ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2025 року
м. Київ
справа № 140/15464/21
адміністративне провадження № К/990/4912/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2022 (головуючий суддя Волдінер Ф.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2023 (головуючий суддя Глушко І.В., судді Довга О.І., Запотічний І.І.)
у справі №140/15464/21
за позовом ОСОБА_1 в інтересах дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
до Міністерства оборони України,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державної казначейської служби України,
про стягнення моральної шкоди, інфляційних витрат та 3% річних,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Позивач - ОСОБА_1 в інтересах дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державної казначейської служби України, у якому просила стягнути з держави Україна в особі Міністерства оборони України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з Єдиного казначейського рахунку на користь:
- ОСОБА_2 120 000 грн моральної шкоди, 3% річних - 9 605 грн та інфляційні втрати - 33 116,15 грн, а всього: 162 721,15 грн;
- ОСОБА_3 120 000 грн моральної шкоди, 3% річних - 9 605 грн та інфляційні втрати - 33 116,15 грн, а всього: 162 721,15 грн;
- ОСОБА_4 120 000 грн моральної шкоди, 3% річних - 9 605 грн та інфляційні втрати - 33 116,15 грн, а всього: 162 721,15 грн.
2. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2023, позов задоволено частково.
2.1. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн кожному.
2.2. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:
3.1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер в лікарні внаслідок захворювання «Хронічний індуративний панкреатит», що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
3.2. 29.07.2020 16 регіональна військово-лікарська комісія у місті Львові встановила, що захворювання «Хронічний індуративний панкреатит» старшого сержанта ОСОБА_5 послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 «ЗАХВОРЮВАННЯ І ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВЯЗАНІ ІЗ ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ», що підтверджується витягом з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії №180 від 29.07.2020.
3.3. ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей звернулася через ІНФОРМАЦІЯ_3 до Міністерства оборони України з заявою та підтверджуючими документами про виплату дітям померлого одноразової грошової допомоги.
3.4. Комісія Міністерства оборони відмовила дітям померлого старшого сержанта ОСОБА_5 в призначенні грошової допомоги, мотивуючи це тим, що він на час смерті самовільно залишив частину, що є адміністративним та кримінальним правопорушенням.
3.5. Не погоджуючись із відмовою у призначенні одноразової грошової допомоги, позивачі звернулись до Волинського окружного адміністративного суду із позовною заявою.
3.6. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 по справі №140/1404/21 позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано пункт 10 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги і компенсаційних сум від 03.12.2020 №157, яким відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги неповнолітнім дітям померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, старшого сержанта ОСОБА_5 , зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити неповнолітнім дітям померлого військовослужбовця ОСОБА_5 , а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 рівними частинами одноразову грошову допомогу у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2019.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративний суд від 22.09.2021 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 у справі №140/1404/21 скасовано в частині зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити неповнолітнім дітям померлого військовослужбовця ОСОБА_5 , а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 рівними частинами одноразову грошову допомогу у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2019. Ухвалено у названій частині постанову, якою зобов`язано Міністерство оборони України:
- прийняти рішення, яким призначити одноразову грошову допомогу у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2019 рівними частинами неповнолітнім дітям померлого військовослужбовця ОСОБА_5 в інтересах яких діє ОСОБА_1 , а саме: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ;
- надіслати зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу, визначеному з урахуванням наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014, для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2019 рівними частинами неповнолітнім дітям померлого військовослужбовця ОСОБА_5 : ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 . У решті рішення суду залишено без змін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України.
3.7. 02.12.2021 одноразова грошового допомога неповнолітнім дітям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 була нарахована в розмірі 320 166,66 грн на одну дитину на підставі наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_7 від 01.12.2021 №186-од.
3.8. Позивач вважає, що за несвоєчасну виплату одноразової грошової допомоги її дітям завдана моральна шкода.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, вказав, що в даному випадку факт заподіяння моральної шкоди не вимагає окремого доказування з огляду на встановлені обставини, зміст та характер спірних правовідносин. Оскільки точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, особи немає (і не може бути), суд вважав, що за спричинену моральну шкоду ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 належить стягнути з Міністерства оборони України 100 000,00 грн кожному. При цьому, в решті позовних вимог відмовив у зв`язку із тим, що Міністерство оборони України не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, тому положення статті 625 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Міністерство оборони України подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2023 в частині стягнення моральної шкоди та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі слугувало неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України).
Зокрема, скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.05.2020 у справі №818/1434/17, від 19.10.2020 у справі №580/194/19, від 27.12.2022 у справі №640/14757/21.
5.2. Скаржник вказує на те, що при ухваленні рішення судом неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи. Зазначає, що посилань на докази, які підтверджують факт заподіяння позивачам моральної шкоди у судових рішеннях, немає.
6. Позивачі відзив на касаційну скаргу не подали. Про відкриття касаційного провадження та вчинені судом касаційної інстанції дії щодо розгляду касаційної скарги повідомлені належним чином.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. У межах розгляду цієї касаційної скарги Верховний Суд вирішує питання права у позивачів на відшкодування моральної шкоди.
9. Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
10. Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
11. Відповідно до частини 1 статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
12. Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
13. Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
14. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.
Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
15. У розвиток цих положень у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).
З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).
16. Суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку факт заподіяння моральної шкоди не вимагає окремого доказування. У свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначив, що негативні емоції, спричинені дітям померлого військовослужбовця ОСОБА_5 внаслідок незаконної відмови у призначенні їм одноразової грошової допомоги перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із діями відповідача, та за відновленням порушеного права позивачі змушені були звертатись в судовому порядку, а відтак позивачам завдано моральної шкоди.
17. Поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку.
18. У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій не ставили під сумнів існування у позивачів душевного страждання, пов`язаного з тривалою неможливістю отримати державну виплату.
19. При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту завдання позивачам моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням (бездіяльністю) відповідача. Крім того, оскаржувані судові рішення не містять мотивів, з яких виходили суди, задовольняючи вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн кожному та обґрунтувань у чому саме така сума підлягає відшкодуванню.
20. Відтак, відповідач правильно вказав у своїй касаційній скарзі на неповне з`ясування судами обставин, які мають значення для справи.
21. За таких обставин, колегія суддів вважає передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині, зокрема для стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 100 000 грн кожному.
22. За правилами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
23. Верховного Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
24. За змістом частини 4 статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
25. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною 1 статті 90 КАС України. Цей принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
26. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 КАС України).
27. Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.
28. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина 3 статті 77 КАС України).
29. Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли неправильних висновків по суті справи.
30. Водночас, обсяг повноважень суду касаційної інстанції, визначений статтею 341 КАС України, не дозволяє Суду встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
31. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
32. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
33. Приписами частини 4 статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
34. З огляду на те, що вказані порушення під час розгляду справи допущені судом першої та апеляційної інстанцій, ці порушення неможливо виправити в суді касаційної інстанції, то рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
35. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
36. Суд не оцінює інші доводи касаційної скарги з огляду на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Керуючись статтями 341 343 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -.
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2023 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач В.М. Шарапа
Судді А.А. Єзеров
С.М. Чиркін