№ 145/1443/17

Постанова

Іменем України

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа 145/1443/17

провадження № 61-1354 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: відділ освіти Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області, ОСОБА_2 , Селищенська сільська рада Тиврівського району Вінницької області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Панасюка О. С.,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відділу освіти Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказів про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до відділу освіти Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області, ОСОБА_2 , та Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, в якому просила визнати незаконним наказ про її звільнення з роботи, поновити на посаді директора школи та стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2017 року вказані позови ОСОБА_1 об`єднані в одне провадження.

Позовні заяви мотивовані тим, що вона з 1993 року працювала на посаді директора комунального закладу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Селище Тиврівського району Вінницької області.

Наказом начальника відділу освіти Тиврівської районної державної адміністраціїВінницької області від 21 квітня 2017 року № 149 «Про результати розгляду звернення по загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів с. Селище» їй оголошено догану. Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 07 лютого 2018 року наказ в частині оголошення їй догани було визнано незаконним та скасовано.

Вказувала, що 07 червня 2017 року з відділу освіти Тиврівської районної державної адміністраціїВінницької області надійшов лист з проханням повідомити до 12 червня 2017 року про навчання або перебування малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у будь-яких навчальних закладах Тиврівського району Вінницької області. На виконання отриманого листа 12 червня 2017 року вона надала письмову відповідь і залишила її в приймальні відділу освіти та 30 червня 2017 року на вимогу ОСОБА_2 надала письмові пояснення з цього питання.

07 вересня 2017 року на підставі наказу № 280/вдс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Селище ОСОБА_1 » на неї було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, оскільки нею не було вжито заходів для належного виконання вимог відділу освіти, а саме, не надано відомостей про навчання або перебування у будь-яких навчальних закладах Тиврівського району малолітніх осіб: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Зазначала, що 11 вересня 2017 року вона ознайомилась з вказаним наказом та дізналась, що без будь-якої перевірки її пояснень, її притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання обов`язків, передбачених КЗпП України, посадової інструкції директора школи, Статуту школи, Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Вказувала, що лист-прохання, який надіслано 07 червня 2017 року відділом освіти, не відноситься до документу, що має статус розпорядження, а тому начальнику відділу освіти не делеговані права видавати розпорядження. При цьому в її трудові обов`язки не входило збирання інформації про малолітніх осіб, які не є учнями загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Селище, перебувають чи навчаються в інших навчальних закладах на території Тиврівського району Вінницької області, і тому вона не повинна нести будь-яку дисциплінарну відповідальність.

В подальшому 14 вересня 2017 року було видано наказ № 287/вдс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Селище ОСОБА_1 » Підставою для притягнення її до відповідальності слугувало те, що в травні 2017 року нею проведено звіт керівника загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с Селище, який згодом витребуваний до відділу освіти та на вимогу начальника відділу освіти 30 червня 2017 року вона надала відповідні пояснення.

Наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності виданий на тій підставі, що вона не надала до відділу освіти відомостей про офіційне повідомлення засновника (власника) навчального закладу (сільську раду) про дату, час та місце проведення загальних зборів, де заслуховувався звіт директора школи, що вказує на недотримання Посадової інструкції, Статуту школи, Правил внутрішнього трудового розпорядку, на відсутність співпраці з органами місцевого самоврядування. Порушення трудової дисципліни полягало у тому, що вона не надала підтверджень щодо повноважень учасників загальних зборів - виборних та призначених представників та учнів навчального закладу, батьків і представників громадськості, що вказує на нелегітимність проведених зборів. Звітуючи перед вищим органом громадського самоврядування -загальними зборами колективу, не створила належні умови для реалізації вимог, передбачених пунктом 4.2 Статуту загальноосвітньої школи І-ІІІ в частині дотримання пропорційного представництва усіх делегатів загальних зборів, які наділені правом вирішального голосу. Вказане свідчить про неналежно забезпечену взаємодію між безпосереднім керівництвом навчального закладу та громадським самоврядуванням даного навчального закладу.

Зазначала, що її притягнуто до дисциплінарної відповідальності за невиконання обов`язків, які не входять до її повноважень і знаходяться поза межами її компетенції, оскільки в її трудові обов`язки входить лише звітувати перед загальними зборами, а відмова від виконання рішення зборів від 24 травня 2017 року та втручання в їх проведення чи керування ними з її боку було б прямим порушенням Статуту.

18 вересня 2017 року наказом начальника відділу освіти Тиврівської районної державної адміністраціїВінницької області № 242/к її було звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП, за систематичне невиконання посадових обов`язків, покладених трудовим договором. Підставою звільнення стало те, що до неї неодноразово застосовувались заходи дисциплінарного впливу у вигляді доган. В той же день вона ознайомилась із наказом та отримала трудову книжку.

Вважала, що звільнення відбулось незаконно та безпідставно, оскільки будь-яких порушень при виконанні своїх обов`язків не допускала.

Крім того, відповідачами порушено статтю 148 КЗпП України щодо строків для застосування дисциплінарного стягнення та норми трудового законодавства, а у порушення статті 149 КЗпП України перед застосуванням стягнення у неї не було взято жодних письмових пояснень.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконними та скасувати накази: від 07 вересня 2017 року № 280/вдс, від 14 вересня 2017 року № 287/вдс, від 18 вересня 2017 року № 242/к; поновити її на роботі на посаді директора школи; стягнути з відділу освіти Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та понесені нею судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 14 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано накази від 14 вересня 2017 року та від 18 вересня 2017 року. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора комунального закладу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Селище Тиврівського району Вінницької області з 19 вересня 2017 року. Стягнуто з відділу освіти Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області (далі - Тиврівської РДА Вінницької області) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 340 026 грн 93 коп. з утриманням при виплаті означеної суми, передбачених законом податків, обов`язкових платежів та зборів. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виносячи наказ про звільнення позивачки на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України від 18 вересня 2017 року № 242/вдс відділ освіти взяв до уваги події, які визнав як порушення позивачкою трудових обов`язків і за які вже притягнув її до дисциплінарної відповідальності наказом від 14 вересня 2017року № 287/вдс у вигляді догани. Позивач не несе правової відповідальність за легітимність загальних зборів та правомочність учасників зборів, а також дії щодо повідомлення засновника навчального закладу про проведення загальних зборів не входять до її обов`язків. Отже, відповідачами не доведено систематичного невиконання позивачкою покладених на нею трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Разом з тим, вимоги позивача щодо скасування наказу від 07 вересня 2017 року № 280/вдс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності директора ЗОШ І-ІІІ ст. с. Селище ОСОБА_1 » є не доведеним, оскільки позивачем не надано письмової відповіді на запит відділу освіти Тиврівської РДА від 07 червня 2017 року щодо перебування учнів в Селищанській загальноосвітній школі, в матеріалах справи відсутні дані про дату його видачі, вихідний номер. Доводи позивача про його виконання нічим не підтверджені.

Розмір середнього заробітку розраховано судом згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року апеляційну скаргу Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області задоволено частково. Апеляційну скаргу відділу освіти Тиврівської РДА Вінницької області задоволено. Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 14 вересня 2020 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що однією із складових систематичності порушення трудової дисципліни, що було підставою для звільнення позивача, стало невиконання та неналежне виконання своїх трудових обов`язків, які є протиправними та винними та полягали у тому, що директор навчального закладу, який безпосередньо підпорядкований засновнику, чинила систематичні перешкоди в реалізації прийнятого сесією сільської ради рішення щодо реконструкції стадіону на території школи, які полягали у недопущенні людей і техніки на територію школи, спрямуванні різноманітних скарг до різних інстанцій із наведенням недостовірних даних, в яких ініціатива громади щодо реконструкції шкільного стадіону поставала у не вигідному світлі тощо.

Як наслідок, 40 сесією 6 скликання Селищенської сільської радиТиврівського району Вінницької області від 16 липня 2015 року № 738 було прийняте рішення просити Тиврівську РДА (відділ освіти) у найкоротший термін звільнити із займаної посади директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Селище ОСОБА_1 .

Крім того, масовий відтік потенційних учнів із загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Селище зумовлений неналежною роботою адміністрації навчального закладу в особі директора ОСОБА_1 . На підставі вищевикладеного, виконавчим комітетом Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області 13 вересня 2017 року було прийняте рішення № 91, яким визнано неналежним виконання посадових обов`язків адміністрацією загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Селище в особі директора ОСОБА_1 і рекомендовано відділу освіти Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області відповідно до трудового законодавства України прийняти відповідне рішення щодо доцільності перебування на займаній посаді директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Селище ОСОБА_1 .

Тобто мало місце систематичне порушення трудової дисципліни, зокрема пунктів 1.6, 3.1, 3.5, 3.6,4.1 Посадової інструкції директора школи, пункту 4.1,4.7 Статуту , розділу ІІ , пункту 4 Розділу ІІІ , підпункту е) пункту 1 Розділу ІV Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Дані рішення Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області ОСОБА_1 в судовому порядку не оскаржувались. Сам по собі факт неотримання власником або уповноваженим ним органом пояснень позивачки щодо обставин вчинення порушення трудової дисципліни за відсутності даних про поважність причин вчинення проступку не може бути підставою для визнання рішення про застосування дисциплінарного стягнення незаконним.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування наказу від 07 вересня 2017 року № 280/вдс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності директора ЗОШ І-ІІІ ст. с. Селище ОСОБА_1 » позивачем не оскаржувалось, а тому апеляційним судом не переглядалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, від 17 червня 2020 року у справі № 341/1751/17, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 145/1443/17 із Тиврівського районного суду Вінницької області.

У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутні підстави для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, вона порушень трудової дисципліни не вчиняла, а том наказ про її звільнення є незаконним.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 07 лютого 2018 року та постановою апеляційного суду Вінницької області у справі № 145/868/17 від 21 травня 2018 року встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу від 10 серпня 1976 року № 97 призначена на посаду вчителя трудового навчання та креслення Селищенської середньої школи Тиврівського району Вінницької області. В подальшому займала різні посади, а саме: 27 грудня 1979 року переведена на посаду вчителя початкових класів; 31 серпня 1990 року переведена на посаду вчителя російської мови та літератури та трудового навчання даної школи; 29 серпня 1990 року - на посаду заступника директора школи по навчально-виховній роботі та 01 вересня 1993 року переведено на посаду директора школи (а.с. 199-201, 225-226, т. 1).

Наказом начальника відділу освіти Тиврівської РДА Вінницької області від 21 квітня 2017 року №149 «Про результати розгляду звернення по ЗОШ І-ІІІ ст. с. Селище» позивачу оголошено догану. Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 07 лютого 2018 року наказ в частині оголошення їй догани було визнано незаконним та скасовано.

07 червня 2017 року з відділу освіти Тиврівської РДА Вінницької області на ім`я а керівника загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Селище надійшов електронний лист з проханням офіційного повідомлення запитувача не пізніше 12 червня 2017 року про навчання або перебування малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у будь-яких навчальних закладах Тиврівського району Вінницької області.

Даний лист ОСОБА_1 залишила без виконання.

30 червня 2017 року на вимогу начальника відділу освіти Тиврівської РДА Вінницької області ОСОБА_2 з цього питання ОСОБА_1 надано письмові пояснення, в яких позивач повідомила, що запитувана інформація нею була підготовлена та надана, причини її ненадходження до відділу освіти Тиврівської РДА Вінницької області їй невідомі.

Наказом від 07 вересня 2017 року № 280/вдс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності директора ЗОШ І-ІІІ ст. с. Селище ОСОБА_1 » позивачу оголошено догану у зв`язку з невжиттям заходів для належного виконання вказівки відділу освіти (а.с. 6-7, т. 1).

14 вересня 2017 року начальником відділу освіти видано наказ № 287/вдс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності директора ЗОШ І-ІІІ ст. с. Селище ОСОБА_1 » та оголошено догану.

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 було невиконання позивачем посадових обов`язків директора школи, недотримання Правил внутрішнього трудового розпорядку та Статуту школи, посадової інструкції директора школи.

Судом встановлено, що пунктом 4.1 Статуту школи передбачено, що школа безпосередньо підпорядкована в своїй діяльності засновнику. Оперативне управління школою здійснює відділ освіти Тиврівської районної державної адміністрації.

Безпосереднє керівництво навчальним закладом здійснює його директор.

Пунктом 4.2 Статуту школи визначено, що вищим органом громадського самоврядування начального закладу є загальні збори колективу, що скликаються не менше одного разу на рік.

Делегати загальних зборів з правом вирішального голосу обираються від трьох категорій у певному пропорційному складі. Термін їх повноважень становить один рік. Загальні збори правочинні, якщо в їхній роботі бере участь не менше половини делегатів кожної з трьох категорій.

Право скликати загальні збори має, у тому числі, директор навчального закладу та його засновник.

Судом встановлено, що у травні 2017 року загальні збори були скликані директором навчального закладу - ОСОБА_1

14 вересня 2017 року до відділу освіти надійшов лист від Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, в якому повідомлялось про те, що адміністрацією загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Селище чинилися систематичні перешкоди в реалізації прийнятого сесією Селищенської сільської ради рішення щодо реконструкції стадіону на території школи, які полягали у недопущенні людей і техніки на територію школи, спрямуванні різноманітних скарг до різних інстанцій із наведенням недостовірних даних в яких ініціатива громади щодо реконструкції шкільного стадіону поставала у не вигідному світлі тощо. Як наслідок, 40 сесією 6 скликання Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області від 16 липня 2015 року № 738 було прийняте рішення просити Тиврівську РДА (відділ освіти) у найкоротший термін звільнити із займаної посади директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Селище ОСОБА_1 (а.с. 153, т. 1).

В листі вказано, що орган місцевого самоврядування стурбований ситуацією, яка склалася щодо навчання орієнтовно 30 дітей в інших населених пунктах, але проживаючих на території сільської ради с. Селище. В даному випадку позиція сільської ради полягає в тому, що масовий відтік потенційних учнів із загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Селище зумовлений неналежною роботою адміністрації навчального закладу в особі директора ОСОБА_1 . На підставі вищевикладеного, виконавчим комітетом Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області 13 вересня 2017 року було прийняте рішення № 91, яким визнано неналежним виконання посадових обов`язків адміністрацією загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Селище в особі директора ОСОБА_1 і рекомендовано відділу освіти Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області відповідно до трудового законодавства України прийняти відповідне рішення щодо доцільності перебування на займаній посаді директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Селище ОСОБА_1 (а.с. 84, т. 1).

Також в листі Селищенська сільська рада Тиврівського району Вінницької області зазначила, що вважає неналежною діяльність адміністрації загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Селище в особі директора школи ОСОБА_1 в частині дотримання виконавської дисципліни та співпраці з Селищенською сільською радою, і пропонує відділу освіти Тиврівської РДА, як органу управління освітою у Тиврівському районі Вінницької області, прийняти щодо директора загальноосвітньої школи I-ІІІ ступенів с. Селище ОСОБА_1 відповідне кадрове рішення.

18 вересня 2017 року наказом начальника відділу освіти Тиврівської РДА Вінницької області № 242/к ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП, за систематичне невиконання посадових обов`язків, покладених трудовим договором. Підставою звільнення стало те, що до ОСОБА_1 неодноразово застосовувались заходи дисциплінарного впливу у вигляді доган (а.с. 75-82, т. 1).

В провину позивачу ставилось те, що вона , як керівник навчального закладу і як особа, яка наділена повноваженнями скликання загальних зборів, не забезпечила їх проведення у відповідності до Статуту, не надала до відділу освіти відомостей про офіційне повідомлення засновника (власника) навчального закладу (сільську раду) про дату, час та місце проведення загальних зборів, де заслуховувався звіт директора школи, що вказує на недотримання Посадової інструкції, Статуту школи, Правил внутрішнього трудового розпорядку на відсутність співпраці з органами місцевого самоврядування. Порушення трудової дисципліни полягало у тому, що ОСОБА_1 не надала підтверджень щодо повноважень учасників загальних зборів - виборних та призначених представників та учнів навчального закладу, батьків і представників громадськості, що вказує на нелегітимність проведених зборів. Звітуючи перед вищим органом громадського самоврядування -загальними зборами колективу, не створила належні умови для реалізації вимог, передбачених пунктом 4.2 Статуту загальноосвітньої школи І-ІІІ в частині дотримання пропорційного представництва усіх делегатів загальних зборів, які наділені правом вирішального голосу. Вказане свідчить про неналежно забезпечену взаємодію між безпосереднім керівництвом навчального закладу та громадським самоврядуванням даного навчального закладу (а.с. 27-30, т. 1).

По вказаним обставинам ОСОБА_1 30 червня 2017 року до відділу освіти Тиврівської РДА Вінницької області були надані письмові пояснення.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

За змістом статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки одне з таких заходів стягнення: догана та звільнення.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення до працівника, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У справах про поновлення на роботі особи, звільненої за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 148 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Встановивши, що згідно зі Статутом школи директор школи, як особа, яка скликає загальні збори, несе відповідальність за їх скликання та проведення у визначеному Статутом порядку, проте, з наданого до письмових пояснень позивача протоколу загальних зборів, якій міститься в матеріалах справи, не можливо встановити дату їх проведення, в протоколі відсутні відомості та дані щодо делегатів зборів з вирішальним голосом та їх кількісний склад, а також підтвердження їх повноважень, відсутня інформація щодо делегатів загальних зборів, які мають право приймати у них участь, відсутнє рішення щодо обрання лічильної комісії, а, отже, загальні збори були проведені з порушенням Статуту, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наказ начальника відділу освіти від 14 вересня 2017 року № 287/вдс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності директора ЗОШ І-ІІІ ст. с. Селище ОСОБА_1 » у вигляді догани є законним.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що позивачем систематично порушувалась трудова дисципліна, судом враховано ступінь проступку та відповідність обраних відділом освіти дисциплінарних стягнень, а також те, що до ОСОБА_1 раніше застосовувалось дисциплінарні стягнення за невиконання трудових обов`язків, засновник школи (сільська рада) вважає її роботу неналежною, перед звільненням відповідач отримав її письмові пояснення, а також ступінь тяжкості вчиненого проступку, відтак, звільнення позивача відбулось з дотриманням закону, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення від 14 вересня 2017 року №287/вдс, поновлення її на роботі та похідних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновки суду не спростовують, на законність й обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович