разі відмови у прийнятті відмови від позову та застосування наслідків такої відмови, суд апеляційної інстанції мав процесуальні повноваження перейти до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 по суті та вирішувати питання про наявність підстав для закриття апеляційного провадження з підстав п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не дотримався хронологічного порядку судового розгляду апеляційної скарги та заяв, які надійшли від учасників справи. Вказані процесуальні дії суду апеляційної інстанції не узгоджуються з вищевказаними вимогами встановленими главою 6 Розгляду справи по суті Розділом ІІІ ЦПК України.

Стосовно касаційної скарги ОСОБА_3 колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно вимог ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції про затвердження мирової угоди, ОСОБА_3 посилалась на те, що поділ спільного майна подружжя використано сторонами для уникнення сплати боргу боржником за борговими розписками , чим порушено права, свободи та інтереси ОСОБА_3 .

З матеріалів справи, позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вбачається, що у серпні 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договори позики з поверненням боргу на першу вимогу позикодавця. 27 вересня 2019 року ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_1 з вимогою про повернення боргу за вказаними договорами.

02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 грудня 2019 року визнано мирову угоду укладену 11 грудня 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 в межах провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Зі змісту мирової угоди вбачається, що ОСОБА_2 стала власником 100% квартири АДРЕСА_1 , що свідчить про те, що частка вищевказаної квартири, яка належала ОСОБА_1 , перейшла у право власності до ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що за змістом мирової угоди спірне майно подружжя не відчужується, а фактично розподіляється між подружжям, при цьому спірна квартира залишається у спільній власності сторін у справі, оскільки квартира фактично вибула з власності ОСОБА_1 та перейшла у приватну власність ОСОБА_2 .

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що після відкриття апеляційного провадження у даній справі у лютому 2020 року ОСОБА_3 було подано окрему позовну заяву до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення боргу (цивільна справа № 138/299/20) (а.с.150-153), що свідчить про відсутність спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо договорів позики.

Однак, вказаний висновок є помилковим, оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено, що на момент затвердження мирової угоди ОСОБА_1 погасив заборгованість за договорами позики.

Колегія суддів не приймає до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц, оскільки у ній предметом розгляду були спірні правовідносини, які виникли з поділу майна подружжя в період виконання судового рішення про стягнення заборгованості за договорами позики, а в даній справі судове рішення про стягнення заборгованості за договорами позики відсутнє, проте наявний невирішений спір щодо заборгованості за договорами позики.

Зважаючи на вищевикладене, поділ майна подружжя, яке було здійснено ухвалою суду про затвердження мирової угоди, впливає на права та інтереси ОСОБА_3 , як позикодавця за договорами позики.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на вищевказане та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження з підстав п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційних скарг

Згідно з частини 4 статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, ухвала Вінницького апеляційного суду від 17 лютого 2020 року підлягає скасуванню, а справа в цій частині переданню на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 406 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 17 лютого 2020 рокускасувати, а справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик