№ 139/653/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2020 року

Київ

справа №139/653/17

адміністративне провадження №К/9901/22468/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 139/653/17

за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 18 серпня 2017 року, ухвалену суддею Турчинською Н.В., та

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого - судді Совгири Д.І., суддів: Курка О.П., Білоуса О.В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - відповідач), в якому просив скасувати постанову відповідача від 27 липня 2017 року про закінчення виконавчого провадження № 53897369 та зобов`язати відповідача вжити всіх заходів, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року та іншими законодавчими актами, щодо примусового виконання постанови Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 06 лютого 2017 року у виконавчому провадженні № 53897369.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 11 травня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Вінницькій області Сінгаєвською Ольгою Миколївною відкрито виконавче провадження № 53897369 за виконавчим листом Мурованокуриловецького районного суду, виданим 07 квітня 2017 року у справі № 139/49/17. За рішенням суду Мурованокуриловецьку селищну раду зобов`язано задовольнити запити ОСОБА_1 від 30 серпня 2016 року про доступ до публічної інформації щодо фактів продажу Мурованокуриловецькою селищною радою майна, фактів ревізії фінансово-господарської діяльності Мурованокуриловецької селищної ради, фактів ремонту доріг та тротуарів за рахунок коштів бюджету Мурованокуриловецької селищної ради, фактів сплати Мурованокуриловецькою селищною радою штрафних санкцій, судових та виконавчих зборів, та надати ОСОБА_1 запитувану інформацію у повному об`ємі із наданням копій документів, які будуть її підтверджувати.

2.1. 27 липня 2017 року головним державним виконавцем Сінгаєвською О.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 53897369 у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду. Вважаючи, що боржником за виконавчим документом на виконання рішення суду запитувану інформацію надано не у повному об`ємі, до неї не додано копій документів, які б її підтверджували, ОСОБА_1 заявляє про незаконність закриття виконавчого провадження, а тому звернувся до суду з позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 18 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що державний виконавець, виконавши всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи по виконанню судового рішення, закінчив виконавче провадження, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом № 139/49/17.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

5. 24 жовтня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 про скасування Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 18 серпня 2017 року та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

6. У касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування. Скаржник вказує на те, що боржником не виконано постанову Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 06 лютого 2017 року у справі № 139/49/17, оскільки запитувану інформацію надано не у повному об`ємі та без копій документів, які б її підтверджували.

7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.

8. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).

9. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

10. У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.

11. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12. 14 лютого 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Желтобрюх І.Л., судді Білоус О.В., Шарапа В.М.

13. 17 квітня 2019 року суддя Білоус О.В. заявив самовідвід щодо розгляду цієї касаційної скарги, який мотивований тим, що він брав участь у вирішенні адміністративної справи №139/653/17 в суді апеляційної інстанції.

14. Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_2 про самовідвід. Відведено суддю Білоуса Олега Валерійовича від участі у розгляді справи № 139/653/17. Передано матеріали справи № 139/653/17 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду.

15. 18 квітня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Желтобрюх І.Л., суддів Шарапа В.М. та Стрелець Т.Г.

16. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 травня 2019 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року №550/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Желтобрюх І.Л. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

17. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 23 січня 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позиція інших учасників справи

18. 21 листопада 2017 року від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, де відповідач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняті судом першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Вказували на те, що боржником було надано копії акти трьох ревізій фінансово-господарської діяльності і повідомили про знищення таких актів за 2005 рік і про неможливість надання актів за 2016 рік, оскільки вони не були предметом запиту. Також зазначили, що боржником було надано акти знищення документів, що підтверджують ремонт доріг та тротуарів за період 2005-2009 років і документів щодо сплати штрафних санцій, судових та виконавчих зборів за 2005-2010 року.

Установлені судами фактичні обставини справи

19. Постановою Мурованокуриловецького районного суду від 06 лютого 2017 року Мурованокуриловецьку селищну раду зобов`язано розглянути запити ОСОБА_1 про доступ до публічної інформації від 30 серпня 2016 року щодо фактів продажу Мурованокуриловецькою селищною радою майна, фактів ревізії фінансово-господарської діяльності Мурованокуриловецької селищної ради, фактів ремонту доріг та тротуарів за рахунок коштів бюджету Мурованокуриловецької селищної ради, фактів сплати Мурованокуриловецькою селищною радою штрафних санкцій, судових та виконавчих зборів із наданням копій документів, які будуть її підтверджувати. Судове рішення набрало чинності 21 березня 2017 року.

20. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 11 травня 2017 року на підставі статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року відкрито виконавче провадження № 53897369 по виконанню рішення Мурованокуриловецького районного суду від 06 лютого 2017 року. Цією ж постановою на підставі частин 5 і 6 статті 26, статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року боржника за виконавчим документом зобов`язано впродовж 10 робочих днів виконати рішення суду та надати до відділу примусового виконання обґрунтовану відповідь і документальне підтвердження виконання рішення, а також з боржника стягнуто виконавчий збір в розмірі 12800 гривень.

21. Враховуючи обсяг документів, копії яких в паперовому та електронному вигляді Мурованокуриловецьку селищну раду було зобов`язано надати стягувачеві ОСОБА_1 , селищний голова Цибульська Г.М. , користуючись правом, передбаченим статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, клопотала відкласти проведення виконавчих дій з наданням додаткових 10-тиробочих днів.

22. Постановою від 22 травня 2017 року виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа у справі № 139/49/17 були відкладені до 06 червня 2017 року.

23. 06 червня 2017 року боржником за виконавчим документом на адресу стягувача направлено листа, який містить інформацію про перелік документів, які йому направляються на його запити, а також додано документи на 38-ми аркушах. Копію цього листа боржник направив також на адресу головного державного виконавця Сінгаєвської О.М.

24. Листом від 09 червня 2017 року ОСОБА_1 повідомив відповідача про неповне виконання боржником - Мурованокуриловецькою селищною радою рішення суду і просив притягнути боржника до відповідальності. Зокрема, зазначив, що йому відомо про 11 ревізій фінансово-господарської діяльності Мурованокуриловецької селищної ради за 2005-2016 роки, а селищна рада повідомила йому лише про п`ять таких ревізій.

25. На вимогу державного виконавця Мурованокуриловецька селищна рада 20 червня 2017 року додатково направила стягувачу акти трьох ревізій фінансово-господарської діяльності і повідомила про знищення таких актів за 2005 рік і про неможливість надання актів за 2016 рік, оскільки вони не були предметом запиту.

26. Листом від 23 червня 2017 року позивач знову повідомив відділ примусового виконання рішень про неповне виконання боржником, зокрема, зазначив, що Мурованокуриловецька селищна рада, стверджуючи про знищення документів щодо ремонту доріг і тротуарів за 2005-2009 року і документів щодо сплати штрафних санкцій, судових та виконавчих зборів за 2005-2010 роки, не надала доказів, які стверджують знищення документів.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

27. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

28. Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

29. Відповідно до частини третьої статті 181 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи), яка повністю кореспондується з частиною третьою статті 287 КАС України в чинній редакції, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

30. Згідно із Положенням про Державну виконавчу службу України, затвердженим постановою КМУ № 229 від 02 липня 2014 року, Державна виконавча служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів відповідно до закону.

31. З 07 квітня 2015 року вищевказане Положення про ДВС втратило чинність у зв`язку із прийняттям постанови КМУ № 150 від 31 березня 2015 року, якою погоджено пропозицією Міністерства юстиції щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Міністерство постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» функцій і повноважень Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, які припинені.

32. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 ліквідовано Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності. Крім того, пунктом 2 встановлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, що ліквідуються, в частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у пункті 1 цієї постанови.

33. Згідно статті 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

34. Відповідно до п. 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5 «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1302/29432, органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;

управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

35. Наказом Міністерства юстиції від 20 квітня 2016 року № 1183/5 затверджено Типове положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

36. Відповідно до пункту 1 зазначеного Типового положення управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне територіальне управління юстиції).

До складу Управління входить відділ примусового виконання рішень.

37. Отже, в цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби. У зв`язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділи примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі не визначені як самостійні органи державної виконавчої служби, це виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

38. Враховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, у разі подання позовної заяви до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами статті 52 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) здійснювати заміну неналежного відповідача на належного.

39. Відповідно до частини першої статті 195 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

40. Частиною четвертою статті 195 КАС України в тій же редакції, встановлено, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

41. За правилами статті 242 КАС України (в чинній редакції) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

42. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

43. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

44. Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017).

45. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

46. Спірним у даній справі є правомірність прийняття головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвською О.М. постанови про закінчення виконавчого провадження № 53897369 з виконання постанови Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 06 лютого 2017 року у справі № 139/49/17.

47. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що державний виконавець, виконавши всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року заходи по виконанню судового рішення, закінчив виконавче провадження, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом № 139/49/17.

48. Водночас постановивши рішення по суті, суди попередніх інстанцій не врахували, що у даний справі позивач звернувся до неналежного відповідача.

49. З наведених вищевказаних приписів законодавства випливає, що належними відповідачами у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідні органи державної виконавчої служби, а саме: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.

50. Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, який є структурним підрозділом відповідного органу державної виконавчої служби, не є належним відповідачем в цій категорії справ, оскільки належним відповідачем має бути саме Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

51. Так, частиною першою статті 52 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) передбачено, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первісного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

52. Отже вказаними нормами статті встановлено, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції.

54. Виходячи із зазначених положень закону Верховний Суд зазначає, що позовні вимоги пред`явлено до неналежного відповідача, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд постанови суду першої інстанції, на зазначені обставини уваги не звернув.

51. Подібний висновок вже був висловлений у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 303/3791/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 464/8574/16-а, від 15 травня 2019 року у справі № 805/245/17-а, від 31 липня 2019 року у справі 816/753/16 і Суд не знаходить підстав для відступу від нього.

52. Інші доводи касаційної скарги, які стосуються правильності застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, не підлягають оцінці в даному касаційному провадженні, виходячи з того, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, а відтак і законність його дій може бути перевірена лише у випадку пред`явлення позову до особи, яка є належним відповідачем у справі.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

53. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

54. Згідно пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

55. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

56. З огляду на викладене, Верховний Суд доходить висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не можна вважатися обґрунтованими та законними, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, який має вирішити справу по суті позовних вимог за участю належного відповідача у справі.

Висновки щодо розподілу судових витрат

57. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 18 серпня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року скасувати, адміністративну справу № 826/5082/17 направити на новий судовий розгляд до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду