ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2024 року
м. Київ
справа №140/25460/23
адміністративне провадження №К/990/14263/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Прокопенка О.Б., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року, ухвалене у складі головуючого судді Мачульського В.В., і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Бруновської Н.В., суддів Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незвільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю;
- зобов`язати відповідача прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 березня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 призвав позивача до лав Збройних Сил України на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» і на цей час він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії, кулеметник.
3. 02 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з рапортом і відповідним пакетом документів про звільнення його з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю, оскільки його дружина ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) має ІІІ групу інвалідності потерпілої від аварії на ЧАЕС.
4. На адвокатський запит від 22 серпня 2023 року про надання інформації щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 02 липня 2023 року відповідач листом від 26 серпня 2023 року повідомив, що за результатами розгляду цього рапорту та підтверджуючих документів установлено, що дружина ОСОБА_1 є особою з інвалідністю III групи. Підстави звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, регулюються пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII. Таким чином, немає правових підстав щодо звільнення з військової служби у запас Збройних Сил України позивача, так як ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи.
5. Уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо незвільнення позивача з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, вказуючи на порушення його прав та інтересів, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ІІ. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
6. Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 15 листопада 2023 року позов задовольнив повністю. Визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо незвільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю. Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
7. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що системний аналіз абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються за сімейними обставинами (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) за таких підстав: 1) в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності. При цьому вказана норма не ставить звільнення з військової служби у залежність від наявності певної групи інвалідності, а передбачає таку можливість у силу того, що один із подружжя є інвалідом, без конкретизації якої саме групи є інвалідність; 2) та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на звільнення зі служби у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю (ІІІ групи), а відтак незвільнення його на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII є протиправною бездіяльністю відповідача й вимоги позивача у частині зобов`язального характеру підлягають задоволенню у силу того, що вони є похідними від основних вимог, задоволення яких залежить від задоволення останніх.
8. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 28 лютого 2024 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) задовольнив частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року змінив. Визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо незвільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю. Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 02 липня 2023 року з приводу звільнення з військової служби через сімейні обставини та прийняти за результатами його розгляду в установленому порядку рішення з обов`язковим врахуванням висновків апеляційного суду, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
9. Приймаючи вказану постанову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, але неправильно застосував норми матеріального права та неповно з`ясував обставини, що мають значення у справі, що є підставою для зміни судового рішення. Так, аналізуючи приписи абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, суд апеляційної інстанції зазначив, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються за сімейними обставинами (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) за таких двох підстав: 1) в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності. При цьому вказана норма не ставить звільнення з військової служби у залежність від наявності певної групи інвалідності, а передбачає таку можливість у силу того, що один із подружжя є інвалідом, без конкретизації якої саме групи є інвалідність; 2) та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи. Звільнення з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини здійснюється військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, шляхом подання рапорту та документів, які підтверджують підстави для звільнення. За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо звільнення позивача з військової служби є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу. За таких умов, ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт військовослужбовця з приводу звільнення з військової служби через сімейні обставини та прийняти за результатами його розгляду в установленому порядку рішення з обов`язковим урахуванням висновків апеляційного суду, наведених в мотивувальній частині його судового рішення.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Військова частина НОМЕР_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
11. Скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи та призвело до неправильного її вирішення.
12. Як підставу оскарження судових рішень у справі №140/25460/23 військова частина НОМЕР_1 визначила пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вказуючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII стосовно звільнення з військової служби військовослужбовців в умовах дії правового режиму воєнного стану, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю ІІІ групи.
13. Скаржник зазначає, що норма абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ розкладається на дві складові: - у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи; - (або) у зв`язку з наявністю одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи. Вимоги частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ не передбачають такої підстави для звільнення військовослужбовців як наявність ІІІ групи інвалідності у дружини (чоловіка) як під час дії особливого періоду, так і під час воєнного стану. Всі підстави для звільнення, які визначені частиною четвертою статті 26 Закону №2232-ХІІ стосовно інвалідності у відповідних категорій осіб, які своєю чергою перебувають у відповідних відносинах з військовослужбовцями, ставляться в залежність від наявності саме І чи ІІ групи інвалідності.
14. Військова частина НОМЕР_1 також указує, що згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №200784 від 05 квітня 2023 року причиною встановлення ІІІ групи інвалідності дружині позивача - ОСОБА_2 є захворювання визване впливом аварії на ЧАЕС (протипоказана робота з психо-емоційним перевантаженням). Водночас надані позивачем документи не свідчать про те, що його дружина потребує стороннього догляду; про наявність обставин її непрацездатності; значного обмеження життєдіяльних функцій; неспроможності або обмеженої спроможності до самообслуговування, що у контексті норм підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ є підставою для звільнення з військової служби.
15. Військова частина НОМЕР_1 стверджує, що під час відмови у задоволенні викладених у рапорті ОСОБА_1 вимог, вона діяла у спосіб та в порядку, що передбачені чинним законодавством, й будь-яких порушень законних прав, свобод та інтересів позивача не допустила.
IV. Рух справи у суді касаційної інстанції
16. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2024 року для розгляду справи №140/25460/23 (провадження №К/990/14263/24) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кашпур О.В., суддів Прокопенка О.Б., Уханенка С.А.
17. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Прокопенка О.Б., Уханенка С.А. ухвалою від 17 квітня 2024 року поновив військовій частині НОМЕР_1 строк на касаційне оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року в справі №140/25460/23. Відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року в справі №140/25460/23.
18. Ухвалою від 17 квітня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ОСОБА_3 відмовив військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року в справі №140/25460/23.
19. ОСОБА_1 відзиву на зазначену касаційну скаргу не подав.
20. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду ОСОБА_3 від 05 червня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 06 червня 2024 року.
V. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
21. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 12 березня 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» призваний на військову службу під час мобілізації у Збройні Сили України.
22. З 24 лютого 2023 року ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії, кулеметник.
23. 02 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом, у якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII у зв`язку з тим, що його дружина ОСОБА_2 є інвалідом ІІІ групи.
24. ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 19 вересня 2009 року Троянівською сільською радою Маневицького району Волинської області.
25. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №200784 від 05 квітня 2023 року ОСОБА_2 з 23 березня 2023 року встановлено ІІІ групу інвалідності довічно (захворювання визване впливом аварії на ЧАЕС).
26. Відповідні підтверджуючі документи були додані позивачем до рапорту від 02 липня 2023 року.
27. На адвокатський запит від 22 серпня 2023 року про надання інформації щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 02 липня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) листом від 26 серпня 2023 року повідомив, що за результатами розгляду цього рапорту та підтверджуючих документів установлено, що дружина ОСОБА_1 є особою з інвалідністю III групи. Підстави звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, регулюються пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII. Таким чином, немає правових підстав щодо звільнення з військової служби у запас Збройних Сил України ОСОБА_1 , так як ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи.
VІ. Джерела права й акти їхнього застосування
28. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон №2232-ХІІ.
29. Приписи частин першої, третьої та п`ятої статті 1 Закону №2232-ХІІ закріплюють, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
30. За змістом частин першої-третьої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
31. У частині шостій статті 2 Закону №2232-ХІІ визначено види військової служби, з-поміж яких передбачено, зокрема, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
32. За приписами частини четвертої статті 2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
33. Згідно з пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 (далі - Положення №1115/2009 - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким визначається, зокрема, порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період, громадяни проходять військову службу в Держприкордонслужбі (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. Громадяни, які проходять військову службу в Держприкордонслужбі, є військовослужбовцями Держприкордонслужби (далі - військовослужбовці).
34. Як зазначено у пункті 305 Положення №1115/2009, в особливий період військовослужбовці проходять військову службу в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що визначають порядок проходження військової служби в особливий період.
35. За змістом пункту 306 Положення №1115/2009 доукомплектування особовим складом Держприкордонслужби в особливий період здійснюється шляхом прийому громадян на військову службу за контрактом, а також призову резервістів та військовозобов`язаних, які не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу здійснюється у терміни, визначені мобілізаційними планами Державної прикордонної служби України, та в порядку, визначеному законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
36. Як передбачено підпунктом 1 пункту 307 Положення №1115/2009, з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: військовослужбовці Держприкордонслужби звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону №2232-ХІІ, а строк військової служби (дія контракту) продовжуються на строки, визначені статтею 23 Закону №2232-ХІІ. Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення військовослужбовців у відставку у зв`язку із визнанням їх за станом здоров`я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, та наказів про звільнення військовослужбовців в запас на підставах, визначених статтею 26 Закону №2232-ХІІ.
37. Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-ХІІ, приписи підпункту «г» пункту 2 частини четвертої якої встановлюють, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, - у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи (абзац 5).
38. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
VІІ. Позиція Верховного Суду
39. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
40. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
41. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
42. Касаційне провадження у справі №140/25460/23 відкрите на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII стосовно звільнення з військової служби військовослужбовців в умовах дії правового режиму воєнного стану, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю ІІІ групи.
43. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваним судовим рішенням судів попередніх інстанцій, Суд ураховує, що після подання касаційної скарги у цій справі Верховний Суд уже сформував правову позицію щодо застосування норм абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII.
44. Так, у постановах від 24 квітня 2024 року в справі №140/12873/23, від 28 травня 2024 року в справі №580/4373/23 та від 30 травня 2024 року в справі №280/6079/23 Верховний Суд констатував, що із конструкції вказаної норми (абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII) слідує, що законодавець поєднав сполучниками «та» і «або» дві підстави звільнення військовослужбовців за сімейними обставинами або через інші поважні причини, як-от:
- у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю (1 умова);
- одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи (2 умова).
45. У зазначених постановах Верховний Суд дійшов висновку, що синтаксичний розбір абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII дає підстави вважати, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема під час воєнного стану, за наступних умов:
- у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи (тобто 1 або 2 умови);
- у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
46. Тобто сполучник «та» поєднує 1 і 2 умови, а сполучник «або» - розділяє.
47. На підставі зазначеного Верховний Суд указав, що наведена в абзаці 5 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ підстава звільнення - у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю (1 умова) є самостійною. При цьому в конструкції цього речення відсутня конкретизація, яка саме група інвалідності повинна бути у дружини (чоловіка).
48. Разом із тим, якщо розглядати випадок поєднання 1 та 2 умов сполучником «та», то навіть у цьому разі Закон №2232-ХІІ не ставить звільнення військовослужбовців у залежність від наявності у дружини (чоловіка) І чи ІІ групи інвалідності, а лише вказує - «із числа осіб з інвалідністю».
49. Таким чином, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24 квітня 2024 року в справі №140/12873/23, від 28 травня 2024 року в справі №580/4373/23 та від 30 травня 2024 року в справі №280/6079/23, основним критерієм для звільнення з військової служби на підставі абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII є факт інвалідності у дружини (чоловіка), а не конкретна група інвалідності, як помилково вважає скаржник.
50. Суди попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, встановили, що ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_2 , якій відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №200784 від 05 квітня 2023 року з 23 березня 2023 року встановлено ІІІ групу інвалідності довічно (захворювання визване впливом аварії на ЧАЕС), що, відповідно, дає йому право на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ. Відповідні підтверджуючі документи були додані позивачем до рапорту від 02 липня 2023 року.
51. Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2024 року в справі №140/12873/23 також зауважив, що підстави звільнення військовослужбовця з військової служби як необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), а також особами з інвалідністю І групи чи ІІ групи є самостійними і не стосуються/не пов`язані з такою підставою як наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю.
52. У контексті цього Верховний Суд зазначив, що лише для І групи інвалідності властиво, що така особа потребує постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги. Тоді як для осіб з ІІ групою інвалідності властиві функціональні порушення зі збереженням здатності до самообслуговування, які не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі. Для осіб з ІІІ групою інвалідності властиві функціональні порушення, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
53. У підсумку Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2024 року в справі №140/12873/23 констатував, що наявність у позивача дружини, яка є інвалідом ІІІ групи, дає йому право на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ і додатково не вимагає від нього доведення необхідності здійснення догляду за дружиною, оскільки це навіть не відповідає критеріям встановлення ІІІ групи інвалідності.
54. Такої ж позиції дотримувався Верховний Суд і у постанові від 30 травня 2024 року в справі №280/6079/23.
55. У постанові від 28 травня 2024 року в справі №580/4373/23 Верховний Суд, відхиляючи доводи відповідача про те, що надані позивачем документи не свідчать про наявність у дружини позивача обставин непрацездатності, значного обмеження життєдіяльності, неспроможності або обмеженої спроможності до самообслуговування, що у контексті підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ є підставою для звільнення з військової служби, зауважив, що наявність у військовослужбовця дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю є самостійною підставою для звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до закону.
56. Висновки, викладені Верховним Судом у наведених вище постановах, є релевантними та застосовними до спірних правовідносин у справі, яка розглядається, й відсутня необхідність формування правового висновку щодо застосування норм абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, що було підставою для відкриття касаційного провадження у справі №140/25460/23, оскільки такий висновок уже сформований Верховним Судом після відкриття касаційного провадження у цій справі, й підстав для відступу від сформованого висновку не вбачається.
57. З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо незвільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
58. Установивши протиправну бездіяльність відповідача щодо незвільнення позивача з військової служби, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю та зобов`язав відповідача прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
59. Суд апеляційної інстанції не погодився із указаною позицією, змінив рішення суду першої інстанції й зобов`язав відповідача повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 02 липня 2023 року з приводу звільнення з військової служби через сімейні обставини та прийняти за результатами його розгляду в установленому порядку рішення з обов`язковим врахуванням висновків апеляційного суду, наведених в мотивувальній частині його судового рішення.
60. Така позиція суду апеляційної інстанції полягає в тому, що повноваження відповідача щодо звільнення позивача з військової служби є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу, тому ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт військовослужбовця з приводу звільнення з військової служби через сімейні обставини та прийняти за результатами його розгляду в установленому порядку рішення з обов`язковим врахуванням висновків апеляційного суду, наведених в мотивувальній частині його судового рішення.
61. Питання дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень досліджувалося Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2024 року в справі №140/12873/23, у якій Суд, посилаючись на свою усталену практику, зазначив, що дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними цією статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
62. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
63. Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
64. Отже, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
65. Таким чином, у випадку коли закон установлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням установлених судом обставин.
66. У підсумку Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2024 року в справі №140/12873/23 констатував, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.
67. Такої ж позиції дотримувався Верховний Суд і у постанові від 28 травня 2024 року в справі №580/4373/23.
68. Суди попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, встановили, що за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 02 липня 2023 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю (ІІІ група) та підтверджуючих документів позивачу у звільненні з військової служби було відмовлено. Незаконність такої відмови/протиправну бездіяльність щодо незвільнення встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і не спростовано під час розгляду справи у суді касаційної інстанції.
69. Отже, зважаючи на викладене та враховуючи, що норма абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ містить імперативний припис, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи (тобто відсутня дискреція щодо прийняття рішення за наявності цих обставин - звільняти чи не звільняти), Верховний Суд уважає, що обраний судом першої інстанції у цій справі спосіб захисту порушеного права позивача, про який він просив у позові, є ефективним і відповідає завданню адміністративного судочинства, а суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції у частині, безпідставно не погодився з такою позицією суду першої інстанції, зобов`язавши відповідача повторно розглянути рапорт позивача, помилково вважаючи, що суд першої інстанції при задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у частині зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби втрутився у дискреційні повноваження відповідача.
70. За таких обставин, ураховуючи суть спірних правовідносин, установлені судами обставини справи та норми чинного законодавства, зважаючи на сформовану Верховним Судом правову позицію щодо застосування норм абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, Суд уважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 повністю.
71. Суд апеляційної інстанції помилково змінив рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
72. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
73. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
74. За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції у частині зміни рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі. У іншій частині постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.
VІІІ. Судові витрати
75. З огляду на результат касаційного розгляду, підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 341, 345, 349 350 352 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
2. Скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року в справі №140/25460/23 у частині зміни рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року.
3. Залишити в силі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року в справі №140/25460/23.
4. У іншій частині постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року в справі №140/25460/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: О. Б. Прокопенко
С. А. Уханенко