ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2024 року
м. Київ
справа №140/2609/24
адміністративне провадження № К/990/22316/24
колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду (далі - Суд):
суддя-доповідач - Бевзенко В.М.,
судді: Берназюк Я.О., Чиркіна С.М.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року (суддя - Смокович В.І.) про забезпечення позову та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року (постановлену у складі головуючого судді: Сеника Р.П., суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.) у справі № 140/2609/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-торгова фірма "Центр" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» (далі - ТОВ «ПТФ «Центр», позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження ГУ ДПС у Волинській області №53-р від 06 березня 2024 року про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним: №03110314202300016, терміном дії з 16 листопада 2023 року до 16 листопада 2028 року, за адресою місця торгівлі: Волинська область, Камінь-Каширський район, село Оконськ, вулиця Київська, 3, АЗС №1 з магазином; №03190314202200006, терміном дії з 18 серпня 2022 року до 18 серпня 2027 року, за адресою місця торгівлі: Україна, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Дорошенка, 51, АЗС №1 з магазином.
Одночасно із позовною заявою ТОВ «ПТФ «Центр» подало заяву про забезпечення позову, у якій просило:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження ГУ ДПС у Волинській області №53-р від 06 березня 2024 року про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним: №03110314202300016, терміном дії з 16 листопада 2023 року до 16 листопада 2028 року, за адресою місця торгівлі: Волинська область, Камінь-Каширський район, село Оконськ, вулиця Київська, 3, АЗС №1 з магазином; №03190314202200006, терміном дії з 18 серпня 2022 року до 18 серпня 2027 року, за адресою місця торгівлі: Україна, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Дорошенка, 51, АЗС №1 з магазином, до вирішення по суті спору щодо оскарження вказаного розпорядження та набрання рішенням суду законної сили;
- зобов`язати ГУ ДПС у Волинській області внести інформацію до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального щодо зупинення дії розпорядження ГУ ДПС у Волинській області №53-р від 06 березня 2024 року про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним: №03110314202300016, терміном дії з 16 листопада 2023 року до 16 листопада 2028 року, за адресою місця торгівлі: Волинська область, Камінь-Каширський район, село Оконськ, вулиця Київська, 3, АЗС №1 з магазином; №03190314202200006, терміном дії з 18 серпня 2022 року до 18 серпня 2027 року, за адресою місця торгівлі: Україна, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Дорошенка, 51, АЗС №1 з магазином;
- зобов`язати ГУ ДПС у Волинській області виключити (видалити) з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництво, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію (записи» відомості) про анулювання ТОВ «ПТФ «Центр» ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним: №03110314202300016, терміном дії з 16 листопада 2023 року до 16 листопада 2028 року, за адресою місця торгівлі: Волинська область, Камінь-Каширський район, село Оконськ, вулиця Київська, 3, АЗС №1 з магазином; №03190314202200006, терміном дії з 18 серпня 2022 року до 18 серпня 2027 року, за адресою місця торгівлі: Україна, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Дорошенка, 51, АЗС №1 з магазином.
ТОВ «ПТФ «Центр» обґрунтовувало необхідність забезпечення позову тим, що його основна діяльність - роздрібна торгівля пальним та автотоварами на АЗС у Волинській області - залежить від наявності ліцензії. Її анулювання зупинить роботу АЗС, що призведе до втрати прибутку, невиплати зарплат, порушення договорів, погіршення репутації та можливих судових процесів з контрагентами.
Зупинка роботи АЗС у Нововолинську, с. Оконськ та прилеглих районах обмежить доступ населення до пального, що має критичне значення через воєнні дії. Позивач уклав контракти на постачання пального для військових, лікарень, аграрного сектору.
Заявник зауважив, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження ГУ ДПС у Волинській області №53-р від 06 березня 2024 року істотно ускладнить ефективний захист прав та інтересів підприємства від порушень з боку суб`єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, а саме: право здійснювати самостійно без обмежень господарську діяльність, оскільки анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним на вищевказаних АЗС призведе до негативних наслідків для підприємства, зокрема, до неможливості здійснення господарської діяльності через зупинення АЗС; можливого розірвання ділових відносин з контрагентами та погіршення ділової репутації підприємства, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право підприємства на здійснення господарської діяльності та надасть можливість підприємству, до остаточного вирішення даного спору, реалізовувати своє право на здійснення своєї господарської діяльності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
2. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року, заяву ТОВ «ПТФ «Центр» про забезпечення позову задоволено.
Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оспорюване розпорядження унеможливлює для позивача здійснення торгівлі пальним й це зумовлює необхідність докладання ним значних зусиль та додаткових витрат, як для збереження наявного товару (пального) так і реалізації взятих на себе цивільно-правових та господарсько-правових зобов`язань.
Суди зазначили, що виконання оспорюваного адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами заявника щодо зберігання пального та реалізацією взятих на себе цивільно-правових та господарсько-правових зобов`язань за укладеними договорами.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Волинській області звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «ПТФ «Центр» про забезпечення позову.
Доводи учасників справи
4. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях допустили неправильне застосування норм процесуального права в частині оцінки заяви про забезпечення позову без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені в постанові Верховного Суду від 04 серпня 2022 року у справі № 420/21952/21.
5. Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року про забезпечення позову та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у справі № 140/2609/24 витребувано адміністративну справу та запропоновано надати відзив на касаційну скаргу.
6. 25 липня 2024 року від позивача до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ТОВ «ПТФ «Центр» просить залишити цю скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ПТФ «Центр» ГУ ДПС у Волинській області видано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним: №03110314202300016, терміном дії з 16 листопада 2023 року до 16 листопада 2028 року, за адресою місця торгівлі: Волинська область, Камінь-Каширський район, село Оконськ , вулиця Київська, 3, АЗС №1 з магазином; №03190314202200006, терміном дії з 18 серпня 2022 року до 18 серпня 2027 року, за адресою місця торгівлі: Україна, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Дорошенка, 51, АЗС №1 з магазином.
Розпорядженням ГУ ДПС у Волинській області №53-р від 06 березня 2024 року ТОВ «ПТФ «Центр» анульовано вищевказані ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, у зв`язку із встановленням факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.
На електронний кабінет позивача надійшли витяги з даного розпорядження №53-р від 06 березня 2024 року.
У справі, що розглядається, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження ГУ ДПС у Волинській області №53-р від 06 березня 2024 року в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
9. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
10. Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
11. Підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
12. За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
13. Згідно з частиною 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
14. Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини 3 статті 151 КАС України).
15. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
16. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
17. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
18. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
19. Верховний Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
20. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
21. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
22. Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
23. З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
24. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
25. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
26. З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
27. У цій справі судами попередніх інстанцій необхідність забезпечення позову була обґрунтована тим, що скасування ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним може призвести до неможливості здійснення господарської діяльності через зупинення АЗС, розірвання ділових відносин з контрагентами та погіршення ділової репутації підприємства, до ухвалення судом рішення по суті спору, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду.
28. Беручи до уваги приписи статей 150 151 КАС України та вищевикладені висновки суду касаційної інстанції щодо їх застосування, колегія суддів, у ракурсі зазначених заявником доводів та встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи, вважає за необхідне зазначити, що у справі, яка розглядається, заявником не доведено, а судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено і не підтверджено у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою ТОВ «ПТФ «Центр», оскільки у заяві не зазначено, яким чином невжиття заходів забезпечення позову в цьому конкретному випадку може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
29. При цьому, колегія суддів відзначає, що скасування судом індивідуального акта є самостійним і вичерпним способом захисту порушених прав особи в адміністративному судочинстві, практична реалізація якого відбувається одночасно з набранням законної сили судовим рішенням, і не вимагає здійснення від суб`єкта, що видав скасований акт, чи інших осіб, будь-яких дій.
30. Відтак, з урахуванням обраного позивачем способу судового захисту та закріплених за адміністративними судами повноважень за результатом розгляду справи, у разі наявності підстав для задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, до якого належить й оспорюване розпорядження відповідача, колегія суддів визнає необґрунтованими та відхиляє доводи ТОВ «ПТФ «Центр» про те, що невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову унеможливить виконання судового рішення, яке може бути ухвалене за результатом розгляду його позову.
31. До того ж, за правовою позицією, наведеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №520/12022/17, такий спосіб захисту як визнання акта нечинним може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.
32. Однак, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ТОВ «ПТФ «Центр» не вказало, як саме невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його прав.
33. У разі скасування судом оспорюваного позивачем розпорядження відповідача, таке втратить чинність з моменту його прийняття, оскільки оскаржуваний адміністративний акт владного суб`єкта за видом, характером та своєю правовою природою належать до актів індивідуальної дії. Тож і право позивача, яке він захищає у цьому спорі, буде відновлено з того моменту, коли його було порушено й у тому обсязі, у якому воно існувало. Такий спосіб захисту права є ефективним і не вимагає від суб`єкта владних повноважень вчинення додаткових дій для відновлення становища, яке існувало до прийняття оспореного адміністративного акта.
34. Після вирішення спору у справі, що розглядається, на його користь (якщо для цього будуть наявні відповідні підстави) ТОВ «ПТФ «Центр» зможе безперешкодно продовжити свою господарську діяльність, а в разі завдання йому шкоди оскарженим розпорядженням відповідача, в тому числі у вигляді упущеної вигоди, та її доведення, просити про відшкодування такої у встановленому законом порядку, що, однак, перебуває за межами предмету спору в цій справі, оскільки вимог про відшкодування шкоди ТОВ «ПТФ «Центр» у справі, яка розглядається, не заявляло.
35. Отож, у цьому конкретному випадку, відсутні підстави вважати, що застосування заходів забезпечення позову у зв`язку з імовірністю завдання ТОВ «ПТФ «Центр» майнової шкоди та репутаційних втрат, інших негативних наслідків, зокрема у вигляді скорочення штату працівників чи їх звільнення, зменшення їм розміру заробітної плати, є співмірним з предметом спору та предметом доказування у справі.
36. Колегія суддів не заперечує того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного розпорядження може убезпечити ТОВ «ПТФ «Центр» від понесення ним збитків, настання майнових втрат, нанесення шкоди у вигляді недоотримання прибутку тощо.
37. Проте варто врахувати, що такі обставини в будь - якому випадку не визначені нормами статті 150 КАС України як безумовні підстави для забезпечення позову, а отже, не вказують і не можуть вказувати на очевидну протиправність адміністративного акта, який у спірних відносинах виданий у формі розпорядження.
38. Це узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 20 березня 2019 року у справі №826/14951/18, від 11 грудня 2019 року у справі №826/16216/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 460/549/20, від 11 березня 2021 року у справі № 640/23179/19, від 30 вересня 2021 року у справі №160/7358/21, за змістом яких підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше й у разі оскарження відповідного акта суб`єкта владних повноважень особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.
39. У вищезгаданих справах Верховний Суд відхилив доводи стосовно можливого нанесення суб`єкту господарювання майнової шкоди як підстави для забезпечення позову і обставини, які ускладнюють чи унеможливлюють ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів, зазначивши, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
40. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05 лютого 2024 року у справі № 140/5638/23, від 16 квітня 2024 року у справі № 140/1568/23, від 04 червня 2024 року у справі № 240/27690/23, відповідно до якої суд касаційної інстанції скасував судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви суб`єкта господарювання про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпоряджень компетентного органу про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, раніше виданих цьому суб`єкту.
41. З метою формування єдиної практики застосування норм статей 150 151 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії, виданої на підставі Закону від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05 грудня 2023 року передавав на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу №140/1568/23.
42. Однак об`єднана палата вирішила повернути цю справу на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду й зазначала, що за статтею 6 Конвенції, для того, щоб визначити, чи має об`єднана палата «повну юрисдикцію» або забезпечує «достатність перегляду» для досягнення завдань своєї процесуальної діяльності, остання керується основними засадами щодо справедливого розгляду і вирішення адміністративних справ, якими є принципи адміністративного судочинства, закріплені у Конституції України, Конвенції та інших міжнародних договорах, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, Кодексі адміністративного судочинства України, враховує такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, зміст спору, встановлені судом фактичні обставини, включаючи бажані та дійсні підстави для необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.
43. Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду вважала, що відсутність в ухвалі мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у конкретній постанові Верховного Суду, який на думку колегії суддів, є помилковим, не створює підстав для прийняття до розгляду об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду справи №140/1568/23.
44. Більше того, Верховним Судом неодноразово викладався висновок про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову в подібній категорії справ у той спосіб, у який він був заявлений Товариством й у справі, яка розглядається, з огляду лише на імовірну загрозу настання негативних наслідків для ліцензіата у вигляді недоотримання прибутку, упущеної вигоди, невиконання зобов`язань перед контрагентами тощо (постанови Верховного Суду від 04 серпня 2022 року (справа №420/21952/21), від 06 грудня 2022 року (справа №140/8745/21), від 10 жовтня 2023 року (справа №120/2284/23) та від 19 жовтня 2023 року (справа №440/9568/22).
45. Колегія суддів вважає продемонстрований вище підхід до застосування норм статей 150 151 Кодексу адміністративного судочинства України цілком прийнятним з огляду й на те, що забезпечення позову судом в усіх випадках, де має місце анулювання дозвільних документів у вигляді ліцензій на певні види господарської діяльності, без належного обґрунтування визначених процесуальним законом підстав та виходячи лише з необхідності захисту економічних інтересів ліцензіатів, у тому числі загрози настання матеріальної шкоди, збитків, втрати ділової репутації тощо, фактично нівелює встановлені законом повноваження органів ліцензування і перешкоджає реалізації державної політики у сфері ліцензування як засобу державного регулювання провадження видів господарської діяльності, спрямованого на забезпечення безпеки та захисту економічних і соціальних інтересів держави, суспільства, прав та законних інтересів, життя і здоров`я людини, екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища.
46. У зв`язку з вищенаведеним колегія суддів вважає необґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність передбачених законом підстав для вжиття у цьому випадку заходів забезпечення позову за заявою ТОВ «ПТФ «Центр», оскільки вони не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права.
47. З оскаржуваних судових рішень та доводів ТОВ «ПТФ «Центр» не вбачається наявності виняткового, виключного випадку, який би зумовлював існування передбачених процесуальним законом підстав для забезпечення позову й вимагав невідкладного вжиття таких заходів з тією метою, яка закладена законодавцем у інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві. Необхідності вжиття таких заходів у цьому конкретному випадку не доведено.
48. За правилами пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
49. Частинами першою та другою статті 351 КАС України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
50. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
51. Викладене свідчить про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами з істотним порушенням норм процесуального права, а саме статті 150 КАС України, а тому їх слід скасувати і у задоволенні заяви ТОВ «ПТФ «Центр» про забезпечення позову відмовити.
52. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі слід скасувати, а касаційну скаргу - задовольнити.
Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року про забезпечення позову та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-торгова фірма "Центр" про забезпечення позову.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді: Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін