ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 140/2301/19
адміністративне провадження № К/9901/8041/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі № 140/2301/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілк Україна" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілк Україна» звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 березня 2019 року №0003041402.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та РРН «WILK» Sp.z.o.o (Позикодавець) та між позивачем і «Mat&Kam AG» укладено договори процентної позики, яким сплачуються доходи у вигляді відсотків з утриманням 10 % податку на доходи. При цьому, фірма «DKM Holding» S.a.r.l., яка є засновником «Mat&Kam AG» не є фактичним отримувачем, а отже не є власником доходу - відсотків отриманих фірмою «Mat&Kam AG» від фірми ТзОВ «Вілк Україна» за договором процентної позики № 1/2016 від 15 лютого 2016 року, а відтак відсутні підстави для підвищеного оподаткування 15 %.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року, позов було задоволено.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем підтверджено, що контрагент позивача «Mat&Kam AG» (Швейцарія) є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України; контрагентом надано довідки (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України; «Mat&Kam AG» (Швейцарія) є бенефіціарним власником доходу.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права вважає рішення судів незаконними, просить їх скасувати і відмовити в задоволені позовних вимог.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що компанія «DKM Holding» S.a.r.l. є бенефіціарним власником доходу, а тому, на думку контролюючого органу, у ТОВ «Вілк Україна» були відсутні правові підстави для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України. Вважає, що «Mat&Kam AG» не є фактичним отримувачем доходу.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ «Вілк Україна» (Позичальник) та РРН «WILK» Sp.z.o.o (Позикодавець) укладено договір процентної позики №1/2010 року від 25 лютого 2010 року.
Відповідно до умов договору Позикодавець в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов`язується надати Позичальнику предмет позики (грошові кошти) у розмірі, визначеному цим договором, а останній зобов`язується прийняти позику і повернути названу позику Позикодавцеві у визначений цим договором строк, а також сплатити проценти за весь термін надання позики у строк та розмірах, що обумовлені умовами цього договору. Позика надається з метою фінансування впровадження Позичальником проекту із виробництва в м. Луцьку пакувальних матеріалів. Предметом позики є польські злоти. Сума позики - 2000000,00 польських злотих. Розмір процентів - 20% річних від розміру позики. Сплата процентів здійснюється щомісячно у безготівковій формі не пізніше 7 числа місяця наступного за місяцем, в якому такі проценти повинні бути нараховані.
10 серпня 2010 року між ТзОВ «Вілк Україна» та РРН «WILK» Sp.z.o.o до договору процентної позики №1/2010 від 25 лютого 2010 року була підписана додаткова угода №1, відповідно до якої внесені зміни до договору, а саме: позика надається з метою фінансування впровадження Позичальником проекту із виробництва в м. Луцьку пакувальних матеріалів, а також на фінансування зовнішньоекономічної діяльності Позичальника; сума позики становить 2500000,00 польських злотих.
Крім того, між ТзОВ «Вілк Україна» (Позичальник) та «Mat&Kam AG» (Позикодавець) укладено договір процентної позики №1/2016 від 15 лютого 2016 року. Вказаний договір зареєстровано в Національному банку України 17 березня 2016 року №19039.
За умовами Договору Позикодавець зобов`язується надати Позичальнику предмет позики (грошові кошти) в розмірі визначеному цим Договором, а Позичальник зобов`язується прийняти позику і повернути названу позику Позикодавцеві у визначений Договором строк, а також сплатити проценти за весь терміни надання позики у строк та розмірах, що обумовлені умовами цього Договору.
Також, встановлено, що ТзОВ «Вілк Україна» нараховано і сплачено податок на доходи отримані нерезидентом «Mat&Kam AG» із джерелом їх походження з України в загальній сумі 194 683,22 грн за ставкою 10%, що сплачено до бюджету відповідно до договору процентної позики №1/2016 від 15 лютого 2016 року.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілк Україна» складено акт від 1 лютого 2019 року №1770/14-02/36959411 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Вілк Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні взаємовідносин із компаніями PPH «Wilk» Sp.z.o.o. по договору позики № 1/2010 року від 25 лютого 2010 року та «Mat&Kam AG» по договору позики № 1/2016 від 15 лютого 2016 року за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року.
Відповідно до висновків, викладених в зазначеному акті, в ході перевірки встановлено порушення позивачем:
- п. 103.1., 103.2. ст. 103, п.п. 141.4.1., 141.4.2 статті 141 Податкового кодексу України від 1 грудня 2010 року № 2755-V;
- п. 2 статті 11 Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 12 січня 1993 року, в результаті чого не сплачено податок на дохід іноземних юридичних осіб в сумі 211 078,00 грн, - а саме дохід отриманий нерезидентом із джерелом їх походження з України компанією РРН «WILK» Sp. z о.о. (22-100 Chelm, ul. Okszowska, 41, Polska) по договору процентної позики № 1/2010 від 25 лютого 2010 року;
- п.1, 2 статті 11 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал від 30 жовтня 2000 року, в результаті чого - не сплачено податок на дохід іноземних юридичних осіб в сумі 97 342,00 грн, - а саме дохід отриманий нерезидентом із джерелом їх походження з України компанією «Mat&Kam AG» (Corso Elvezia, 4, 6900 Lugano, Swiss) по договору процентної позики № 1/2016 від 15 лютого 2016 року.
Всього занижено податок з доходів іноземних юридичних осіб в сумі 308 420,00 грн, в т. ч. по роках : 2015 рік - 52 991,00 грн; 2016 рік - 255 429,00 грн.
11 березня 2019 року позивачем подано Головному управлінню ДФС у Волинській області заперечення № 11/б на акт перевірки від 1 лютого 2019 року №1770/14-02/36959411.
Листом від 21 березня 2019 року № 9268/10/3-20-14-02-09 «Про розгляд заперечення» Головне управління ДФС у Волинській області, розглянувши заперечення позивача на акт перевірки та надані платником до заперечення копії документів, висновок до акту перевірки від 1 лютого 2019 року № 1770/14-02/36959411 змінила на такий:
«Перевіркою встановлено порушення:
- п. 103.1., 103.2., 103.3 статті 103, п.п. 141.4.1., 141.4.2 статті 141 Податкового кодексу України від 1 грудня 2010 року № 2755-V;
- п.1, 2 статті 11 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал від 30 жовтня 2000 року, в результаті чого - не сплачено податок на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 97 342,00 грн, по договору процентної позики № 1/2016 від 15 лютого 2016 року з компанією «Mat&Kam AG» (Corso Elvezia, 4, 6900 Lugano, Swiss).»
25 березня 2019 року за результатами розгляду заперечень ГУ ДФС у Волинській області було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003041402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені за податковим зобов`язанням 97 342,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 24 335,40 грн.
15 квітня 2019 року позивач направив Державній фіскальній службі України скаргу №15-б на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області №0003041402 від 25 березня 2019 року.
13 червня 2019 року ДФС України прийняло рішення про результати розгляду скарги ТзОВ «Вілк Україна» № 27210/6/99-99-11-04-02-25, яким залишила без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області № 0003041402 від 25 березня 2019 року, а скаргу ТзОВ «Вілк Україна» - без задоволення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також з урахуванням меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Відповідно пункту 103.2 статті 103 Податкового кодексу України - особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Пунктом 103.3 статті 103 Податкового кодексу України визначено, що бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.
При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.
Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (пунктом 103.4 статті 103 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 103.5 статті 103 Податкового кодексу України довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
Згідно з пунктами 1-3 статті 11 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал від 30 жовтня 2000 року (Конвенцію ратифіковано Законом № 2929-III від 10 січня 2002 року, дата набрання чинності для України - 26 лютого 2002 року, далі - Конвенція) проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись в цій другій Державі.
Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 процентів загальної суми процентів.
Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).
Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач посилається на неврахування судом практики Верховного Суду, викладеної у постанові від 10 грудня 2019 року у справі №806/1213/15.
Колегія суддів зазначає, що доводи скарги зводяться лише до переоцінки тих доказів та обставин, які вже були досліджені судами попередніх інстанцій.
Щодо доводів скаржника про не врахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2019 року по справі № 806/1213/15, то колегія суддів зазначає, що постанова Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 806/1213/15 не містить висновків щодо застосування норм підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, а тому правовідносини у вказаних справах не можна вважати подібними.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на те, що компанія «DKM Holding» S.a.r.l. є бенефіціарним власником доходу, а «Mat&Kam AG» не є фактичним отримувачем доходу.
Колегія суддів зазначає, що діюча міжнародна практика застосування угод про уникнення подвійного оподаткування визначає, що для визнання особи в якості фактичного отримувача доходу така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №826/13255/18.
Суди попередніх інстанцій, дослідивши документи, які підтверджують право «Mat&Kam AG» на виплачені проценти і на отримання таких доходів та про їх оподаткування у країні резидента.
Так, судами попередніх інстанцій було досліджено запит до контрагента «Mat&Kam AG», у відповідь на який було підтверджено, що фірма «Mat&Kam AG» заснована фірмою «DKM Holding» S.a.r.l. Фірма «Mat&Kam AG» не залежить в прийнятті рішень стосовно господарської діяльності, фінансових операцій чи будь-яких бізнесових рішень від свого засновника - фірми «DKM Holding» S.a.r.l. Фірма «Mat&Kam AG» є юридичною особою за законодавством Швейцарської Конфедерації, а відтак є самостійним суб`єктом господарювання, займається веденням бізнесу, здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик і несе відповідальність за укладеними договорами. Також у фірми наявні рахунки в банках, власна печатка, та кошти, достатні для ведення бізнесу. Компанія діє виключно від свого імені та за власний рахунок. Згідно договору процентної позики №1/2016 від 15 лютого 2016 року компанія отримує дохід походженням з України, а саме - відсотки отримані від фірми ТзОВ «Вілк Україна» за користування позикою. Оскільки «Mat&Kam AG» є стороною згаданого договору, то саме дана фірма є особою, яка має право на отримання цього доходу. Тому фактичним отримувачем, власником та розпорядником відсотків отриманих від української фірми є лише компанія «Mat&Kam AG».
Також судами досліджено лист компанії «DKM Holding» S.a.r.l. від 31 січня 2019 року, в якому зазанчено, що фірма «DKM Holding» S.a.r.l. є засновником фірми «Mat&Kam AG», але фірма «DKM Holding» S.a.r.l. не впливає на прийняття рішень стосовно господарської діяльності, фінансових операцій фірми «Mat&Kam AG». Фірма «DKM Holding» S.a.r.l. не є фактичним отримувачем, власником доходу - відсотків отриманих фірмою «Mat&Kam AG» від фірми ТзОВ «Вілк Україна» за договором процентної позики № 1/2016 від 15 лютого 2016 року. Фірма «DKM Holding» S.a.r.l. не укладала договір позики з українською фірмою, а тому не має права на отримання цього доходу, а також не визначає подальшу економічну долю доходу. Тому фактичним отримувачем, власником та розпорядником відсотків отриманих від української фірми є лише компанія, що уклала договір позики та надала свої кошти українській фірмі, такою компанією є фірма «Mat&Kam AG».
Також суди врахували довідку Відділу з оподаткування міста Лугано №636.1.000.4204 від 1 червня 2016 року про те, що компанія «Mat&Kam AG» зареєстрована на законних підставах в реєстрі платників податків міста Лугано.
Крім того, відповідачем не доведено наявності підстав невідповідності довідок «Mat&Kam AG», «DKM Holding» S.a.r.l. та Відділу з оподаткування міста Лугано.
Судами встановлено, а відповідачем не спростовано, що контрагент позивача «Mat&Kam AG» (Швейцарія) є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України; контрагентом надано довідки (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України; «Mat&Kam AG» (Швейцарія) є бенефіціарним власником доходу.
Вказані обставини в сукупності надають позивачу право на застосування зменшеної ставки податку (10%), яка передбачена відповідним міжнародним договором України.
Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченнях на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Загалом обґрунтування касаційної скарги зводяться до вимог здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі №140/2301/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко Т.А. Чумаченко І.А. Васильєва