ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року
м. Київ
справа №140/2949/22
адміністративне провадження № К/990/34213/22
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІОС ДІСТРІБЮШИН» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2022 (головуючий суддя - Кузьмич С.М., судді: Довга О.І., Матковська З.М.) у справі №140/2949/22.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІОС ДІСТРІБЮШИН» (далі - ТОВ «ГЕЛІОС ДІСТРІБЮШИН») звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області) від 29.07.2021 № 16497/0901.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 в позові відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2022 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Київській області звернулося із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування підстав оскарження відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 по справі №0840/3758/18 та ухвалі Верховного Суду від 18.11.2019 по справі №400/421/19.
У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що посадовими особами контролюючого органу встановлено факт зберігання алкогольних напоїв у місці зберігання, яке не внесене до Єдиного реєстру, чим порушено вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а тому ГУ ДПС у Київській області стверджує, що податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «ГЕЛІОС ДІСТРІБЮШИН» зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Київській області проведено фактичну перевірку ТОВ «ГЕЛІОС ДІСТРІБЮШИН» за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, вулиця Компресорна, 3.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 25.06.2021 № 10103/10-36-09-00-10/42727258, в якому відображено висновок про порушення позивачем вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення, згідно з яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і абзацу 16 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 4529277, 83 грн.
Відповідно до абзацу першого преамбули Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» щодо термінів «Єдиний реєстр» та «місце зберігання», що вживаються у цьому Законі, Єдиний державний реєстр (Єдиний реєстр) - перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, який ведеться податковими органами і містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.
Уповноваженим органом щодо здійснення контролю за дотриманням норм цього Закону є органи ДПС (стаття 16 Закону).
Склад правопорушення, встановлений контролюючим органом під час перевірки, визначено приписами окремих частин статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» за змістом яких зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) з обов`язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.
Відповідальність за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру передбачена частиною другою статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» у формі штрафу - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17' 000 гривень.
Судами встановлено, відповідно до плану-схеми, яка була надана ТзОВ «ГЕЛІОС ДІСТРІБЮШИН» при оформлені довідок про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв №10210217241 та тютюнових виробів №10170217242, до Єдиного реєстру внесені два окремих приміщення по 100 кв.м. кожне.
На дату проведення перевірки встановлено, що ТОВ «ГЕЛІОС ДІСТРІБЮШИН» відповідно до вищезазначених довідок, на третьому поверсі в одному приміщенні площею 100 кв.м. здійснювалось зберігання тютюнових виробів на суму 1 816 239,90 грн (додаток №1 до акта перевірки) та в другому приміщенні площею 100 кв.м. здійснювалось зберігання елітних алкогольних напоїв на суму 1 805 304,11 грн (додаток №2 до акта перевірки).
Разом з тим, перевіркою встановлено зберігання алкогольних напоїв на суму 4 529 277,83 грн (додатки №№3, 4, 5 до акта перевірки) на першому поверсі складського приміщення, площа якого становить понад 500 кв.м., тобто за межами площі, зазначеної в довідці з Єдиного реєстру №10210217241 від 11.05.2019.
Відповідне зберігання відбулось згідно з додатковою угодою №1.1 до додатку №1 від 22.04.2019 до договору про надання логістичних послуг №22/04-19 від 22.04.2019 з ТОВ «Євро-Азіатська Логістична Компанія» в основному складському приміщенні на першому поверсі.
Таким чином, за висновком контролюючого органу, встановлено факт зберігання алкогольних напоїв у місці зберігання, яке не внесене до Єдиного реєстру, чим порушено вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Приймаючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять чітко зафіксований факт, підтверджений належними та допустимими доказами, зберігання позивачем алкогольних напоїв поза місцем їх зберігання, що не внесене до ЄДР відповідно до довідки №10210217241 від 11.05.2019. Відтак, викладене в акті перевірки порушення ТОВ «ГЕЛІОС ДІСТРІБЮШИН» щодо зберігання алкогольних напоїв у місці зберігання, не внесеному до ЄДР, знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому застосування фінансових санкцій за вказане порушення є правомірним.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про задоволення позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що до акту перевірки не долучено жодних належних, допустимих та достовірних доказів, як б підтверджували факт зберігання позивачем алкогольних напоїв у приміщенні площею понад 500 кв.м., зокрема до акту перевірки не долучено жодних доказів проведення відповідних замірів вказаного приміщення, план-схем розміщення товарів, які належали позивачу, поза межами площі, яка зазначена в довідці тощо.
Судом апеляційної інстанції враховано, що основним видом діяльності Товариства є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами відтак, для належного здійснення господарської діяльності Товариством укладено договір № 22/04-19 про надання комплексних логістичних послуг від 22.04.2019 за яким ТОВ «ЕВРО-АЗІАТСЬКА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» (Виконавець) зобов`язується надати ряд логістичних послуг, ТОВ «ГЕЛІОС ДІСТРІБЮШИН» (Замовник) прийняти та оплатити такі послуги.
Згідно умов даного договору та додатків до нього Виконавець зокрема надає послуги по навантаженні, розвантаженні, перепакуванні, формуванні товарних партій та інші додаткові (супутні) складські послуги на території складу, що розташований за адресом: Київська область, с. Білогородка, вул. Компресорна, 3.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру місць зберігання, розміщеного на офіційному сайті ДПС України, за адресом: Київська область, с. Білогородка, вул. Компресорна, 3 зареєстровані місця зберігання алкогольних напоїв рядом підприємств, а саме: ТОВ «ГЛОБАЛ СПІРІТС ЄВРОПА» площею 2112, 30 кв.м; ТОВ «ТС ПЛЮС» площею 4019, 00 кв.м.; ТОВ «ФРЕНК ВАЙЗ» площею 30 кв.м; ТОВ «РУСТ» площею 30 кв.м.; ТОВ «ГЕЛІОС ДІСТРІБЮШИН» площею 100 кв.м. тощо.
Отже, місце зберігання (приміщення), яке розташоване за адресом: Київська область, с. Білогородка, вул. Компресорна, 3, фактично всією площею на якій здійснюється зберігання алкогольних напоїв, внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Контролюючим органом до акту перевірки не долучено жодних належних, допустимих та достовірних доказів, як б підтверджували факт зберігання позивачем алкогольних напоїв у приміщенні площею понад 500 кв.м., зокрема до акту перевірки не долучено жодних доказів проведення відповідних замірів вказаного приміщення, план-схем розміщення товарів, які належали позивачу, поза межами площі, яка зазначена в довідці тощо.
У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судом не були досліджені долучені докази фотофіксації, що спростовує висновки про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій.
Проте таких доказів матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач, на якого в силу приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладений тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не надав суду належного доказу на підтвердження факту недотримання позивачем вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, які не внесені до Єдиний державний реєстр місць зберігання.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2022 у справі №140/2949/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття , є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.В. Хохуляк С.С. Пасічник Р.Ф. Ханова