ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2023 року
м. Київ
справа №140/1130/21
касаційне провадження № К/9901/38199/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів -Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ Логістик»
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шинкар Т.І.; судді - Кухтей Р.В., Шевчук С.М.)
у справі № 140/1130/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ Логістик»
до Волинської митниці Держмитслужби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КМ Логістик» (далі - ТОВ «КМ Логістик»; позивач) звернулося до суду з позовом до Волинської митниці Держмитслужби (далі - митниця; відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 вересня 2020 року № 0000016 та від 25 вересня 2020 року № 0000017.
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 13 квітня 2021 року позов задовольнив повністю.
Вирішуючи спір, суд виходив із того, що сертифікат про походження товару є лише одним із документів, на підставі якого митниця визначає країну походження товару, що, у свою чергу, впливає на нарахування відповідних митних платежів під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму. Суд першої інстанції вказав, що лист уповноваженого органу Республіки Польща від 09 квітня 2020 року № 2201-IOC.4331.13.2019.MS не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки ТОВ «КМ Логістик» до митного оформлення надано всі документи, визначені чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 17 вересня 2021 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що у спірних правовідносинах обов`язок із декларування, визначення і сплати мита та податку на додану вартість має саме позивач, а тому саме він несе відповідальність за повноту виконання цього обов`язку, тоді як формальна наявність сертифіката походження товару, за видачу якого несе відповідальність експортер, не є достатньою підставою для висновку про вчинення ТОВ «КМ Логістик» всіх залежних від нього дій для отримання преференції. Діючи добросовісно та застосовуючи пільгові тарифи, позивач мав безсумнівно переконатися, що імпортований ним товар дійсно є товаром відповідного походження згідно з положеннями розділу IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, (далі - Угода про асоціацію), а не покладатися лише на відповідальність експортера за видачу відповідного сертифіката.
ТОВ «КМ Логістик» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року залишити в силі.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на те що, матеріали справи не містять будь-яких документів, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноважено органу Республіки Польща до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару.
Верховний Суд ухвалою від 04 листопада 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «КМ Логістик».
07 грудня 2021 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «КМ Логістик» з питань дотримання вимог митного законодавства України в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг із звільнення від оподаткування при оформленні товарів за окремою митною декларацією, за результатами якої складено акт від 10 вересня 2020 року № 0008/7.3-19/41195403.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог абзацу першого пункту 1 статті 29 до частини другої розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію, частин четвертої, п`ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - МК України), пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок безпідставного застосування умовного преференційного режиму на товар, походженням з Європейського Союзу, який ввезений на територію України за митною декларацією від 07 червня 2018 року № UA205040/2018/014978, що призвело до заниження мита на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання, та податку на додану вартість.
На підставі зазначеного акта перевірки митницею 25 вересня 2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000016, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, в розмірі 69592,55 грн за податковими зобов`язаннями та 17398,14 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000017, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 13918,51 грн за податковими зобов`язаннями та 3479,63 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Частиною першою статті 281 МК України обумовлена можливість встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Згідно з частинами першою - третьою статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товар
Частиною першою статті 43 МК України встановлено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Згідно з частиною третьою статті 43 МК України сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 44 МК України у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
З 01 січня 2016 року застосовується Угода про асоціацію, розділом IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.
Відповідно до статті 26 розділу IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).
Згідно зі статтею 27 розділу IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.
Кожна Сторона відповідно до частини першої статті 29 розділу IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» Угоди про асоціацію зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
За правилами статті 2 розділу ІІ «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Частиною першою статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, -декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, згідно з якою сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
Отже, сертифікат з перевезення товару EUR.1 - це документ, що видається митними органами країни експорту для підтвердження відповідності товару правилам визначення преференційного походження, встановленим в Угоді про асоціацію, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита. При цьому обов`язок вжити всі належні заходи для перевірки статусу походження товарів, забезпечити правильне заповнення бланків сертифіката з перевезення товару EUR.1 покладено на митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1.
Згідно з частиною восьмою статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Відповідно до частини дев`ятої статті 43 МК України додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Частинами першою, другою статті 44 МК України передбачено, що для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.
У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов`язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.
Відповідно до частини першої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Водночас частинами першою, другою статті 37 розділу IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» Угоди про асоціацію встановлено, що Сторони домовились, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють свої зобов`язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов`язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю.
Якщо Сторона на основі об`єктивно задокументованої інформації відчуває неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво та/або відчуває існування незаконних дій або шахрайства іншої Сторони відповідно до цієї Глави, заінтересована Сторона може тимчасово призупинити дію відповідного преференційного режиму для відповідного товару (товарів) згідно із цією статтею.
За правилами статті 32 розділу VI «Домовленості про адміністративне співробітництво» Протоколу І до Угоди про асоціацію митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс.
З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.
Згідно зі статтею 33 розділу VI «Домовленості про адміністративне співробітництво» Протоколу І до Угоди про асоціацію подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.
З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.
Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
Як з`ясовано судами, матеріали справи містять копію сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 04 червня 2018 року № PL/MF/AN 0095833, надісланого уповноваженим органом Республіки Польща, з відміткою «Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності» у графі 14 сертифіката. Вказана відмітка засвідчена уповноваженим органом Республіки Польща.
Додаткових документів для підтвердження країни походження товару позивач митниці не представив.
Уповноваженим органом Республіки Польща у надісланому листі про результати проведеної перевірки від 09 квітня 2020 року № 2201-IOC.4331.13.2019.MS також повідомлено, що в ході перевірочних заходів експортер Handlowe MEGATRANSPORT Leszek Lewicki не надав належної документації для підтвердження преференційного походження товару.
З огляду на викладене та враховуючи приписи статті 352 МК України, якою встановлено перелік матеріалів, які можуть бути використані для підготовки висновків за результатами перевірок, Суд дійшов висновку, що отримана інформація щодо підтвердження преференційного походження спірного товару з Республіки Польща може бути використана митницею для підготовки висновків за результатами перевірки щодо характеристик товару, зокрема, країни походження, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України.
Наведене правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 01 березня 2021 у справі № 240/7093/19, від 11 квітня 2022 року у справі № 260/2805/20, від 11 серпня 2022 року у справі № 460/8509/21.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ТОВ «КМ Логістик» без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ Логістик» залишити без задоволення.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді Р. Ф. Ханова
В. П. Юрченко