ПОСТАНОВА
Іменем України
02 квітня 2020 року
Київ
справа №1440/2007/18
адміністративне провадження №К/9901/22355/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «ТРЕЙД-НК» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року (головуючий суддя - Ступакова І.Г., судді: Бітов А.І., Лук`янчук О.В.) у справі №1440/2007/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «ТРЕЙД-НК» до Енергетичної митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «ТРЕЙД-НК» (далі по тексту - позивач, ТОВ «НК «ТРЕЙД-НК») звернулося до суду з позовом до Енергетичної митниці ДФС (далі по тексту - відповідач, Митниця), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20 липня 2018 року №903000/2018/000021/2.
Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що при здійсненні митного оформлення товару позивач надав всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість, Митницею необґрунтовано відмовлено декларанту у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши таку вартість за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року апеляційну скаргу Енергетичної митниці ДФС задоволено. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що між позивачем (покупець) та AGRO TRADE INVEST (продавець) було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 2806/1 від 28 червня 2018 року (далі - Контракт), згідно з яким AGRO TRADE INVEST продає, а покупець придбає 900 метричних тонн товару - паливо дизельне (DISIEL FUEL ULSD 10 ppm) за ціною 646,34 доларів США за одну метричну тону, загальною вартістю 581706,00 доларів США.
На виконання умов Контракту 9 липня 2018 року морським танкером «BLACK FUEL» ІМО 8407632 було доставлено вантаж: паливо дизельне (DISIEL FUEL ULSD 10ppm), вагою 900000,00 кг.
9 липня 2018 року ТОВ «Брокбізнессервіс-2011» (митний брокер позивача відповідно до договору від 2 жовтня 2017 року) була подана попередня декларація на ввіз товарів на територію України UA №903110/2018/001131 (паливо дизельне (DISIEL FUEL ULSD 10 ppm), вагою 900000,00 кг).
10 липня 2018 року ТОВ «Брокбізнессервіс-2011» була подана митна декларація (далі - МД) ІМ 40 ДЕ № UA 903110/2018/001140 (паливо дизельне (DISIEL FUEL ULSD10 ppm), яке знаходилось на морському судні «BLACK FUEL» ІМО 8407632 у кількості 900 тонн для вивантаження у митний режим імпорту відповідно до частини третьої статті 75 МК України.
Митницею отримано листа від Управління захисту економіки у Миколаївській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України (далі - УЗЕ у Миколаївській області ДЗЕ НПУ) від 9 липня 2018 року № 3535/39/113/01-2018, яким повідомлено, що згідно з наявною у правоохоронних органів інформацією в зоні діяльності ВМО «Миколаїв» м/п «Південний» Енергетичної митниці ДФС очікується надходження судна «BLACK FUEL» з вантажем дизельне паливо. В ході здійснення митного оформлення вантажу, що надходить на адресу зазначеного підприємства, до митних органів надаватимуться документи з недостовірними даними щодо номенклатури, вартості, кількості товару та невідповідності технічному регламенту, що може призвести до ненадходження до державного бюджету грошових коштів у вигляді несплати, або неповної сплати обов`язкових митних платежів, а також випуску на ринок України пального, яке не відповідає екологічним нормам визначеним законодавством.
З метою недопущення нанесення можливої шкоди державному бюджету України, на підставі частини п`ятої статті 338 МК України, постанови КМУ від 20 червня 2018 року № 479 «Про реалізацію експериментального проекту щодо створення умов для унеможливлення ухилення від сплати митних платежів» відповідачем було:
- внесено вказане орієнтування до автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» посадовими особами відділу протидії митним правопорушеннями та міжнародної взаємодії Енергетичної митниці ДФС;
- 10 липня 2018 року після прийняття до оформлення МД типу ІМ 40 ДЕ № UA903110/2018/001140 було ініційовано наступні форми митного контролю: 201-1 (ідентифікаційний митний огляд), 905-3 (взяття проб для проведення досліджень), 911-1 (цифрова фотозйомка).
Відповідно до форми контролю в АСМО «Інспектор» посадовою особою Митниці в присутності представника позивача Шевченко В.Ю. спільно з старшим оперуповноваженим УЗЕ у Миколаївській області ДЗЕ НПУ Костенком І.В. було проведено огляд, здійснено відбір проб та фотографування товару на судні «BLACK FUEL», про що були складені відповідні акти.
Під час прийняття МД до оформлення було застосовано, зокрема, форми контролю 101-1, 103-1, 105-2, 107-3. Відповідно до форми контролю 101-1 декларанту було надіслано повідомлення з вимогою надати оригінали документів, зазначених в гр. 44 митної декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій.
Відібрані проби товару «паливо дизельне» були направлені до Департаменту податкових та митних експертиз ДФС (далі - ДПМЕ ДФС) з метою проведення експертних досліджень та встановлення характеристик визначальних для класифікації товару. На час проведення досліджень була встановлена затримка митного оформлення відповідно до частини другої статті 255 МК України.
Відповідно до висновку №142005701-0754 від 18 липня 2018 року результати, отримані в ході дослідження проби товару, не суперечать відповідним показникам зазначеним гр.31 МД від 10 липня 2018 року №UA903110/2018/001140.
19 липня 2018 року до Митного посту «Південний» Енергетичної митниці ДФС ТОВ «Брокбізнессервіс-2011» була подана декларація №UA903110/2018/001215. Для підтвердження митної вартості товару були надані: рахунок- фактура (інвойс) від 28 червня 2018 року №1, Контракт №2806/1 від 28 червня 2018 року, коносамент №2 від 4 липня 2018 року, вантажний маніфест № б/н від 4 липня 2018 року.
20 липня 2018 року за вих.№2007-1 на запит відповідача позивач надав інформацію, що у підпункті 1.1 Контракту зазначено «Кількість товару у конкретній партії, опціон, строк поставки, ціна та вартість кожної узгодженої до поставки партії товару визначається відповідними додатковими угодами, що є невід`ємною частиною Контракту». Таке формулювання застосовувалося для надання покупцю можливості збільшення кількості партії товару. Проте, з дати укладення Контракту жодних змін до нього не вносилося, і тому, станом на 20 липня 2018 року жодні доповнення, додаткові угоди до Контракту відсутні. Інші додаткові документи на даний час відсутня можливість надати».
Листом від 20 липня 2018 року за вих.№2007-2 позивач надав відповідачу інформацію, що не має змоги надати додаткові документи у встановлений термін 10 діб відповідно до статті 53 МК України.
20 липня 2018 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA903000/2018/000021/2, згідно з яким було самостійно визначено митну вартість товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на підставі цінової інформації ДФС на рівні 714,59 дол. США за тонну (МД від 12 липня 2018 року №UA903080/2018/000542), загальна сума 643131,00 дол. США. Підставою для коригування митної вартості визначено не подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Цього ж дня декларантові було виписано картку відмови у митному оформлені №А903110/2018/00105, згідно з якою у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено з причини не надання додаткових документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК України, які підтверджують заявлену митну вартість, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем було надано достатній та вичерпний перелік документів, що підтверджував заявлену митну вартість товару, будь-які розбіжності у наданих документах відсутні, тому Митниця необґрунтовано запропонувала ТОВ «НК «ТРЕЙД-НК» надати додаткові документи.
Апеляційний суд не погодився з таким рішенням суду першої інстанції та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, мотивуючи своє рішення тим, що сумніви Митниці щодо правильності визначення позивачем митної вартості є обґрунтованими, оскільки пункт 1.1. Контракту чітко передбачає, що незважаючи на кількість партій поставки товару, укладення додаткової угоди/угод є обов`язковим. Суд відхилив посилання позивача на те, що формулювання, наведене у підпункті 1.1 Контракту, було застосоване з метою надання ТОВ «НК «ТРЕЙД-НК» можливості збільшення кількості партій товару, тому як це не узгоджується з пунктом 2.2 Контракту.
Не погодившись з постановою апеляційного суду, ТОВ «НК «ТРЕЙД-НК» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару є обов`язковою умовою, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів. При цьому встановивши відсутність достатніх відомостей, Митниця зобов`язана вказати, які саме складові митної вартості є непідтвердженими і які документи слід додатково надати. Наголошено, що судом апеляційної інстанції безпідставно не було взято до уваги доводи скаржника, що відповідачем форми контролю безпідставно було застосовано до позивача (код ЄДРПОУ 41198065), тоді як у листі УЗЕ у Миколаївській області ДЗЕ НПУ йшлось про інше підприємство - ТОВ «ТРЕЙД-НК» (код ЄДРПОУ 39383302).
У поданому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін як законну та обґрунтовану. Наголошено, що декларантом до митного оформлення не було надано усіх документів, визначених частиною другою статті 53 МК України, а саме додатку до Контракту (надання якого передбачено пунктом 1.1 останнього), банківські платіжні документи, інші платіжні та/або бухгалтерські документи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частина друга статті 53 МК України передбачає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Натомість, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем не було надано усіх документів, визначених частиною другою статті 53 МК України, а саме додатків до Контракту.
Так, пунктом 1.1 Контракту визначено, що кількість товару у конкретній партії, опціон, строк поставки, ціна та вартість кожної узгодженої до поставки партії товару визначається відповідними додатковими угодами, що є невід`ємною частиною Контракту.
При цьому пункт 2.2. Контракту встановлює граничну кількість товару, що поставляється в межах цього Контракту, а саме у розмірі 900 метричних тонн.
Отже, з умов означеного Контракту слідує, що при здійсненні будь-якої поставки товару сторони мали б укласти додаткову угоду, в якій би визначили і кількість товару, що поставляється, і його вартість. Така умова стосується і випадку, коли однієї поставкою здійснюється відвантаження усієї кількості товару, що є предметом договору (900 тонн). Таким чином, сам контракт інформації щодо вартості товару не містить, а додаткова угода, в якій би вона мала б бути визначена, відповідачу надана була.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає сумніви Митниці щодо відомостей, які містяться у поданих до митного оформлення документах, обґрунтованими, у зв`язку з цим вимога відповідача про надання додаткових документів з метою усунення розбіжностей є правомірною.
В той же час, крім додатків до Контракту, позивачем не було надано Митниці і будь-яких інших документів, що витребовувались останньою в порядку проведення консультацій. Обґрунтовуючи свою позицію про відсутність факту оформлення додаткових угод до Контракту, ТОВ «НК «ТРЕЙД-НК» не надало повідомлень від постачальника, який би підтвердив такі твердження позивача.
Аргументи скаржника на неправомірне застосування до нього форм митного контролю у зв`язку з тим, що лист УЗЕ у Миколаївській області ДЗЕ НПУ від 9 липня 2018 року № 3535/39/113/01-2018 стосувався підприємства з такою ж назвою, але іншим кодом ЄДРПОУ, правильно були відхилені апеляційним судом, оскільки такі форми митного контролю 201-1 (ідентифікаційний митний огляд), 905-3 (взяття проб для проведення досліджень), 911-1 (цифрова фотозйомка) та затримка митного оформлення у зв`язку з цим не є предметом даного спору.
При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 338 МК України крім випадків, зазначених у частинах другій - четвертій цієї статті, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів.
Зазначений лист УЗЕ у Миколаївській області ДЗЕ НПУ містив інформацію про надходження судна «BLACK FUEL» з вантажем дизельне паливо, тому застосування Митницею передбачених законом форм митного контролю до всього вантажу, яке перевозило зазначене судно, є правомірним. Позивач не заперечує факт здійснення транспортування товару, поданого ним до митного оформлення, саме судном «BLACK FUEL» і додані ТОВ «НК «ТРЕЙД-НК» до МД документи це підтверджують.
Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в адміністративному позові, відзиву на апеляційну скаргу та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих сторонами та зібраних судами на підставі статті 9 КАС України.
Позивач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення у цій справі відповідає, а доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції.
В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки апеляційного суду є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345 349 350 355 356 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «ТРЕЙД-НК» залишити без задоволення.
Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року у справі №1440/2007/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
М.Б. Гусак
Є.А. Усенко ,
Судді Верховного Суду