ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2024 року
м. Київ
справа №140/26445/23
провадження № К/990/40744/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "ОТП Факторинг Україна", про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року (в складі колегії: головуючого судді - Бруновської Н.В., суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.) у справі №140/26445/23,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Зміст позовних вимог
1. 05.09.2023 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність щодо не зняття арешту з нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,0534 га (кадастровий номер 0722883700:03:001:3471), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також житлового будинку загальної площею 170,2 кв.м., житловою 66,8 кв. м. за тією ж адресою.
- зобов`язати зняти арешт з нерухомого майна та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта записи про скасування арештів нерухового майна - земельної ділянки площею 0,0534 га (кадастровий номер 0722883700:03:001:3471), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також житлового будинку загальної площею 170,2 кв.м., житловою 66,8 кв. м. за тією ж адресою, а саме: записів про обтяження від 21.08.2014 №6759656 і №6759845.
2.1. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала:
рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.07.2023 у справі №161/8757/23 виконавчий напис від 03.06.2014 №2127, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, визнано таким, що не підлягає виконанню;
на адресу Луцького ВДВС у Луцькому районі ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» було подано заяву про закінчення виконавчого провадження із виконання виконавчого напису нотаріуса від 03.06.2014 №2127 у зв`язку з визнанням його таким, що не підлягає виконанню;
Постановою начальника Луцького ВДВС у Луцькому районі від 04.09.2023 було закінчено виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса, однак, 05.09.2023 позивачу було надано відповідь про неможливість зняття арештів з майна, яке належить позивачу, які були накладені раніше в рамках виконавчого провадження, яке було завершене ще у 2016 році;
інформація про не зняті (не скасовані) арешти (обтяження майна) підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. Так, в інформаційній довідці з реєстру від 05.09.2023 наявні два записи від 21.08.2014 відповідно до яких накладено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна: земельної ділянки, площею 0,0534 га (кадастровий номер 0722883700:03:001:3471), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (запис №6759656), а також житлового будинку загальною площею 170,2 кв.м, житловою 66,8 кв.м. за тією ж адресою (запис №6759845).
2.2. На думку позивача, згідно з частинами першою та другою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає зняттю арешт з вказаного майна, накладений постановою від 18.08.2014 в межах виконавчого провадження НОМЕР_4. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з цього майна протиправною, оскільки захід примусового виконання, застосований у виконавчому провадженні НОМЕР_4, продовжує діяти за відсутності для цього законодавчих та фактичних підстав, що порушує її права.
3.1. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначав:
на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 03.06.2014 №2127 про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить на праві власності позивачу;
вказане виконавче провадження було завершене 05.08.2016 на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 04.11.2010);
3.2. Відповідач указував, що оскільки на момент завершення виконавчих проваджень з виконання виконавчого напису нотаріуса від 03.06.2014 №2127 були відсутні обставини, що зумовлювали зняття арешту з майна позивача, передбачені статтями 50, 60 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець не мав законних підстав для вчинення таких дій.
3.3. Відповідач також зазначав, що повернення виконавчого документа стягувану не є підставою для звільнення майна з під арешту, при цьому частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 02.06.2016) чітко визначений перелік підстав для зняття арешту з майна боржника; водночас, в усіх інших випадках арешт може бути знятий на підставі рішення суду.
3.4. Відповідач вважав, що оскільки були відсутні підстави, визначені частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 02.06.2016), будь-яких протиправних дій відповідач та державний виконавець не вчинив, а самостійно скасувати арешт на майно він не вправі, окрім як на підставі рішення суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 позов задоволено.
5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
6. Суд першої інстанції зауважив, що станом на 05.08.2016 у державного виконавця були відсутні правові підстави для зняття арешту з майна позивача, накладеного постановою від 18.08.2014 у виконавчому провадженні НОМЕР_2; однак чинне на даний час законодавство визначає обов`язок державного виконавця зняти арешт з майна боржника в разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем) або повернення виконавчого документа до суду, який його видав.
7. В контексті встановлених у цій справі обставин, суд першої інстанції вважав, що у державного виконавця виникли підстави для зняття арешту, накладеного на майно боржника і скасування заборони на його відчуження, про що державний виконавець повинен був зазначити у постанові про закінчення виконавчого провадження. На переконання суду першої інстанції, випадок, який розглядається у даній справі, підпадає під дію частини п`ятої статті 59 Закону №1404-VIII , згідно якої арешт може бути знятий за рішенням суду.
8. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2023 апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 скасовано, провадження у справі закрито та роз`яснено позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку та за нормами визначеними Цивільним процесуальним кодексом України.
9. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що до юрисдикції адміністративних судів не належать справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих в межах цивільної юрисдикції. Суд апеляційної інстанції зазначав, що арешт на майно позивача накладений у виконавчому провадженні АСВП№НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області №161/14661/14-ц від 20.03.2015, як місцевим судом загальної юрисдикції, а рішення, на підставі якого накладено арешт на майно ухвалено в порядку ЦПК України. Суд апеляційної інстанції зауважив, що зі змісту рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області видно, що суд вирішив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-А02/089/2008 від 25.06.2008р. в розмірі 2 120 790 (два мільйони сто двадцять тисяч сімсот дев`яносто) гривень 17 копійок, з яких: залишок заборгованості за кредитом в розмірі 1 537 130 (один мільйон п`ятсот тридцять сім тисяч сто тридцять) гривень 78 копійок, заборгованість за відсотками в розмірі 103 646 (сто три тисячі шістсот сорок шість) гривень 09 копійок, пеня в розмірі 1 920 053 (один мільйон дев`ятсот двадцять тисяч п`ятдесят три) гривні 21 копійка. Разом з тим, колегія суддів апеляційного адміністративного суду зазначила, що станом на момент розгляду даної справи в суді першої інстанції, а також перегляду вказаного рішення судом апеляційної інстанції, доказів щодо сплати заборгованості за вищезазначеним виконавчим документом ОСОБА_1 не надала, а нерухоме майно є предметом забезпечення зобов`язань за кредитним договором № ML-А02/089/2008 від 25.06.2008.
10. Суд апеляційної інстанції також виходив з того, що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, та про зняття такого арешту відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства. Із посиланням на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №658/715/16-ц та від 13.03.2019 у справі №815/615/16-ц, суд апеляційної інстанції зазначив, що спір в частині заявлених позовних вимог у даній справі, який виник між сторонами, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї
11. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2023 щодо часткового задоволення апеляційної скарги відповідача та закриття провадження у справі і залишити в силі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.09.2023.
12. Підставою касаційного перегляду оскаржуваної постанови позивач зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує про застосування норм права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018, від 14.11.2018 року у справі №161/15523/17, від 06.02.2019 у справі №678/1/16-ц, від 02.10.2019 у справі №346/79/17, від 23.11.2021 у справі №175/1571/15, від 27.03.2019 у справі №638/14011/16-ц, від 19.06.2019 у справі №826/5806/17, від 13.03.2019 у справі №202/30/17, від 16.01.2019 у справі №826/7941/17, від 22.12.2020 у справі №640/15952/29 та інших.
13. Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції надана неправильна оцінка фактичним обставинам справи та невірно встановлено характер спірних правовідносин, оскільки предметом даного публічно-правового спору є протиправна бездіяльність державного виконавця відділу ДВС, яка виразилася у тому, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не виконує пряму норму - частину другу статті 19 Конституції України та статтю 40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: скасування накладеного ним арешту відповідно до постанови від 18.08.2014 по виконавчому провадженню НОМЕР_2.
14. Із посиланням на правові висновки Верховного Суду, позивач зауважує, що судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено на адміністративні суди, та аналіз статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 379 КАС України, а також те, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні, є по суті превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, дозволяє дійти висновку, що це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства. Позивач зазначає, що оскільки предметом цього адміністративного позову є оскарження бездіяльності відповідача та скасування його рішення, оформленого у вигляді постанови про виконання виконавчого напису нотаріуса, тобто виконавчого документу, який видано не судом, а «іншим органом», то такий спір повинен розглядатися за правилами КАС України, що було вірно зроблено Волинським окружним адміністративним судом.
15. Неправильним застосуванням норм матеріального права судом апеляційної інстанції позивач вважає:
неправильне застосування статті 16 Цивільного кодексу України щодо судового захисту у спосіб, викладений в позовній заяві у цій справі;
незастосування частин першої, другої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»;
неврахування правових висновків Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №2/0301/806/11.
16. В обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови ОСОБА_1 також зазначає, що вирішуючи цю справу, суд першої інстанції діяв в контексті частини другої статті 9 КАС України, надавши правову оцінку підставності, законності та обґрунтованості і доцільності подальшого арешту майна, які були вчинені при примусовому виконанню виконавчого напису №2127 від 03.06.2014 в межах виконавчого провадження НОМЕР_2; натомість, судом апеляційної інстанції під час перегляду судового рішення в апеляційному порядку було порушено вимоги частини п`ятої статті 308 КАС України, оскільки в суді першої інстанції не заявлялися позовні вимоги про скасування усіх наявних арештів на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,0534 га (кадастровий номер 0722883700:03:001:3471), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також житловий будинок загальною площею 170,2 кв.м, житловою 66,8 кв.м за тією ж адресою, які належать ОСОБА_1 , а виключно того конкретного арешту, який було накладено постановою заступника начальника відділу ДВС Луцького РУЮ Пирогою С.С. у виконавчому провадженні НОМЕР_2 від 18.08.2014.
17. Також, процесуальною підставою для скасування оскаржуваної постанови позивач указує розгляд справи без належного повідомлення її представника, який заздалегідь 15.11.2023 прибув за викликом до суду на 12:30 і у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги на території України, яка розпочалася о 12:06 не потрапив до залу судових засідань; представник позивача очікував під приміщенням суду до 14:00 після чого змушений був поїхати на обід, а коли повернувся до суду (орієнтовно о 15:00), то справу вже було розглянуто без нього. Позивач вважає, що через те, що її представник розраховував або на відкладення розгляду справи або на своєчасне сповіщення засобами зв`язку про намір суду розглянути справу всупереч визначеного ухвалою суду часу після оголошення відбою в той самий день, то можна констатувати факт неналежного повідомлення сторони позивача про розгляд справи 15.11.2023 о 14:18 год, а також про порушення її права на правову допомогу.
18. Зазначаючи про порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, позивач зазначає про наявність підстав, передбачених частинами другою та третьої статті 353 КАС України, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази; справу розглянуто судом за відсутності учасника справи - представника позивача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання тощо.
19. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, однак в силу частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
20. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 04.12.2023.
21. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2023 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
22. Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2023 року у справі №140/26445/23.
23. Ухвалою Верховного Суду від 14.02.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.07.2014 заступник начальника відділу ДВС Луцького РУЮ Пирога С.С. відкрив виконавче провадження НОМЕР_2 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 03.06.2014 №2127 про звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0534 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:3471, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задовольнити вимоги ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" у розмірі 143 054,71 доларів США, що за курсом НБУ станом на 03.06.2014 становив 1 694 510,30 грн.
25. 18.08.2014 в межах виконавчого провадження №44100141 заступник начальника ВДВС Луцького районного управління юстиції Пирога С.С. виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0534 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:3471, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , а також заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.
26. 05.08.2016 заступник начальника Луцького РВ ДВС Копетюк В.О. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий напис нотаріуса від 03.06.2014 №2127 повернуто стягувачу.
27. 10.05.2019 головний державний виконавець Луцького РВ ДВС відкрив виконавче провадження НОМЕР_3 з виконання виконавчого напису нотаріуса №2127, який виданий 03.06.2014 приватним нотаріусом Бондар І.М., про звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку площею 0, 0534 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:3471, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задовольнити вимоги ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" у розмірі 143 054, 71 доларів США, що за курсом НБУ станом на 03.06.2014 становив 1 694 510,30 грн., витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 1 700,00 грн. всього в гривневому еквіваленті, з урахуванням витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису, становить 1 694 510,34 грн.
28. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.07.2023 у справі №161/8757/23 виконавчий напис №2127 від 03.06.2014, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0534 га, кадастровий номер 0722883700:03:001:3471, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , за рахунок реалізації якого задовольнити вимоги ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" на загальну суму 143 054,71 доларів США, визнано таким, що не підлягає виконанню.
29. Постановою начальника Луцького ВДВС у Луцькому районі Ганем А.Ф. від 04.09.2023 у виконавчому провадженні НОМЕР_3 на підставі пункту 5 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №2127, виданого 03.06.2014 закінчено та припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
30. Одночасно, 05.09.2023 листом №45444 Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області повідомив ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» про те, що в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 05.08.2016 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки вказане виконавче провадження у відділі станом на 05.09.2023 не перебуває та знищене після закінчення строку його зберігання, тому відділ не має законних підстав для винесення будь-яких процесуальних документів щодо накладення чи зняття арештів з майна боржника в межах вищезазначеного виконавчого провадження.
31. Із змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що щодо суб`єкта від 05.09.2023 №345254601, в спеціальному розділі про державну реєстрацію обтяжень міститься актуальна інформація про арешт нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,0534 га (кадастровий номер 0722883700:03:001:3471), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також житлового будинку загальної площею 170,2 кв.м., житловою 66,8 кв. м. за тією ж адресою, яке належить ОСОБА_1 , накладеного постановою заступника начальника відділу ДВС Луцького РУЮ Пирогою С.С. у виконавчому провадженні НОМЕР_2 від 18.08.2014 (записи про обтяження №6759656 та №6759845 від 21.08.2014).
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
32. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
34. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
35. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
36. Статтею 59 Закону №1404-VIII врегульовано питання зняття арешту з майна боржника, частиною четвертою якої визначено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
37. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. (частина п`ята статті 59 Закону №1404-VIII).
38. Водночас, згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
39. Велика Палата Верховного Суду, а також Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово указував, що адміністративною справою у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
40. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
41. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
42. Водночас, частиною першою 1 статті 16 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
43. Відповідно до статті 1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
44. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (статті 2 ЦПК України).
45. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
46. Колегія суддів зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2019 у справі №826/16025/18, звертала увагу, що згідно з частиною другою статті 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
47. Таким чином, спір, який виник між позивачем та органом державної виконавчої служби (у тому числі із її посадовими і службовими особами), з приводу зняття арешту з нерухомого майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
48. Аналогічний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 22.08.2018 у справі №658/715/16-ц (провадження № 14-299цс18), від 13.03.2019 у справі № 815/615/16-ц (провадження № 11-1037апп18) та підтриманий у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №820/5502/17, посилання на який зроблено судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
49. Так, частиною першою статті 59 Закону № 1404-VIII передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Водночас стаття 447 ЦПК України передбачає право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
50. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
51. Відповідно до частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
52. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
53. Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12.10.1978) висловлено думку, що термін «суд, встановлений законом» у статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
54. Виходячи зі змісту позовних вимог предметом даного спору є бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,0534 га (кадастровий номер 0722883700:03:001:3471), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також житлового будинку загальної площею 170,2 кв.м., житловою 66,8 кв. м. за тією ж адресою, і зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта записи про скасування арештів нерухового майна - земельної ділянки площею 0,0534 га (кадастровий номер 0722883700:03:001:3471), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також житлового будинку загальної площею 170,2 кв.м., житловою 66,8 кв. м. за тією ж адресою, а саме: записів про обтяження від 21.08.2014 №6759656 і №6759845.
55. Враховуючи наведене, а також беручи до уваги, що обраний позивачем спосіб судового захисту зводиться до зняття арешту із відповідного майна, то даний спір не є публічно-правовим в розумінні положень КАС України. А тому, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 та частини першої статті 319 КАС України.
56. Доводи касаційної скарги, наведених висновків не спростовують, а посилання скаржника на висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом у наведених в касаційній скарзі справах, у значній частині не є релевантними до застосування у цій справі та предмету спору не стосуються.
57. Більше того у постанові від 13.07.2022 у справі №2/0301/806/11, на висновки якої позивач покликається як у змісті позовної заяви, так і в касаційній скарзі, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу за скаргою (в порядку статті 447 КПК України), у якій особа просила визнати бездіяльність ДВС, що полягає у незнятті арешту з належного йому майна, накладеного у відповідних виконавчих провадженнях, протиправною та зобов`язати ДВС зняти такий арешт тощо.
58. Таким чином, доводи касаційної скарги в частині, які стали підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 328 КАС України, не знаходять свого підтвердження.
59. Щодо посилань позивача на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, в частині, як вважає, скаржник, виходу за межі, визначені частиною п`ятою статті 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
60. Межі перегляду судом апеляційної інстанції судового рішення визначені статтею 308 КАС України, відповідно до частини п`ятої якої суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
61. Повертаючись до змісту оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції, поряд із висновками про порушення правил юрисдикції, визначених статтею 19 КАС України, надав оцінку доводам апеляційної скарги та зазначив, що станом на момент розгляду даної справи в суді першої інстанції, а також і перегляду вказаного рішення судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 доказів щодо сплати заборгованості за відповідним виконавчим документом не надала, а нерухоме майно є предметом забезпечення зобов`язань за кредитним договором № ML-А02/089/2008 від 25.06.2008.
62. А тому, враховуючи наявність обов`язкових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі, надання оцінки доводам апеляційної скарги в оскаржуваному судовому рішенні в контексті заявлених позовних вимог не свідчить про вихід за їх межі чи порушення частини п`ятої статті 308 КАС України.
63. Поряд з цим, скаржник також зазначає про наявність підстав для обов`язкового скасування оскаржуваного судового рішення, передбаченого пунктом 3 частиною третьою статті 353 КАС України, відповідно до якої порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
64. Матеріалами справи підтверджується, що ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2023 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 15.11.2023 на 12:30.
65. Як встановлено судом апеляційної інстанції, про що було зауважено у змісті оскаржуваного судового рішення, через оголошенням повітряної тривоги 15.11.2023 на території України в 12 год. 06 хв. у зв`язку із вильотом МіГ-31К, розгляд справи в 12:30 не розпочався; натомість після оголошення відбою о 14 год. 18 хв. судом розпочато розгляд справи.
66. Наслідки неявки в судове засідання учасників справи в суд апеляційної інстанції передбачені статтею 313 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
67. В касаційній скарзі позивач зазначає про те, що її представник 15.11.2023 очікував під приміщенням суду до 14:00 після чого змушений був поїхати на обід, а коли повернувся до суду (орієнтовно о 15:00), то справу вже було розглянуто без нього.
68. Колегія суддів додатково зауважує, що згідно протоколу судового засідання у цій справі, його відкриття головуючим суддею апеляційного адміністративного суду відбулося о 16:18 год, а проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення - 16:30. А тому, наведені доводи позивача спростовуються відомостями, наявними у матеріалах справи.
69. Більше того, скаржником не ставиться під сумнів спосіб повідомлення її про дату час та місце судового розгляду судом апеляційної інстанції, з огляду на доводи про те, що представник позивача знав про розгляд справи 15.11.2023 о 12:30 та прибув до суду за відповідною адресою.
70. Враховуючи наведене та беручи до уваги оголошення повітряної тривоги в призначений ухвалою суду час та дату, розгляд справи із запізненням відбувся із незалежних від суду причин, що не може свідчити про неналежне повідомлення сторони позивача про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, чи про порушення її права на правову допомогу. Таким чином, суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, передбаченого пунктом 3 частиною третьою статті 353 КАС України.
71. Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.
72. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
73. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
74. Відповідно частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
75. Підсумовуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
76. Колегія суддів вважає, що Верховним Судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильність розгляду справи на цій стадії судового розгляду.
77. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 2 19 242 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі №140/26445/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
..........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду