№ 146/585/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2020 року

Київ

справа №146/585/17

адміністративне провадження №К/9901/16333/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування за касаційною скаргою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області на постанову Томашпільського районного суду Вінницької області у складі судді Скаковської І.В. від 15 травня 2017 року та на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Полотнянка Ю.П., Загороднюка А.Г., Драчук Т.О. від 13 липня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області (далі - Департамент ДАБІ у Вінницькій області, відповідач), в якому просив скасувати постанову відповідача № 29 від 30 січня 2017 року, складену головним інспектором будівельного нагляду Поліщуком С.Л. про накладення на ОСОБА_1 штрафу та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що під час проведення перевірки головним інспектором Поліщуком С.Л. не з`ясовувалося, яке відношення позивач має до самочинного будівництва, та не встановлено, чи є він його засновником, чи лише виконував певні роботи по його проведенню. Також позивач вказує, що йому не надавались будь-які документи щодо підстав проведення позапланової перевірки та направлення для її проведення. Крім того, зазначив, що в акті перевірки від 26 січня 2017 року вказано, що ним не виконано вимоги припису № 193 від 16 червня 2016 року щодо усунення виявлених порушень у сфері містобудівної діяльності, однак, не взято до уваги, що він не є замовником будівництва, а певні міри щодо узаконення будівництва гаража приймалися його донькою ОСОБА_3 , але селищна рада не надала відповідних погоджень.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Томашпільського районного суду Вінницької області від 15 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не з`ясовано всіх обставин у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та не доведено з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, що позивач є суб`єктом містобудівної діяльності, тобто суб`єктом відповідальності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Департамент ДАБІ у Вінницькій області звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Томашпільського районного суду Вінницької області від 15 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 10 серпня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 146/585/17, витребувано матеріали адміністративної справу та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений.

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 146/585/17 за касаційною скаргою Департаменту ДАБІ у Вінницькій області на постанову Томашпільського районного суду Вінницької області від 15 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року суддею-доповідачем Берназюком Я.О.

Учасники справи письмових клопотань не заявляли.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що 16 червня 2016 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, відповідно до якого встановлено самовільне будівництво гаража по вул. Авіаторів в смт. Вапнярка .

На підставі вказаних обставин головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування департаменту ДАБІ у Вінницькій області винесено припис № 193 від 16 червня 2016 року з вимогою про зупинення будівельних робіт.

23 червня 2016 року постановою № 213, винесеною Департаментом ДАБІ у Вінницькій області, на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 4250 грн, який був сплачений позивачем.

У подальшому 26 січня 2017 року за результатами позапланової перевірки виконання вимог припису постановою № 29 від 30 січня 2017 року департаментом ДАБІ у Вінницькій області визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Зазначає також, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач був присутній під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, про що свідчать його підписи на процесуальних документах.

Від ОСОБА_1 надійшло заперечення на касаційну скаргу ДАБІ України, в якому зазначається, що суди прийняли законні та обґрунтовані рішення, а вимоги касаційної скарги є безпідставними; просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Томашпільського районного суду Вінницької області від 15 травня 2017 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Повноваження Департаменту ДАБІ у Вінницькій області у спірних правовідносинах регулюються, зокрема КУпАП, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 533 однією з підстав для проведення позапланової перевірки є перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з положеннями пункту 6 Порядку № 553 у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта щодо якого не можливо встановити суб`єкта містобудування, який будує чи збудував такий об`єкт, перевірка проводиться за участю органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

Згідно з положеннями пунктів 12, 13 Порядку № 553 посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані, зокрема, ознайомлювати суб`єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством.

Суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право, зокрема, бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з положеннями підпункту 3 пункту 11 Порядку № 553, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право видавати обов`язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Відповідно до пункту 17 Порядку № 553, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

На підставі системного аналізу наведених правових норм колегія суддів дійшла до висновку, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється щодо суб`єктів містобудування, якими, зокрема, є замовники. Після проведення перевірки контролюючий орган, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складає протокол разом з приписом. Один примірник припису надає суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Виконання цього припису покладається на суб`єкта містобудування.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 464/2858/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 804/1845/16, від 05 вересня 2019 року у справі № 0870/7854/12(СН/808/48/15).

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів, 30 травня 2016 року із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва гаража в АДРЕСА_3 звернулася ОСОБА_3 . Крім того, у технічній документації на гараж за цією ж адресою замовником технічної інвентаризації вказано ОСОБА_3 .

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що Департаментом ДАБІ у Вінницькій області припис № 193 від 16 червня 2016 року з вимогою про зупинення будівельних робіт, акт перевірки від 26 січня 2017 року про виконання вимог припису та складена на підставі цього акта постанова № 29 від 30 січня 2017 року винесені відносно ОСОБА_1 , якого, зокрема, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Пунктом 2 частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності.

Частиною першою статті 36 цього ж Закону встановлено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт

Зі змісту статті 9 КУпАП вбачається, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 5 частини першої статті 213 цього Кодексу передбачено, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами (посадовими особами ) уповноваженими на те цим Кодексом.

Частиною першою статті 244-6 цього ж Кодексу визначено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, в тому числі статтею 188-42 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини першої статті 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.

Частиною першою статті 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно з приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У статті 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Зі змісту частини першої статті 188-42 КУпАП вбачається, що відповідальність за даною статтею визначається за невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

З огляду на вимоги цієї статті судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржувана постанова не містить опису обставин, установлених під час розгляду справи (об`єкт, суб`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення); відповідачем не було з`ясовано, яке відношення має позивач до самочинного будівництва та чи є він його замовником будівельних робіт та, відповідно, чи є суб`єктом відповідальності.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувана постанова винесена без встановлення та перевірки всіх фактичних обставин справи, а тому судами правильно задоволено адміністративний позов у частині визнання протиправним та скасування постанови Департаменту ДАБІ у Вінницькій області № 29 від 30 січня 2017 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги не містять належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки касаційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області залишити без задоволення.

Постанову Томашпільського районного суду Вінницької області від 15 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко