№ 140/3868/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року

м. Київ

справа №140/3868/24

адміністративне провадження № К/990/32560/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Білак М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 140/3868/24

за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Камінь-Каширський центр первинної медико-санітарної допомоги» Камінь-Каширської міської ради, про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Пилипчука Віктора Федоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року (суддя Ковальчук В.Д.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року (головуючий суддя - Бруновська Н.В., судді: Нос С.П., Хобор Р.Б.)

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Камінь-Каширський центр первинної медико-санітарної допомоги» Камінь-Каширської міської ради (далі - КНП «Камінь-Каширський центр первинної медико-санітарної допомоги», відповідач), у якому просила:

- визнати протиправною відмову КНП «Камінь-Каширський центр первинної медико-санітарної допомоги», викладену в листі № 110 від 01 березня 2024 року, про відмову ОСОБА_1 у видачі медичного висновку про тимчасову непрацездатність сімейним лікарем та обміні документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадянина України під час тимчасового перебування за межами держави на листок непрацездатності;

- зобов`язати КНП «Камінь-Каширський центр первинної медико-санітарної допомоги» сформувати і видати ОСОБА_1 медичний висновок про тимчасову непрацездатність сімейним лікарем та обміні документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадянина України під час тимчасового перебування за межами держави України на листок непрацездатності з 28 листопада 2023 року - 31 січня 2024 року включно.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року позов задоволено повністю.

Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань КНП «Камінь-Каширський центр первинної медико-санітарної допомоги» (44501, Волинська область, Камінь-Каширський район, місто Камінь-Каширський, вулиця Шевченка, будинок 43, код ЄДРПОУ 38672910) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок). У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року - без змін.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

20 серпня 2024 року на адресу Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Пилипчука Віктора Федоровича (далі - Пилипчук В.Ф. , представник позивачки), який діє в інтересах ОСОБА_1 , на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року.

30 серпня 2024 року представником позивача, на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 29 серпня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху, подано уточнену касаційну скаргу.

Автор касаційної скарги просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а додаткове рішення суду першої інстанції змінити, заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю, стягнути з КНП «Камінь-Каширський центр первинної медико-санітарної допомоги» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 42 000,00 грн.

Підставою касаційного оскарження скаржник визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вказуючи про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного суду від 18 січня 2024 року у справі № 9901/459/21, від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 та від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18.

Представник позивача зазначає, що вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суди вказали, що послуги у вигляді надання інформації, консультацій, роз`яснень з правничих питань по вказаній справі, огляд судової практики Верховного Суду по суті дублюють одна одну та зводяться до підготовки та подання позовної заяви. Разом із тим, суд першої інстанції, задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення частково, не взяв до уваги той факт, що відповідач не подав клопотання про зменшення стягнення судових витрат, а тому суд за власною ініціативою не мав юридичного права стягувати заявлені судові витрати на професійну правничу допомогу в меншому розмірі.

Ухвалою від 13 вересня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив.

Згідно з частиною четвертою статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалою від 25 червня 2025 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

IV. Джерела права й акти їх застосування

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 16 КАС України (тут і далі - у редакції на час ухвалення оскаржуваних рішень) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 цього Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи. Позиція Верховного Суду

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2024 року, касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Переглядаючи у касаційному порядку додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у межах, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд виходить з такого.

Аналіз наведених у розділі IV цієї постанови правових норм дає підстави для висновку, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених стороною на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла також у додатковій постанові від 15 червня 2022 року у справі №910/12876/19 та у додатковій постанові від 18 січня 2024 року у справі № 9901/459/21.

Наведений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі №640/10548/19, від 18 травня 2022 року у справі №640/4035/20, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21 та інших.

Також, у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 200/9888/19-а Верховний Суд сформував висновок щодо застосування статей 134 139 КАС України та ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Так, Суд зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої зі сторін.

Відтак, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 28 жовтня 2021 року у справі №160/15983/20, від 27 квітня 2023 року у справі № 280/4115/20.

Ця ж позиція була викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі №902/347/18, від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18, від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, де зазначено, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Дослідивши мотиви прийняття оскаржуваних судових рішень, колегія суддів зауважує наступне.

Вирішуючи заяву представника ОСОБА_1., суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, керувався тим принципом, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У цьому зв`язку суд першої інстанції виснував, що послуги у вигляді надання інформації, консультацій, роз`яснень з правничих питань по вказаній справі, огляд судової практики Верховного Суду по суті дублюють одна одну та зводяться до підготовки та подання позовної заяви. При цьому, у позовній заяві відсутній огляд судової практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, лише міститься посилання на нормативно-правові акти, які регулюють дані правовідносини. Суд зазначив, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), тобто без проведення судового засідання. Спірні правовідносини не вимагали від адвоката опрацювання значної кількості нормативних актів та великих затрат часу при підготовці позову.

Тому з урахуванням критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, з огляду на складність справи (справу розглянуто в порядку письмового провадження), значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, їх обсяг, та виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд дійшов висновку, що на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинна понести сама позивачка.

Так, як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено копії таких документів: договору про надання правничої допомоги від 15 березня 2024 року, укладеного між позивачем та адвокатом Пилипчуком В.Ф.; детального опису робіт (наданих послуг) професійної правничої допомоги по справі №140/3868/24 від 17 червня 2024 року; квитанції до прибуткового касового ордера №б/н від 15 березня 2024 року на суму 42000 грн; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 253 від 31 липня 2003 року; ордеру серії АС №1088819 від 15 березня 2024 року.

Так, пунктом 1.1 договору про надання правничої допомоги від 15 березня 2024 року передбачено, що «Замовник уповноважує Виконавця надавати йому правничу (правову) допомогу у Волинському окружному адміністративному суді по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Камінь-Каширський центр первинної медико-санітарної допомоги» Камінь-Каширської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії і наділяє представника всіма процесуальними правами без будь-яких обмежень». Відповідно до пункту 3.1 «Сума Договору та порядок розрахунків» за надання правової (правничої) допомоги вказаної в п. 1.1 Договору визначається за домовленістю сторін і становить 42000,00 (сорок дві тисячі) гривень, які вносяться Замовником на дату підписання вказаного договору.

Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг) професійної правничої допомоги по справі №140/3868/24 від 17 червня 2024 року, позивачці були надані такі послуги: надання інформації, консультацій, роз`яснень з правничих питань по вказаній справі, огляд судової практики Верховного Суду (5 год) - 7950,00 грн; складання позовної заяви від 05 квітня 2024 року (18 год) - 22700,00 грн; складання заяви про подання доказів на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи від 17 червня 2024 року (3 год) - 3800,00 грн; складання заяви про ухвалення додаткового рішення від 17 червня 2024 року (7 год) - 7550,00 грн, а всього на загальну суму 42 000,00 грн.

Таким чином, заявник надав належні та допустимі докази на підтвердження понесених позивачкою витрат на правничу допомогу.

До заяви про ухвалення додаткового судового рішення представник позивача, окрім іншого, долучив докази направлення відповідачеві копії цієї заяви.

Разом із тим, письмових клопотань щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу з обґрунтуванням неспівмірності такого розміру відповідач до суду не подавав. Також відповідач не подавав своїх пояснень чи відзиву на апеляційну скаргу позивачки.

З уваги на викладене Верховний Суд погоджується із доводами скаржника про те, що за відсутності належного обґрунтованого клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, вирішуючи питання розподілу судових витрат, не міг оцінювати відповідність їх розміру критеріям, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Надаючи власну оцінку співмірності вимог позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, критеріям, передбаченим частиною п`ятою статті 134 КАС України, суд першої інстанції безпідставно вчинив дії, обов`язок щодо яких КАС України покладає на сторону спору, яка заперечує проти задоволення відповідних вимог, що є недопустимим та порушує принцип безсторонності суду та рівності прав учасників спору.

Тобто врахувавши передбачений процесуальним законодавством механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суди обох інстанцій залишили поза увагою необхідність подання відповідного клопотання іншою стороною про зменшення витрат з обов`язковим доведенням неспівмірності заявлених витрат.

За таких умов висновки судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність зменшення витрат на оплату позивачкою правничої допомоги адвоката є необґрунтованими і такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм процесуального права. Судами не враховано усталену судову практику Верховного Суду щодо застосування норм статей 134 139 КАС України в подібних правовідносинах.

Аналогічний правовий підхід у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 300/5313/22, від 23 січня 2025 року у справі №120/17480/23, від 21 березня 2025 року № 520/1405/22.

На цій основі, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі у суді першої інстанції, а саме 42 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

З огляду на те, що заява представника позивача про ухвалення додатково судового рішення підлягає задоволенню у повному обсязі, касаційну скаргу належить задовольнити частково, скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі.

VІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

Ураховуючи відсутність документально підтверджених витрат, понесених учасниками справи у суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Пилипчука Віктора Федоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року у справі № 140/3868/24 та ухвалити нове рішення.

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Пилипчука Віктора Федоровича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Комунального некомерційного підприємства «Камінь-Каширський центр первинної медико-санітарної допомоги» Камінь-Каширської міської ради (вул. Шевченка, буд. 43, м. Камінь-Каширський, Волинська обл., 44501; код ЄДРПОУ 38672910) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 42 000,00 грн (сорок дві тисячі гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

М.В. Білак ,

Судді Верховного Суду